Рішення № 102306109, 24.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №464/2165/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправними дій та скасування постанов,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3 ), від імені яких діє адвокат Мацепура В.С., звернулися до суду з позовом до Сихівського відділу Державної виконавчої служби м. Львова, в якому просять:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця ВДВС м. Львова Грень У.П. щодо накладення на боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 штрафів за невиконання рішення суду;

- скасувати постанови старшого державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львова Грень У.П. від 26.03.2018:

ВП №51251990 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1 700 грн;

ВП №51251757 про накладення на ОСОБА_2 штрафу у розмірі 1 700 грн;

ВП №51251842 про накладення на ОСОБА_3 штрафу у розмірі 1 700 грн.

- скасувати постанови старшого державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львова Грень У.П. від 12.04.2018:

ВП №51251990 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3 400 грн;

ВП №51251757 про накладення на ОСОБА_2 штрафу у розмірі 3 400 грн;

ВП №51251842 про накладення на ОСОБА_3 штрафу у розмірі 3 400 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що для виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20.01.2016 в добровільному порядку одним з боржників у виконавчому провадженні укладено договір з ТзОВ «КВІК-СЕРВІС-ПЛЮС», яке розпочало підготовку необхідної для початку будівельно-реставраційних робіт технічної документації. Роботи за цим договором на певний період призупинялись у зв`язку із зупиненням виконавчого провадження, але після поновлення виконавчих проваджень такі були відновлені. 13.03.2018 на адресу боржників надійшли вимоги державного виконавця про виконання рішення суду протягом десяти днів. Представником боржників 22.03.2018 подано державному виконавцю повідомлення про часткове виконання рішення суду та наявність обставин, які унеможливлюють повне виконання судового рішення. Зокрема, зазначено, що проведення реставраційно-будівельних робіт не може бути здійснено без відповідно виготовленої та погодженої проектної документації. Посилається на те, що судовим рішенням зобов`язано привести горище у будинку АДРЕСА_1 до попереднього стан, який існував до здійснення реконструкції квартири АДРЕСА_2 у цьому будинку. Оскільки попередній стан горища був аварійним, то виготовити та погодити проектну документацію на роботи по приведенню горища до попереднього (аварійного) стану, тобто на роботи, що погіршують стан пам`ятки архітектури неможливо, оскільки це прямо заборонено законодавством. З посиланням на норми статей 43 та 46 Закону Україні «Про охорону культурної спадщини», статтю 298 КК України стверджує про обізнаність відповідача про наявність об`єктивних поважних причин, які унеможливлюють виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20.01.2016 у встановлений державним виконавцем строк. Натомість відповідач 26.03.2018 виніс постанови про накладення на кожного з позивачів штрафу у розмірі 1700 грн, одночасно зобов`язавши їх виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, а 12.04.2018 – постанови про накладення на кожного з позивачів штрафу у розмірі 3400 грн. За наявності поважних, на думку представника позивачів, причин, що унеможливлюють виконання судового рішення, накладення штрафів на позивачів є незаконним. Тому вважає, що спірні постанови слід визнати протиправними та скасувати.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказав, що після поновлення виконавчих проваджень боржникам направлялися вимоги про виконання у десятиденний термін рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20.01.2016. Незважаючи на те, що від боржників надійшло повідомлення про часткове виконання судового рішення, таке фактично не виконане ні у визначений строк, ні станом на час розгляду даної справи. Дійсно, боржниками укладено договір підряду на реставраційно – ремонтні роботи з ТзОВ « КВІК – СЕРВІС –ПЛЮС» від 27.10.2016, що лише створило ознаки початкової стадії добровільного виконання рішення суду. Натомість жодних інших дій боржниками не вчинено. Зазначив, що оскільки будинок по вул. І. Франка в м. Львові належить до переліку пам`яток архітектури та розташований в межах історичного ареалу м. Львова, виконання даного рішення суду потребує залучення спеціалізованої організації. З посиланням на норми статті 26 Закону Україні «Про охорону культурної спадщини» вказує на те, що будь-які роботи на пам`ятці архітектури необхідно проводити лише спеціалізованою ліцензованою організацією, котра має ліцензію на ведення господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, в додатку якої визначено такий вид робіт: 4.15.00 «Реставрація, консервація, ремонтні роботи, реабілітація пам`яток культурної спадщини». Відповідно до даних «Реєстру виданих ліцензій» ТзОВ «КВІК – СЕРВІС–ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37484167) мав відповідну ліцензію, дійсну лише до 04.11.2014. Крім того, відповідно до відповіді Департаменту державної архітектурно – будівельної інспекції у Львівській області від 11.11.2019 № 1013-6/5182-19 у департаменті відсутня інформація щодо видачі ТОВ «КВІК – СЕРВІС – ПЛЮС» ліцензії на здійснення реставраційно – ремонтних робіт з 27.10.2016 і по даний час. Отже укладення 27.10.2016 договору між боржниками та ТзОВ «КВІК – СЕРВІС – ПЛЮС» не можна вважати поважною причиною невиконання рішення суду, оскільки у даної організації як на момент укладення договору, так і в подальшому відсутнє підтвердження наявності необхідної ліцензії для приведення горища до попереднього стану, який існував до здійснення реконструкції квартири АДРЕСА_3 . Вказане свідчить про не виконання боржниками рішення суду в добровільному порядку та не надання підтверджень про вжиття заходів для самостійного та добровільного виконання рішення суду. Тому накладення штрафу за невиконання рішення суду спірними постановами вчинено на підставі та в межах, встановлених законом. Додатково зазначив, що скасування штрафів, накладених на боржників, сприяє подальшому невиконанню рішення суду та перешкоджає державному виконавцю вживати заходи для примусового виконання такого рішення без участі боржника.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також представник ОСОБА_4 – Дацко О.І. в судовому засіданні 26.08.2021 щодо задоволення позову заперечили з підстав, викладених у поясненнях на позовну заяву. Вказали, що позивачами не вчинялись належні дії по виконанню Сихівського районного суду м. Львова від 20.01.2016, тому накладення штрафу за невиконання рішення суду спірними постановами є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

