Ухвала суду № 102310237, 28.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

28 грудня 2021 року № 520/12322/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабаєва А.І.,

за участі:

секретаря судового засідання Муравської І.Ю.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення та встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

20.12.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення, в якій просить суд:

- змінити спосіб виконання рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 у справі №520/12322/2020 та встановити спосіб виконання рішення шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61050, код ЄДРПОУ 26281249) на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з травня 2020 року по серпня 2020 року у розмірі 151667,77 грн.;

- встановити судовий контроль та зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61050, код ЄДРПОУ 26281249) подати протягом 15 днів звіт про виконання рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 року по справі №520/12322/2020.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 2 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності прийшов до висновку про задоволення вказаної заяви з наступних підстав.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 року по справі №520/12322/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (61050 м. Харків, м-н Героїв Небесної Сотні, 36, корпус 2), третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області (61166, м.Харків, вул. Бакуліна, буд. 18) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати судді Київського районного суду м.Харкова ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застуванням обмеження нарахування у сумі 47320 грн. Зобов`язано територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування та виплату судді Київського районного суду м.Харкова ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року на підставі частин 2, 3, 5, 6 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у загальній сумі 218767,30 грн. Звернуто рішення до негайного виконання в частині присудження виплати суддівської винагороди в межах стягнення суми за один місяць.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 по справі № 520/12322/2020 скасовано. Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати судді Київського районного суду м.Харкова ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (61050, м. Харків, м-н Героїв Небесної Сотні, 36, корп. 2) провести перерахунок суддівської винагороди судді Київського районного суду м.Харкова ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання вищезазначеного рішення суду Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.

Головне управління Державної казначейської служби України Харківській області листом №04-19/7730 від 02.12.2021 року повідомлено позивача, що відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (із змінами) (далі - Порядок). Відповідно до п.24 Порядку стягувані, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. Виконавчий лист Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/12322/2020, виданий 17.09.2021, щодо якого позивач запитує, не містить вимогу про стягнення коштів, а зобов`язує боржника здійснити певні дії. Вказано, що виконання зазначеного вище виконавчого листа в повному обсязі можливе лише після зміни способу і порядку виконання судового рішення на підставі частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-УІІІ. Крім того, зазначено що Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області обслуговується та має відкриті рахунки в Управлінні Державної казначейської служби України у Московському районі м. Харкова, до якого позивачу необхідно буде звернутися із зазначеним виконавчим листом і ухвалою про зміни способу і порядку виконання судового рішення, та іншими Документами, зазначеними у пункті 6 Порядку, з метою виконання та виплати заборгованості.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області листом №06-15/3844/2021 від 07.12.2021 на заяву позивача повідомило, що ТУ ДСА України у Харківській області добровільно виконало рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 по справі №520/12322/2020 в частині, яка підлягала негайному виконанню та здійснило нарахування та виплату недоотриманої суддівської винагороди за квітень 2020 року судді Київського районного суду міста Харкова Бородіній Наталії Михайлівні, а саме з 18.04.2020 по 30.04.2020 у розмірі 24047 грн. 62 коп. Вказано, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 по справі №520/12322/2020 за період з травня 2020 року по 27 серпня 2020 року ТУ ДСА України у Харківській області здійснило розрахунок недоотриманої суддівської винагороди судді Київського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 загальна сума якої складає 188407 грн. 18 коп. з цієї суми: 33913,29 грн. податок з доходів фізичних осіб та 2826,12 грн. військовий збір, які необхідно утримати. Зазначено, що залишок недоотриманої суддівської винагороди, який підлягає до сплати, складає 151667 грн. 77 коп. Повідомлено, що ТУ ДСА України у Харківській області не має правових підстав самостійно виконати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 по справі №520/12322/2020 та здійснити виплату зазначеної вище суми недоотриманої суддівської винагороди в повному обсязі з наступних причин. Вказано, що повноваження ТУ ДСА України у Харківській області визначаються положеннями статей 154 Закону України від 02.06.2016 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон) та Положенням про Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, затвердженого Головою Державної судової адміністрації України 25.09.2015, Крім того, вказано, що Територіальне управління є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Вказано, що згідно з пунктом другим частини третьої статті 148 Закону ДСА України здійснює функцію головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів. Зазначено, що пунктом четвертим частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010№ 2456-VI визначено, що головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством. Відповідно до положень ст. ст. 3, 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення виключно в рамках бюджетного періоду який становить один календарний рік який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 рудня того ж року. Повідомлено, що згідно з частиною першою статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань. Вказано, що ТУ ДСА України у Харківській області здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, який затверджує Державна судова адміністрація України. Відповідно до положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання вдових рішень» від 05 червня 2012 року № 4909-VI на рівні головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України відкрито бюджетну програму 0501150 «Виконання Рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів» за рахунок якої здійснюється виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів. Зазначено, що виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 по справі №520/12322/2020 в повному обсязі можливе лише після зміни способу і порядку виконання судового рішення на підставі частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII та статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV в порядку стягнення з вищевказаної бюджетної програми, головним розпорядником бюджетних коштів якої є Державна судова адміністрація України.

