Рішення № 102306999, 20.12.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/9879/20

Провадження № 2/201/555/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Кірієнко Ю.В.

за участю позивачки - ОСОБА_1

за участю представника позивачки - адвоката Сегеди Ю.А.

за участю представника відповідача - адвоката Московчука А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа–Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради) про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (третя особа–Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради) про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

19.10.2020р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовними вимогами до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, визначивши третьою особою без самостійних вимог на предмет спору – орган опіки та піклування виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради (а.с. № 3-7 т. № 1).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 09.11.2020р. було відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання. Цією ж ухвалою від третьої особи витребувано висновок щодо розв`язання спору про визначення місця проживання дитини (а.с. № 72 т. № 1).

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що вона не перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, батьківство відносно ОСОБА_3 відповідач встановив за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2018р. у справі № 201/2098/18. Вона не отримує і не бажає отримувати аліменти від ОСОБА_2 , оскільки не бажає, щоб він приймав бо дай яку участь у житті дитини. До речі, позивачка звернулася до суду з заявою про перегляд рішення суду від 19.12.2018р. у справі № 201/2098/18 за нововиявленими обставинами, ця заява ще перебуває на розгляді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

Позивачка вважає, що в інтересах малолітньої доньки варто визначити її проживання саме з нею, оскільки ОСОБА_3 ніколи не проживала з батьком на постійній основі, а після відвідувань батька та спілкувань з ним, дитина завжди перебувала у пригніченому, знервованому стані, навіть була залякана, потребувала допомоги психолога. Щодо себе, то позивачка зазначила, що вона офіційно працює, має стабільний дохід, має окреме житло. Саме вона постійно піклується про дитину, забезпечує її фізичний і освітній розвиток, лікування у разі потреби. Саме поруч з їх містом проживання, проживають і друзі доньки, які з нею відвідують дошкільний центр підготовки «Біг-бен», дитячий спортивний центр «Штурм», недільну школу «Лествіца» Розірвання цих соціальних зв`язків неодмінно призведене до виникнення у дитини психологічної травми..

Враховуючи викладене, просила визначити місце проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 08.12.2020р. в порядку ст. 178 ЦПК України подав відзив на позов, в якому звертав увагу суду на те, що наявність тривалого конфлікту між ним та позивачкою (який перебував навіть у площині встановлення його батьківства по відношенні до ОСОБА_3 на підставі рішення суду), призвела до неможливості дійти згоди щодо його участі у спілкуванні з дитиною. ОСОБА_2 зазначав, оскільки він проживає окремо, то має право на особисте спілкування з дитиною, а позивачка не має права йому перешкоджати (а.с. № 77-79 т. № 1).

Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 10.03.2021р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) замінено третю особу з органу та піклування виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради на Адміністрацію Соборного району Дніпровської міської ради відповідно до рішення ДМР VII скликання № 81/60 від 02.09.2020р. (а.с. № 113 т. № 1).

30.03.2021р. головою Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради – Федоренком В.В. підготовано висновок № 5/6-31 про визначення місця проживання дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з її матір`ю (а.с. № 129-130 т. № 1).

Відповідачем 14.06.2021р. подано зустрічний позов, визначивши третьою особою без самостійних вимог на предмет спору Адміністрацію Соборного району Дніпровської міської ради, в обґрунтування якого ОСОБА_2 посилався на те, що, ознайомившись з висновком Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради від 30.03.2021р., та будучі не згодним з ним, він вирішив реалізувати свої процесуальні права, пов`язані із захистом інтересів дити, саме шляхом подачі зустрічного позову про визначення місця проживання дитини з батьком. Додатково звертав увагу суду на те,що він забезпечений житлом (приватний будинок, в якому є 3 кімнати), в цьому будинку хороший санітарний стан, є умови для проживання доньки, він працює в приватному підприємстві, в нього є дружина, яка також працює, загальний бюджет сім,ї 45 000грн., його дружина ОСОБА_5 не проти того, щоб його донька приживала в їх родині (а.с. № 171-180 т. № 1).

Враховуючи викладене, просив визначити місце проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком.

26.10.2021р. головою Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради – Федоренком В.В. зроблено висновок № 5/6-141 стосовно розв`язання спору та з урахуванням поданого зустрічного позову. Цим висновком вважається недоцільним визначити місце проживання дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком, а також зазначено, що раніше підготований висновок від 30.03.2021р. № 5/6-31 про визначення місця проживання доньки з матір`ю залишається без змін (а.с. № 236-237 т. № 1).

