Рішення № 102308508, 28.12.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 грудня 2021 року м. Рівне №460/8261/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокор-М" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокор-М» (далі – Товариство, позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі – ГУ ДПС у Рівненській області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.06.2021 № 456317000701 та № 456417000701.

В обґрунтування позову вказує, що збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій відбулося по операціях з реалізації свиней для громадянина ОСОБА_1 , за фактом проведення яких, на думку відповідача, не складено податкові накладні та не здійснена їх реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних. Таке твердження контролюючого органу позивач вважає суб`єктивним та таким, що не відповідає реальним обставинам. Позивач стверджує, що між Товариством та ОСОБА_1 укладено договір № 13/11/2013 від 13.11.2013, предметом якого була реалізація свиней м`ясних. Відвантаження Товариством свиней для ОСОБА_1 здійснено впродовж 2013-2015 років, що підтверджується видатковими накладними, розрахунки здійснювалися впродовж 2014-2017 років, що підтверджується прибутковими касовими ордерами. Дата складання кожної видаткової накладної є датою відвантаження товару для покупця, про що свідчать підписи сторін продавця та покупця. Позивач вказує, що під час перевірки не враховано, що фактичне відвантаження товару для покупця відбувалося значно раніше оплати відвантаженого товару, а тому і податкові накладні сформовано значно раніше за фактом відвантаженого товару. Зокрема, оплати проведені у 2017 році здійснено на погашення заборгованості за поставками 2015 року. В 2017 році податкові накладні за фактом оплати не виписувалися, оскільки вони складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у 2015 році за фактом відвантаження товару, що підтверджується співставленням видаткових і податкових накладних за 2015 рік. Позивач стверджує, що оплата за вказаними операціями відбувалась в період 28 грудня 2016 року – 16 листопада 2017 року через касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів. Зазначені факти відвантаження (підтверджені видатковими накладними) та факти оплати (підтверджені прибутковими касовими ордерами) відображені в бухгалтерському обліку Товариства та підтверджуються карткою рахунку 361. Отже, необхідність складання та направлення для реєстрації податкових накладних через оплату вартості вже відвантаженого товару не тільки не передбачене податковим законодавством, а й суперечить йому.

Щодо ненадання до перевірки договору № 13/11/2013 від 13.11.2013, позивач повідомив, що договір вилучений працівниками податкової міліції під час проведення обшуку та не повернутий разом з іншою документацією. Крім того, на момент податкової перевірки закінчилися терміни його зберігання.

Окрім цього, позивач зазначає, що останнє відвантаження товару для ОСОБА_1 відбулося 11.05.2015 за видатковою накладною № 486, як наслідок, в податковій звітності з податку на додану вартість податкові зобов`язання за такими операціями востаннє відображені у 2015 році. Поряд з цим, 2015 рік обревізований контролюючим органом, про що складено акт перевірки від 21.09.2016 № 226/17-00-14-01/ НОМЕР_1 .

За наведеного, позивач вважає, що при складанні акту перевірки від 28.04.2021 відповідачем не перевірено фактичне виконання укладеного договору, який носить реальний характер, що повністю підтверджене наданими первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, а відтак не з`ясовано, що за всіма проведеними покупцем розрахунками вже виписувались податкові накладні в момент відвантаження товару, тому Товариством порушень податкового законодавства не допущено.

Ухвалою від 29.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Протокольною ухвалою від 21.07.2021 підготовче засідання відкладено.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (а.с. 65-67 т. 2). Вказує, що в даному випадку є надходження готівкових коштів в касу підприємства згідно прибуткових касових ордерів від фізичної особи, яку неможливо ідентифікувати, відтак, зазначену в такому первинному документі господарську операцію не можна визнати. Також відповідач зазначає, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань така особа як ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем. На надані під час перевірки запити щодо надання письмових пояснень з документальним підтвердженням стосовно ідентифікації контрагента-покупця ОСОБА_1 , проведених з ним господарських операцій позивачем були частково надані копії видаткових накладних за 2014 рік. Такі видаткові накладні підписані обома сторонами. Відповідно до чинного законодавства реалізація товару особі, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, на стандартних умовах продажу товару вважається роздрібною торгівлею незалежно від кількості проданого товару і його призначення, оскільки такий продаж здійснено на умовах публічного продажу. Разом з тим, Товариство вказало, що при розрахунках за отриманий товар покупцями вносилися готівкові кошти через касу підприємства або через банківські установи, фіксувалось прізвище та ініціали покупця з його слів. Крім цього, попередньою перевіркою позивача не було встановлено даних про ОСОБА_1 . У спірних правовідносинах на підтвердження операцій отримання у 2017 році коштів за начебто відпущені у 2015 році свині за договором 2013 року особі, яку неможливо ідентифікувати, позивач надав як органу ДПС, так і суду лише копії видаткових та податкових накладних, виписаних на неплатника ПДВ, відтак неможливо достовірно сказати, на кого саме; копії прибуткових касових ордерів із вказанням підстави «Оплата за свині за договором від 13.11.2013», а також картку рахунку НОМЕР_2 по « ОСОБА_1 ». Отже, з наявних документів не підтверджуються господарські операції, а інших доказів ні суду, ні органу ДПС до перевірки надано не було.

