Рішення № 102309697, 29.12.2021, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/796/21

провадження № 2/631/619/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2021 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.

за участі секретаря судового засідання М`ячиної Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Харківського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Начальник філії Харківського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк»Сороколіта О. В. звернулась до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останнього заборгованість за Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та за Заявою на встановлення (збільшення) відновлюваної кредитної лінії (кредиту) у загальному розмірі 13 736 гривень 48 копійокта судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 07 вересня 2019 року між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 було укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який розміщений на інтернет-сторінці банку www/oschadbank/ua, до умов якого відповідач приєднався та погодився на одержання кредиту й умови його отримання. В результаті чого, банк встановив відповідачу відновлювальну кредитну лінію у розмірі 12300 гривень 00 копійок на строк дії платіжної картки.

Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Харківського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» свої зобов`язання згідно умов укладеного договору виконав у повному обсязі. Відповідач отримав кредитні кошти та використав їх на власний розсуд, після чого мало місце неналежне виконання взятих на себе зобов`язань.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 були порушені зобов`язання, встановлені договором, у відповідача станом на 30 липня 2021 року виникла заборгованість в сумі 13736 гривень 48 копійок, яка складається з наступного:

- загальна сума основної заборгованості (основного боргу) – 11935 гривень 84 копійки;

- загальна сума заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом – 1732 гривні 23 копійки;

- загальна сума пені – 8 гривень 88 копійок;

- розмір 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу – 36 гривень 29 копійок;

- розмір 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом – 10 гривень 08 копійок.

Оскільки позичальником, ОСОБА_1 , так і не були повернені кошти за кредитним договором, представник позивача змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення зазначених коштів у судовому порядку.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 20 вересня 2021 року прийнято позовну заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Харківського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до розгляду та відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 29 грудня 2021 року визначено про заочний розгляд справи за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Харківського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у цивільній справі судом не вживалось.

Представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Харківського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» в судове засідання не прибув, хоча про дату, час і місце розгляду справи були сповіщені завчасно відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України. На адресу суду представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» – Рябова С. П., яка діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гапон І. М. 09 липня 2020 року за реєстровим № 1372, засобами поштового зв`язку направила заяву, що була зареєстрована за вхідним № 6588/21-вх. від 24 листопада 2021 року, відповідно до якої вказала, що підтримує позовні вимоги в цілому, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у повному обсязі, зазначивши, що розгляд справи може відбутися без представника банку за наявності наданих доказів по справі, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Відповідач, ОСОБА_1 , у судові засідання, що були призначені на 05 жовтня 2021 року, 20 жовтня 2021 року, 16 листопада 2021 року, 02 грудня 2021 року, 17 грудня 2021 року та 29 грудня 2021 року не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений завчасно відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Судові повістки повернулися на адресу суду з відміткою відділення УДПЗЗ «Укрпошта» – «за закінченням терміну зберігання».

Крім того, у судове засідання, що було призначено на 29 грудня 2021 року, ОСОБА_1 повідомлявся шляхом розміщення судового оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (https://nv.hr.court.gov.ua/sud2028/pres-centr/11/1232257/).

Причини неявки відповідача суду не відомі. Відзив на позовну заяву, відповідно до приписів статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, відповідач не подав, ніяких клопотань на адресу суду не направляв.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, зі згоди позивача по справі, суд вирішив за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідач будучи завчасно належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, повторно, без зазначення причин свого неприбуття, не з`явилась у судове засідання, враховуючи те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень часини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Положеннями частини 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

З матеріалів справи убачається, що 07 вересня 2019 року між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 було укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який розміщений на інтернет-сторінці банку www/oschadbank/ua, до умов якого відповідач приєднався шляхом підписання заяви на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії (кредиту) та погодився на одержання кредиту та його умови.

Відповідно до Договору комплексного банківського обслуговування для отримання кредиту клієнт особисто надає банку заяву на встановлення відновлюваної кредитної лінії, оформлену за встановленою банком формою та підписану клієнтом, і документи згідно з визначеним банком переліком.

Цей договір, в тому числі, заява про приєднання, заява на встановлення (збільшення) кредиту, паспорт споживача кредиту, таблиця сукупної вартості кредиту та умови користування кредитною лінією є кредитним договором, укладеним між банком та клієнтом.

Відповідно до підпункту 1.17.1 пункту 1.17 Договору комплексного банківського обслуговування клієнт зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням і своєчасно та в повному обсязі повернути суму кредиту, сплатити нараховані проценти та інші платежі, передбачені Кредитним договором.

Згідно підпункту 1.18.1 пункту 1.18 Договору за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплачувати проценти банку в порядку та розмірах, визначених в Умовах користування кредитною лінією (кредитом), що застосовується до відповідної категорії клієнтів, в тому числі з урахуванням змін умов кредитування згідно пункту 11.1.3 Розділу ХХ Договору.

Вказані обставини свідчать про дотримання письмової форми правочину та укладення кредитного договору, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у погодженому сторонами розмірі.

Крім мотивів, викладених вище, суд також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 357/12292/16-ц, в якій зазначено, що неоспорювання кредитного договору, часткове його виконання відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України свідчить про правомірність цього правочину. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття умов цього договору.

