Вирок № 102307881, 29.12.2021, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/327/18

Провадження № 1-кп/352/18/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області складі:

головуючого судді Струтинського Р.Р.,

секретарів Бардюк-Кавецької Л.В., Іващенко К.В., Кукули О.С.,

з участю прокурорів Грищук В.І., Неміша В.Р., Магулій І.І., Ящуна Я.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисника Дубіцької І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017090240000286 від 13.12.2017 р. по обвинуваченню :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пужники, Тлумацького району, Івано-Франківської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , з середньою освітою, не працюючого, одруженого, утриманця однієї малолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, не військовозобов`язаного, депутатом будь-якої ради не обирався, якому пам`ятка про його права та обов`язки вручено, раніше судимого : 06.03.2014 р. Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 6 місяців арешту; 27.03.2018 р. Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 5 місяців арешту; 02.07.2020 р. Богородчанським районним судом Івано-Франківської області п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України до 12 років позбавлення волі, та

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_3 , неповню середньою освітою, неофіційно працюючого на приватних новобудовах, не одруженого, утриманці відсуні, українця, громадянина України, не військовозобов`язаного, депутатом будь-якої ради не обирався, якому пам`ятка про його права та обов`язки вручено, згідно ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, -

в с т а н о в и в :

підсудний ОСОБА_1 , за попередньою змовою групою осіб, повторно вчинив таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в приміщення.

Підсудний ОСОБА_2 , за попередньою змовою групою осіб, вчинив таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в приміщення.

Вказане кримінальне правопорушення підсудні вчинили при наступних обставинах:

12.12.2017 року приблизно о 22 год. ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_2 розпивали спиртні напої у альтанці, яка розташована у лісі неподалік будинку останнього, що в с. Пужники, Тлумацького району, Івано-Франківської області. Під час розпивання спиртних напоїв ОСОБА_1 , маючи поперні незняті та непогашені судимості за скоєння корисливих злочинів, запропонував ОСОБА_2 вчинити крадіжку продуктів харчування з приміщення погребу, який знаходиться в господарстві ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 , на що той погодився.

Цього ж дня, приблизно о 22 год. 15 хв. ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_2 , з корисливих спонукань та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи довести їх до кінця, користуючись тим, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, шляхом відчинення хвіртки, яка була зачинена на засув, з тильної сторони господарства проникли на подвір`я ОСОБА_3 , що знаходиться за вищевказаною адресою.

В подальшому, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через незачинені на замок двері проникли у приміщення погребу. Перебуваючи у середині приміщення, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таємно викрали пластмасову бочку ємкістю 60 л., бувшу у вжитку, вартістю 250,00 гривень із виноградним соком об`ємом 40 л., вартістю 20,00 гривень за 1 л., яку взяли за ручки та винесли за територію господарства і перенесли її в ліс до вищезгаданої альтанки.

Після цього, продовжуючи свої неправомірні дії, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вдруге повернулися на територію господарства ОСОБА_3 та з приміщення погребу таємно викрали: дві банки ємкістю по 3 л. із вмісом соленого сала, вартістю по 150,00 гривень кожна, дві банки ємкістю по 1,5 л. із вмістом консервоваваних огірків, вартістю по 42,00 гривень кожна, дві банки ємкістю по 1,5 л. із вмістом консервованих помідорів, вартістю по 33,00 гривень кожна, які поклали у поліетиленові пакети, які мали при собі, та перенесли до господарства ОСОБА_1 , тим самим спричинивши потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 1500 гривень.

В судовому засіданні підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свою вину у вчиненні пред`явленого їм в обвинувальному акті злочину визнали повністю, в скоєному щиро розкаялися і вибачившись перед потерпілою дали суду показання, в яких повністю підтвердили обставини скоєного ними кримінального правопорушення вищенаведених у вироку. Підсудні просять суд суворо їх не карати та при призначенні покарання врахувати, що всі неправомірні діяння скоїли внаслідок надзвичайно скрутного матеріального становища, оскільки декілька днів не їли. Заподіяні потерпілій матеріальні збитки відшкодували в повному обсязі в добровільному порядку.

Потерпіла ОСОБА_3 подала до суду письмову заяву в якій ствердила, що їй повністю відшкодовано спричинену обвинуваченими шкоду в добровльному порядку, жодних претензій до останніх немає. Просить суд кримінальне провадження відносно обвинувачених розглядати за її відсутності, призначити їм несуворе покарання.

Під час розгляду даного кримінального провадження, суд забезпечив принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Оскільки обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні вину визнали повністю, а також те, що вони не оспорюють фактичні обставини вказані в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів, розуміють неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним та обмежено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом підсудних та дослідженням доказів, які характеризують їх особи. Обвинувачені та інші учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що останні правильно розуміють зміст ст. 349 КПК України.

Таким чином, оцінивши та проаналізувавши здобуті в судовому засіданні всі докази по даному кримінальному провадженню в їх сукупності – з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, суд приходить до переконання, що дії обвинувачених правильно кваліфіковано за ст. 185 ч. 3 КК України, так як підсудний ОСОБА_1 , за попередньою змовою групою осіб, повторно вчинив таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в приміщення, а підсудний ОСОБА_2 , за попередньою змовою групою осіб, вчинив таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в приміщення.

