Рішення № 102309171, 08.12.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2021 року Справа № 480/7362/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Воловика С.В.,

за участі секретаря судового засідання - Дараган Ю.П.,

представника позивача - Петрищева О.О.,

представника відповідача - Непийпи Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 480/7362/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Сумській області (далі – відповідач, ГУ ДПС у Сумській області) про

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 304318280708 від 27.04.2021,

У С Т А Н О В И В:

І. Позиція позивача

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки, згідно з актом № 1494/18-28-07-08/2822317764/178 від 29.03.2021, ГУ ДПС у Сумській області дійшла висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198 та пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд. 21 декларації) на загальну суму 92 231, 00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 27.04.2021 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 304318280708 про зменшення від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 88 531, 00 грн.

На переконання ФОП ОСОБА_1 , вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки придбані ТМЦ (запасні частини та ПММ), перелік яких наведений у додатку № 2 до акту перевірки, використані у господарській діяльності, зокрема, для обслуговування сільськогосподарської техніки. При цьому, показники податкової звітності по податку на додану вартість, були визначені на підставі реально здійснених господарських операцій, підтверджених належним чином складеними первинними документами бухгалтерського обліку, які надавались відповідачу під час проведення перевірки.

Висновки ГУ ДПС у Сумській області про порушення податкового законодавства у зв`язку з не підтвердженням використання у господарській діяльності згаданих ТМЦ (запасних частин та ПММ), на думку позивача, є необґрунтованими та спростовуються наданими доказами.

З вищезазначених підстав, ФОП ОСОБА_1 вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

ІІ. Заперечення відповідача

Не погоджуючись з позовними вимогами, ГУ ДПС у Сумській області у відзиві (а.с. 130-132) зазначила, що висновки акту перевірки № 1494/18-28-07-08/2822317764/178 від 29.03.2021 про порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198 та пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, є обґрунтованими. Під час перевірки було встановлено, що використання придбаних у вересні 2019 року, жовтні-листопаді 2020 року та січні 2021 року запасних частин і ПММ в господарській діяльності, документально не підтверджено, на момент перевірки вони фактично відсутні.

Враховуючи приписи пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, а також беручи до уваги те, що позивачем податкові зобов`язання з податку на додану вартість не нараховувались, ГУ ДПС у Сумській області вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними, а позовні вимоги – необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 13.08.2021, позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 480/7362/21, підготовче засідання призначено на 21.01.2021 об 11 год. 50 хв., встановлені строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 21.10.2021, підготовче провадження по справі № 480/7362/21 закрито, справу призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 18.11.2021 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 18.11.2021, занесеною до протоколу, у судовому засіданні оголошено перерву до 11 год. 30 хв. 08.12.2021.

В судовому засіданні 08.12.2021, представник ФОП ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник ГУ ДПС у Сумській області, в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд в його задоволенні відмовити.

IV. Обставини справи

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу № 324-кп від 25.02.2021, посадовими особами ГУ ДПС у Сумській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість у лютому-березні 2020 року, жовтні-грудні 2020 року та січні 2021 року.

За результатами перевірки, 29.03.2021 складений акт № 1494/18-28-07-08/2822317764/178, відповідно до якого ГУ ДПС у Сумській області дійшла висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198 та пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд. 21 декларації) на загальну суму 92 231, 00 грн., у тому числі: у вересні 2019 року на суму 72 231, 00 грн., у жовтні 2020 року на суму 15 243, 00 грн., у листопаді 2020 року на суму 3 819, 00 грн. та у січні 2021 року на суму 938, 00 грн.

За змістом акту перевірки, висновків про порушення податкового законодавства відповідач дійшов, зокрема, у зв`язку з не підтвердженням документально використання в господарській діяльності придбаних у вересні 2019 року, жовтні-листопаді 2020 року та січні 2021 року запасних частин і ПММ, а також їх фактичною відсутністю на момент перевірки (а.с. 15-40).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач подав заперечення, за результатами розгляду яких, висновки про порушення податкового законодавства залишилися без змін (а.с. 41-46).

На підставі вказаних висновків, 27.04.2021 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 304318280708 про зменшення від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 88 531, 00 грн. (а.с. 47-48)

Не погоджуючись з указаним податковим повідомленням-рішенням, ФОП ОСОБА_1 оскаржила їх в адміністративному порядку, втім, рішенням ДПС України № 14734/6/99-00-06-01-04-06 від 01.07.2021, згадана скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення – без змін (а.с. 49-59).

V. Норми права які регулюють спірні правовідносини та їх застосування

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначаються Податковим кодексом України.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом, є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, окрім іншого, у разі придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (частина 1 пункту 198.3 статті 198).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (частина 2 пункту 198.3 статті 198).

На виконання підпункту “г” пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами (послугами), необоротними активами придбаними (виготовленими) з податком на додану вартість, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності податкового боргу – або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника, та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, з системного аналізу вказаних норм, суд робить висновок, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

VI. Висновки суду щодо доводів сторін та вирішення спору

Обґрунтовуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ГУ ДПС у Сумській області стверджує про порушення податкового законодавства ФОП ОСОБА_1 внаслідок формування податкового кредиту та, як наслідок – від`ємного значення суми податку на додану вартість, по операціям з придбання запасних частин та ПММ.

Втім, дослідивши подані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд не може погодитись з указаними доводами відповідача, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, для здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 використовує сільськогосподарську техніку, а саме: комбайн зернозбиральний КЗС-11 «Дніпро-350», комбайн зернозбиральний KLAAS LEXION, трактор JHON DEERE 8320 R, жниварку соняшникову MAANS-S 940 та жатки кукурудзяні (а.с. 72).

Зокрема, відповідно до договорів оренди (а.с. 81-82, 87-88, 92-93, 99-100,105-106), зазначені транспортні засоби надавались позивачем в платне користування ТОВ «Басагропром», ТОВ Агрофірма «Довіра», ФГ ОСОБА_2 та ТОВ «Сумбуд АГРО». На виконання умов цих договорів, ФОП ОСОБА_1 зобов`язана була підтримувати техніку в належному стані, включаючи проведення поточного і капітального ремонтів, надавати необхідне приладдя та устаткування, а також забезпечувати її технічне обслуговування і експлуатацію за цільовим призначенням. Так, з метою виконання вказаних обов`язків, позивач придбавала запасні частини та паливно-мастильні матеріали, які, за змістом актів про витрату матеріалів, використовувались для здійснення ремонту власної техніки (а.с. 111-123).

Зазначені обставини, на переконання суду, свідчать про наявність у позивача права на врахування згаданих господарських операцій при визначенні об`єкта оподаткування податком на додану вартість. При цьому, суд приймає до уваги те, що ні за змістом акту перевірки, ні за змістом відзиву, ГУ ДПС у Сумській області не заперечує факти укладання ФОП ОСОБА_1 договорів оренди транспортних засобів та договорів з придбання запасних частин, а також не заперечує реальне здійснення господарських операцій, обумовлених цими договорами. Крім того, суд враховує, що відповідач, стверджуючи про відсутність документального підтвердження використання придбаних запчастин у господарській діяльності, не зазначає про причини неврахування актів про витрату матеріалів, які надавались під час перевірки та які містяться у матеріалах справи.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд вважає висновки ГУ ДПС у Сумській області про порушення ФОП ОСОБА_1 податкового законодавства не підтвердженими належними і достатніми доказами, у зв`язку з чим, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягають скасуванню.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Системний аналіз вказаних норм, дає підстави дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як убачається із доданих письмових доказів, а саме: договору № 26/04 від 26.04.2021, рахунку на оплату № 26/04 від 26.04.2021, платіжного доручення № 96 від 26.04.2021, акту приймання-передачі послуг від 26.11.2021, ФОП ОСОБА_1 за надану професійну правничу допомогу сплатила 15 000, 00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Разом з тим, суд не може визначати розмір відшкодування на власний розсуд. Як було зазначено, у відповідності до вимог ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Відповідач, повністю заперечуючи необхідність задоволення заяви ніяких доводів на обґрунтування не співмірності витрат не навів.

З огляду на предмет спору у справі що розглядається, а також на обсяг наданих послуг, тривалість часу, затраченого представником позивача на підготовку та складання процесуальних документів, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 15 000,00 грн. на відшкодування витрат по оплаті правничої допомоги.

Крім того, беручи до уваги те, що за подання позовної заяви ФОП ОСОБА_1 було сплачено 2 270, 00 грн. судового збору, ця сума також підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області № 304318280708 від 27.04.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код 43995469) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) судові витрати, а саме: витрати по оплаті судового збору в сумі 2 270, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000, 00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В повному обсязі рішення суду складено 28.12.2021.

Суддя С.В. Воловик