Рішення № 102310324, 28.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 грудня 2021 року № 520/21563/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бадюков Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції фонду в Харківській області Фонду соціального страхування України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції фонду в Харківській області Фонду соціального страхування України (просп. Гагаріна, буд. 1, 3 пов., м. Харків, 61001), в якому просить суд:

- визнати дії Фонду соціального страхування України Управління виконавчої дирекції фонду в Харківській області Харківського міського відділення (код ЄДРПОУ 41433726) протиправним щодо повернення заяви - розрахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на здійснення фінансування допомоги по вагітності та пологах на загальну суму 27595,40 (двадцять сім тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 40 коп.;

- зобов`язати Фонд соціального страхування України Управління виконавчої дирекції фонду в Харківській області Харківського міського відділення (код ЄДРПОУ 41433726) здійснити виплати відповідно до заяви - розрахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) допомогу по вагітності та пологах на загальну суму 27595,40 (двадцять сім тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 40 коп.;

- стягнути з Фонду соціального страхування України Управління виконавчої дирекції фонду в Харківській області Харківського міського відділення (код ЄДРПОУ 41433726) компенсацію моральної шкоди завданої незаконними діями органом державної влади в розмірі 2000, 00 (дві тисячі) гривень 00 коп.;

- покласти судові витрати в розмірі 19158,00 (дев`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят вісім) грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що 09 вересня 2021 року Відповідач розглянувши заяву-розрахунок разом з доданими документами надав відповідь за № 15.02.-15/5055, якою вирішено повернути заяву-розрахунок від 31.08.2021 року без виконання, позаяк за даними реєстру «Персоніфікованого обліку» застрахованих осіб встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з державною установою «Університет державної фіскальної служби України» по 31.03.2021р., а тому право на матеріальне забезпечення за страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи, яка сплачує в встановленому порядку єдиний внесок. Оскільки позивач на добровільній основі сплачував єдиний соціальний внесок, тому не має право на виплати з Фонду як фізична особа-підприємець, а повинен отримати їх за основним місцем роботи.

Позивач з даним обґрунтуванням не згідний та вважає його неправомірним, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 р. відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки, повертаючи заяву-розрахунок діяв виключно відповідно до «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464.

Вказує, що рішення про повернення заяви-розрахунку базується на даних відомостей персоніфікованого обліку за даними ПФУ. При опрацюванні заяви-розрахунку здійснено перевірку інформації про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування та за даними реєстру «Персоніфікованого обліку» застрахованих осіб встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з державною установою «Університет державної фіскальної служби України», код ЄДРПОУ 40233365 по 31 березня 2021 включно. Тобто, страховий випадок (30 тижнів вагітності) настав за основним місцем роботи 26.03.2021.

Про це свідчать дані відомостей УПФУ - ознака «наявність трудової книжки». При цьому у запитаний розрахунковий період з липня 2020 по березень 2021 включно підтверджено, що з липня 2020 по грудень 2020 ознаки «трудова книжка» не було, а з січня 2021 Позивачка обліковується як особа, що має основне місце роботи на умовах трудового Договору, роботодавцем зазначено - Університет державної фіскальної служби України код 40233365.

Згідно абз. 2 ч.1 ст. 30 Закону №1105 «Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

Позивачем надано відповідь на відзив, у якій зазначено, що реалізацію ст. 30 Закону 1105 запроваджено законодавцем у ст. 31 цього ж Закону з аналізу якої випливає, що у разі відсутності претензій до листа непрацездатності, котрий є підставою для призначення допомоги, фонд не має права відмовляти у виплаті такої допомоги. Крім того, звертає увагу на роз`яснення Мінсоцполітики про те, що у разі, коли жінка має декілька місць роботи, вона має право на допомогу і по сумісництву.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено таке.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що 31 серпня 2021 року до Фонду Соціального страхування України Управління виконавчої дирекції фонду в Харківській області. Харківського міського відділення (далі Відповідач) від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі Позивач) надійшла Заява - розрахунок на здійснення фінансування за рахунок коштів Відповідача допомоги по вагітності та пологах на загальну суму 27595, 40 ( двадцять сім тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 40 коп. (далі заява - розрахунок).

Підставою даного звернення з заявою-розрахунком, є листи непрацездатності по вагітності та пологах серії АДП № 608338 за період з 26.03.2021 по 29.07.2021 та серії АДП № 608411 за період з 30.07.2021 по 12.08.2021 рр.

