Рішення № 102307713, 13.12.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11028/21

Провадження № 2/344/3279/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.,

секретаря Підхомної Н.М.,

за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Бітківської Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з нею, мотивуючи тим, що після народження дитини відносини між ними з відповідачем суттєво погіршились. Відповідач систематично вчиняє домашнє насильство психологічного та фізичного характеру. 20.05.2021 позивачка викликала поліцію та повідомила, що між ними виник конфлікт, який перебуваючи у нетверезому стані вигнав її на вулицю та ображав нецензурною лексикою, наносив удари, такі дії відбуваються систематично в присутності дитини. Позивачку разом з дитиною було доставлено до кризової кімнати, а відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Позивачка змушена була повернутись разом з дитиною до відповідача, оскільки він звернувся в поліцію та погрожував, що забере дитину. Після повернення відповідач відібрав дитину, а позивачку вигнав на вулицю. На момент звернення з позовом до суду відповідач продовжує чинити перешкоди позивачці у вихованні дитини, не пускає до дитини. На даний момент позивачка отримує пенсію по втраті годувальника, орендує квартиру за допомогою благодійного фонду «Час добра та милосердя». Позивачкою створені найкращі умови для дитини, дитина забезпечена всім необхідним, тому дитину слід залишити проживати з матір`ю.

27 липня 2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає. Відповідач зазначив, що позивачка під час вагітності вела аморальний спосіб життя, вживала алкоголь, але заради дитини відповідач все терпів. За декілька днів до народження дитини позивачка повідомила, що дитину вона залишить відповідачу, оскільки не відчує материнських інстинктів, тому відповідач визнав своє батьківство та оформив всі документи щодо дитини на себе. Донька з перших днів життя та до тепер перебуває на повному забезпеченні відповідача. Після народження дитини ситуація погіршилась, почала страждати дитина, позивачка не дотримувалась режиму харчування, гігієни, сну, матір не займалась дитиною, не підходила до дитини коли та плакала. З 09.06.2021 відповідач проживає з дочкою, без матері. Позивачка не бере жодної участі у вихованні та утриманні дитини, хоча відповідач не чинить їй у цьому жодних перешкод. 2.521дійсо був конфлікт, але фізичного насильства не було. На даний час вони не проживають разом з позивачкою, оскільки відповідач не має можливості її утримувати.

Позивачка надала відповідь на відзив в якій зазначила, що інформація викладена у відзиві не відповідає дійсності.

Позивач та її представник в судовому в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити, оскільки місце проживання дитини повинно бути визначено разом з матір`ю.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав наведених у відзиві. Визнав факт домашнього насильства, але не в присутності дитини. Також висловив незгоду з висновком органу опіки та піклування.

Представник Органу опіки та піклування в судовому засіданні просила при вирішенні спору врахувати письмовий висновок та визначити місце проживання дитини разом з матір`ю.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона є соціальним працівником в кризовій кімнаті. З позивачкою познайомились коли її доставили до кризової кімнати разом з дитиною працівники поліції. Поступила ОСОБА_1 в дуже поганому, пригніченому стані, налякана. ОСОБА_3 телефонував до неї на мобільний телефон, принижував, вимагав грошей. Із кризової кімнати ОСОБА_1 переїхала до сестри де пробула декілька днів. Потім ОСОБА_1 повернулась до квартири відповідача звідки він її вигнав, а дитину залишив в себе.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що працює в ГО «Час добра та милосердя». З любою познайомилась влітку 2021 року. ОСОБА_1 прийшла до організації пригнічена. Виявилось, що її чоловік тиран, вчиняє психологічне а фізичне насильство щодо неї. Забрав дитину та не дозволяє ОСОБА_1 з нею бачитись, тільки декілька хвилин. Відповідач оформив на себе всі виплати, а ОСОБА_1 відправив працювати, наговорює на неї, пише скарги. ОСОБА_1 хороша мати, любить свою дитину, виконує материнські обов`язки, всі свої кошти вона витрачає на дитину, а громадська організація «Час добра та милосердя» допомагає їй у всьому.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, відповідача, представника Органу опіки та піклування, покази свідків, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі, але спільно проживали.

Згідно актового запису про народження № 2666 від 16 грудня 2020 року позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.72).

Позивачка на даний час проживає разом з донькою за адресою: АДРЕСА_1 . Квартиру вона орендує на підставі договору позички житлового приміщення (квартири) (а.с.9-11). Також позивачка отримує пенсію у зв`язку із втратою годувальника, не працює, оскільки доглядає за дитиною (а.с.24).

Допомогу позивачці у вихованні дитини, оренді квартири, сплаті комунальних послуг надає благодійний фонд «Час добра та милосердя», що підтверджується проказами свідків, працівників фонду, та договором про продовження волонтерської діяльності (а.с.20).

Відповідач постійного місця проживання не має. На час звернення з позовом до суду він проживав в АДРЕСА_2 , на час розгляду справи проживає на АДРЕСА_3 . Відповідач офіційно не працевлаштований, пояснив, що займається тимчасовими підробітками.

Спільна донька сторін зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.38).

В позивачки та відповідача склались вкрай негативні відносини, спільне проживання не можливе, від чого страждає їх спільна дитина, що підтверджується перепискою сторін, відеозаписом.

Відповідач притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, що підтверджується копією постанови суду від 08.06.2021 (а.с.58).

Провадження у справі про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУП АП закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення (а.с.59-60). Отже, є безпідставними твердження відповідача про те, що позивачка не доглядає за дитиною, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Також 01 вересня 2021 року щодо ОСОБА_3 судом було видано обмежувальний припис та йому заборонено наближатись до позивачки, говорити з нею, розшукувати її (а.с.85-86)

Як вбачається із висновку органу опіки та піклування, який затверджений рішенням виконавчого комітету міської ради від 14.09.2021 року № 1278, відповідач відібрав дитину в позивачки 14.06.2021, після чого позивачка звернулась до поліції та Служби у справах дітей. Службою у справах дітей здійснено виїзд за місце проживання відповідача. Відповідач перешкоджав комісії в огляді житла.

Також комісією оглянуто місце проживання позивак та відповідача та встановлено, що для проживання дитини створені належні умови.

Питання про визначення місця проживання дитини розглядалось 27.08.2021 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини у присутності обох батьків.

Виконавчий комітет розглянувши первинні матеріали справ, рекомендації комісії вважав за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_1 (а.с.122-126).

Відповідно до 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі ст. 157 Сімейного кодексу України (далі ? СК України) питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

При вирішенні спору щодо місця проживання дітей суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дітей, стан їх здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (у тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень сторін та їх представників, позивачка відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків, має позитивні характеристики, належні умови для забезпечення потреб дитини.

Відповідач навпаки, притягувався до адміністративної відповідальності, чинить фізичний та психологічний тиск на позивачку, застосовує домашнє насильство.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина 10 ст. 10 ЦПК України забороняє відмову у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Врахувавши все вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити.

Судовий збір в сумі 908 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зв`язку із задоволенням позову.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 157, 160, 161 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , витрати по оплаті судового збору в розмірі 908 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бабій О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 23 грудня 2021 року.