Рішення № 102310139, 21.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 грудня 2021 року № 520/13570/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання - Ліпчанській Я.В.,

за участю:

представника позивача - Оганезова О.А.,

представника відповідача - Чалого Б.Ю.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ІНФО" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України № 00062020701 від 28.04.2021 року за формою «Р».

- Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (місцезнаходження: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, ідентифікаційний код: 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСНОВА ІНФО» (місцезнаходження: 61052, м. Харків, вул. Різдвяна, буд. 29-А, ідентифікаційний код: 36224758) витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 22700 гривень 00 копійок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, викладені в Акті перевірки від 18.03.2021 р. №4425/20-40-07-01-08/36224758 є помилковими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України. Зазначає, що вказана відповідачем в Акті перевірки кредиторська заборгованість, що обліковується позивачем за даними бухгалтерського обліку по рахунку 631 та 685 в розмірі 21 542 100,61 грн. не є безнадійною, оскільки на її підтвердження за участю позивача були оформлені договори про відступлення права вимоги, а саме № 2018/07, № 2018/08, № 2018/09 та № 2018/10 від 07.02.2018 року. Крім того зазначає, що господарські операції з контрагентами ПП «ФОСТЕРС», ПП «ЮНІСВІТ» та ПП «ТАЙМІКС» є реальними, що підтверджується наданими первинними документами. Вважає, що винесене відповідачем на підставі зазначеного Акту перевірки податкові повідомлення - рішення від 28.04.2021 р. № 00062020701 є незаконним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 року було відкрито загальне позовне провадження у справі.

Представник відповідача 02.09.2021 року через канцелярію суду надав відзив у якому проти заявленого позову заперечував та зазначив, що результатими податкової перевірки було виявлено, що позивачем за даними бухгалтерського обліку по рах. №631 та №685 станом на 01.01.2018 та 31.12.2019 обліковується кредиторська заборгованість перед контрагентом ТОВ «Стор Експо» у загальній сумі 21 542 100,61 грн. Зазначає, що станом на дату проведення перевірки зазначена сума кредиторської заборгованості не погашена, а ТОВ «Стор Експо» перебуває на обліку у ГУ ДПС у Київській області та має стан «Припинено». Вказує, що відповідно до пп.14.1.11 п. 14.1 ст.14 ПК України сума кредиторської заборгованості ТОВ «ОСНОВА ІНФО» у загальному розмірі 21 542 100,61 грн. вважається безнадійною заборгованістю, тому позивачем у супереч вимог, визначених ст.. 134 ПК України та п. 5 П(С)БО №11 «Зобов`язання», занижено дохід, визначений за правилами бухгалтерського обліку, що призвело до заниження податку на прибуток. Крім того, представником відповідача зазначено, що перевіркою встановлено, що ТОВ «ОСНОВА ІНФО» мало фінансово-господарські операції з контрагентами-постачальниками, придбання товарів у яких в процесі перевірки не підтверджено реального походження цих товарів у постачальників ПП «ФОСТЕРС», ПП «ЮНІСВІТ» та ПП «ТАЙМІКС». У зв`язку з вищезазначеним вважає, що податкове повідомлення рішення № 00062020701 від 28.04.2021 р. є законним, а тому не підлягає скасуванню.

Представник позивача надав до суду заперечення на відзив, в якому з доводами та підставами викладеними у відзиві на позовну заяву не погоджувався. Зазначив, що наявність договорів про відступлення права вимоги не призводить до заниження фінансового результату позивача за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року, оскільки в результаті укладення таких договорів дохід позивача не формується.

У письмових додаткових поясненнях від 17.11.2021 року представник відповідача зазначив, що до перевірки договори про відступлення права вимоги №№ 2018/07, № 2018/08, № 2018/09 та № 2018/10 від 07.02.2018 року не надавалися. Вказані копії договорів були додані до заперечень. Також, звертає увагу суду на те, що зазначені договори не мають жодного відображення у бухгалтерській і податковій звітності, а кредиторська заборгованість по контрагенту ТОВ «ТРЕЙДМАР» за даними бухгалтерського обліку станом на 31.12.2019 року не обліковується.

У додаткових письмових поясненнях представник позивача зазначив, що фінансово-господарські операції з контрагентами – постачальниками ПП «ФОСТЕРС», ПП «ЮНІСВІТ» та ПП «ТАЙМІКС» підтверджується первинними документами, копії яких надано до суду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав обставини, викладені в позовній заяві та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що фахівцями ГУ ДПС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ОСНОВА ІНФО» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 р. 31.12.2019 р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 р. 31.12.2019 р.