За наведеного, відповідач оскаржені податкові повідомлення-рішення вважає правомірними, в задоволенні позову просив відмовити повністю.

Протокольною ухвалою від 02.08.2021 в підготовчому засіданні оголошено перерву.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому на спростування наведених відповідачем у відзиві аргументів зазначив, що ОСОБА_1 на час здійснення господарських операцій з Товариством не мав статусу фізичної особи-підприємця, а купівлю свиней здійснював як фізична особа. Твердження контролюючого органу, що надані для перевірки та долучені до позову податкові накладні виписані на неплатника ПДВ, а відтак неможливо достовірно сказати, на якого саме, спростовується тим, що вказані податкові накладні виписані за наслідком відвантаження товару з оформленням відповідних видаткових накладних, які містять дані про контрагента. Співставлення видаткових і податкових накладних свідчить про їх належність до операцій, проведених з фізичною особою ОСОБА_1 . Крім того, податкові накладні сформовано та заповнено відповідно до податкового законодавства, а тому вказувати на відсутність прізвища, імені, по-батькові особи контрагента в податковій накладній недоцільно, оскільки зазначення таких суперечило б Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015. Також позивач зауважив, що реєстраційний номер облікової картки платника податків підлягає зазначенню в окремих конкретно визначених випадках, зазначених в п. 70.12 ст. 70 ПК України. Видаткові накладні, податкові накладні та прибуткові касові ордери не містять інформації про об`єкти оподаткування фізичної особи і так само інформації про сплату податків чи необхідністю такої сплати ОСОБА_1 в майбутньому, а тому вказана норма в даному випадку не підлягає застосуванню для фізичної особи. Також позивач зазначив, що додаток 10 до акту позапланової документальної перевірки від 21.09.2016 № 226/17-00-14-01/ НОМЕР_1 містить вибірковий перелік контрагентів, водночас ОСОБА_1 не є суб`єктом господарювання, оскільки не зареєстрований фізичною особою-підприємцем. Крім того, податкові зобов`язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, нараховані за наслідками операцій з таким контрагентом, сплачені до бюджету.

Відповідач подав заперечень на відповідь на відзив з наведенням аргументів на спростування наведених позивачем доводів.

Ухвалою від 18.08.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 27.09.2021 розгляд справи відкладено.

В судовому засіданні 08.10.2021 представники сторін повністю підтримали свої вимоги та заперечення з підстав, наведених в заявах по суті справи.

Представник позивача додатково повідомив, що під час документальної перевірки були надані всі наявні у платника податків документи, за винятком договору з ОСОБА_1 , який Товариству не було повернуто правоохоронними органами. Також вказав про відсутність у позивача на даний час будь-яких відомостей щодо означеного контрагента, зокрема, позивачу не відома його адреса, засоби зв`язку, а тому не вбачає можливим допитати таку особу в якості свідка в судовому засіданні.

Ухвалою від 01.11.2021 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

З`ясувавши доводи та аргументи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував такі фактичні обставини справи.

Матеріалами справи стверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокор-М» ідентифікаційний код 35741279 зареєстроване як юридична особа 19.03.2008, види економічної діяльності за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: розведення свиней (основний); вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; допоміжна діяльність у тваринництві; виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; оптова торгівля живими тваринами; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с. 14-21 т. 1).

В період часу з 01.04.2021 по 14.04.2021 на підставі направлень № 843/17-00-07-01, № 844/17-00-07-01, № 845/17-00-07-01, № 868/17-00-07-01 від 31.03.2021, відповідно до ст. 75, 77 Податкового кодексу України, плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу № 563-п від 18.03.2021 уповноваженими особами ГУ ДПС у Рівненській області проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокор-М» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2017 по 31.12.2020.

