Ухвала суду № 102310800, 29.12.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

УХВАЛА

29 грудня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/8303/21

Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Бездрабко О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, заступника начальника Південного міжрегіонального управління - начальника відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Херсонській області Учави Гіоргія Геннадійовича про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, заступника начальника Південного міжрегіонального управління - начальника відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Херсонській області Учави Гіоргія Геннадійовича, в якій просить:

- визнати незаконними та протиправними дії відповідачів в частині порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, винесення незаконної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу та відповідно притягнення ОСОБА_1 до адміністративно-господарської відповідальності;

- скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.12.2021 р. № 301525.

Ухвалою від 22.12.2021 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

28.12.2021 р. від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить:

- зупинити дію постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.12.2021 р. № 301525 та заборонити її виконання, до моменту винесення остаточного рішення суду по справі № 540/8303/21;

- заборонити відповідачу-1 вчинити дії щодо звернення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.12.2021 р. № 301525 до примусового виконання, до моменту винесення остаточного рішення суду по справі № 540/8303/21.

Заява мотивована тим, що у грудні 2021 року оскаржувана постанова та ряд інших постанов про накладення адміністративних стягнень на ОСОБА_1 направлені до Великоолександрівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), для звернення до примусового виконання, яке в свою чергу може обумовити грубе порушення суб`єктивних прав та законних інтересів ФОП ОСОБА_1 та значно ускладнити виконання рішення суду по справі № 540/8303/21. Вказує, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлених прав позивача у випадках задоволення пред`явленого позову, оскільки ймовірною є ситуація, що навіть у випадку скасування оскаржуваної постанови відповідача та набрання рішенням суду законної сили, штраф на цей момент може бути стягнуто органами Державної виконавчої служби України.

За правилами ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1-2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з приписами ст.151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Отже, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.

При цьому вищезазначені підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 січня 2020 року по справі № 461/3212/17.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року по справі № 640/5463/19.

Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Проте заявником не було наведено відомостей про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав позивача в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.

Аргументація заяви про забезпечення позову в тій частині, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, ґрунтується на припущеннях заявника без підтвердження того, що такі обставини настануть.

Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2021 року по справі № 640/8742/20 вказав, що положеннями частини другої статті 150 КАС України передбачено забезпечення позову не у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а у випадку необхідності докладання значних зусиль та витрат для виконання рішення суду або в поновленні порушених прав, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (п.35).

Тобто, зазначене позивачем порушення прав має ймовірний, виключно прогнозований характер; позивач не зазначив про негативні наслідки, які для нього настануть без вжиття заходів забезпечення позову.

Водночас, суд звертає увагу на те, що, безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб. Такі рішення можуть мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Однак посилання на негативний вплив рішень суб`єктів владних повноважень не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року по справі № 640/110/20, від 09 вересня 2020 року по справі № 813/944/18 та від 28 вересня 2020 року по справі № 620/2206/20.

Отже, наслідки незабезпечення даного позову жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав, свобод та інтересів, оскільки після звернення спірних рішень до примусового виконання і відкриття виконавчого провадження заявник не позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення виконання таких в порядку, передбаченому статтею 33 Закону № 1404-VIII, а в разі задоволення позову звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства, зокрема, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. № 787.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.08.2019 р. по справі № 200/3887/19-а.

Таким чином, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Окремо суддя зауважує, що у своїй заяві позивач стверджує про звернення відповідача до Великоолександрівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) для примусового виконання оскаржуваної постанови, проте жодних доказів на підтвердження вказаних обставин до заяви не надано.

Враховуючи вищезазначене, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.150-157, 243, 248 КАС України, суддя -

ухвалив:

Відмовити в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного тексту.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.

Суддя О.І. Бездрабко