Ухвала суду № 102306852, 21.12.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

21.12.21

Провадження 1кп/932/457/20

Справа 932/17454/19

УХВАЛА

Іменем України

21 грудня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

Головуючого-судді Карягіної Н.О.

Суддів Татарчук Л.О., Марущак С.Л.

при секретарі Сібірко А.А.

прокурора Данілюка Ю.

захисника Грицай В.О.

з участю:

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Дніпро кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019040640001937, за обвинуваченням ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ

У провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

Прокурором заявлено клопотання про продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , з тих підстав, що з врахуванням стадії процесу та особистості обвинуваченого, продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може ухилитися від суду, може перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, не має тісних соціальних зв`язків, постійного місця роботи та джерела доходу. Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який не вбачає з огляду на тяжкість та обставини злочину, особистість обвинуваченого. Вважає, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Захисник адвокат Грицай В.О. просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з тих підстав, що прокурором не надано доказів існування вказаних ним ризиків, ризики ним зазначені формально, без врахування стадії процесу, а обвинувачений раніше не притягався до кримінальної відповідальності по жодній з кримінальних справ, під час досудового розслідування та розгляду справи в суді не ухилявся від слідства та суду, має постійне місце проживання.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання захисника з тих підстав, що прокурор не надав доказів існування зазначених ним ризиків і тільки його звинувачення у вчиненні злочину без доведення його вини прокурором та без надання доказів його вини у вчиненні кримінального правопорушення не може слугувати підставою його тримання під вартою.

Вислухавши думку учасників процесу, суд вважає необхідним та доцільним продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до розгляду кримінальної справи по суті на строк шістдесят діб, задовольнивши клопотання прокурора та відмовивши у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу стороні захисту, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України, які враховувались судом при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на час розгляду у суді кримінального провадження не відпали.

Відповідно до ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України, положення якої передбачають, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам у тому числі: переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення і при вирішенні питання про обрання та продовження запобіжного заходу, крім наявності вищезазначених ризиків суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; данні щодо особистості – міцність соціальних зв`язків в місті його постійного проживання, наявність родини та утриманців, стан здоров`я, вік, наявність постійного місця роботи, репутацію, майновий стан, та інші відомості.

Так, щодо обвинуваченого обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою суду від 18 листопада 2021 року продовжено на строк шістдесят діб, тобто до 16 січня 2022 року включно. Справа по суті не розглянута, на цей час за клопотанням сторони захисту призначена комплексна судово медично-криміналістична експертиза, для проведення якої необхідний час.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину, пов`язаного з спричиненням смерті іншій особі, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, на момент вчинення злочину офіційно не працював та не мав постійного джерела доходу, офіційно не одружений, потерпілою по справі є його колишня дружина ОСОБА_2 з якою вони мешкали за одним місцем проживання, має постійне місце проживання за яким проживає і потерпілий по справі, однак не має утриманців, і з врахуванням стадії процесу, досліджених судом доказів, реально існують ризики, що він усвідомлюючи відповідальність, яка йому загрожує у випадку доведеності його вини буде переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності та покарання, або іншим чином буде перешкоджати кримінальному провадженню. Вищевикладене дає суду обґрунтовану підставу вважати наявність ризику, що ОСОБА_1 може ухилитися від суду або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд, також приходить до висновку про те, що хоча тяжкість обвинувачення і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, оскільки суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Також, суд враховує характер кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому та практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Суд вважає, що вказані ризики на цей час не зменшилися, залишаються реальними та продовжують існувати, враховуючи зміст пред`явленого звинувачення ОСОБА_1 , а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних дій, в яких він обвинувачується, особу потерпілої та особистість обвинуваченого, який не має міцних соціальних зв`язків, утриманців та бездоганної у суспільстві репутації, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Посилання захисту, що обвинувачений ОСОБА_1 має постійне місце проживання, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, суд не вважає підставою для зміни запобіжного заходу обвинуваченому на інші більш м`які, оскільки тяжкість кримінального правопорушення, серйозність обвинувачення та обставини скоєння злочину, суворість покарання, яке може бути призначено обвинуваченому у разі доведеності його вини, не свідчать про наявність у обвинуваченого ОСОБА_1 перешкод або інших стримуючих факторів щодо можливості ухилитися від суду.Також суд вважає необґрунтованим посилання сторони захисту як на підставу зміни запобіжного заходу на домашній арешт на ту обставину, що обвинувачений під час досудового розслідування та розгляду справи у суді не переховувався від суду та прокурором його провина не доведена, оскільки обвинуваченому був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і тому організацію його участі у слідчих діях та при розгляді справи у суді, забезпечення доставки його до приміщення суду здійснювали органи досудового розслідування, і у подальшому суд, а питання винуватості особи та оцінку досліджених доказів по справі суд вирішує в нарадчій кімнаті при постановленні остаточного рішення по справі.

З урахуванням вищевикладеного та стадії судового провадження, коли судом продовжується дослідження доказів, підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт не вбачається, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи в тому числі домашній арешт, не зможуть забезпечити належну поведінку обвинуваченого, а обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

На підставі викладеного суд вважає, необхідним та доцільним продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, задовольнивши клопотання прокурора, а у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу суд вважає необхідним відмовити.

Керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 183, 194, 331,350 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити.

У задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката Грицая В.О. про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт – відмовити.

Продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до розгляду справи по суті на строк шістдесят діб, тобто до 18 лютого 2022 року.

На ухвалу може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду до ухвалення судового рішення по суті протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: Н.О. Карягіна

Судді: Л.О. Татарчук

С.Л. Марущак