Рішення № 102310576, 28.12.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/7450/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач-2), в якій просить

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 27.08.2021 р. № 212950006138 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву позивача від 18.08.2021 р. про призначення пенсії за вислугою років і зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 період з 22.08.1983 р. по 15.08.1990 р. навчання в стаціонарному відділенні загально-технічного факультету Херсонського державного педагогічного інституту; з 01.10.1990 р. по 24.11.1991 р. роботи на посаді завідуючого Нововоронцовським філіалом Гаврилівського ПТУ; з 01.09.1993 р. по 18.08.2021 р. роботи викладачем історії, християнської етики, катехизису й Закону Божого парафіяльних шкіл.

Позовні вимоги мотивує тим, що 18.08.2021 р. звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як працівнику освіти. 27.08.2021 р. ГУ ПФУ в Житомирській області прийнято рішення № 212950006138 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу згідно переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909. Вважає вказане рішення протиправним та таким, що порушує його конституційне право на отримання пенсії, оскільки має 31 рік спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та підтверджується записами трудової книжки. Вказує, що у період з 01.07.1983 р. по 28.07.1983 р. працював в колгоспі "Зоря комунізму" та на стор.18 трудової книжки зазначені норми прийнятого трудового мінімуму та виконаного трудового мінімуму. Твердження відповідача про наявність виправлень у військовому квитку є безпідставними, а у період з 01.10.1990 р. по 24.11.1991 р. позивач перебуваючи на посаді завідуючого Нововоронцовським філіалом Гаврилівського ПТУ 26 та продовжував займатися викладацькою діяльністю. Крім того, 01.09.1993 р. на підставі наказу керуючого справами Київської патриархії позивача призначено викладачем історії, християнської етики, катехизису й Закону Божого парафіяльних шкіл, без терміну обмеження на постійній основі з записом до трудової книжки та відрахуванням до Державного пенсійного фонду пенсійних внесків. Починаючи з 01.09.1993 р. по серпень 2021 року позивач безперервно займався викладацькою діяльністю в парафіяльних школах Херсонської області, здійснював викладацьку діяльність і в загальноосвітній школі № 2. На переконання позивача, вказані обставини свідчать про наявність у нього необхідного спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як працівнику освіти.

Ухвалою від 26.11.2021 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, відповідачам надано п`ятнадцятиденний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.

14.12.2021 р. від ГУ ПФУ в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні. Вказує, що право виходу на пенсію за вислугою років незалежно від віку мають особи, вислуга років яких на відповідних посадах становить не менше як: 26 років 6 місяців на 11 жовтня 2017 року. Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909, чітко визначено установу освіти, як заклад, так і посаду, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. При призначені пенсії за вислугу років необхідне дотримання цих двох складових. Позивачу зараховано до загального страхового стажу періоди навчання, а саме: з 01.09.1983 р. по 30.07.1984 р. 11 місяців - навчання в Херсонському державному педагогічному інституті ім. Н.К.Крупської (відповідно до довідки від 12.07.2021 р. № 03-33/1365); з 29.05.1986 р. по 02.07.1990 р. 4 роки 1 місяць 4 дні - навчання в Херсонському державному педагогічному інституті ім. Н.К.Крупської (відповідно до довідки від 12.07.2021 р. № 03-33/1365). Зарахування періоду навчання до страхового стажу для призначення пенсії за вислугу років не передбачено вимогами Закону № 1788 та Переліком. Період роботи на посаді завідувача Нововоронцовським філіалом Гаврилівського ПТУ № 26 з 01.10.1990 р. по 24.11.1991 р. не враховано до стажу роботи за вислугою років, оскільки така посада не передбачена Переліком. Зарахування вищевказаного періоду до стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років є порушенням вимог чинного законодавства. Зазначає, що до страхового стажу для призначення пенсії за вислугу років період роботи викладачем історії, християнської етики, катехизису й Закону Божого парафіяльних шкіл з 01.09.1993 р. по 18.08.2021 р. зарахувати не можливо, оскільки християнська школа не відноситься до закладів позашкільної освіти. На переконання відповідача-1, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років рішення ГУ ПФУ в Житомирській області про відмову в призначенні пенсії за вислугу років є обґрунтованим та прийнятим відповідно до норм чинного законодавства.

28.12.2021 р. від відповідача-2 надійшли пояснення, аналогічні за змістом відзиву відповідача-1.

Ухвалою від 28.12.2021 р. відмовлено в задоволенні клопотань позивача про розгляд справи з викликом сторін та про виклик позивача в якості свідка.

З урахуванням п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.08.2021 р. звернувся до Олешківського об`єднаного управління ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як працівнику освіти. До заяви позивач долучив: військовий квиток від 24.04.1984 р. НОМЕР_1 , диплом про навчання від 29.09.1990 р. ТВ № 960675, укази від 23.06.1997 р. та від 07.05.1996 р., посвідчення від 13.04.2011 р., повідомлення, довідки від 15.07.2021 р., наказ від 01.09.1993 р., протокол загальних зборів від 16.05.1996 р., паспорт від 09.12.1999 р. НОМЕР_2 , трудова книжка від 01.07.1983 р. НОМЕР_3 .