Позивачка та представник позивачки – адвокат Сегеда Ю.А. (діє на підставі ордеру від 10.03.2021р. – а.с. № 112 т. № 1) в ході судового розгляду справи 20.12.2021р. основний позов підтримали, наполягали на його задоволенні, відповідно в задоволенні зустрічного позову просили відмовити. Наголошували на тому, що ОСОБА_3 ніколи з батьком не проживала, жодної ночі в нього не ночувала, називає його виключно ОСОБА_6 , отже у дівчини відсутня будь-яка прихильність до батька і про постійне проживання з батьком не може йтися взагалі. Євгенія останній раз бачила відповідача 09.09.2020р., коли він прийшов до навчального закладу, куди пішла в 1-й клас донька.

Представник відповідача – адвокат Московчук А.М. (діє на підставі ордеру від 30.11.2021р. – а.с. № 41 т. № 2) в ході судового розгляду справи 20.12.2021р. просив відмовити в задоволенні основного позову та наполягав на задоволенні зустрічного позову. Представник відповідача висловлював занепокоєння з приводу того, що позивачка, отримавши позитивне для себе рішення, зможе безперешкодно перетинати кордон з дитиною без згоди відповідача, отже батько не буде можливості навіть знати про такі поїздки.

Представник третьої особи – Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради в судове засідання 20.12.2021р. не з`явився, про дату розгляду справи був повідомлений належним чином, в справі наявна судова повістка з відміткою канцелярії про її отримання 02.12.2021р. (а.с. № 55 т. № 2).

Раніше, а саме 26.10.2021р. начальник Управління-служби у справах дітей Цепков Ю.В. (діє на підставі довіреності від 19.10.2021р. – а.с. № 247т. № 1), письмовою заявою просив завершити підготовче провадження, проводити підготовче засідання за його відсутності, в цій заяві просив врахувати обидва висновка, які ними підготовані, а отже задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 (а.с. № 244 т. № 1).

Підготовче засідання у справі у відповідності до положень ст. 197, п.3 ч.2 ст. 200 ЦПК України проведено 26.10.2021р. (а.с. № 248 т. № 1).

З урахуванням неявки представника третьої особи при належному повідомленні, з урахуванням раніше поданих заяв представників третьої особи, суд розглянув справу 20.12.2021р. за відсутності представників сторін та третьої особи, про що постановлена відповідна ухвала (без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України – а.с. № 61-63 т. № 2, дія № 17) .

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 , надавши оцінку змісту заперечень та доводів сторін, об`єктивно оцінивши докази у відповідності до положень ст. 89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини слід відмовити з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

При розгляді справи встановлено наступні обставини справи і відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі.

Матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є позивачка (а.с.№ 12т.№1).

Батьківство ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визначено на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2018р. у справі № 201/2098/18 (а.с. № 8-11 т. № 1).

За твердженнями позивачки від свого народження ОСОБА_3 постійно проживає з нею.

Ці обставини підтверджуються довідкою № 6740 про склад сім`ї або зареєстрованих осіб від 31.08.2020р. (а.с. № 60 т. № 1).

Також, ці обставини не спростовував і відповідач (його представники). Так, останній представник відповідача - адвокат Московчук А.М. в судовому засіданні 20.12.2021р., стверджуючи, що ОСОБА_3 іноді ночувала у батька, не заперечував того факту, що постійно від народження і станом на дату ухвалення рішення суду дівчина проживає з матір`ю, яка, за його твердженнями, усіляко намагається перешкоджати спілкуванню ОСОБА_3 з батьком.

Позивачка працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «КРКА Україна» на посаді старшого фахівця з просування лікарських заходів з 30.05.2011р. по цей час. Довідка № 2344 датована 30.06.2020р. (а.с. № 54 т. № 1).

Позивачці належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с. № 57-58 т. № 1).

ОСОБА_1 не знаходиться на обліку у лікаря психіатра або нарколога (а.с. № 55, 56 т. № 1).

Відповідач ОСОБА_2 також не знаходиться на обліку у лікаря психіатра або нарколога (а.с. № 193-194 т. № 1).

На праві власності ОСОБА_2 належить домоволодіння АДРЕСА_2 ), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с. № 197-198 т. № 1).