Результати перевірки оформлені Актом документальної планової виїзної перевірки від 28.04.2021 № 2664/17-00-07-01/35741279 (далі – Акт перевірки), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення:

пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 340190,00 грн, в т.ч. травень 2017 р. – 31667,00 грн, червень 2017 р. – 56220,00 грн, липень 2017 р. – 55633,00 грн, серпень 2017 р. – 31583,00 грн, вересень 2017 р. – 149218,00 грн, жовтень 2017 р. – 15850,00 грн, листопад 2017 р. – 19,00 грн, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 340190,00 грн, в т.ч. за вересень 2018 р. – 340190,00 грн;

п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму 2 041 134,65 грн, в т.ч. ПДВ 340189,10 грн (а.с.23-56 т. 1).

При підписанні акту перевірки директор та головний бухгалтер Товариства своїми підписами ствердили, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб`єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки порушення) за період, що перевірявся, відсутні.

Як встановлено з розділу 3.1.2.1 Акту перевірки, відзиву на позов та пояснень представника відповідача в судовому засіданні, в ході проведенні перевірки встановлено надходження в період з травня по листопад 2017 року готівкових коштів в касу підприємства згідно прибуткових касових ордерів від фізичної особи ОСОБА_1 , на загальну суму 2041134,65 грн, у т.ч. ПДВ 340189,10 грн, всього 48 випадків, оприбуткування яких в касу підприємства здійснено такими прибутковими касовими ордерами:

№ 96 від 22.05.2017 на суму 10000,00 грн, у т.ч. ПДВ 1666,67 грн;

№ 100 від 23.05.2017 на сум 30000,00 грн, у т.ч. ПДВ 5000,00 грн;

№ 104 від 24.05.2017 на суму 50000,00 грн, у т.ч. ПДВ 8333,33 грн;

№ 108 від 25.05.2017 на суму 50000,00 грн, у т.ч. ПДВ 8333,33 грн;

№ 112 від 26.05.2017 на суму 50000,00 грн, у т.ч. ПДВ 8333,33 грн;

№ 114 від 15.06.2017 на суму 48000,00 грн, у т.ч. ПДВ 8000,00 грн;

№ 157 від 16.06.2017 на суму 49000,00 грн, у т.ч. ПДВ 8166,67 грн;

№ 172 від 20.06.2017 на суму 49000,00 грн, у т.ч. ПДВ 8166,67 грн;

№ 175 від 21.06.2017 на суму 48000,00 грн, у т.ч. ПДВ 8000,00 грн;

№ 179 від 23.06.2017 на суму 45000,00 грн, у т.ч. ПДВ 7500,00 грн;

№ 182 від 29.06.2017 на суму 49000,00 грн, у т.ч. ПДВ 8166,67 грн;

№ 185 від 30.06.2021 на суму 49317,46 грн, у т.ч. ПДВ 8219,58 грн;

№ 189 від 03.07.2017 на суму 49000,00 грн, у т.ч. ПДВ 8166,67 грн;

№ 192 від 04.07.2017 на суму 49500,00 грн, у т.ч. ПДВ 8250,00 грн;

№ 193 від 05.07.2017 на суму 40500,00 грн, у т.ч. ПДВ 8250,00 грн;

№ 198 від 06.07.2017 на суму 49900,00 грн, у т.ч. ПДВ 8316,67 грн;

№ 201 від 07.07.2017 на суму 48500,00 грн, у т.ч. ПДВ 8083,33 грн;

№ 215 від 21.07.2017 на суму 35000,00 грн, у т.ч. ПДВ 5833,33 грн;

№ 216 від 24.07.2017 на суму 2500,00 грн, у т.ч. ПДВ 416,67 грн;

№ 218 від 27.07.2017 на суму 49900,00 грн, у т.ч ПДВ 8316,67 грн;

№ 415 від 28.08.2017 на суму 49000,00 грн, у т.ч. ПДВ 8166,67 грн;

№ 440 від 29.08.2017 на суму 49500,00 грн, у т.ч. ПДВ 8250,00 грн;

№ 443 від 30.08.2017 на суму 49500,00 грн, у т.ч. ПДВ 8250,00 грн;

№ 451 від 31.08.2021 на суму 41496,09 грн, у т.ч. ПДВ 6916,02 грн;

№ 458 від 01.09.2017 на суму 49500,00 грн, у т.ч. ПДВ 8250,00 грн;

№ 491 від 04.09.2017 на суму 45000,00 грн, у т.ч. ПДВ 7500,00 грн;

№ 495 від 05.09.2017 на суму 49600,00 грн, у т.ч. ПДВ 8266,67 грн;

№ 540 від 06.09.2017 на суму 49540,00 грн, у т.ч. ПДВ 8256,67 грн;

№ 542 від 07.09.2017 на суму 49500,00 грн, у т.ч. ПДВ 8250,00 грн;

№ 586 від 11.09.2017 на суму 49500,00 грн, у т.ч. ПДВ 8250,00 грн;

№ 590 від 12.09.2017 на суму 49500,00 грн, у т.ч. ПДВ 8250,00 грн;

№ 657 від 13.09.2017 на суму 49500,00 грн, у т.ч. ПДВ 8250,00 грн;

№ 690 від 14.09.2017 на суму 49500,00 грн, у т.ч. ПДВ 8250,00 грн;

№ 692 від 15.09.2017 на суму 49500,00 грн, у т.ч. ПДВ 8250,00 грн;

№ 715 від 18.09.2017 на суму 49500,00 грн, у т.ч. ПДВ 8250,00 грн;

№ 775 від 19.09.2017 на суму 49530,00 грн, у т.ч. ПДВ 8255,00 грн;

№ 777 від 20.09.2017 на суму 49500,00 грн, у т.ч. ПДВ 8250,00 грн;

№ 796 від 21.09.2017 на суму 49500,00 грн, у т.ч. ПДВ 8250,00 грн;

№ 812 від 22.09.2017 на суму 49500,00 грн, у т.ч. ПДВ 8250,00 грн;

№ 842 від 25.09.2017 на суму 49500,00 грн, у т.ч. ПДВ 8250,00 грн;

№ 859 від 26.09.2017 на суму 49500,00 грн, у т.ч. ПДВ 8250,00 грн;

№ 872 від 27.09.2017 на суму 49500,00 грн, у т.ч. ПДВ 8250,00 грн;

№ 874 від 29.09.2017 на суму 8637,40 грн, у т.ч. ПДВ 1439,57 грн;

№ 875 від 05.10.2017 на суму 49500,00 грн, у т.ч. ПДВ 8250,00 грн;

№ 877 від 06.10.2017 на суму 20000,00 грн, у т.ч. ПДВ 3333,33 грн;

№ 885 від 13.10.2017 на суму 2500,00 грн, у т.ч. ПДВ 416,67 грн;

№ 940 від 31.10.2017 на суму 23097,05 грн, у т.ч. ПДВ 3849,51 грн;

№ 1021 від 16.11.2017 на суму 116,65 грн, у т.ч. ПДВ 19,44 грн (а.с. 163-210 т.1).

Встановлені під час документальної перевірки обставини контролюючим органом кваліфіковано як порушення пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 340190,00 грн, а також п. 201.10 ст. 201 ПК України, внаслідок чого не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні з реалізації продукції кінцевому споживачу на загальну суму 2041134,65 грн, в т.ч. ПДВ 340189,10 грн.

Платник податків з актом перевірки не погодився та подав заперечення № 241 від 14.05.2021 з долученням документів та наведенням мотивів, аналогічних наведеним у позовній заяві (а.с. 83-87 т.1).

Зокрема, окрім прибуткових касових ордерів, описаних в акті перевірки, зазначив, що оплата за придбаний в 2015 році товар покупцем також була здійснена з оформленням в касі Товариства таких прибуткових касових ордерів:

№ 85 від 28.12.2016 на суму 140000,00 грн (у тому числі 83118,35 грн по оплаті товару за видатковою накладною № 18 від 09.01.2015),

№ 22 від 22.02.2017 на суму 32000,00 грн,

№ 23 від 24.02.2017 на суму 50000,00 грн,

№ 28 від 27.02.2017 на суму 50000,00 грн,

№ 32 від 28.02.2017 на суму 50000,00 грн,

№ 40 від 09.03.2017 на суму 50000,00 грн,

№ 43 від 10.03.2017 на суму 50000,00 грн,

№ 49 від 23.03.2017 на суму 50000,00 грн (а.с. 155-162 т. 1).