За наслідками перевірки було складено Акт № 44225/20-40-07-01-08/36224758 від 18.03.2021 року, в якому зафіксовано, зокрема, порушення ТОВ «ОСНОВА ІНФО» п.44 ст. 44, п.п 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), з урахуванням вимог ст. 4, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996-ХІV від 16.07.1999 року (зі змінами та доповненнями), з урахуванням п. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11 .1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, занижено дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку та відповідно занижено фінансовий результат до оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 рік на загальну суму 22 053 090,61 грн. , у тому числі за 2018 р. у сумі 510 990 грн. ( за 9 місяців 2018 року у сумі 181050 грн.), за півріччя 2019 року у сумі 21 542 100,61 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 3 969 556,31 грн., у тому числі за 2018 у сумі 91 978,21 грн. (за 9 місяців 2018 року у сумі 32589,00 грн.), за півріччя 2019 року у сумі 3 877 578,11 грн.

Контролюючим органом на підставі акту перевірки № 44225/20-40-07-01-08/36224758 від 18.03.2021 року винесено податкове повідомлення - рішення № 00062020701 від 28.04.2021 р., яким збільшено суму грошового зобов`язанню за платежем податок на прибуток підприємства на загальну суму 4 961945,00 грн., з яких грошове зобов`язання на суму 3 969 556, 00 грн. та штрафні санкції на суму 992 389, 00грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, 18.05.2021 року ТОВ «ОСНОВА ІНФО» надіслало на адресу ДПС України скаргу на вказане податкове повідомлення - рішення.

Державна податкова служба України рішенням №14811/6/99-00-06-01-01-06 від 01.07.2021 року податкове повідомлення – рішення №№ 00062020701 від -28.04.2021 р. - залишено без змін, а скаргу позивача – без задоволення.

Позивач, не погодившись з позицією контролюючого органу, звернувся до суду із даним позовом

Судом встановлено, що підставами для встановлення вказаних висновків в акті перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про наявність у ТОВ «ОСНОВА ІНФО» безнадійної кредиторської заборгованості на суму 21 542 100,61 грн. та не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, їх реальність та повнота відображення в обліку по взаємовідносинах з ПП «ФОСТЕРС», ПП «ЮНІСВІТ» та ПП «ТАЙМІКС».

Щодо висновків відповідача про наявність у ТОВ «ОСНОВА ІНФО» безнадійної кредиторської заборгованості на суму 21 542 100,61 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПКУ.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Підпунктом 14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Встановлено, що згідно облікової політики позивач бухгалтерський облік веде за національними П(С)БО.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року №860/4153 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" (далі - НП(С)БО № 15), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

Пунктом 5 НП(С)БО № 15 передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте, ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до п. 7 НП(С)БО № 15, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Пунктом 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 визначено, що доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

З вищевказаних норм вбачається, що для висновку про заниження ТОВ «ОСНОВА ІНФО» податку на прибуток, необхідно встановити факт отримання позивачем доходу.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ОСНОВА ІНФО» та ТОВ «СТОР ЕКСПО» було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №ФПои260917 від 26.09.2017 року, згідно з якого ТОВ «СТОР ЕКСПО» як Позикодавець надає ТОВ «ОСНОВА ІНФО» як Позичальнику грошові кошти у якості позики.

В акті перевірки зазначено, що сума кредиторської заборгованості по даному договору рахується сальдо по рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» у розмірі 7 264 020, 00 грн. Станом на 13.04.2019 року кредиторська заборгованість не погашена.

Також, судом встановлено, що за договором про надання поворотної фінансової допомоги №ФП08517 від 15.05.2017 ТОВ «ОСНОВА ІНФО» як Позичальник отримав від ТОВ «ТОРГ-СЕРВІС-2017» як Позикодавець грошові кошти у якості позики. ТОВ «ТОРГ-СЕРВІС-2017» було відступлено ТОВ «СТОР ЕКСПО» право вимоги на частину позики в розмірі 1 109 232 грн. згідно Договору про відступлення права вимоги №2018/87 від 01.12.2017 року.

