Ухвала суду № 102305998, 20.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/8551/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

20 грудня 2021 року зал судового засідання №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Лєбєдєва Д.Ю.,

представника відповідача Герасимюк О.В.,

представника третьої особи Смульського А.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (надалі – позивач) до Головного управління Національної поліції у Львівській області код ЄДРПОУ 40108833, місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл.Генерала Григоренка, 3, (далі – відповідач) в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії відповідача в частині незарахування позивачу у грошовому атестаті №9 від 03.02.2016 вислуги років для призначення пенсії та одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності внаслідок захворювання у календарному обчисленні на пільгових умовах (21 рік 01 місяць 14 днів та пільговому обчисленні 21 рік 01 місяць 14 днів) часу навчання з вересня 1990 року по червень 1995 року у Державному університеті “Львівська політехніка”;

- зобов`язати відповідача видати грошовий атестат з розрахунком грошового забезпечення з вислуги років для призначення пенсії та одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності внаслідок захворювання у календарному обчисленні на пільгових умовах (21 рік 01 місяць 14 днів; та пільговому обчисленні 21 рік 01 місяць 14 днів) часу навчання з вересня 1990 року по червень 1995 року у Державному університеті “Львівська політехніка” та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Ухвалою від 02.06.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив спрощене провадження у справі без виклику сторін, залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

До суду від представника позивача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду. Клопотання обґрунтоване тим, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду, а тому згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України позов необхідно залишити без розгляду.

У судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подав.

У судовому засіданні представник відповідача клопотання про залишення позову без розгляду підтримала повністю, просила суд залишити позов без розгляду, а також наполягала на продовженні розгляду справи без участі позивача.

У судовому засіданні представник третьої особи клопотання про залишення позову без розгляду підтримав повністю, просив суд залишити позов без розгляду, не заперечував проти розгляду справи без участі позивача.

Згідно з частиною 5 статті 240 КАС у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

Врахувавши те, що представник відповідача наполягала на продовженні розгляду справи без участі позивача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справу за відсутності позивача на підставі наявних у ній доказів.

Надаючи правову оцінку клопотанню про залишення позову без розгляду, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який в адміністративному судочинстві визначений як строк звернення до суду.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

У пункті 570 рішення у справі «ВАТ «Нафтова компанія Юкос» проти Росії» Європейський Суд з прав людини визначив термін давності, як передбачене законом право порушника не піддаватися попередженню або суду після закінчення певного терміну після здійснення правопорушення. Як зазначив ЄСПЛ, строки давності, які характерні для національних правових систем Держав-учасниць, відповідають декільком цілям, в числі яких забезпечення правової визначеності та остаточності.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у Рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Інакше кажучи, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду адміністративним судом справи без прийняття рішення суду в зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають її розгляду, але можуть бути усунуті в майбутньому. Випадки, з якими законодавець пов`язує залишення позову без розгляду персоніфіковані частиною 1 статті 240 КАС України.

Так, згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України суд залишає позов без розгляду, зокрема, з підстав, передбачених частинами третьої та четвертою статті 123 КАС України.

Відповідно до частини 3 вказаної норми якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 4 статті 123 КАС України).

Таким чином, аналіз наведених приписів дозволяє стверджувати, що підставою для залишення позову без розгляду є пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин.

У свою чергу, правова регламентація строку звернення, серед іншого, забезпечується статтею 122 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Екстраполюючи викладене на спірні правовідносини, суд звертає увагу на наступне.

Підставою позову у справі, яка розглядається, є протиправні дії відповідача в частині незарахування позивачу у грошовому атестаті №9 від 03.02.2016 вислуги років для призначення пенсії та одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності внаслідок захворювання у календарному обчисленні на пільгових умовах (21 рік 01 місяць 14 днів та пільговому обчисленні 21 рік 01 місяць 14 днів) часу навчання з вересня 1990 року по червень 1995 року у Державному університеті «Львівська політехніка».

Тобто звернення позивача до суду із відповідним позовом зумовлене не погодженням з вислугою, яку відповідач відобразив у грошовому атестаті позивача за наслідками його звільнення зі служби в поліції.

При цьому суд встановив, що позивача звільнено зі служби в поліції наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області №150 о/с від 30.12.2015 на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію України», а саме – через хворобу. Відповідно до вказаного наказу вислуга років на день звільнення позивача у календарному обчисленні та для виплати одноразової допомоги при звільненні становить 18 років 8 місяців 24 дні. Зі згаданим наказом позивача ознайомлено 31.12.2015, що підтверджується його розпискою.

У свою чергу, грошовий атестат №9 від 03.02.2016 ґрунтується на наказі Головного управління Національної поліції у Львівській області №150 о/с від 30.12.2015 та дублює вислугу років позивача. Із згаданим грошовим атестатом позивач ознайомився 03.02.2016, що підтверджується його підписом.

Суд зауважує, що позовну заяву позивач подав 28.05.2021, тобто, із пропуском місячного строку для звернення до суду. Клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та його поновлення не подав.

Суд наголошує на тому, що порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО) встановлено наказом МВС «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» від 06.04.2016 №260 (далі – Порядок №260).

За змістом приписів пунктів 5-7 Розділу 6 Порядку №260 строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" та зазначається кадровим підрозділом у наказі про звільнення поліцейського, якому передбачена виплата цієї допомоги. Нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.

У наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат.

Тобто визначення вислуги років у грошовому атестаті має похідний характер та реплікується із відомостей, зазначених у наказі про звільнення позивача. Інакше кажучи з обставиною, на яку, позивач посилається як на підставу поданого ним позову, він ознайомлений при звільненні, а саме – 31.12.2015.

При цьому суд акцентує увагу на тому, що накази про звільнення позивача №150 о/с від 30.12.2015 та №109 о/с від 06.04.2016 позивач не оскаржує. Відтак оскарження дій відповідача в частині не зарахування вислуги у грошовому атестаті №9 від 03.02.2016 без оскарження наказів про звільнення не породжує юридичних наслідків для позивача, оскільки, як вже зазначав суд, календарна вислуга позивача, яка вказується у грошовому атестаті, має похідний характер, а її відображення обмежується технічним дублюванням періоду вислуги, що дефінований у наказі про звільнення.

Із урахуванням попередньо викладених висновків суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

У справі Європейського суду з прав людини “Стаббігс та інші проти Великобританії” визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У рішенні “Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії” від 25.01.2000 Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45).

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача слід задовольнити повністю, а позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 122, 123, пунктом 8 частини 1 статті 240, статтями 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в :

клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити повністю.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена 28 грудня 2021 року.

Суддя А.Г. Гулик