Рішення № 102311854, 15.12.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2021 року справа № 580/9341/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

08.11.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 06.05.2021 №232650001616 про відмову у призначенні позивачу пенсії;

визнати протиправними, оформлені листами від 19.08.2021 та від 08.10.2021 відмови у призначенні позивачу пенсії;

зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача, який дає право на пенсію за віком, період роботи з 12.07.1979 до 05.08.1982 в колгоспі ім. Ілліча Бахчисарайського району Кримської області, з 07.09.1982 до 21.10.1991 в колгоспі ім. С.М. Кірова Красногвардійського району Кримської області та повторно розглянути заяву позивача від 05.05.2021 про призначення пенсії за віком з доданими документами та прийняти рішення про призначення позивачу пенсії за віком з урахуванням довідок про стаж та заробітну плату.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача для обчислення пенсії період його роботи, що підтверджується записами у трудовій книжці та відповідними довідками. Тому просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 15.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами. Встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

02.12.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що трудова книжка позивача не містить підпису уповноваженої особи на кожному записі, а уточнюючі довідки видані на тимчасово окупованій території органами окупаційної влади. Тому підстав для їх врахування немає. Також, питання призначення пенсії є виключними дискреційними повноваженнями відповідача.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов встановив таке.

05.05.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою №1013 про призначення пенсії за віком.

Листом від 19.05.2021 №2300-0212-8/29179 позивача повідомлено, що за результатами розгляд поданих документів встановлено, що страховий стаж позивача становить 25 років та 24 дні. До страхового стажу не зараховані періоди роботи з 12.07.1979 до 05.08.1982, з 07.09.1982 до 21.10.1991.

У зв`язку із цим прийнято рішення від 06.05.2021 №232650001616 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Заявою від 27.07.2021 позивач повторно звернулась до відповідача з проханням призначити пенсію за віком у зв`язку із досягненням 60 років та за наявності страхового стажу більше 28 років. До заяви позивач додала копії трудових книжок та уточнюючих довідок від 22.06.2021 №№104-107, виданих виробничим кооперативом «Восход».

Листом від 19.08.2021 №5879-5993/К-02/8-2300/21 позивача повідомлено, що уточнюючі довідки від 22.06.2021 №№104-107, видані виробничим кооперативом «Восход» не можуть бути взяті до уваги, оскільки видані та окупованій території.

Заявою від 21.09.2021 позивач втретє звернулась до відповідача з проханням призначити пенсію за віком у зв`язку із досягненням 60 років та за наявності страхового стажу більше 28 років. До заяви позивач, окрім вищевказаних документів, додала копії історичної довідки від 09.07.2021 №Л-33л, витягу з книги обліку трудового стажу і заробітку колгоспника, архівної довідки від 09.07.2021 №Л-35л, виданих адміністрацією Бахчисарайського району Республіки Крим.

Листом від 08.10.2021 №7178-7519/К-03/8-2300/21 позивача повідомлено по відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 12.07.1979 до 05.08.1982, з 07.09.1982 до 21.10.1991 та призначення пенсії за віком з вищевказаних підстав.

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся в суд з даним позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд врахував, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі ч.4 ст.24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі – Закон №1788) основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №470/836/17 у подібних правовідносинах, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом під час застосування норм права.

Суд встановив, що згідно із записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , копія якої наявна у матеріалах справи, позивач у період з 12.07.1979 до 05.08.1982 працювала у колгоспі ім. Ілліча Бахчисарайського району Кримської області.

З 07.09.1982 до 21.10.1991 позивач працювала у колгоспі ім. Кірова Красногвардійського району Кримської області.

Суд врахував, що в трудовій книжці є посилання на підставу внесення записів, вони завірені підписами повноважних осіб та печатками, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумнівів у їх достовірності.

Вказані записи також підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями довідок, що видані сільськогосподарським виробничим кооперативом «Восход» від 22.07.2021 №104-107 про роботу позивача у колгоспі ім. Кірова Красногвардійського району Кримської області з 07.09.1982 до 21.10.1991, кількість відпрацьованих трудоднів та заробітну плату.