З акту перевірки встановлено, що сума кредиторської заборгованості по даному договору рахується сальдо по рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» у розмірі 1 109 232,00 грн. Станом на 13.04.2019 року кредиторська заборгованість не погашена.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «МП ТРЕЙД» та ТОВ «ОСНОВА ІНФО» укладено Договір позики №02-11-15 від 02.11.2015 року, за яким ПП «МП ТРЕЙД» надає ТОВ «ОСНОВА ІНФО» поворотну фінансову допомогу (позику). Право вимоги на частину позики у розмірі 12 938 964,98 грн. було передано від ПП «МП ТРЕЙД» до ТОВ «СТОР ЕКСПО» за Договором про відступлення права вимоги №2018/86 від 01.12.2017 р.

З акту перевірки встановлено, що сума кредиторської заборгованості по даному договору рахується сальдо по рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» у розмірі 12 938 964,98 грн. Станом на 13.04.2019 року кредиторська заборгованість не погашена.

Судом встановлено, що між ТОВ «ОСНОВА ІНФО» та ТОВ «СТОР ЕКСПО» укладено Договір поставки №2017/87 від 17.05.2017 року, згідно з якого ТОВ «СТОР ЕКСПО» як постачальник було передано у власність ТОВ «ОСНОВА ІНФО» як Покупцю товар на загальну суму 313 970,07 грн.

В свою чергу позивачем було сплачено на користь ТОВ «СТОР ЕКСПО» за вказаний товар 87 086,44 грн. З акту перевірки встановлено, що сума кредиторської заборгованості по даному договору рахується сальдо по рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» у розмірі 229 883,63 грн. Станом на 13.04.2019 року кредиторська заборгованість не погашена.

Так, в акті перевірки контролюючим органом зазначено, що кредиторська заборгованість за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року у загальній сумі 21 542 100,61 грн. перед ТОВ «СТОР ЕКСПО», яке має стан «припинено», станом на 13.04.2019 року не погашена.

Вищевказані обставини, на переконання відповідача, свідчать про необхідність віднесення позивачем зазначеної заборгованості до безнадійної, в силу вимог п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, як заборгованості суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи, у зв`язку з їх ліквідацією.

Проте суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу, враховуючи наступне.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 ПК України відступлення права вимоги - це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

В силу приписів ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту наведених норм слідує, що однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні є відступлення права вимоги - правочин (договір), на підставі якого первісний кредитор передає своє право (вимогу) в конкретному зобов`язанні новому кредитору, продовжуючи при цьому виконувати взяті на себе обов`язки перед боржником, а новий кредитор набуває відповідне право (вимогу), за загальним правилом, з моменту укладення договору відступлення права вимоги.

При цьому, враховуючи, що відступлення права вимоги завжди є похідним від інших зобов`язань, тому, укладаючи договір цесії, сторони повинні чітко визначити його предмет, а саме право, що відступається.

Разом з тим, норми діючого законодавства не встановлено заборони для зміни кредитора в зобов`язаннях, а відтак, будь-яка особа може передати свої права за правочином іншій особі шляхом укладення договору про відступлення прав вимоги (цесії).

При цьому, положення чинного законодавства, зокрема ЦК України та ПК України, не містять будь-яких обмежень щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення прав вимоги боргу.

У свою чергу, договори про відступлення прав вимог є оплатними та передбачають сплату особі, яка відступає свої права (первісному кредитору) певної вартості за відступлення її прав вимоги, тобто такі договори за своєю правовою природою відносяться до договорів купівлі-продажу, предметом яких є права вимоги боргу відповідно до ст. 656 ЦК України

Суд зазначає, що представником позивача до суду було надано копії наступних договорів про відступлення права вимоги:

- Договір про відступлення права вимоги №2018/08 від 07 лютого 2018 року, відповідно до якого, ТОВ «СТОР ЕКСПО» є первісним кредитором, ТОВ «ТРЕЙМАР» - новий кредитор, ТОВ «ОСНОВА ІНФО» - боржник. Право вимоги, що відступається за цим Договором, оцінене сторонами в сумі 7 264 020,00 грн.;

- Договір про відступлення права вимоги №2018/10 від 07 лютого 2018 року, відповідно до якого, ТОВ «СТОР ЕКСПО» є первісним кредитором, ТОВ «ТРЕЙМАР» - новий кредитор, ТОВ «ОСНОВА ІНФО» - боржник. Право вимоги, що відступається за цим Договором, оцінене сторонами в сумі 1 109 232,00грн.;