Належні умови проживання в зазначеному будинку для дитини створені (а.с. № 188 т. № 1).

По тексту зустрічного позову ОСОБА_2 зазначає, що він працює в ПП «Лещинський», втім доказів цьому не надав, так само, як і не надав суду підтверджень, що загальний дохід його сім ’ї (він зазначав, що перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 – а.с. № 185 т.№1) складає 45 000грн.

Відповідачем у справу долучено довідку від 28.02.2019р. за № 28 КЗ «Дніпропетровській центр соціально-психологічної допомоги» ДОР з приводу звернення ОСОБА_2 для надання соціально-психологічної допомоги в умовах денного стаціонару, з якої вбачається, що психоемоційний стан ОСОБА_2 стабільний, останній має адекватну самооцінку (а.с. № 191-192 т. № 1).

В матеріалах справи наявний висновок експертного дослідження № 11/1 від 29.11.2019р. судового експерта Халявки Ю.Г. Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС, зробленого за заявою ОСОБА_1 , в якому містяться висновки про максимально позитивне ставлення ОСОБА_4 до матері, надзвичайну емоційну прихильність та прив`язаність до матері, яка необхідна дівчинці як опора, джерело безпеки і задоволення потреб, а також про почуття захищеності, спокою, щастя впевненості тощо. Стосовно батька, судовим експертом зазначалося про максимально негативне відношення до нього з боку дитини. Ці негативні емоції пов`язані із згадуванням про образи, залякування, страхом, що її заберуть від мами назавжди, судовий експерт також зазначав, що станом на час складання висновку був відсутній емоційний контакт і прихильність між донькою та батьком, емоційна напруга та психотравматичні переживання з боку дитини (а.с. № 13-19 т. № 1)

Стаття 51 Конституції України гарантує кожному із подружжя рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічна норма міститься також у ч. 6 ст. 7 СК України, відповідно до якої рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братися до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» від 08.07.2003р., «Цаунеггер проти Німеччини» від 03.12.2009р.).

Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Положеннями статті 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частиною 2 ст. 155 СК України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Законодавством України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини, окрім того, законодавством зобов`язано батьків вирішувати всі питання виховання дитини спільно (ст. 157 СК України ).

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Враховуючи все вищезазначене, а також те, що судом не встановлено виняткових обставин, за наявності яких малолітня донька, в її інтересах, може бути розлучена з матір`ю, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення місця проживання дитини з матір`ю.

У відповідності з частин 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При прийнятті рішення судом також враховано два висновки голови Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради – ОСОБА_7 , а саме висновок від 30.03.2021р. № 5/6-31 про визначення місця проживання дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з її матір`ю (а.с. № 129-130 т. № 1), а також від 26.10.2021р. № 5/6-141, яким визнано недоцільним визначити місце проживання дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком, а також зазначено, що раніше підготований висновок від 30.03.2021р. № 5/6-31 про визначення місця проживання доньки з матір`ю залишається без змін (а.с. № 236-237 т. № 1).

Розглядаючи позовні вимоги обох сторін в межах заявлених позовних вимог (про визначення місця проживання дитини), суд відхиляє заперечення відповідача та його представників стосовно того, що позивачка усіляко намагається перешкоджати спілкуванню ОСОБА_3 з батьком, як такі, що не мають визначального значення для вирішення цивільно-правового спору, який виник між сторонами, оскільки ОСОБА_2 подано позов саме про визначення місця проживання дитини (ст. 161 СК України), а не про участь батька у вихованні дитини, яка проживає окремо, усунення перешкод у спілкування з дитиною, визначення часу та місця побачень тощо (ст.159 СК України), де ці обставини мали би оцінюватися судом належним чином на підставі доказів.

А як зазначалося вище, ні відповідач, ні його представники навіть не стверджували, що донька проживала будь-якими періодами з батьком, та між ними би існували сталі стосунки.

Визначаючи місце проживання ОСОБА_3 з матір`ю, судом враховані і норми ч. 8 статті 7 СК України, де зазначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р., ратифікованої Україною 27.02.1991р., визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Як вже зазначалося вище, дитина боїться свого батька ОСОБА_2 , після зустрічей з ним ОСОБА_3 нервує, отримує стресовий розлад, невроз, який часто потребує лікування (психотерапії або стаціонарно).