Крім того, архівною довідкою від 09.07.2021, виданою адміністрацією Бахчисарайського району Республіки Крим, підтверджено роботу позивача з 12.07.1979 до 05.08.1982 у колгоспі ім. Ілліча Бахчисарайського району Кримської області.

Що стосується доводів відповідача про те, що вказані довідки видані на тимчасово окупованій території та не можуть бути взяті до уваги, суд врахував висновки Верховного Суду у постанові від 22.10.2018 у справі №235/2357/17.

Верховний Суд у вказаному рішенні підтвердив обґрунтованість врахування судами першої та апеляційної інстанцій довідок, які видані на тимчасово окупованій території, та зазначив, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

На думку Верховного Суду у вказаному рішенні у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

З урахуванням викладеного, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, що вищевказані довідки, які видані сільськогосподарським виробничим кооперативом «Восход» та адміністрацією Бахчисарайського району Республіки Крим не підтверджують наявності стажу позивача та не підлягають врахуванню, оскільки видані органами окупаційної влади.

Оскільки дані трудової книжки позивача та вищевказаних довідок, які надавались до органу Пенсійного фонду України, підтверджують її роботу у вказаних вище сільськогосподарських підприємствах, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування вищевказаного страхового стажу для призначення пенсії за віком.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів законності відмови у зарахуванні вказаного вище стажу.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Зважаючи, що датою народження позивача є ІНФОРМАЦІЯ_1 , і має достатній страховий стаж (більше 28 років) датою досягнення позивачем пенсійного віку та набуття права на пенсію відповідно до вищевикладених норм є 22.05.2021.

Тому відмова пенсійного органу у призначенні пенсії за віком є незаконною.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

На підставі ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Тому для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача, що враховується для призначенні пенсії за віком, період роботи з 12.07.1979 до 05.08.1982 у колгоспі ім. Ілліча Бахчисарайського району Кримської області та з 07.09.1982 до 21.10.1991 у колгоспі ім. Кірова Красногвардійського району Кримської області, а також повторно розглянути заяву позивача від 05.05.2021 №1013 та прийняти рішення за наслідками її розгляду щодо призначення пенсії за віком.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд врахував таке.

У позовній заяві позивач просить відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Договором про надання правничої допомоги від 25.10.2021 №117 підтверджується залучення позивачем для вирішення спору судом професійної правничої допомоги адвоката Різник В.П.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.132 КАС України такі витрати належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.6-7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з абз.1 ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Квитанцією від 02.11.2021 б/н підтверджується сплата позивачем адвокату Різник В.П. коштів в сумі 3000,00грн.

Вищевказаний договір про надання правничої допомоги стосується надання позивачу юридичних послуг у т.ч. у суді.

Відповідно до акту від 02.11.2021 позивачу надані юридичні послуги на суму 3000,00 грн.

Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України”, в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд враховує, що справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Процесуальні документи у справі є однотипними, а правова позиція у подібній категорії справ висловлена Верховним Судом.

Тому суд вважає належним чином обґрунтованою суму 2000,00 грн. компенсації витрат на правничу допомогу у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому суд дійшов висновку стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. та сплачений позивачем судовий збір в сумі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 06.05.2021 №232650001616 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Визнати протиправними оформлені листами від 19.05.2021 №2300-0212-8/29179, від 19.08.2021 №5879-5993/К-02/8-2300/21, від 08.10.2021 №7178-7519/К-03/8-2300/21 відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що враховується для призначенні пенсії за віком, періодів роботи з 12.07.1979 до 05.08.1982 у колгоспі ім. Ілліча Бахчисарайського району Кримської області та з 07.09.1982 до 21.10.1991 у колгоспі ім. Кірова Красногвардійського району Кримської області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23, код ЄДРПОУ 21366538) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), що враховується для призначенні пенсії за віком, періоди роботи з 12.07.1979 до 05.08.1982 у колгоспі ім. Ілліча Бахчисарайського району Кримської області та з 07.09.1982 до 21.10.1991 у колгоспі ім.Кірова Красногвардійського району Кримської області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23, код ЄДРПОУ 21366538) повторно розглянути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 05.05.2021 №1013 та прийняти рішення за наслідками її розгляду щодо призначення пенсії за віком.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень) та судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