Рішення № 102306042, 28.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року

справа №380/4178/21

провадження № П/380/4237/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144), Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) (81300, Львівська область, м. Мостиська, вул. Ярослава Мудрого, 113; код ЄДРПОУ 14321699), Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Недецеї, 45; код ЄДРПОУ 14321676) про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій.

Ухвалою суду від 22.03.2021 роз`єднано позовні вимоги, виділено в окреме провадження наступні вимоги:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) щодо невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення у зв`язку з призначенням на посаду, відповідно до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов`язати Мукачівський прикордонний загін (військова частина 2142) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення у зв`язку з призначенням на посаду, відповідно до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- визнати протиправними дії Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, у лютому 2016 року у розмірі 3800,1 грн. передбаченої п. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889;

- зобов`язати Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у лютому 2016 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, з відрахуванням раніше проведених виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з лютого 2016 року до звільнення з військової служби позивачеві виплачували щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, яку на його думку, протиправно відповідачем 1 не включено до місячного грошового забезпечення, з якого проведено розрахунок допомоги на оздоровлення. Вказав на те, що при переведенні його до Мукачівського прикордонного загону йому протиправно останнім невиплачена підйомна допомога. Вищезазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою від 24.03.2021 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144), Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій.

31.03.2021 за вх.№21258 від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що підйомна допомога є одноразовим видом грошового забезпечення. Вказав, що до підйомної допомоги не включаються винагорода за бойове чергування, щомісячна додаткова грошова винагорода і морське грошове забезпечення. З огляду на те, що позивач з рапортом про виплату йому підйомної допомоги не звертався відсутні підстави для такої виплати.

22.04.2021 від представника Львівського прикордонного загону надійшло клопотання про заміну сторони у справі.

27.04.2021 ухвалою суду клопотання представника відповідача про заміну відповідача правонаступником – задоволено, замінено первісного відповідача - Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) на правонаступника відповідача Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) (79010, м. Львів, вул. Личаківська, 74; код ЄДРОПУ 14321653).

26.05.2021 ухвалою суду зупинено провадження у справі №380/4178/21 за позовом ОСОБА_1 до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494), Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій до набрання законної сили судовим рішенням у справі №825/997/17, яка передана на розгляд судової палати для розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

27.05.2021 за вх.№37919 від представника Львівського прикордонного загону надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що відповідно до висновків Верховного Суду та п. 8 Інструкції №73 щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Вказав на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вказаним позовом

22.06.2021 за вх. №39452 від представника відповідача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Позовні вимоги вважає обґрунтованими, просить суд позов задоволити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.2021 поновлено провадження у справі №380/3890/21 за позовом ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144), Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

Наказами начальника 27 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 16.12.2016 № 284-ос старшого сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас та від 19.12.2016 № 285-ос виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення.

Суд встановив з архівної відомості особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016 рр., що у лютому 2016 року Львівський прикордонний загін виплатив ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення у розмірі 3800, 15 грн.

10.10.2016 наказом 27 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України №215-ос, старшого сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії – дозиметриста 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Тячів».

Виплата Мукачівським прикордонним загоном підйомної допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з його призначенням на вищезазначену посаду не проведена.

ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом з підстав, що Львівський прикордонний загін протиправно виплатив йому допомогу на оздоровлення без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, а Мукачівський прикордонний загін протиправно не виплатив йому підйомної допомоги.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною першою статті 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» визначено, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.

Згідно із частиною третьою статті 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до статті першої Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до абзацу першого пункту першого статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова № 899) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженій наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 № 425 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 18 червня 2008 р. за № 537/15228 (далі - Інструкція № 425).

Як передбачено пунктом 1статті 10-1 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Підпунктом 3.7.1 п. 3.7 Інструкції № 425 встановлено, що військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Суд встановив, що у лютому 2016 року ОСОБА_1 . Львівський прикордонний загін виплатив допомогу на оздоровлення у розмірі 3800, 15 грн., що підтверджується архівною відомістю особистої картки грошового забезпечення за 2016 рік.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що до складу грошового забезпечення, з якого проведено обчислення допомоги на оздоровлення у лютому 2016 року не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 889.