За принципом екстериторіальності вказана заява розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.

За результатами розгляду вищевказаної заяви прийнято рішення від 26.08.2021 р. № 212950006138 про відмову в призначені пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу. Так, відповідачем-2 обраховано вислугу років станом на 10.10.2017 р. - 4 роки 6 місяців 23 дні. Загальний страховий стаж особи становить 20 років 10 місяців 25 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період трудової діяльності з 07.05.1996 р. по 31.12.1998 р., оскільки відсутня довідка про сплату страхових внесків релігійною організацією; проходження військової служби з 05.07.1984 р. по 03.05.1986 р., оскільки у військовому квитку виправлена дата народження; відповідно до Реєстру застрахованих осіб з 01.07.2008 р. відсутні суми заробітку для призначення пенсії та сплати страхових внесків.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз.1 ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до п.16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

До 01.01.2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Статтею 56 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно ст.48 КЗпП України основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів.

В даному випадку спірним є питання зарахування роботи позивача у колгоспі "Зоря комунізму" з 01.07.1983 р. по 28.07.1983 р., тобто за період до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Нормами ст.62 Закону № 1788 також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Вказане кореспондується з положеннями постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 р. № 310 "Про трудові книжки колгоспників" (далі - Постанова № 310).

Згідно п.5 Постанови № 310 в трудову книжку колгоспника вносяться, в тому числі, відомості про трудову участь, а саме, прийнятий в колгоспі річний мінімум-трудової участі в суспільному господарстві, та стан його виконання.

Як вбачається зі стор.18, 19 трудової книжки ОСОБА_1 від 01.07.1983 р., у 1983 році прийнято колгоспом річний мінімум 20, а виконано - 24.

Зважаючи на викладене, позивачем дотримано вимог законодавства для зарахування до загального стажу періоду роботи з 01.07.1983 р. по 28.07.1983 р. у колгоспі "Зоря комунізму".

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

За змістом п.2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55 (абз. 8 частини 1 статті 52 Закону № 1788-XII).

За змістом п."е" ч.1 ст.55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року.

Відповідно до ст.5 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки "Про народну освіту" від 28 червня 1974 року № 2778-VIII (діяв до 04.06.1991 р.) система народної освіти в Українській РСР включає: дошкільне виховання; загальну середню освіту; позашкільне виховання; професійно-технічну освіту; середню спеціальну освіту; вищу освіту.

Згідно пп."г" п.1 Переліку установ, організацій та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 р. № 1397 (далі – Перелік № 1397) вчителям, лікарям та іншим працівникам освіти та охорони здоров`я у стаж роботи за спеціальністю, крім роботи в установах, організаціях та на посадах, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються служба у складі Збройних Сил СРСР та перебування в партизанських загонах, служба у військах та органах ВЧК, ОГПУ, НКВС, НКДБ, МДБ, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, Міністерства внутрішніх справ СРСР та органах міліції.

З огляду на викладене, оскільки позивач на момент призову на строкову військову службу не працював за професією вчителя, а навчався в Херсонському державному педагогічному інституті та був відрахований з навчального закладу саме у зв`язку з призовом на військову службу, суд вважає, що відсутні підстави для зарахування до стажу роботи позивача на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, періоду проходження позивачем строкової військової служби з 05.07.1986 р. по 03.05.1986 р.

Твердження відповідача щодо наявності у військовому квитку виправлень року народження ОСОБА_1 спростовується наявною в матеріалах справи копію військового квитка від 24.04.1986 р. НОМЕР_1 .

Крім того, Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а та від 25.04.2019 у справі № 593/283/17 висловив позицію, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Таким чином, період з 05.07.1986 р. по 03.05.1986 р. має бути зарахований до загального страхового стажу роботи позивача.

До вислуги років враховується, зокрема, робота:

- в загальноосвітніх навчальних закладах на посадах вчителів, викладачів, вихователів, директорів та інших;

- в дошкільних навчальних закладах на посадах вихователів, музичних керівників, директорів (завідуючих) та інших;

- в позашкільних навчальних закладах на посадах художніх керівників, керівників, завідуючих, директорів та їх заступників.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 від 01.07.1983 р. УКР № 1203301, 20.08.1990 р. позивача призначено на посаду майстра виробничого навчання Гаврилівського ПТУ № 26 (запис № 2); 01.10.1990 р. - переведено завідуючим Нововоронцовського філіалу; 25.11.1991 р. - переведено викладачем спецдисципліни Нововоронцовського філіалу; 06.05.1996 р. - звільнено відповідно до заяви.

Перелік закладів, установ та посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України 04.11.1993 р. № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Перелік).