До вказаної заяви, були надані довідки про сплату ЄСВ (Єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в повному обсязі.

09 вересня 2021 року Відповідач розглянувши заяву-розрахунок разом з доданими документами надав відповідь за № 15.02.-15/5055, якою вирішено повернути заяву розрахунок від 31.08.2021 року без виконання у зв`язку з тим, що при опрацюванні заяви-розрахунку здійснено перевірку інформації про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування та за даними реєстру «Персоніфікованого обліку» застрахованих осіб встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з державною установою «Університет державної фіскальної служби України», код ЄДРПОУ 40233365 по 31 березня 2021 включно. Тобто, страховий випадок (30 тижнів вагітності) настав за основним місцем роботи 26.03.2021.

Про це свідчать дані відомостей УПФУ - ознака «наявність трудової книжки». При цьому у запитаний розрахунковий період з липня 2020 по березень 2021 включно підтверджено, що з липня 2020 по грудень 2020 ознаки «трудова книжка» не було, а з січня 2021 Позивачка обліковується як особа, що має основне місце роботи на умовах трудового Договору, роботодавцем зазначено - Університет державної фіскальної служби України код 40233365.

Позивач, не погодившись з вказаними рішеннями, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1105 страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Ч. 1 ст. 19 Закону № 1105 передбачено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами.

Відтак, страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають одночасно особи, які працюють, як на умовах трудового договору (контракту) (наймані працівники), так і фізичні особи - підприємці та мають право на отримання допомоги, як з настанням страхового випадку в період роботи, так і під час зайняття підприємницькою діяльністю.

Водночас в цій справі позивач, крім того, що здійснює підприємницьку діяльність, працювала за трудовим договором на момент настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 20 Закону України № 1105 «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», допомога по вагітності та пологах є видом матеріального забезпечення за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 1105, матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності).

Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 30 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ № 1266 від 26.09.2001у разі коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо.

Страхові виплати та оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця здійснюються на підставі копії виданого в установленому порядку листка непрацездатності, засвідченої підписом керівника і скріпленої печаткою за основним місцем роботи, та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Якщо особа працює на кількох роботах за сумісництвом, додатково додаються довідки про середню заробітну плату за місцями роботи за сумісництвом.

У такому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

При цьому, основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу (п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Сумісництво - виконання працівником, крім своєї основної, іншої роботи на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час (відповідно до постанови КМУ № 245 від 03.04.1993 року).

Підприємницька діяльність не є роботою за сумісництвом в розумінні Постанови КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03 квітня 1993 року № 245.

Водночас, право позивача як фізичної особи-підприємця на допомогу по вагітності та пологах гарантується Законом № 1105.

Оскільки чинним законодавством (ч. 1 ст. 30 Закону № 1105) встановлено право на виплату допомоги у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності особам, які працюють на умовах трудового договору та інших підставах, передбачених законом, (здійснюють підприємницьку діяльність), то призначення та виплата допомоги по вагітності та пологах здійснюється за основним місцем роботи з врахуванням кожного місця роботи в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Водночас, позивачем не надано, а судом під час розгляду справи не встановленого факту подання позивачем розрахункових документів по нарахуванню допомоги по вагітності та пологах ані як найманого працівника, ані як фізичної особи підприємця до державної установи «Університет державної фіскальної служби України», що не надало можливості відповідачу їх перевірити та виконати.

Відтак, суд дійшов висновку, що незважаючи на наявність права позивача як фізичної особи - підприємця на отримання допомоги по вагітності та пологах, нею був порушений порядок звернення для її отримання, а тому дії з повернення заяви - розрахунку позивача листом № 15.02.-15/5055 від 09.09.2021 р. є правомірними та такими, що визнанню протиправними не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З положень наведеної норми закону слідує, що фактичні та юридичні мотиви владного суб`єкта мають бути обов`язково викладені у тексті управлінського рішення, задля забезпечення правила юридичної визначеності як невід`ємної складової запровадженого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права та проголошеного ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року права на суд.

Вказаний висновок кореспондується з правовою позицією п.75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18), де указано, адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності (“виправдання”) свого рішення.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень довів належним чином повноту та обґрунтованість оскаржуваних дій та прийнятого рішення, а тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції фонду в Харківській області Фонду соціального страхування України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бадюков Ю.В.