Як на підставу для неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого проводився розрахунок допомогу на оздоровлення, відповідач 1 посилається на висновки Верховного Суду та пункт 8 Інструкції від 02.02.2016 №73, відповідно до яких винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Разом з тим вказані доводи відповідача 1, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 Інструкції № 73 виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям: 1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби; 2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Пунктом 8 Інструкції №73 передбачено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Однак, застосовуючи вищенаведену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачеві допомоги на оздоровлення, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискрецію держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Суд звертає увагу на те, що частиною 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Отже при визначенні розміру грошового забезпечення, застосуванню підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

10.11.2021 Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 825/997/17 зазначила, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби. Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду повторює, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17).

З вищенаведених підстав, суд вважає, що висновки Верховного Суду, на які посилається відповідач 1 у відзиві на позов не підлягають врахуванню до даних спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 та зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення.

З огляду на вищенаведене, вимоги позивача у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд виходив з наступного щодо вимог позивача визнати протиправною бездіяльність Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) щодо невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення у зв`язку з призначенням на посаду, відповідно до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 9-1 Закону № 2011-XII при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 Інструкції про умови та порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 19.08.2016 № 848 військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу (далі - військовослужбовці), що переїхали на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, строк навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією органу (підрозділу) Державної прикордонної служби України (далі - орган (підрозділ) Держприкордонслужби), виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.

Залежно від посади, на яку призначено військовослужбовця або яку він займав до дня прибуття органу (підрозділу) Держприкордонслужби до нового пункту постійної дислокації, розмір підйомної допомоги визначається, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія). До підйомної допомоги не включаються винагорода за бойове чергування, щомісячна додаткова грошова винагорода і морське грошове забезпечення.

Військовослужбовцям (у тому числі й тим, які прибули для подальшого проходження служби з інших військових формувань), які переїхали на нове місце служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на посаду, підйомна допомога виплачується за новим місцем служби на підставі наказу про призначення на посаду і наказу про вступ військовослужбовця до виконання обов`язків за посадою, а військовослужбовцям, направленим для проходження військової служби з одного підрозділу в інший підрозділ, дислокований в іншому населеному пункті, цього самого органу Держприкордонслужби, крім того, за умови підтвердження зміни місця проживання.

Суд встановив, що 04.10.2016 наказом 27 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України №210-ос, старшого сержанта ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження служби з 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України зараховано в списки особового складу частини і на всі види забезпечення з 04.10.2016.

10.10.2016 наказом 27 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України №215-ос, старшого сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії – дозиметриста 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Тячів».

З архівної відомості особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016 рік, судом встановлено, що виплата позивачу підйомної допомоги у зв`язку з переїздом на нове місце служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на посаду, Мукачівським прикордонним загоном не проведена.

Відповідач 2 вказаних обставин не заперечує. Втім, стверджує, що ОСОБА_1 рапорту про виплату йому підйомної допомоги не подавав, тому були відсутні підстави для її виплати.

Суд відхиляє вищезазначені доводи відповідача, оскільки вищенаведені норми права не містять норм, згідно з якими військовослужбовець набуває право на отримання підйомної допомоги після подання відповідного рапорту.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем 2, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не надано доказів правомірності його бездіяльності, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачеві підйомної допомоги та зобов`язання вчинити відповідні дії підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Оскільки позивач відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, судовий збір стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139,241-246, 250,263 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) до Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Недецеї, 45; код ЄДРПОУ 14321676), Львівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (79010, м. Львів, вул. Личаківська, 74; код ЄДРОПУ 14321653) про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій - задоволити повністю.

Визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, у лютому 2016 року, передбаченої п. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без врахування у складі місячного грошового забезпечення для її обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення у лютому 2016 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) щодо невиплати ОСОБА_1 у жовтні 2016 року підйомної допомоги відповідно до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов`язати Мукачівський прикордонний загін (військова частина 2142) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу за жовтень 2016 року відповідно до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Судовий збір стягненню не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293,295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.