У квітні 2018 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , від імені яких діяв адвокат Мацепура В.С., звернулися до Сихівського районного суду м. Львова зі скаргою на постанови старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі – Сихівський ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області) від 26.03.2018 та 12.04.2018 про накладення штрафів.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 04.12.2018, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20.05.2019, скаргу задоволено. Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області Грень У.П. щодо накладення 26 березня та 12 квітня 2018 року штрафів на боржників ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за невиконання рішення суду та скасовано всі оскаржені постанови.

Постановою Верховного Суду від 26.02.2020 касаційну скаргу Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова задоволено частково: скасовано ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 04.12.2018 та постанову Львівського апеляційного суду від 20.05.2019; провадження у справі закрито.

Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2020 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про роз`яснення постанови Верховного Суду від 26.02.2020.

Цією ж ухвалою справу №464/2165/18 передано для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2020 справа №464/2165/18 передана на розгляд судді Хоми О.П.

Ухвалою від 10.12.2020 скаргу ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишено без руху.

Ухвалою від 28.12.2020 позивачам продовжено процесуальний строк на виконання вимог ухвали від 10.12.2020. Вимоги ухвали від 10.12.2020 позивачами виконано.

Ухвалою суду від 15.01.2021 провадження у справі відкрито.

Відповідачем 21.01.2021 (вх.№463ел.) на електронну адресу суду надіслано матеріали виконавчого провадження та відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 22.01.2021 суд допустив заміну первісного відповідача у справі Сихівський відділ Державної виконавчої служби м. Львова на належного відповідача Сихівський відділ Державної виконавчої служби м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі – відповідач Сихівський ВДВС м. Львова) та залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет справу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Розгляд справи відкладено для виклику третіх осіб та ознайомлення представника позивачів з відзивом до 12.01.2021.

Представником позивача 10.02.2021 (вх.№1203ел.) подано клопотання про відкладення розгляду справи, на підставі якого розгляд справи відкладено до 24.02.2021.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 22.02.2021 (вх.№11567) подано клопотання про відкладення розгляду справи, на підставі якого розгляд справи відкладено до 17.03.2021.

Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подано 17.03.2021 (вх. №2914ел.) клопотання про перенесення судового засідання, на підставі якого розгляд справи відкладено до 30.03.2021.

