Рішення № 102307236, 18.08.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

18.08.2021 Єдиний унікальний номер 199/2501/20

Єдиний унікальний номер судової справи 199/2501/20

Номер провадження 2/205/442/21

РІШЕННЯ

іменем України

18 серпня 2021 року

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в порядку суброгації, -

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2021 року від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до суду надійшов позов до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в порядку суброгації.

Позов обґрунтовано тим, що 22 квітня 2017 року відбулася дорожньо-транспорної пригоди (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «Daewoo Nexia», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_2 , який знаходився під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2017 року відповідача визнано винним у скоєнні ДТП.

Внаслідок ДТП застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО CORPORATE» № 010036/4100/0000022, укладеного 13 жовтня 2016 року між позивачем та ТОВ «Ч.А.С.», транспортний засіб «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_2 , було пошкоджено. У зв`язку з цим позивачем було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 97 069,40 грн.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП була забезпечена полісом ПрАТ СК «ПЗУ Україна», позивач звернувся до нього з заявою, за якою страховик відповідача відшкодував вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу потерпілого, встановлену відповідно до звіту від 17 травня 2017 року, в розмірі 47 623 грн.

На підставі викладеного позивач просить стягнути на його користь з відповідача різницю між завданою шкодою (97 069,40 грн.) та страховою виплатою (47 623,33 грн.), що становить 49 446,07 грн.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.

28 грудня 2020 року до суду надійшли письмові пояснення від представника відповідача адвоката Негробова О.В., в яких він заперечував проти задоволення позову. Заперечення обґрунтовано тим, що представник позивача, подаючи позов, діяв з перевищенням своїх повноважень, не надав доказів проведення робіт з ремонту автомобіля на зазначену в позові суму, наданий звіт оцінки збитків складено з грубим порушенням, а саме звіт складено особою, яка не мала права його складати, а також позивач не довів, що ТОВ «Ч.А.С.» своєчасно здійснив страхові платежі за договором обов`язкового страхування та у страховика виник обов`язок виплати страхового платежу.

27 квітня 2021 року від представника позивача ПрАТ «СК «УНІКА» Бєліка В.В. надійшли додаткові пояснення, в яких він заперечував проти аргументів, викладених представником відповідача, та просив позов задовольнити.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Від представника позивача ПрАТ «СК «УНІКА» Бєліка В.В. надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому підтримав позов та просив задовольнити.

Від представника відповідача адвоката Негробова О.В. надійшла заява, в якій просив судове засідання провести без нього та відповідача, у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

У ході судового розгляду встановлено, що 22 квітня 2017 року о 14 годині 40 хвилин сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «Daewoo Nexia», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_2 , який знаходився під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2017 року відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу. Постанова набрала законної сили 02 червня 2017 року (а.с.13).

За нормою ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої її ухвалено, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_2 , його власником є ТОВ «Ч.А.С.» (а.с.24 на звороті).

13 жовтня 2016 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ТОВ «Ч.А.С.» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО CORPORATE» № 010036/4100/0000022, згідно якого застраховано транспортний засіб «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с.7).

Відповідно до п.п. 3.1.2 та 3.2 умов страхування страховим випадком за цим договором є понесення збитків страхувальником внаслідок пошкодження застрахованого ТЗ внаслідок ДТП (а.с.8-11).

Звітом № 07/13-428 про визначення вартості відновлюваного ремонту автомобіля від 17 травня 2017 року, зокрема, визначено, що матеріальний збиток з урахуванням ПДВ на запчастини, завданий власникові автомобіля«BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 47 623,33 грн., без урахування ПДВ на запчастини – 41 293,33 грн. (а.с.15-17).

Позивачем 31 липня 2017 року складено страховий акт № 00222858, яким розраховано суму страхового відшкодування на підставі рахунка-фактури СТО (а.с.26) в розмірі 97 069,40 грн. з урахуванням франшизи (а.с.27).

Відповідно до платіжного доручення № 032121 від 02 серпня 2017 року позивачем сплачено страхове відшкодування ТОА «Ч.А.С.» в розмірі 88 405,40 грн. (а.с.29), інша частина відшкодування в розмірі 8 664 грн. зараховано позивачем в рахунок погашення не сплаченої частини страхового платежу (а.с.28,30).

Цивільно-правова відповідальність водія «Daewoo Nexia», державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент ДТП була забезпечена полісом ПрАТ СК «ПЗУ Україна» № АІ 9946697 від 14 липня 2016 року з лімітом відповідальності за матеріальну шкоду в розмірі 100 000 грн. з нульовою франшизою (а.с.31).

У зв`язку з чим позивачем було направлено ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» заяву про виплату страхового відшкодування в розмірі 97 069,40 грн. (а.с.32).

ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» перераховано позивачу 47 623,33 грн. (а.с.33,34).

Згідно вимог ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний: при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За нормою ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Таким чином, з викладеного вбачається, що обов`язок страховика відшкодувати заподіяну страхувальником шкоду виникає із самого факту заподіяння застрахованою особою у результаті ДТП такої шкоди. При цьому, зобов`язаною особою, внаслідок заподіяних ОСОБА_1 у результаті ДТП збитків, є страховик відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» в межах страхової суми 100 000 грн. за полісом № АІ 9946697.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на статтю 1194 ЦК України, якою встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Як вказано у висновку про правильне застосування норм права Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Однак, судом встановлено, що ліміт страхової виплати за полісом ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» № АІ 9946697 становить 100 000 грн., фактичний розмір шкоди, визначений позивачем, становить 97 069,40 грн., ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» відшкодовано позивачу кошти в сумі 47 623,33 грн. Тобто невідшкодована частина коштів в розмірі 49 446,07 грн. може бути відшкодована ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» в межах ліміту страхового відшкодування за полісом № АІ 9946697.

Таким чином, враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність відповідача на час настання страхового випадку була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на підставі полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АІ 9946697 від 14 липня 2016 року, то, у даному випадку, позивач мав звернутись до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» про виплату невідшкодованої частини страхового відшкодування, оскільки фактичний розмір заподіяної шкоди, визначений позивачем, не перевищує ліміт страхової суми за полісом № АІ 9946697.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ст.ст. 79, 80 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ПАТ «СК «УНІКА» та відмову у задоволенні позову.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, то з урахуванням положень статті 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем в розмірі 2 102 грн. відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись статтями 993, 1166, 1187, 1191, 1194 ЦК України, статтями 20, 27 Закону України «Про страхування», статтями 6, 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» статтями 4, 12, 16, 79-82, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в порядку суброгації - відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем, віднести за його рахунок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.Г.Остапенко