- Договір про відступлення права вимоги №2018/09 від 07 лютого 2018 року, відповідно до якого, ТОВ «СТОР ЕКСПО» є первісним кредитором, ТОВ «ТРЕЙМАР» - новий кредитор, ТОВ «ОСНОВА ІНФО» - боржник. Право вимоги, що відступається за цим Договором, оцінене сторонами в сумі 12 938 964,98 грн.;

- Договір про відступлення права вимоги №2018/07 від 07 лютого 2018 року, відповідно до якого, ТОВ «СТОР ЕКСПО» є первісним кредитором, ТОВ «ТРЕЙМАР» - новий кредитор, ТОВ «ОСНОВА ІНФО» - боржник. Право вимоги, що відступається за цим Договором, оцінене сторонами в сумі 229 883, 63 грн.

Відповідно до пункту 1.3 Договорів, Новий кредитор одержує право вимагати від Боржника належного виконання зобов`язання за Основним договором.

Строк дії укладених договорів про відступлення права вимоги № 2018/07, № 2018/08, № 2018/09 та № 2018/10, визначено до повного виконання сторонами свої зобов`язань за договорами.

Відповідно до укладених Додаткових угод до Договорів про відступлення права вимоги від 16.08.2018 року, п. 1.2 Договорів про відступлення права вимоги викладено в наступній редакції : «Новий кредитор зобов`язується сплатити Первісному кредитору грошову суму у визначеному розмірі протягом 5 (п`яти ) календарних років з моменту підписання Договору, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Первісного кредитора, а в інший, не забороненій законодавством формі».

Суд зазначає, що позивач не заперечує існування заборгованості перед ТОВ «ТРЕЙДМАР» з урахуванням положень договорів про відступлення права вимоги № 2018/07, № 2018/08, № 2018/09 та № 2018/10 від 07.02.2018 року у загальному розмірі 21 542 100,61 грн.

Враховуючи вище зазначене суд прийшов до висновку, що наявні Договори про відступлення права вимоги № 2018/07, № 2018/08, № 2018/09 та № 2018/10 від 07.02.2018 року у повній мірі підтверджують факт відступлення права вимоги боргу, а тому на момент припинення у ТОВ «СТОР ЕКСПО» були відсутні майнові вимоги до позивача, оскільки таке право відступлено іншій особі.

Отже, наявна кредиторська заборгованість ТОВ «ОСНОВА ІНФО» перед ТОВ «СТОР ЕКСПО», яке здійснило відступлення права вимоги на користь ТОВ «ТРЕЙДМАР», не може вважатися безнадійною кредиторською заборгованістю у розумінні ПК України та не підлягає включенню до складу доходу платника.

З приводу доводів представника відповідача, що на момент перевірки позивачем не були надані контролюючому органу Договори про відступлення права вимоги № 2018/07, № 2018/08, № 2018/09 та № 2018/10 від 07.02.2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.86.7 ст. 87 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

З матеріалів справи судом встановлено та не заперечується представником відповідача, що позивачем копії зазначених Договорів про відступлення права вимоги надавалися контролюючому органу разом із запереченнями на акт перевірки. Також копії Договорів про відступлення права вимоги позивачем були надані до суду.

Щодо тверджень представника відповідача, що вище зазначені договори про відступлення права вимоги не мають жодного відображення у бухгалтерській і податковій звітності, а кредиторська заборгованість по контрагенту ТОВ «ТРЕЙДМАР» за даними бухгалтерського обліку станом на 31.12.2019 року не обліковується, суд зазначає, що представником позивача у судовому засіданні було повідомлено про допущення ТОВ «ОСНОВА ІНФО» бухгалтерської помилки та вказано, що зазначена помилка була виправлена. Крім того, суд зазначає, що не відображення договорі про відступлення права вимоги у бухгалтерській і податковій звітності не може свідчити про те, що позивачем отримано дохід, тому зазначені твердження не впливають на висновки суду.