Третіми особами, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подано 23.03.2021 (вх. №3317ел.) клопотання про перенесення судового засідання, на підставі якого розгляд справи відкладено до 13.04.2021.

Судове засідання, що було призначено на 13.04.2021, не відбулося у зв`язку з встановленням особливого режиму роботи суду в період з 19.03.2021 з метою попередження розповсюдження коронавірусної інфекції (COVID-19).

Розгляд справи відкладено до 28.04.2021.

Відповідачем 26.04.2021 подано клопотання про відкладення розгляду справи (№5253ел.), на підставі якого розгляд справи відкладено до 12.05.2021.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 05.05.2021 (вх.№5586 ел.) подано клопотання про відкладення розгляду справи, на підставі якого розгляд справи відкладено до 13.07.2021.

Відповідачем 13.07.2021 подано клопотання про відкладення розгляду справи (№7999ел.), на підставі якого розгляд справи відкладено до 04.08.2021.

Відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи від 02.08.2021 (№8505ел.) та від 03.08.2021 (№8585ел.).

Представником позивачів 04.08.2021 (№8625ел.) подано клопотання про відкладення розгляду справи.

На підставі вищевказаних клопотань сторін розгляд справи відкладено до 26.08.2021.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 26.08.2021 (вх.№61666) подано заяву про відвід судді Хоми О.П.

Ухвалою від 26.08.2021 відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Хоми О.П..

Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні 26.08.2021 подано письмові пояснення по суті позову (відзив на позовну заяву).

В судовому засіданні 26.08.2021 судом заслухано пояснення всіх учасників справи та оголошено перерву до 06.09.2021 для витребування з Сихівського районного суду м. Львова справи №464/9299/14-ц, за не виконання рішення у якій на позивачів спірними постановами накладено штрафи.

Сихівський районний суд м. Львова листом від 30.08.2021 №464/9299/14-ц/20397/21-Вих/2/464/129/16 (вх. №63656) повідомив про неможливість надання справи №464/9299/14-ц у зв`язку із направленням такої 06.05.2021 до Львівського науково-дослідницького інституту судових експертиз для проведення будівельно-технічної експертизи.

Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні 06.09.2021 подано додаткові письмові пояснення по суті справи (вх.№64483), суд перейшов до дослідження доказів по справі та оголосив перерву до 09.09.2021.

Судове засідання, призначене на 09.09.2021, не відбулося у зв`язку перебуванням головуючого судді Хоми О.П. на лікарняному.

Судове засідання, призначене на 19.10.2021, за клопотанням представника позивачів від 19.10.2021 №10689ел. відкладено на 03.11.2021.

Представником позивачів 19.10.2021 (№10690ел) подано клопотання про зупинення провадження у справі до встановлення правонаступника позивача ОСОБА_6 у зв`язку із смертю останнього.

Судове засідання, призначене на 03.11.2021, за клопотанням третіх осіб про відкладення розгляду справи від 02.11.2021 №79822, відкладено на 06.12.2021.

Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 06.12.2021 (№91169) подано клопотання про відкладення судового засідання, у задоволенні якого суд відмовив.

В судовому засіданні 06.12.2021 представником позивачів ОСОБА_7 заявлено усне клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_6 про оскарження постанов ВП №51251910 від 26.03.2018 та від 12.04.2018 про накладення на нього штрафів, з одночасною відмовою від клопотання про зупинення провадження до встановлення правонаступника у зв`язку із смертю позивача ОСОБА_6 .

Відповідно до свідоцтва про смерть (серія НОМЕР_1 ), виданого Сихівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 10.09.2021, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 10.09.2021 складено відповідний актовий запис №963.

Ухвалою суду від 06.12.2021 закрито провадження у справі №464/2165/18 в частині позовних вимог ОСОБА_6 про оскарження постанов ВП №51251910 від 26.03.2018 та від 12.04.2018 про накладення на нього штрафів.

