Рішення № 102306580, 28.12.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/15431/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

11 листопада 2021 року (згідно даних на поштовому конверті) ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо обмеження розміру виплачуваної ОСОБА_1 з 01.04.2019 довічної пенсії за вислугу років максимальним розміром пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), що не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату різниці недоплаченої ОСОБА_1 з 01.04.2019 довічної пенсії за вислугу років, виходячи з належного йому до отримання 90-процентного розміру пенсії без обмеження її максимальним розміром, що не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням здійснених виплат.

Вказана позовна заява зареєстрована канцелярією суду 22.11.2021 за вх.№73990/21.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що ГУПФУ в Полтавській області з 01.04.2019 здійснило перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків грошового забезпечення з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, відображених у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.03.2021 №11/4254 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, за вирахуванням раніше виплачених сум, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі №440/3505/21. Однак, під час перерахунку пенсії відповідач протиправно, як на думку позивача, обмежив розмір його пенсії максимальним розміром, який не перевищує 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Так, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачає можливість обмеження пенсії максимальним розміром, який не перевищує 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Отже, на думку позивача, з 20.12.2016 частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала можливість обмеження пенсії максимальним розміром, відсутня, що є підставою для виплати йому перерахованої на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.03.2021 №11/4254 пенсії без обмеження її максимальним розміром.

23.12.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на відсутність підстав для виплати позивачу перерахованої на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.03.2021 №11/4254 пенсії без обмеження її максимальним розміром. Вказував, що статтею 43 Закону №2262-ХІІ та статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення формування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668 (із змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII від 06.12.2016) передбачено обмеження пенсії на рівні 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб. При цьому, зауважував, що норми Закону №3668 щодо обмеження максимальним розміром пенсії є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” з 15.02.2001 та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області, що не заперечується сторонами у справі та підтверджується протоколом про призначення пенсії.

25.03.2021 Адміністрацією Державної прикордонної служби України складено довідку №11/4254 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням додаткових складових станом на 05.03.2019.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі №440/3505/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження належної ОСОБА_1 пенсії розміром 70 відсотків грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) починаючи з 01.01.2018 з урахуванням 90 відсотків розміру грошового забезпечення, за вирахуванням вже здійснених виплат. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 внаслідок виплати з 05.03.2019 по 31.12.2019 75 відсотків суми підвищення належної йому пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 05.03.2019 по 31.12.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з урахуванням вже здійснених виплат. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати з 01.04.2019 основного розміру пенсії ОСОБА_1 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, відображених у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.03.2021 №11/4254 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 90 відсотків грошового забезпечення з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, відображених у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.03.2021 №11/4254 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, за вирахуванням раніше виплачених сум. В решті вимог - позов залишено без задоволення.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі №440/3505/21 ГУПФУ в Полтавській області у вересні 2021 року здійснено перерахунок пенсії позивача, виходячи з 90% грошового забезпечення з урахуванням наступних видів грошового забезпечення: посадовий оклад - 6910,00 грн, оклад за військовим званням - 1480,00 грн, надбавка за вислугу років 50 % - 4195,00 грн, надбавка за особливості проходження служби 20 % - 2517,00 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15% - 1036,50 грн, надбавка за класну кваліфікацію 5% - 345,50 грн, премія 30 % - 2073,00 грн, а всього – 18557,00 грн. Підсумок пенсії позивача (з надбавками) становить 17429,92 грн, а з урахуванням максимального розміру - 14970,00 грн.

Позивач, вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо обмеження розміру виплачуваної з 01.04.2019 довічної пенсії за вислугу років максимальним розміром пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), що не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі-Закон № 2262-ХІІ).

Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону № 2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI (далі-Закон №3668) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас, Законом №3668-VI частину п`яту статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" викладено у такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".

У подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24.12.2015 частину п`яту статті 43 Закону №2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

Рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України".

Системний аналіз норм законодавства з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 дає підстави для висновку, що з 20.12.2016 частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром, а саме 10 прожитковими мінімумами для непрацездатної особи, є нечинною та не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII у частині сьомій статті 43 Закону №2262-ХІІ слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 09.11.2020 у справі №813/678/18.

Суд критично оцінює посилання пенсійного органу щодо наявності у статті 2 Закону №3668 положень стосовно можливості обмеження пенсії максимальним розміром на рівні 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, оскільки Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності військовослужбовців як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 №7-рп/2004).

Обмеження максимального розміру пенсії порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

При цьому, суд враховує, що положення статті 2 Закону №3668 є аналогічними за змістом положенням частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними рішенням від 20.12.2016 №7-рп/2016.

За таких обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, приймаючи до уваги те, що обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, суд зазначає, що пенсійний орган, відмовляючи позивачу у виплаті перерахованої на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.03.2021 №11/4254 пенсії без обмеження її максимальним розміром, діяв всупереч Конституції України та Закону №2262-ХІІ.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій ГУПФУ в Полтавській області щодо відмови у виплаті перерахованої на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.03.2021 №11/4254 пенсії без обмеженням її максимальним розміром.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі “Міллер проти Австрії”, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні “Гайгузус проти Австрії” від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

У рішенні від 31.07.2003 у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Салах Шейх проти Нідерландів”, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи викладене, суд з метою ефективного захисту прав позивача, вважає за необхідне визнати протиправними дії ГУПФУ в Полтавській області щодо відмови у виплаті перерахованої на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.03.2021 №11/4254 пенсії без обмеженням її максимальним розміром, а також зобов`язати ГУПФУ в Полтавській області здійснити з 01.04.2019 виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.

Отже, позов підлягає задоволенню повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у виплаті перерахованої на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.03.2021 №11/4254 пенсії ОСОБА_1 без обмеженням її максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.04.2019 виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава