Рішення № 102305961, 29.12.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

29 грудня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/7339/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач з листопада 2014 року перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа з міста Кадіївка, підтвердженням чого є довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 917-13997 від 26.07.2018, видана Управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради.

29 вересня 2021 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради задля отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на себе. На момент подання заяви позивач є зареєстрованим як фізична особа підприємець з 08.04.2020, про що мається виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.04.2020 № запису 2 390 000 0000 008242.

Щомісячна адресна допомога була повинна призначена та виплачена з дати подання заяви щомісячно у розмірі 442,00 грн, відповідно до Постанови КМУ № 505 від 01.10.2014.

Однак позивачу було відмовлено в отриманні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, про що мається повідомлення № б/н від 25.10.2021 з посиланням на Рішення № б/н від 29.09.2021. Причиною відмови стало посилання Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради на п. 7 Постанови КМ У № 505 від 01.10.2014.

Отже, на підставі викладеного позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення № б/н від 29 жовтня 2021 року Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 29 вересня 2021 року, викладене у Повідомленні № б/н від 25.10.2021;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області призначити та виплатити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 , починаючи з 29 вересня 2021 року.

13 грудня 2021 року Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області надало до суду письмовий відзив на позовну заяву, у якому зазначив про незгоду з позовними вимогами з огляду на наступне (а.с. 22-24).

03.11.2014 Позивач був взятий УПСЗН Рубіжанської міської ради на облік як внутрішньо переміщена особа, на період з 03.11.2014 по 02.05.2015 йому була призначена грошова допомога у розмірі 442,00 грн.

Позивач, в заяві від 03.11.2014 вказав, що є безробітним, на виконання пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 (далі - Порядок № 505) не повідомив УПСЗН Рубіжанської міської ради про працевлаштування. Отже, у відповідності до п. 7 Порядку № 505 Позивачу, як непрацюючій особі було здійснено перерахунок грошової допомоги із зменшенням її розміру (рішення від 25.11.2014, копія додається).

20.09.2021 Позивач звернувся до УПСЗН Рубіжанської міської ради із заявою для призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Рішенням про призначення (відмову в призначенні) соціальної допомоги та терміни її надання від 29.09.2021 Позивачу відмовлено в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.

Таким чином, рішення про призначення (відмову в призначенні) і соціальної допомоги та терміни її надання від 29.09.2021, яким Позивачу відмовлено в призначенні грошової допомоги є правомірним, а позовні вимоги позивача необгрунтованими.

Ухвалою суду від 26 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду разом з відповідними доказами (а.с. 11).

Ухвалою суду від 06 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 17-18).

Дослідив матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) взятий на облік внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою від 26.07.2018 № 917-13997 (а.с. 6).

03.11.2014 Позивач був взятий УПСЗН Рубіжанської міської ради на облік як внутрішньо переміщена особа, на період з 03.11.2014 по 02.05.2015 йому була призначена грошова допомога у розмірі 442,00 грн (а.с. 25, 27).

Позивач, в заяві від 03.11.2014 вказав, що є безробітним, на виконання пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 (далі - Порядок № 505) не повідомив УПСЗН Рубіжанської міської ради про працевлаштування. Отже, у відповідності до п. 7 Порядку № 505 Позивачу, як непрацюючій особі здійснено перерахунок грошової допомоги із зменшенням її розміру (а.с. 28).

20.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до УПСЗН Рубіжанської міської ради із заявою для призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (а.с. 32).

Із заяви вбачається, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 08.04.2020.

Також до заяви надано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.04.2020, якою підтверджено реєстрацію ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем (а.с. 33).

Рішенням про призначення (відмову в призначенні) соціальної допомоги та терміни її надання від 29.09.2021 Позивачу відмовлено в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (а.с. 4). Підстава для відмови в призначенні соціальної допомоги: п. 7 Порядку № 505.

Вирішуючи спір по суті суд враховує наступні норми права, які регулюють спірне питання.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Положеннями статті 46 Конституції України, громадянам гарантовано право на соціальний захист.

Відповідно частини 1 статті 47 Основного Закону України визначено, що держава створює умови за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

При цьому, з огляду на положення пункту 2 частини 1 статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України є одним з органів державної влади, який вживає заходів щодо забезпечення прав людини і громадянина.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) визначає "Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 (надалі за текстом - Порядок №505).

Відповідно до пункту 2 Порядку №505 передбачено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Відповідно до п. 3 Порядку № 505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї).

Якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім`ї або інформацією, поданою компетентним органом.

Особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.

З аналізу зазначених норм вбачається, що особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до п.7 Порядку, грошова допомога на наступних 6 місяців не призначається.

За пунктом 5 Порядку № 505 (у редакції, чинної на день звернення позивача із заявою) для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім`ї. Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку.

Відповідно до п. 7 Порядку № 505, якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Аналіз зазначених норм дає висновку, що Порядку № 505 не передбачає абсолютну заборону на призначення щомісячної адресної допомоги тим особам, яким вона була припинена відповідно до пункту 7 вказаного Порядку, а містить чітке і однозначне правило щодо не призначення допомоги саме на наступний строк, під яким слід розуміти один шестимісячний строк (оскільки тільки на такий строк допомога і призначається), що йде за тим, у якому виплату допомоги було припинено особі на підставі пункту 7 Порядку №505.

Суд звертає увагу, що кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено і в статті 50 Цивільного кодексу України. При цьомузазначається, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 51 Цивільного кодексу України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно - правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, кщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Таким чином, реєстрація позивача як суб`єкта господарювання - фізичною особою-підприємцем, є належним підтвердженням працевлаштування фізичної особи.

Таким чином, оскільки пункт 3 Порядку № 505 станом на момент звернення позивача із заявою щодо призначення щомісячної адресної грошової допомоги (20.09.2021), вичерпав свою дію відносно ОСОБА_1 , а тому суд вважає, що відповідачем неправомірно не нараховано та не виплачено позивачу грошову допомогу для покриття витрат на проживання та на оплату житлово-комунальних послуг з моменту звернення - з 20.09.2021.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01 жовтня 2014 року № 505 за заявою від 20.09.2021 та зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01 жовтня 2014 року № 505, відповідно до поданої заяви від 20.09.2021.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вимог законодавства та обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з обранням іншого способу захисту порушеного права позивача відповідно до вимог п. 10 ч.2 ст.245 КАС України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при зверенні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.2347953299 від 19.11.2021 (а.с. 3).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 908,00 грн на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 139, 241-246, 250, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01 жовтня 2014 року № 505 за заявою від 20.09.2021.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області (вул. Руденко, 7, м. Рубіжне, Луганська область, 93010, код ЄДРПОУ 03196860) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01 жовтня 2014 року № 505, відповідно до поданої заяви від 20.09.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області (вул. Руденко, 7, м. Рубіжне, Луганська область, 93010, код ЄДРПОУ 03196860) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн (девятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Ірметова