В судовому засіданні 06.12.2021 суд долучив до матеріалів справи постанови про закриття виконавчих проваджень від 30.09.2021 №51251910 та №51341998, вирішив питання закриття провадження в частині позовних вимог, дослідив докази та перейшов до письмового провадження,

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Сихівським районним судом м. Львова на виконання судового рішення від 20.01.2016 у справі №464/9299/14-ц, яке набрало законної сили 08.04.2916, 17.05.2016 видано виконавчий лист, яким ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зобов`язано привести горище до попереднього стану, який існував до здійснення реконструкції квартири АДРЕСА_3 .

Сихівським ВДВС м. Львова 01.06.2016 стосовно кожного з боржників винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень: ВП №51251910, ВП №51251990, ВП №51251757, ВП №51251842 з примусового виконання виконавчого листа №464/9299/14-ц.

Постановою від 30.09.2021 виконавче провадження №51251910 закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із смертю боржника ОСОБА_6 .

Як вбачається із матеріалів виконавчих проваджень ВП №51251990, ВП №51251757, ВП №51251842, з часу відкриття такі зупинялись у зв`язку із розглядом судом першої інстанції заяви про встановлення способу виконання рішення суду та розглядом Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційної скарги на ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви про встановлення способу виконання рішення суду, поновлювалися та боржникам скеровувалися вимоги про виконання рішення суду строком у десять робочих днів з попередженням про відповідну перевірку виконання, накладалися на боржників штрафи, які в подальшому були скасовані судом.

З матеріалів вказаних виконавчих проваджень встановлено, що згідно до рішення Львівського облвиконкому від 05.07.1985 № 381 будинок АДРЕСА_1 належить до переліку пам`яток архітектури 1910 року (вілла, охоронний №340) та розташований в межах історичного ареалу м. Львова.

Актами державного виконавця від 28.10.2016 та 08.11.2016, складеними в присутності стягувачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 встановлено не виконання боржниками рішення суду.

З метою виконання рішення суду відповідач звертався 10.11.2016

Відповідачем постановами від 12.12.2016 призначено спеціаліста ОСОБА_8 , який має кваліфікаційний сертифікат, виданий 27.12.2012 №001142 Атестаційною архітектурно-будівельною комісією.

Зобов`язано спеціаліста ОСОБА_8 надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань виготовлення проектно-кошторисної документації реставрації з відтворенням втрачених елементів даху та горища будинку АДРЕСА_1 .

Спеціаліст ОСОБА_8 залучений державним виконавцем відповідно до статей 18, 20 Закону України «Про виконавче провадження».

Всі виконавчі провадження були зупиненні постановами від 03.02.2017 та поновлені постановами від 06.03.2018.

Поновлення вчинення виконавчих дій у ВП №51251990, ВП №51251757, ВП №51251842 зумовило направлення боржникам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вимог №№ 8113, 8117, 8115 державного виконавця про виконання рішення суду протягом 10 робочих днів з дня винесення постанови про поновлення вчинення виконавчих дій та з`явитися у Сихівський ВДВС м. Львова для надання підтвердження виконання рішення суду.

Державним виконавцем Сихівського ВДВС м. Львова 23.03.2018 при виході за адресою м. Львів, вул. І.Франка, 127 встановлено, що рішення Сихівського районного суду м. Львова не виконано, про що у виконавчих провадженнях ВП №51251990, ВП №51251757, ВП №51251842 складено відповідні акти.

Державним виконавцем Сихівського ВДВС м. Львова у зв`язку з невиконанням рішення суду 26.03.2018 винесено постанови :

ВП №51251990 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1 700 грн;

ВП №51251757 про накладення на ОСОБА_2 штрафу у розмірі 1 700 грн;

ВП №51251842 про накладення на ОСОБА_3 штрафу у розмірі 1 700 грн.

Вказаними постановами також зобов`язано боржників виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

Представником боржників ОСОБА_7 22.03.2018 подано до Сихівського ВДВС повідомлення від 19.03.2018 вих.№24 про часткове виконання судового рішення та обставини, що унеможливлюють повне виконання судового рішення.

Посилається на договір підряду на реставраційно-ремонтні роботи, укладений 27.10.2016 ОСОБА_3 з ТзОВ «КВІК-СЕРВІС-ПЛЮС», яке має відповідну ліцензію на проведення таких робіт, та стверджує про підготовку таким необхідної технічної документації, для отримання встановлених законом дозвільних документів на початок будівельно-реставраційних робіт, і приступить до безпосереднього виконання таких після отримання необхідної проектної та дозвільної документації.