Щодо висновків відповідача про не підтвердження ТОВ «ОСНОВА ІНФО» реальності здійснення господарських операцій, їх реальність та повнота відображення в обліку по взаємовідносинах з контрагентами – постачальниками ПП «ФОСТЕРС», ПП «ЮНІСВІТ» та ПП «ТАЙМІКС», суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ «ОСНОВА ІНФО» (в якості покупця) та ПП "ФОСТЕРС" (в якості постачальника) були укладені договори поставки №124 від 02.10.2018 року та №134 від 24.12.2018 року, за умовами яких постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти у власність товар і своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до п.2.1 Договору, ціна за одиницю товару і сума партії, поставка якої буде здійснюватись відповідно до договору, визначається у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з Специфікації №1 до договору №134 від 24.10.2018 р., постачальник поставляє покупцю наступний товар: повітряна завіса Olefini Intellekt new у кількості 3 шт.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано до матеріалів справи специфікацію №1, видаткову накладну №Р267 від 24.10.2018 р., товарно-транспортну накладну №Р267 від 24.10.2018 р., платіжне доручення №10889 від 26.10.2018 р.

Також судом встановлено, що між ТОВ «ОСНОВА ІНФО» (в якості покупця) та ПП "ЮНІСВІТ" (в якості постачальника) був укладений договір поставки №123 від 02.08.2018 р., за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товари у кількості, якості, асортименті і за ціною, зазначеними у видаткових накладних , а також інших товаросупровідних документах, які є невід`ємною частиною Договору.

З видаткової накладної №195 від 09.08.2018 р. вбачається , що постачальник поставляв покупцю кондиціонер Osaka CTI 24000-delux у кількості 1 шт. та кондиціонер Osaka CTI 36000-delux на загальну суму 40110,00 грн., в тому числі ПДВ 6685, 00 грн.

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано до матеріалів справи видаткову накладну №198 від 09.08.2018 р., товарно-транспортну накладну №Р195 від 09.08.2018 р., договір про відступлення права вимоги №б/н від 09.08.2018 платіжне доручення №10393 від 09.08.2018 р.

Також з матеріалів справи вбачається, що що між ТОВ «ОСНОВА ІНФО» (в якості покупця) та ПП "ТАЙМІКС" (в якості постачальника) був укладений договір поставки №101 від 10.12.2018 р., за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується приймати у власність товар і своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до п.2.1 Договору, ціна за одиницю товару і сума партії, поставка якої буде здійснюватись відповідно до договору, визначається у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

З видаткової накладної №79 від 10.12.2018 р. вбачається, що постачальник поставляв покупцю повітряну завісу Olifeni KEG 44 та кондиціонер Osaka MSI/VSI 24І на загальну суму 329 940,00 грн., в тому числі ПДВ 54 990,00 грн.

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано до матеріалів справи рахунок на оплату №11 від 10.12.2018 р., видаткову накладну №79 від 10.12.2018 р., товарно-транспортну накладну №Р79 від 10.12.2018 р., договір про відступлення права вимоги №б/н від 28.12.2018, платіжне доручення №1216 від 28.12.2018 р.

Таким чином, господарські операції ТОВ «ОСНОВА ІНФО» мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Суд зазначає, що про фактичне виконання умов договорів свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

По суті позовних вимог суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно зі ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності: на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму залишкової вартості окремого об`єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму дооцінки основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму вигід від відновлення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об`єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об`єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В даному випадку позивачем до матеріалів справи надані документи, що підтверджують реальну зміну майнового стану підприємства позивача, а саме, платіжні доручення, що підтверджують оплату за поставлений товар.

Враховуючи, що усі первинні документи бухгалтерського обліку позивача відповідають вимогам чинного законодавства, висновок відповідача щодо встановлення позивачу порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України та відповідно донараховання податку на прибуток є необґрунтованим та неправомірним.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ПП «ФОСТЕРС», ПП «ЮНІСВІТ» та ПП «ТАЙМІКС» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Крім того, посилання відповідача на податкову інформацію щодо контрагентів позивачасуду не впливають на висновки, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що в силу закону, отримання контролюючим органом податкової інформації, у зв`язку із неможливістю проведення перевірки, в якій викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності, при цьому перевірка не проводилась.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином формування податку на прибуток за спірними господарськими операціями здійснено відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Враховуючи те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у ТОВ «ОСНОВА ІНФО» безнадійної кредиторської заборгованості та не доведено нереальність господарських операцій з контрагентами ПП «ФОСТЕРС», ПП «ЮНІСВІТ» та ПП «ТАЙМІКС», суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00062020701 від 28.04.2021 року прийнято всупереч вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243 246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ІНФО" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України № 00062020701 від 28.04.2021 року за формою «Р».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ 43983495) витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ІНФО" (ідентифікаційний код: 36224758) у розмірі 22700 гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 29 грудня 2021 року.

Суддя Бідонько А.В.