Як вбачається з Переліку, право на пенсію за вислугу років мають особи, які працювали у вищому навчальному закладі I і II рівня акредитації, професійному навчально-виховному закладі на посаді викладача, педагога.

Таким чином, перебування позивача на посаді завідуючого Нововоронцовського філіалу Гаврилівського ПТУ № 26 у період з 01.10.1990 р. по 24.11.1991 р. не може бути зараховано до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п."е" ч.1 ст.55 Закону № 1788-XII.

Будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 у вказаний період виконував обов`язки викладача ані до пенсійного органу, ані до суду не надано.

До спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, не зараховуються періоди роботи на відповідних посадах після 11.10.2017 р.

При визначенні права на зарахування до спеціального стажу певного періоду роботи, перевіряється на відповідність вказаному Переліку як сама посада, так і заклад, де працює особа. Водночас допускається підсумування стажу за періоди роботи в закладах і установах як освіти, так і охорони здоров`я та соціального захисту. Форма власності закладу та його відомча належність не мають значення при визначенні права на зарахування до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років.

Спеціальний стаж роботи визначається лише за основним місцем роботи у відповідності із записами у трудовій книжці. Час роботи за сумісництвом, час навчання за спеціальністю до такого стажу не зараховується.

Як слідує із записів №№ 6-10 трудових книжок, ОСОБА_1 :

- з 07.05.1996 р. призначено настоятелем парафії Святителя Миколая УАПЦ м.Нова Каховка;

- з 01.06.199 р. - переведено на служіння на іншу парафію УАПЦ з Патріаршого благословіння в потребі Церкви;

- з 01.06.1997 р. - призначений по переведенню настоятелем парафії Святого Архистратига Михаїла УАПЦ м.(Олешки) Цюрупинськ;

- з 01.10.1997 р. - призначений по сумісництву головним інженером парафії по будівництву;

- з 23.03.1999 р. - призначений по сумісництву адміністратором з правових питань та економіки Таврійської єпархії УАПЦ з Патріаршого благословення в потребі Церкви.

Будь-яких записів про перебування ОСОБА_1 на посаді викладача чи директора трудові книжки не містять.

Відповідно до ст.ст.25-28 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23.04.1991 р. № 987-XII релігійна організація має право приймати на роботу громадян. Умови праці встановлюються за угодою між релігійною організацією та працівником і визначаються трудовим договором, який укладається у письмовій формі. Релігійна організація зобов`язана в установленому порядку зареєструвати трудовий договір.

На громадян, які працюють у релігійних організаціях та створених ними підприємствах, добродійних закладах на умовах трудового договору, поширюється дія законодавства про працю, загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оподаткування.

Громадяни, які працюють у релігійних організаціях, створених ними підприємствах, закладах на умовах трудового договору, а також священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на умовах і в порядку, встановлених законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Релігійні організації, їх підприємства та заклади, а у випадках, передбачених законом, також і працівники цих організацій, підприємств, закладів сплачують страхові внески до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування України, а також збір на обов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, установлених законодавством.

Усім громадянам, які працюють у релігійних організаціях, їх підприємствах і закладах, державна пенсія призначається і виплачується на загальних підставах відповідно до законодавства.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховій внесок. Страховий стаж з 01.01.2004 р. обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004 р.) на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідачем-2 до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 07.05.1996 р. по 31.12.1998 р., оскільки відсутня довідка про сплату страхових внесків релігійною організацією; з 01.07.2008 р. - відповідно до Реєстру застрахованих осіб відсутні суми заробітку для призначення пенсії та сплата страхових внесків.

Унормуванням статті 106 Закону № 1058-IV обумовлено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату єдиного внеску законом покладено на страхувальника.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач не повинен нести відповідальність за неналежне виконання підприємством (релігійною організацією) своїх обов`язків зі сплати обов`язкових платежів. Обов`язок щодо сплати страхових внесків законом покладено на роботодавця, а тому наявність заборгованості по її сплаті не може бути підставою обмеження реалізації позивачем права на призначення пенсії. Відтак, періоди трудової діяльності з 07.05.1996 р. по 31.12.1998 р. та з 01.07.2008 р. по 18.08.2021 р. підлягають зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (1003, м.Житомир, вул.О.Ольжича, буд.7, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (1003, м.Житомир, вул.О.Ольжича, буд.7, код ЄДРПОУ 13559341) від 27.08.2021 р. № 212950006138 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) від 18.08.2021 р. про призначення пенсії за вислугою років і зарахувати до страхового стажу періоди: з 01.07.1983 р. по 28.07.1983 р. у колгоспі "Зоря комунізму"; з 05.07.1986 р. по 03.05.1986 р. проходження строкової військової служби; з 07.05.1996 р. по 31.12.1998 р. та з 01.07.2008 р. по 18.08.2021 р. роботи в релігійній організації.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко

кат. 112010200