При цьому матеріали справи не містять даних, які б свідчили про заперечення ОСОБА_1 фактів підписання вказаної вище заяви про отримання банківських послуг.

Цей договір, в тому числі заява на встановлення (збільшення) відновлювальної лінії та інші документи, які є їх невід`ємними частинами є кредитним договором, укладеним між банком та клієнтом.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 частини ІІ (Особливості надання окремих кредитних послуг) Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб банк здійснює надання кредиту шляхом перерозподілу кредитного ліміту, який було встановлено на картковий рахунок клієнта. Клієнт, укладаючи договір, цим самим надав згоду на перерозподіл банком ліміту кредитування між кредитними послугами, в межах максимального розміру ліміту кредитування, визначеного в Умовах користування кредитною лінією.

Кредитний договір діє до повного виконання клієнтом всіх грошових зобов`язань за цим договором. Перебіг строку кредитування починається з дати надання банком клієнту кредиту, встановлення ліміту кредитування.

При цьому відповідач зобов`язався використати кредит за цільовим призначенням і своєчасно та в повному обсязі повернути суму кредиту, сплатити нараховані проценти та інші платежі, передбачені кредитним договором.

Підпунктом 2.9 пункту 2 частини ІІ Договору визначено, що погашення кредитної заборгованості здійснюється відповідно до графіку платежів у вигляді набору планових обов`язкових щомісячних платежів.

Згідно умов Договору сплата зазначених у графіку платежів здійснюється не пізніше 20 числа кожного місяця шляхом договірного списання коштів з карткового рахунку клієнта. У разі несплати вищезазначених платежів у визначений розрахунковий період, сума заборгованості, яка підлягала погашенню, наступного робочого дня переноситься на відповідні рахунки для обліку простроченої заборгованості, а платіжна картка при цьому блокується.

При цьому за змістом Договору, у разі виникнення простроченої заборгованості за картковим рахунком та кредитом, її непогашення у строки, визначені Договором, клієнт гарантує повернення сум такої заборгованості банку всіма належними йому коштами, майном, майновими правами, тощо.

Як свідчать матеріали справи, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» свої зобов`язання згідно умов договору виконав у повному обсязі, проте відповідачем, ОСОБА_1 , були порушені зобов`язання, встановлені умовами кредитного договору.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 зобов`язань, встановлених договором, у відповідача станом на 30 липня 2021 року виникла заборгованість в сумі 13736 гривень 48 копійок, яка складається з наступного:

- загальна сума основної заборгованості (основного боргу) – 11935 гривень 84 копійки;

- загальна сума заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом – 1732 гривні 23 копійки;

- загальна сума пені – 8 гривень 88 копійок;

- розмір 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу – 36 гривень 29 копійок;

- розмір 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом – 10 гривень 08 копійок.

Вказаний розрахунок заборгованості відповідачем не заперечувався та у встановленому законом порядку не спростовано.

Вирішуючи даний спір суд виходить з положень Цивільного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується у статті 3 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України укладений між сторонами по справі кредитний договір, за своєю правовою природою, є правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язав (частина 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Приписи частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлюють обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплатити проценти, належні йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

При цьому, згідно вимог статтей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України у встановлений строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені положеннями статті 611 Цивільного кодексу України. Так, згідно вищевказаної норми права, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідно до яких відповідач отримавши від банку кошти у кредит, своїх зобов`язань з їх повернення і сплати комісії за користування грошима належним чином не виконав.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пленуму Вищого господарського суду України у пункті 3.1 своєї Постанови № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» роз`яснив, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Відтак, відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми.

Враховуючи, що відповідач допустив неналежне виконання зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в сумі 13736 гривень 00 копійок підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України підтверджена належними доказами.

У відповідності до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази з власної ініціативи, крім передбачених Цивільним процесуальним кодексом України випадків.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та не надав доказів помилковості чи неправильності наданого позивачем розрахунку, у зв`язку із чим суд вважає його достовірним.

Також слід відмітити, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Основного закону України.

У частині 4 статті 42 Конституції України визначено, що держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною 1 статті 1 Цивільного кодексу України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 Цивільного кодексу України, у пункті 3 частини 1 якої передбачено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах 1 та 3 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов`язання, передбачені укладеним в установленому законом порядку договором, такі дії відповідача є неправомірними, а тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Харківського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» суд відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1, підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір на загальну суму 2270 гривні 00 копійок, що підтверджено меморіальним ордером № 651 (#780415212821) від 06 серпня 2021 року, виданим Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України».

Частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача (пункт 1 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Харківського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» підлягають задоволенню в повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 гривні 00 копійок.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14 – 16, 202, 204, 509, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 627, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 1 - 5, 10 - 13, 17, 19, 23, 76, 81, 89, 133, 141, 211, 214, частиною 3 статті 211, частиною 1 статті 223, пунктом 2 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтею 259, статтями 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 279 – 283, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Харківського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Харківського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» заборгованість за Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та заявою на встановлення (збільшення) відновлюваної кредитної лінії від 07 вересня 2019 року у загальному розмірі 13736 (тринадцять тисяч сімсот тридцять шість ) гривень 48 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 понесені судові витрати по сплаті судовому збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Харківського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», місцезнаходження: 61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок № 22, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 09351600.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання або перебування: АДРЕСА_1 .

Суддя: Т. М. Трояновська