Наступний абзац листа містить інформацію про встановлення на стадії підготовки технічної документації для отримання встановлених законом дозвільних документів на початок будівельно-реставраційних робіт обставин, що унеможливлюють повне виконання рішення суду.

Такими обставинами вказано аварійність попереднього стану будинку, який є пам`яткою архітектури, що унеможливлює виготовлення та погодження проектної документації на роботи по приведенню горища до попереднього (аварійного) стану.

Натомість, судом встановлено, що виконавчі провадження ВП №51251990, ВП №51251757, ВП №51251842, копії яких на вимогу суду долучено до матеріалів справи, не містять копії договору підряду на реставраційно-ремонтні роботи, укладеного 27.10.2016 ОСОБА_3 з ТзОВ «КВІК-СЕРВІС-ПЛЮС».

Сихівським ВДВС направлялись до ТзОВ «КВІК-СЕРВІС-ПЛЮС» 12.03.2018 та повторно 03.04.2018 вимоги щодо надання інформації про виконання договору підряду на реставраційно-ремонтні роботи щодо горища по АДРЕСА_1

ТзОВ «КВІК-СЕРВІС-ПЛЮС» листом від 11.04.2018 б/н на звернення державного виконавця від 12.03.2018 №8437 після повторного звернення державного виконавця 03.04.2018 №12266 надало відповідь на вказану вимогу, яким повідомило про неможливість проведення реставраційно-будівельних робіт на об`єкті, що належить до переліку пам`яток архітектури та розташований в межах історичного ареалу м. Львова без відповідно виготовленої документації, реставраційно-ремонтні роботи будуть здійсненні після отримання Товариством вищевказаної проектно-дозвільної документації.

Державним виконавцем Сихівського ВДВС м. Львова 11.04.2018 при виході за адресою м. Львів, вул. І.Франка, 127 встановлено, що рішення Сихівського районного суду м. Львова не виконано, про що у виконавчих провадженнях ВП №51251990, ВП №51251757, ВП №51251842 складено відповідні акти.

Державним виконавцем Сихівського ВДВС м. Львова 12.04.2018 у зв`язку з повторним невиконанням рішення суду винесено постанови:

ВП №51251990 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3 400 грн;

ВП №51251757 про накладення на ОСОБА_2 штрафу у розмірі 3 400 грн;

ВП №51251842 про накладення на ОСОБА_3 штрафу у розмірі 3 400 грн.

Судом також встановлено, що спірні постанови від 26.03.2018: ВП №51251990 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1 700 грн; ВП №51251757 про накладення на ОСОБА_2 штрафу у розмірі 1 700 грн; ВП №51251842 про накладення на ОСОБА_3 штрафу у розмірі 1 700 грн та від 12.04.2018: ВП №51251990 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3 400 грн; ВП №51251757 про накладення на ОСОБА_2 штрафу у розмірі 3 400 грн; ВП №51251842 про накладення на ОСОБА_3 штрафу у розмірі 3 400 грн. були скасовані на підставі постанов відповідача від 19.06.2019 «Про скасування процесуального документу, що винесені в межах кожного виконавчого провадження, оскільки такі постанови скасовано у судовому порядку».

Після винесення вищевказаних постанов від 19.06.2019, у виконавчих провадженнях ВП №51251990, ВП №51251757, ВП №51251842 відповідачем повторно скеровано боржникам вимоги про виконання рішення суду, накладалися на боржників штрафи за невиконання рішення суду.

Однак постановами про скасування процесуального документу від 23.03.2020, винесених у виконавчих провадженнях ВП №51251990, ВП №51251757, ВП №51251842, такі постанови про накладення штрафу скасовано, а постанови від 26.03.2018 ВП №51251990 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1 700 грн; ВП №51251757 про накладення на ОСОБА_2 штрафу у розмірі 1 700 грн; ВП №51251842 про накладення на ОСОБА_3 штрафу у розмірі 1 700 грн та від 12.04.2018 ВП №51251990 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3 400 грн; ВП №51251757 про накладення на ОСОБА_2 штрафу у розмірі 3 400 грн; ВП №51251842 про накладення на ОСОБА_3 штрафу у розмірі 3 400 грн вирішено вважати чинними.