Ці обставини позивачка підтвердила долученими висновками психолога, консультативними висновками та виписками з медичних карт ОСОБА_4 (а.с. № 20-21, 22 ,23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30-33, 64 т. № 1, а.с. № 8-12, 18-20, 23-26, 27-30 т. № 2).

Під час розгляду справи щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про охорону дитинства" діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Стаття 8 Конвенції вимагає, щоб національні органи влади домагалися справедливого балансу між інтересами дитини та інтересами батьків і що в процесі балансування особливу увагу слід приділяти найкращим інтересам дитини (рішення «Іньякколо-Зенід проти Румунії» та «Сахін проти Німеччини» і «Зоммерфельд проти Німеччини»).

Таким чином, найкращим інтересам дитини відповідає залишення дитини проживати з мамою, з якою вона проживає від народження, та, напроти, може завдати психоемоційного стресу визначення місця проживання з батьком ОСОБА_2 .

Суд не може покласти в основу висновку про обґрунтованість зустрічного позову довідку від 28.02.2019р. за № 28 КЗ «Дніпропетровській центр соціально-психологічної допомоги» ДОР про стабільний емоційний стан ОСОБА_2 , оскільки по тексту цієї довідки зазначено, що діагностування відбулося без присутності дитини (а.с. № 191-192 т. № 1).

Тих фактів, що відповідач у справі згідно довідки КЗ «Дніпровська міська клінічна лікарня № 1» ДМР від 13.03.2019р. № 285 під час знаходження дитини в медичному закладі, часто її відвідував та сплачував її лікування (а.с. № 195 т. № 1), а також згідно характеристики з місця навчання ОСОБА_3 спілкувався з педагогами, так само, як і мати (а.с. № 189 т. № 1), для задоволення зустрічного позову, та відмови в задоволенні основного позову, не достатньо, оскільки докази у справі відповідно до положень ст. 89 ЦПК України оцінюються, окрім іншого, за принципом їх достатності і взаємного зв`язку у їх сукупності.

З урахуванням того, що від народження ОСОБА_8 постійно проживає з матір`ю, у дитини з батьком не існує сталих, психологічно комфортних для дівчини 7-ми років, стосунків, напроти, чисельні доказі у справі свідчать, про психоемоційну напругу, страх, відсутність емоційного контакту у відносинах між ОСОБА_3 та батьком, суд вважає, що місце проживання малолітньої дитини слід визначити саме з матір`ю.

У справі, що розглядається судом, не з`ясовувалась думка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (положення ч.2 ст. 160 СК України) щодо того, з ким би зі сторін у справі вона бажала б проживати, оскільки остання не досягла 10-річного віку.

Стосовно інших посилань, як ОСОБА_1 по тексту своєї позовної заяви та відзиву на зустрічний позов, так і стосовно інших посилань ОСОБА_2 по тексту відзиву на основний позов та в обґрунтування свого зустрічного позову, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення «Проніна проти України» від 18.07.2006р.).

Питання, які вирішуються на досудовому розслідуванні за заявою ОСОБА_9 (психолога ОСОБА_3 ) щодо можливого вчинення відповідачем розпутних дій до ОСОБА_3 (внесено до ЄРДР 04.10.2019р. - а.с. № 61 т. № 1), судом не досліджуються та не враховуються, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019040640002196 триває (а.с. № 7 т. № 2).

Також, при ухваленні рішення суду у справі № 201/9879/20, що наразі розглядається, суд не використовує рішення суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2020р. у справі № 201/9880/20 за наслідками розгляду заяви окремого провадження про видачу обмежувального припису (а.с. № 199-202 т. № 1), по-перше, оскільки цим рішенням ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні цієї заяви до ОСОБА_2 , а по-друге, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у справі № 201/9879/20 з інших підстав (відсутність тривалий час сталих, психологічно комфортних для ОСОБА_3 стосунків з батьком).

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення основного позову та відмови в задоволенні зустрічного позову, судові витрати по справі слід розподілити наступним чином. З відповідача на користь позивачки слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. за ставками судового збору на 2020р., коди і подано позов (а.с.№ 2 т. № 1). Судові ж витрати, які понесені відповідачем по сплаті судового збору у розмірі 908грн. за ставками судового збору на 2021р., коди і подано зустрічний позов (а.с.№ 181 т. №1), відносяться на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 19, 141, 153, 155, 160, 161 СК України, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 223, ч. 1 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа – Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради) про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з її матір`ю – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (третя особа–Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради) про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя : Ткаченко Н.В.