Свої доводи Товариство обґрунтовувало тим, що на виконання договору між позивачем та ОСОБА_1 № 13/11/2013 від 13.11.2013 Товариство реалізувало свині м`ясні, що підтверджується видатковими накладними:

№ 18 від 09.01.2015 на суму 338640,00 грн, ПДВ 56440,00 грн;

№ 40 від 09.01.2015 на суму 100800,00 грн, ПДВ 16800,00 грн;

№ 41 від 09.01.2015 на суму 145008,00 грн, ПДВ 24168,00 грн;

№ 23 від 10.01.2015 на суму 364080,00 грн, ПДВ 60680,00 грн;

№ 149 від 10.02.2015 на суму 128545,00 грн, ПДВ 21428,17 грн;

№ 182 від 20.02.2015 на суму 98750,00 грн, ПДВ 16458,33 грн;

№ 183 від 21.02.2015 на суму 158490,00 грн, ПДВ 26415,00 грн;

№ 236 від 11.03.2015 на суму 390600,00 грн, ПДВ 65100,00 грн;

№ 275 від 19.03.2015 на суму 110880,00 грн, ПДВ 18480,00 грн;

№ 326 від 04.04.2015 на суму 183330,00 грн, ПДВ 30555,00 грн;

№ 327 від 04.04.2015 на суму 16960,00 грн, ПДВ 2826,67 грн;

№ 345 від 08.04.2015 на суму 19520,00 грн, ПДВ 3253,33 грн;

№ 447 від 02.05.2015 на суму 7680,00 грн, ПДВ 1280,00 грн;

№ 473 від 06.05.2015 на суму 74795,00 грн, ПДВ 12465,83 грн;

№ 482 від 08.05.2015 на уму 127725,00 грн, ПДВ 21287,50 грн;

№ 486 від 11.05.2015 на суму 190450,00 грн, ПДВ 31741,67 грн,

всього на загальну суму 2456253,00 грн, ПДВ 409375,50 грн (а.с.100-115 т.1).

За такими операціями Товариством було складено податкові накладні: № 13/2 від 09.01.2015, № 15/2 від 09.01.2015, № 15/2 від 09.01.2015, № 19/2 від 10.01.2015, № 75/2 від 10.02.2015, № 143/2 від 20.02.2015, № 145/2 від 21.02.2015, № 53/2 від 11.03.2015, № 113/2 від 19.03.2015, № 28/2 від 04.04.2015, № 29/2 від 04.04.2015, № 60/2 від 08.04.2015, № 6/2 від 02.05.2015,№ 27/2 від 06.05.2015, № 50/2 від 08.05.2015, № 60/2 від 11.05.2015, загальна сума яких відповідає загальній сумі за вищевказаними видатковими накладними (а.с. 116-154 т.1).

З урахуванням наведеного, Товариство вважає відсутніми підстави для складання податкових накладних за фактом надходження готівкових коштів в касу підприємства.

ГУ ДПС у Рівненській області за розглядом заперечення до акту перевірки висновки акту перевірки залишено без зміни (а.с. 89-93 т.1).

Суд встановив, що ГУ ДПС у Рівненській області на підставі акту перевірки від 28.04.2021 № 2664/17-00-07-01/35741279 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 456317000701 від 03.06.2021, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 425238,00 грн, у тому числі за основним платежем на 340190,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 85048,00 грн (а.с.94-96 т. 1),

№ 456417000701 від 03.06.2021, яким у зв`язку з відсутністю реєстрації в ЄРПН протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на суму ПДВ 340189,10 грн на підставі п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 170094,55 грн (а.с. 97-99 т.1).

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду про їх скасування.

Надаючи правову оцінку встановленим судом фактичним обставинам справи, суд враховує таке.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), відповідно до статті 1 якого:

бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом статті 4 Закону № 996-XIV одним з принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

За змістом пунктів 4.4, 4.5 Національного стандарту України (ДСТУ) 4303:2004 роздрібна торгівля - вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надавання йому торговельних послуг;

оптова торгівля - вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов`язаних із цим послуг.

Відповідно до частин першої, другої статті 698 Цивільного кодексу України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним.

Дослідженням наданих позивачем видаткових накладних (а.с. 100-115 т.1) встановлено, що Товариство в період січень-травень 2015 року реалізувало для покупця ОСОБА_1 товар (свині м`ясні) загальною кількістю 841 голів тварин сукупною масою 92 тонни на загальну суму 2456253 грн.