Відповідно до ч.1-3 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Положеннями ч.ч.2 та 3 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України (обов`язковість судових рішень).

Згідно зі ст. 2 Закону України від 05.06.2012 року №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.

Відповідно до ч.1 ст. 7 вказаного Закону виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Так, положеннями Закону України “Про виконавче провадження” визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно із до ч.3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути “ефективним” як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Також, засіб юридичного захисту має бути “ефективним” в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі “Аксой проти Туреччини” (Aksoy v. Turkey), п. 95).

Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Разом з тим у даній справі суд не здійснює вихід за межі позовних вимог та не вирішує питання, що не було предметом дослідження при розгляді справи, а лише конкретизує спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення заборгованості.

Встановлення такого способу виконання направлено на своєчасне та повне виконання судового рішення, а також відповідає вимогам прямих норм ст. 124 Конституції України.

Судом також враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області листом №06-15/3844/2021 від 07.12.2021 на заяву позивача повідомило, що ТУ ДСА України у Харківській області добровільно виконало рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 по справі №520/12322/2020 в частині, яка підлягала негайному виконанню та здійснило нарахування та виплату недоотриманої суддівської винагороди за квітень 2020 року судді Київського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , а саме з 18.04.2020 по 30.04.2020 у розмірі 24047 грн. 62 коп. Вказано, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 по справі №520/12322/2020 за період з травня 2020 року по 27 серпня 2020 року ТУ ДСА України у Харківській області здійснило розрахунок недоотриманої суддівської винагороди судді Київського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 загальна сума якої складає 188407 грн. 18 коп. з цієї суми: 33913,29 грн. податок з доходів фізичних осіб та 2826,12 грн. військовий збір, які необхідно утримати. Зазначено, що залишок недоотриманої суддівської винагороди, який підлягає до сплати, складає 151667 грн. 77 коп.

З огляду на викладене, а також враховуючи відсутність доказів повного виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 у справі №520/12322/2020, суд приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

Щодо пояснень Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області в частині вимог про залучення до участі у справі Державну судову адміністрацію України в якості другого відповідача та про зміну порядку та способу виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 по справі №520/12322/2020 в порядку стягнення з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів», головним розпорядником бюджетних коштів якої є Державна судова адміністрація України, суд зазначає наступне.

Так, дана справа розглянута по суті, за результатом чого винесено постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021.

При цьому, позовні вимоги до Державної судової адміністрації України не розглядались судом.

З огляду на стадію розгляду даної справи, залучення другого відповідача по справі буде суперечити приписам КАС України.

Крім того, суд в даній ухвалі прийшов до висновку про зміну способу виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 у справі №520/12322/2020 та встановити спосіб виконання рішення шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, яке виступало в якості відповідача в даній справі, на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з травня 2020 року по серпня 2020 року у розмірі 151667 (сто п`ятдесят одна тисяча шістсот шістдесят сім) грн. 77 коп.

Таким чином, вимоги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області задоволенню не підлягають.

Щодо вимог заяви про встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

За змістом частини 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Із зазначено вбачається, що виконуючи рішення суду відповідач зобов`язаний враховувати обставини встановленні судовим рішенням.

Згідно ч. 1 ст. 372 КАСУ у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом встановлено, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 у справі №520/12322/2020 судовий контроль за виконанням судового рішення не встановлювався.

Проаналізувавши наведені положення КАС України, суд приходить до висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд наділений правом саме під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

В даній справі суд не вбачає підстав для застосування судового контролю.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст. 297, ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення та встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Змінити спосіб виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 у справі №520/12322/2020 та встановити спосіб виконання рішення шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61050, код ЄДРПОУ 26281249) на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з травня 2020 року по серпня 2020 року у розмірі 151667 (сто п`ятдесят одна тисяча шістсот шістдесят сім) грн. 77 коп.

В іншій частині вимоги заяви залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Бабаєв А.І.