Судом також встановлено, що ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 07.06.2019 у справі №464/9299/14-ц роз`яснено рішення Сихівського районного суду м.Львова від 20.01.2016, ухвалене у справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Сихівської районної адміністрації про визнання незаконним розпорядження, зобов`язання привести приміщення до попереднього стану.

У такій ухвалі визначено, що вказаним рішенням відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зобов`язано привести горище будинку АДРЕСА_1 до попереднього стану, який існував до здійснення реконструкції квартири АДРЕСА_3 , тобто, здійснити реставраційно-ремонтні роботи (поняття яких визначено статтею 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»), спрямовані на відновлення горища до його автентичного стану та вигляду, який існував до здійснення реконструкції вказаної квартири.

Постанови від 26.03.2018 ВП №51251990 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1 700 грн; ВП №51251757 про накладення на ОСОБА_2 штрафу у розмірі 1 700 грн; ВП №51251842 про накладення на ОСОБА_3 штрафу у розмірі 1 700 грн та від 12.04.2018: ВП №51251990 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3 400 грн; ВП №51251757 про накладення на ОСОБА_2 штрафу у розмірі 3 400 грн; ВП №51251842 про накладення на ОСОБА_3 штрафу у розмірі 3 400 грн є предметом оскарження у справі.

При вирішенні справи суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як визначено статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі – Закон № 1402-VIII) суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 13 Закону № 1402-VIII розкриває суть такої конституційної засади судочинства як обов`язковість судових рішень, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі за текстом - Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VІІІ).

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина 4 статті 18 Закону №1404-VІІІ).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Стаття 63 Закону №1404-VІІІ визначає порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, який полягає у такому.

За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі передбачена статтею 75 Закону №1404-VІІІ.

Так, відповідно до частини 1 цієї статті у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно до частини 2 статті 75 Закону №1404-VІІІ у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз вказаних положень дає підстави дійти висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і спрямовано на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Таким чином, невиконання боржником рішення суду тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VІІІ. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Отже постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 19.09.2019 у справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 у справі № 420/70/19 і врахована судом при розгляді даної справи.

Сторонами визнається, що будинок АДРЕСА_1 належить до переліку пам`яток архітектури 1910 р. (вілла, охоронний №340, згідно з рішенням Львівського облвиконкому від 05.07.1985 р. №381) та розташований в межах історичного ареалу м. Львова.

Статтею 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що усі роботи щодо консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади обласної, міської державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Науково-проектна документація розробляється спеціалізованою організацією, що має відповідну ліценцію на виконання зазначеного виду робіт.

Після розробки науково-проектної документації на проведення робіт на пам`ятках вона підлягає погодженню органом охорони культурної спадщини.

Таким чином, виконання реставраційних робіт на такому об`єкті є можливим лише суб`єктом господарювання, яким отримано спеціальну ліцензію на виконання таких робіт.

У матеріалах справи міститься лист Департаменту ДАБІ у Львівській області від 11.11.2019 №1013-6/5182-19, відповідно до якого у Реєстрі виданих ліцензій, що на офіційному сайті Держархбудінспекції України www.dabi.gov.ua, наявна інформація щодо видачі ліцензії ТзОВ «КВІК-СЕРВІС-ПЛЮС» на провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури серії АВ №590459 від 04.11.2011 терміном дії до 04.11.2014. У Департаменті відсутня інформація щодо видачі вищезазначеному товариству ліцензії з 27.06.2016.

Вказане свідчить про відсутність у ТзОВ «КВІК-СЕРВІС-ПЛЮС» ліцензії на провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури на як на час укладення 27.10.2016 договору, так і на час прийняття відповідачем спірних постанов.

Тому укладення боржником у виконавчому проваджені ВП №51251842 ОСОБА_3 договору з установою, у якої закінчився термін дії ліцензії на провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, апріорі не може бути ані доказом вчинення дій, спрямованих на виконання судового рішення, ані доказом часткового виконання такого судового рішення.