В таких видаткових накладних наявне покликання на договір № 13/11/2013 від 13.11.2013, при цьому крім прізвища, імені, по-батькові покупця не зазначено будь-яких інших відомостей, які дають можливість таку особу ідентифікувати, зокрема, не зазначено його реєстраційного номера облікової картки платника податків, адреси місця проживання, документа, що підтверджує його особу тощо.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 , що позивач не заперечує.

Суд погоджується з доводами позивача, що дати та суми в означених видаткових накладних відповідають даті складання та сумі, які зазначені в податкових накладних (а.с.116-154 т.1). Разом з тим, такі податкові накладні складені на неплатника податку на додану вартість, а відтак в них не зазначено прізвище, ім`я, по-батькові такої особи та його індивідуального податкового номера.

Таким чином, за відсутності належної інформації у видаткових накладних для ідентифікації особи покупця, суд позбавлений можливості достовірно встановити, що досліджені судом видаткові накладні та податкові накладні складені за результатом здійснення однієї й тієї ж господарської операції.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Позиція Товариства ґрунтується на тому, що в спірній ситуації платник податків у відповідності до вимог Податкового кодексу України виписав податкові накладні за першою подією - по факту відвантаження товару покупцю в період січень-травень 2015 року, а відтак він не повинен був складати податкові накладні при надходженні в касу підприємства коштів від покупця за тими ж господарськими операціями в 2017 році.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 N 265/95-ВР (далі - Закон N 265/95-ВР) розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону N 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту) підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних уповноваженою особою відповідного суб`єкта господарювання.

Відповідно до визначень, наведених в Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320 (в редакції, чинній на час оформлення спірних прибуткових касових ордерів) касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України;

касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку;

касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Отже, прибуткові касові ордери є первинними документами, які підтверджують здійснення касових операцій, а відтак повинні відповідати вимогам до первинного документа, що встановлені в ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV.

Дослідженням наданих позивачем прибуткових касових ордерів (а.с. 155-210 т. 1) встановлено, що такі прибуткові касові ордери за формою відповідають типовій формі № КО-1, що ви значена Додатком 2 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Такі документи підписані головним бухгалтером та касиром.

Суд встановив, що у всіх прибуткових касових ордерах в графі "прийнято від" зазначено: " ОСОБА_1 ", інших реквізитів для ідентифікації особи, що вносила готівкові кошти, - не наведено; в графі «підстава» зазначено: «Договір № 13/11/2013 від 13.11.2013»; інформації, що кошти внесено громадянином, який має заборгованість за договором купівлі-продажу, не відображено; в графі "додатки" відомості про документи, що слугували підставою для прийняття коштів, відсутні; будь-які відомості про те, що здійснюється оплата товару, відвантаженого за конкретними видатковими накладними, - відсутні.

У зв`язку з цим суд вважає необхідним зазначити, що за певних інших обставин такі первинні документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Але цього недостатньо. Потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду, є доктрина реальності господарської операції.

Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, касові документи тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 16.03.2021 у справі № 580/2490/19 та в силу ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом при вирішенні цього судового спору.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать на користь висновку, що прибуткові касові ордери, на підставі яких Товариством в 2017 році було оприбутковано в касу підприємства кошти в загальній сумі 2041134,65 грн, у тому числі ПДВ 340189,10 грн, за своїм змістом не містять інформації для ідентифікації особи, яка внесла такі кошти, а також і підстави внесення грошових коштів в касу. Суд зауважує, що в даному конкретному випадку зазначення виключно прізвища, імені, по-батькові такої особи за відсутності будь-яких відомостей про місце проживання, реєстраційного номера, серії та номера документа, що посвідчує особу тощо не дає можливості її ідентифікувати. При цьому сам позивач вказує про відсутність у нього будь-яких інших відомостей про таку особу, а відтак і про неможливість її допиту судом.

Разом з тим, пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 70.12.2 пункту 70.12 статті 70 Податкового кодексу України реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) використовуються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, юридичними особами незалежно від організаційно-правових форм, включаючи установи Національного банку України, банки та інші фінансові установи, біржі, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичними особами - підприємцями, а також фізичними особами в усіх документах, які містять інформацію про об`єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків, зокрема у разі: укладення цивільно-правових договорів, предметом яких є об`єкти оподаткування та щодо яких виникають обов`язки щодо сплати податків і зборів.

Водночас пунктом 70.13 статті 70 Податкового кодексу України встановлено, що документи, пов`язані з проведенням операцій, передбачених пунктом 70.12 цієї статті, які не мають реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України.

