Ухвала суду № 102306531, 28.12.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

28 грудня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/17850/21

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області в частині невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні із служби (в день звільнення);

- стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь позивача ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 15.04.2021 по 30.08.2021 у сумі 68976,54 грн.

Позовна заява зареєстрована канцелярією суду 20 грудня 2021 року за вх. №83695/21.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічною службою є, зокрема, військова служба.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Даний висновок суду відповідає правовому висновку Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, висловленому у постанові від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20, а також висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеному у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 620/828/20.

З матеріалів позовної заяви встановлено, що остаточний розрахунок із позивачем щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні проведено відповідачем 30 серпня 2021 року, що підтверджується копією виписки по картці / рахунку позивача, відкритому банку від 25 жовтня 2021 року та зазначається позивачем у позовній заяві.

Таким чином, 30 серпня 2021 року позивач дізнався чи повинен був дізнатися про те, що відповідач фактично з ним розрахувався.

Отже, місячний строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні розпочався 31 серпня 2021 року.

Позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом 17 грудня 2021 року.

Отже позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України.

Позивачем додано до позову клопотання про поновлення строку від 17 грудня 2021 року, в обґрунтування якого зазначено, що позивач дізналася про невиплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні лише 29 жовтня 2021 року з листа Головного управління Національної поліції в Полтавській області №178аз від 29 жовтня 2021 року та довідки №1867/115/29/10/01-2021 від 27 жовтня 2021 року.

Разом з тим, позивач дізнався чи повинен був дізнатися про те, що відповідач фактично з ним розрахувався 30 серпня 2021 року, тобто у день, коли було здійснено розрахунок з позивачем та кошти надійшли на картковий рахунок позивача у банк, що підтверджується копією виписки по картці / рахунку в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 25 жовтня 2021 року.

Відтак суд критично оцінює доводи позивача про те, що строк звернення до суду слід обраховувати з 29 жовтня 2021 року.

У постанові Верховного Суду від 08.05.2019 у справі №805/4226/17-а, на яку позивач посилається у своєму клопотанні, зазначено, що за змістом наведеної процесуальної норми (ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній до 15 грудня 2017 року)) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

У даній справі позивач мав об`єктивну можливість знати про відповідний факт здійснення розрахунку, оскільки кошти надішли 30 серпня 2021 року на картковий рахунок позивача ОСОБА_1 , відритий у банку.

У постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №826/11394/16, на яку посилається позивач, вказано, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У постанові Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №813/779/16, про яку також зазначено позивачем у клопотанні, зроблено висновки про те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду в розумінні статей 100, 155 КАС України могли визнаватись лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що звернулася до суду та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Тобто, встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі “Перетяка та Шереметьев проти України” (Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine) від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 33).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс установлює обмеження щодо відповідних судових процедур.

Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено Верховним Судом у постанові від 04.10.2019 по справі №820/4188/18.

Позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення до суду протягом встановленого законом місячного строку, а наведені позивачем у заяві обставини носять суб`єктивний характер та отже не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що підстави для поновлення строку, зазначені позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення до суду від 17 грудня 2021 року, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху на підставі статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Визнати неповажними підстави, вказані ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку звернення до суду від 17 грудня 2021 року.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів на їх підтвердження.

Роз`яснити позивачу, якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя С.С. Сич