У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі – Суд)передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

При цьому суд обгрунтовано посилається на практику Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». В подальшому, Європецський суд з прав людини, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 р. зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд при призначенні покарання обвинуваченим, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особи винних та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обтяжуючі відповідальність підсудного ОСОБА_2 обставини судом не встановлено.

До обтяжуючих відповідальність підсудного ОСОБА_1 обставин, суд відносить рецидив злочинів.

До пом`якшуючих обставин суд відносить те, що підсудні в скоєному щиро розкаялися, активно сприяли розкриттю злочину, заподіяні злочином збитки відшкодували потерпілій в повному обсязі в добровільному порядку.

Вирішуючи питання про призначення підсудному ОСОБА_2 покарання, суд приймає до уваги думку потерпілої щодо несуворості призначуваного йому покарання, а також враховує і те, що підсудний не одружений та утриманців немає; має постійне місце проживання за яким характеризується позитивно; працюючи хоч і неофіційно проте займається суспільно-корисною працею; згідно ст. 89 КК України не судимий; на обліку в ОПНЛ та ОНД не перебуває; його молодий вік та поведінку до і після вчинення злочину; вкрай негативне відношення до вчиненого злочину, тобто є особою із належним рівнем соціальної зрілості, яка має нерегулярний легальний заробіток та міцні соціальні зв`язки, що применшує передумови для подальшої його протиправної поведінки.

З врахуванням всіх вище перелічених обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому призначаючи основне покарання у виді позбавлення волі, суд застосовує щодо підсудного норми ст. 75 КК України з встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

Крім того, вирішуючи питання про призначення підсудному ОСОБА_1 покарання, суд приймає до уваги думку потерпілої щодо несуворості призначуваного йому покарання, а також враховує і те, що підсудний одружений, являється утриманцем однії малолітньої дитини; має постійне місце проживання за яким характеризується вкрай негативно внаслідок проявів антигромадської поведінки; не працюючи веде паразитичний спосіб життя; раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності; на диспансерному обліку в ОНД та ОПНЛ не перебуває; його молодий вік та поведінку до і після вчинення злочину, відношення до вчиненого злочину, а також вчинення ним тяжкого злочину, маючи незняті та непогашені судимості, що свідчить про те, що останній належних висновків не зробив і знову вчинив тяжкий злочин, тобто є особою із низьким рівнем соціальної зрілості, яка немає легального заробітку та міцних соціальних зв`язків, що створює передумови для подальшої його протиправної поведінки,

Таким чином, беручи до уваги всі вище перелічені обставини, дані про особу обвинуваченого, суд приходить до переконання, що для виправлення, перевиховання ОСОБА_1 та попередження скоєння ним нових злочинів, його слід ізолювати від суспільства, призначивши покарання в межах санкції ст. 185 ч. 3 КК України, а саме у виді позбавлення волі.

Крім того, на переконання суду, призначене покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідає також принципу співрозмірності конкретного злочинного діяння, вчиненого ними, з покаранням призначеним останнім.

Крім того, оскільки злочин передбачений ст. 185 ч. 3 КК України, був скоєний обвинуваченим ОСОБА_1 12.12.2017 р., тобто до постановлення попереднього вироку Богородчанського районного суду від 02.07.2020 р. щодо останнього, то на підставі ст. 70 ч. 4 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання призначеного ОСОБА_1 даним вироком суду, слід поглинути ьільш суворим покаранням призначеним обвинуваченому за попереднім вироком Богородчанського районного суду.

Питання про речові докази та питання відшкодування судових витрат понесених на залучення експертів, суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 слід залишити без змін у виді тримання під вартою.

Питання щодо обрання та заміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу судом не вирішується, оскільки учасниками процесу відповідних клопотань не заявлялось.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 342 - 376 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України та призначити йому покарання – у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування призначеного судом покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки.

Згідно ст. 76 КК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 : обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 не обирався, як і підстави для його обрання останньому до вступу вироку в законну силу відсутні.

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України та призначити йому покарання – у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання більш суворим покаранням призначеним ОСОБА_1 за попереднім вироком Богородчанського районного суду від 02.07.2020 р., менш суворого покарання призначеного обвинуваченому даним вироком суду, і визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді дванадцяти років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без змін - тримання під вартою, а строк відбуття покарання останнім обчислювати строком визначеним вироком Богородчанського районного суду від 02.07.2020 р., а саме з 11.09.2019 р.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь держави (код ЄДРПОУ – 37952250, розрахунковий рахунок -31118115009002, банк отримувача – ГУДКСУ в Івано-Франківській області, код банку отримувача – 899998) – по 1573 грн. понесених по даному кримінальному провадженню судових витрат за проведення Івано-Франківським НДЕКЦ МВС України судових дактилоскопічних експертиз.

Речові докази по даному кримінальному провадженню : шість слідів пальців рук, що знаходяться в двох спецпакетах – зберігати при матеріалах даного кримінального провадження; дві банки ємкістю по 1,5 л з вмістом консервованих огірків та помідорів, пластмасову бочку з кришкою ємкістю 60 л. та 23 пластикові пляшки із вмістом виноградного соку - повернути за приналежністю потерпілій ОСОБА_3 .

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

На вирок протягом 30 днів з моменту його проголошення може бути подана апеляційна скарга до судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку суду вручити прокурору, захиснику та обвинуваченим негайно, після його проголошення.

Суддя Руслан СТРУТИНСЬКИЙ