За доводами позивача, оскільки видаткові накладні, податкові накладні та прибуткові касові ордери не містять інформації про об`єкти оподаткування фізичної особи і так само інформації про сплату податків чи необхідністю такої сплати ОСОБА_1 в майбутньому, тому позивач вважає, що пункти 70.12, 70.13 статті 70 Податкового кодексу України в даному випадку не підлягають застосуванню для фізичної особи.

Суд не погоджується з такими аргументами позивача та зазначає, що чинне законодавство у вказаних нормах не розмежовує поняття "фізична особа" і "фізична особа-підприємець", оскільки визначальним є питання чи виникає у зв`язку з укладенням договору з такою особою обов`язок щодо сплати податків у учасників договору. У спірних правовідносинах такий обов`язок виникає насамперед у Товариства. Водночас, з урахуванням обсягів та вартості придбаного покупцем товару в період січень-травень 2015 року, суд вважає слушними доводи контролюючого органу про фактичне придбання товару не для власного споживання, що вказує на наявність ознак ведення такою фізичною особою підприємницької діяльності, а відтак і необхідність сплати податків.

Отже, встановлені недоліки в оформленні спірних прибуткових касових ордерів унеможливлюють ідентифікацію особи, яка брала участь у вчиненні господарської операції, а також і не дають можливості встановити підстави такої господарської операції.

Дійсно, в наданих позивачем видаткових накладних, податкових накладних та прибуткових касових ордерах є покликання на договір № 13/11/2013 від 13.11.2013.

Однак, співставленням внесених в касу підприємства сум в 2017 році та сум, що підлягали до сплати відповідно до видаткових накладних, датованих 2015 роком із зазначенням реквізитів такого ж договору, встановлено їх повну відмінність.

При цьому, суд звертає увагу на невідповідність обставинам справи доводів позивача про те, що прибутковим касовим ордером № 85 від 28.12.2016 на суму 140000,00 грн (а.с.155 т.1) було проведено оплату в тому числі за видатковою накладною № 18 від 09.01.2015 (а.с.100 т.1), оскільки в такому прибутковому касовому ордері, як і в усіх інших, досліджених судом, відсутні відомості щодо конкретної видаткової накладної, в оплату товару за якою були сплачені грошові кошти.

Таким чином, дослідженими судом доказами не підтверджується, що спірні прибуткові касові ордери виписані Товариством у зв`язку з оплатою покупцем товару за видатковими накладними (а.с. 100-115 т.1), складеними в період січень-травень 2015 року.

Оскільки такі прибуткові касові ордери не відповідають вимогам до первинних документів, установлених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", такі документи не підлягали застосуванню для відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку підприємства. Однак, як встановлено судом, відповідні прибуткові касові ордери відображені в картці рахунку 361 "Контрагент Поберезкий А.М." із зазначенням конкретних видаткових накладних як підстави для надходження оплати, хоча, як суд вже зазначав, безпосередньо прибуткові касові ордери такої інформації не містять (а.с.211-219 т.1).

Отже, дані бухгалтерського обліку підприємства не підтверджуються належно оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Щодо доводів позивача про неможливість надання договору № 13/11/2013 від 13.11.2013, суд вважає необхідним зазначити таке.

З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 16.02.2016 у справі № 569/1811/16-к було задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку за адресою місцезнаходження Товариства з метою встановлення та вилучення документів, предметів, що мають значення для встановлення істини в кримінальному провадженні №32016180000000008. З матеріалів внесених до ЄРДР встановлено, що службові особи ТОВ "Агрокор-М" в період з 01.01.2015 по 30.11.2015 проводячи документально фінансово-господарські операції з реалізації свиней м`ясних для підприємств з ознаками фіктивності на загальну суму 22382412,00 грн, ухилились від сплати податку на додану вартість в розмірі 3730902 грн, так як фактично реалізацію вказаних свиней провели поза бухгалтерським обліком кінцевому споживачу за готівку (а.с.196-198 т.2).

Протоколом обшуку від 24.03.2016 стверджується вилучення у Товариства бухгалтерської документації без зазначення конкретного переліку вилучених документів, зокрема, в ньому не відображені відомості щодо договору від 13.11.2013 № 13/11/2013 (а.с.220-222 т. 1).

Разом з тим, з наданих позивачем доказів суд встановив, що постановою від 29.09.2016 старшого слідчого з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області Губені В.М. за розглядом матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016180000000008 від 20.01.2016, закрито таке кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діянні службових осіб ТОВ "Агрокор-М" складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Вилучені документи та комп`ютерну техніку постановлено повернути особам, в яких їх вилучено, та їх законним володільцям (а.с. 148-151 т. 2).