Лист-відповідь ТзОВ «КВІК-СЕРВІС-ПЛЮС`від 11.04.2018 б/н на звернення державного виконавця від 12.03.2018 №8437 після повторного звернення державного виконавця 03.04.2018 №12266 містить лише загальні фрази про початок виконання зобов`язань за договором від 27.10.2016 щодо реставраційно-ремонтних робіт на горищі у будинку АДРЕСА_4 над квартирою №1.

Однак жодних доказів на підтвердження підготовки проектної, технічної, дозвільної документації ТзОВ «КВІК-СЕРВІС-ПЛЮС» та ОСОБА_3 , рівно як і копії самого договору від 27.10.2016, на який позивачі посилаються як на доказ часткового виконання судового рішення, позивачами не надано, а судом не здобуто.

Відсутність у ТзОВ «КВІК-СЕРВІС-ПЛЮС» ліцензії на виконання реставраційно-ремонтних робіт унеможливлює виконання товариством як таких робіт, так і зобов`язань за договором від 27.10.2016, копія якого відсутня як у матеріалах виконавчих проваджень ВП №51251990, ВП №51251757, ВП №51251842, так і у матеріалах справи.

Встановлені судом фактичні обставини спростовують твердження представника позивача про часткове виконання судового рішення, яке полягає в укладенні ОСОБА_3 договору з ТзОВ «КВІК-СЕРВІС-ПЛЮС» на реставраційно-ремонтні роботи щодо горища по АДРЕСА_1 .

Щодо тверджень представника позивача про наявність обставин, які унеможливлюють повне виконання судового рішення, які полягають у встановленій статтями 43 та 46 Закону Україні «Про охорону культурної спадщини», статтею 298 КК України забороні та кримінальній відповідальності на виготовлення та погодження проектної документації на роботи по приведенню горища до попереднього (аварійного) стану, тобто на роботи, що погіршують стан пам`ятки архітектури, то суд такі до уваги не бере з огляду на свідому підміну поняття «автентичності», яку представник позивача ототожнює виключно з поняттям «аварійності».

Натомість, у виконавчих провадженнях ВП №51251990, ВП №51251757, ВП №51251842 наявні надані 04.06.2018 на запити відповідача Українським регіональним спеціалізованим науково - реставраційним інститутом «Укрзахідпроектреставрація» кошторис на вишукувальні роботи та рахунок-фактура №СФ-000011 на виготовлення проектно-кошторисної документації на реставрацію пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення – вілла 1910 р. (ох.№340-м), що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Вказані документи спростовують доводи позивачів про перешкоди у виготовленні проектної документації на роботи по приведенню горища до попереднього стану.

Вказане в сукупності зумовлює висновок суду про відсутність поважних причин, які перешкоджають позивачам – боржникам у виконавчих провадженнях ВП №51251990, ВП №51251757, ВП №51251842 виконати судове рішення та відсутність доказів на вчинення ними дій, спрямованих на його виконання.

Судом встановлено, що як і на час винесення спірних постанов, так і на даний час рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20.01.2016 не виконано.

Вказані обставини позивачами не заперечуються.

Поведінка позивачів – боржників у виконавчих провадженнях ВП №51251990, ВП №51251757 та ВП №51251842 нівелює таку конституційну засаду судочинства як обов`язковість судового рішення, закріплену статтею 129-1 Конституції України та суперечить також вимогам статті 13 Закону № 1402-VIII, статей 14 та 370 КАС України.

Оскільки, боржниками у виконавчих провадженнях ВП №51251990, ВП №51251757, ВП №51251842 не наведено жодного доказу, який би свідчив про поважність причин невиконання рішення суду, таке рішення не виконано й досі, то накладення спірними постановами на позивачів штрафів за невиконання без поважних причин рішення суду та штрафів за повторне невиконання без поважних причин рішення суду здійснено відповідачем на підставі та в межах повноважень, встановлених законом.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем вказані вимоги щодо обов`язку довести правомірність свого рішення виконано.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд вважає, що такі рішення прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом №1404-VІІІ, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 139 КАС України не підлягають стягненню з відповідача понесені позивачами судові витрати.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправними дій та скасування постанов, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.П. Хома