Будь-які документально підтверджені відомості про те, що вилучена правоохоронним органом під час обшуку 24.03.2016 бухгалтерська документація після закриття кримінального провадження до часу судового розгляду адміністративної справи позивачу не повернута, чи повернута не в повному обсязі, в матеріалах судової справи відсутні і на їх наявність позивач не покликаються, як і не зазначає, що звертався до Слідчого управління ГУ ДФС у Рівненській області щодо повернення документів чи оскаржував відмову в їх поверненні.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Суд критично оцінює та не приймає доводи позивача про відсутність у нього обов`язку зберігати договір № 13/11/2013 від 13.11.2013, оскільки останнє відвантаження товару ОСОБА_1 мало місце в травні 2015 року, тобто в періоді, що вже був обревізований попередньою документальною перевіркою.

Суд підкреслює, що в межах даної судової справи спірними є господарські операції з надходження в касу Товариства грошових коштів в період з травня по листопад 2017 року, що позивач пояснює оплатою товару, відвантаженого в 2015 році. Отже спірні правовідносини безпосередньо стосуються періоду, охопленого документальною плановою перевіркою за період з 01.04.2017 по 31.12.2020.

Разом з тим, судом досліджено акт про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокор-М" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 від 21.09.2016 № 226/17-00-14-01/ НОМЕР_1 (а.с. 1-50 т.2) та встановлено, що в додатку 10 "Реєстр суб`єктів господарювання, з якими ТОВ "Агрокор-М" перебувало у господарських відносинах в істотних розмірах за цією групою" (а.с. 44, 69 т. 2) відсутні відомості про покупця ОСОБА_1 .

З цього приводу позивач вказував, що ОСОБА_1 не мав статусу фізичної особи-підприємця, відтак не є суб`єктом господарювання в розумінні закону.

Водночас, суд встановив, що в матеріалах позапланової документальної перевірки позивача, а саме в додатку 10 (а.с. 44, 69 т. 2), відображені відомості про іншого покупця " ОСОБА_2 " без зазначення його статусу як ФОП, з відображенням реєстраційного номера платника податків, при цьому сума реалізації товару такому покупцю є в кілька разів меншою вказаної позивачем суми реалізації в тому ж періоді товару ОСОБА_1 . Також документальною позаплановою перевіркою не встановлено здійснення розрахунків готівкою. Такий акт перевірки платником податків підписаний без зауважень.

За наведеного вище, за результатами судового розгляду справи не підтверджується належно оформленими первинними документами причинно-наслідковий зв`язок між відвантаженням позивачем товару покупцю - фізичній особі в період січень-травень 2015 року та надходженням в касу підприємства грошових коштів від особи, яку неможливо ідентифікувати, в період травень-листопад 2017 року на загальну суму 2041134,65 грн, у тому числі ПДВ 340189,10 грн.

Таким чином, суд вважає правильним висновок контролюючого органу, що відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України платник податків був зобов`язаний скласти на дату оприбуткування коштів у касі підприємства податкові накладні та задекларувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 340189,10 грн.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За правилами, встановленими пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Встановлені судом фактичні обставини справи та оцінка основних вагомих аргументів сторін в розрізі проаналізованих по тексту судового рішення норм матеріального закону дають суду підстави для висновку, що під час документальної планової перевірки контролюючий орган об`єктивно встановив всі фактичні обставини, дав їм правильну юридичну кваліфікацію та збільшив позивачу грошові зобов`язання з податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій в порядку та у спосіб, що передбачені чинним податковим законодавством.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду справи відповідач належними й допустимими доказами підтвердив, що при прийнятті оскаржених податкових повідомлень-рішень він діяв добросовісно і розсудливо, з дотриманням вимог закону, не порушуючи прав та законних інтересів платника податків. Доводи позивача не спростовують правомірності спірних рішень суб`єкта владних повноважень та не дають суду підстав для їх скасування. Отже, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Враховуючи результат судового розгляду справи підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокор-М" в задоволенні позову до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокор-М" (вул. Адамківська, 9, с. Грабів, Рівненський район, Рівненська область,35316. ЄДРПОУ/РНОКПП 35741279)

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська,12, м. Рівне, 33023. ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 28 грудня 2021 року

Суддя Н.О. Дорошенко