Рішення № 102305765, 02.12.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 грудня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4731/21

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шембелян В.С.,

за участю секретаря судового засідання Пономарьової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом адвоката Осьмак Яніни Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

03 вересня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Осьмак Яніни Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач, представник позивача) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі – відповідач І), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі – відповідач ІІ), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 25.06.2021 №184250006209 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком по списку 1 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити ОСОБА_1 пенсії за віком по списку №1 з 18.06.2021 відповідно до його особистої заяви від 18.06.2021, зарахувавши до страхового та пільгового стажу роботи по списку №1 період роботи з 25.01.1988 по 30.10.1996 на гідрошахті імені 50 річчя СРСР виробничого об`єднання «Краснодонвугілля» на посадах учня підземного гірника, підземного гірника, підземного гірничомонтажника з повним підземним робочим днем у шахті, до страхового стажу період роботи з 01.11.1996 по 28.11.2003 у сільськогосподарському кооперативі «Фобос» на посаді агенту з постачання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 свою трудову діяльність почав з липня 1985 року і працював по листопад 2003 року, з 1997 року по теперішній час здійснює підприємницьку діяльність. Загальний стаж, на його думку, складає понад 32 роки, в тому числі пільговий стаж роботи за списком № 1 - 8 років 9 місяців 5 днів, який до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

18.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (розташований у смт. Марківка Луганської області) із заявою на призначення пенсії за віком за списком №1 як особа, яка має відповідний пільговий стаж роботи понад 8 років (період роботи з 25.01.1988 по 30.10.1996 на гідрошахті імені 50 річчя СРСР виробничого об`єднання «Краснодонвугілля» на посадах учня підземного гірника, підземного гірника, підземного гірничомонтажника з повним підземним робочим днем у шахті) та досяг пенсійного віку (на момент подання заяви вік ОСОБА_1 складав повних 53 роки).

Рішенням від 25.06.2021 №184250006209 Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком за списком № 1 через відсутність у нього права на зазначений вид пенсії (страховий стаж згідно з даними відповідача склав 07 років 06 місяців 13 днів).

До страхового стажу та пільгового стажу відповідачем не враховано період роботи позивача з 25.01.1988 по 30.10.1996 на гідрошахті імені 50 річчя СРСР виробничого об`єднання «Краснодонвугілля» на посадах учня підземного гірника, підземного гірника, підземного гірничомонтажника з повним підземним робочим днем у шахті через проведені виправлення у трудовій книжці, які не завірені печаткою підприємства, які їх проводило, та документів які підтверджують роботу позивача повний робочий день. Також до страхового стажу не враховано період роботи з 01.11.1996 по 28.11.2003 у сільськогосподарському кооперативі «Фобос» на посаді агенту з постачання, через відсутність на печатці підприємства коду ЄДРПОУ та даних ОК- 5.

З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою суду від 08.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с. 28-29).

Ухвалою суду від 30.09.2021 відкладено підготовче засідання та замінено процесуальний статус Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача на другого відповідача (а.с. 40-41).

28.10.2021 підготовче зсідання відкладено (а.с. 55).

Ухвалою суду від 08.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 68).

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області позовних вимог не визнало, про що 11.10.2021 за вх. № 34296/2021 надало відзив на позовну заяву (арк. спр. 47-52), в якому заперечувало проти позовних вимог з таких підстав.

18.06.2021 позивач звернувся до відділу обслуговування громадян №5 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1.

25.06.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області прийнято рішення № 184250006209 про відмову у призначенні пенсії позивачу. Страховий стаж роботи позивача складає 7 років 6 місяців 13 днів. Період роботи з 26.08.1989 по 30.10.1996 не зараховано до страхового стажу, оскільльки запис трудової книжки №10 «виправленому вірити» не завірено печаткою. Період роботи з 01.11.1996 по 28.11.2003, не зараховано, оскільки на печатці підприємства відсутній код ЄДРПОУ та відсутні дані ОК-5. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 22.07.1985 по 65.11.1985 та з 25.01.1988 по 30.10.1996, оскільки вказані посади не відповідають довіднику, відсутні первинні документи, акти зустрічних перевірок.

На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Молодогрвардійським МВМУМВС України в Луганській області, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк. спр. 9,79), має статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки від 18.06.2021 № 925-5000368668 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 10).

18.06.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою встановленої форми про призначення пенсії на пільгових умовах за віком (арк. спр. 74).

Отже на дату звернення позивача з заявою про призначення пенсії йому виповнилося 53 роки.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області № 184250006209 від 25.06.2021 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Відмова мотивована тим, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 26.08.1989 по 30.10.1996, оскільки запис трудової книжки № 10 «виправленому вірити» не завірено печаткою; з 01.11.1996 по 28.11.2003, оскільки на печатці підприємства не має коду ЄДРПОУ та відсутні дані ОК-5. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 22.07.1985 по 05.11.1985 та з 25.01.1988 по 30.10.1996, оскільки вказані посади не відповідають довіднику, відсутні первинні документі, акти зустрічних перевірок. Також в рішення зазначено, що для зарахування зазначених періодів роботи необхідно надати уточнюючи довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працював заявник, на підставі первинних документів за час виконання роботи.

Страховий стаж роботи ОСОБА_1 складає 7 років 6 місяців 13 дні (за який період не вказано), кількість зарахованого пільгового стажу відповідач у оскарженому рішенні не зазначив (а.с. 11).

Трудова книжка ОСОБА_1 серія НОМЕР_3 містить наступні записи періодів роботи (а.с. 12-14):

- з 01.09.1982 по 15.07.1985 навчання в ПТУ № 28 м. Молодогвардійська»

Шахтобудівне управління №2 тресту «Краснодоншахтоустрій»:

- запис №3 - 22.07.1985 прийнятий арматурником електрозварювальником 3 розряду;

- запис №4 - 05.11.1985 звільнений по ст. 36 п.3 у зв`язку із призовом до Радянської армії;

- запис №5 - з 12.11.1985 по 28.11.1987 – служба в Радянській армії;

Гідрошахта ім. 50-річчя СССР п/о Краснодонвугілля:

- запис №6 – 25.01.1988 прийнятий учнем підземного гірника з повним підземним робочим днем в шахті;

- запис №7 – 03.06.1988 переведений підземним гірником другого розряду з повним підземним робочим днем в шахті;

- запис №8 – 16.11.1988 – переведений підземним гірником 3 (третього) розряду з повним підземним робочим днем в шахті;

- запис №9 – 25.08.1989 переведений підземним гірничомонтажником четвертого розряду з повним підземним робочим днем в шахті;

- запис №10 – 30.10.1996 звільнений по ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (запис містить виправлення дати звільнення з «19.10.1996» на 30.10.1996», в лівому кутку на цій же сторінці є запис працівника відділу кадрів «виправленому на 30.10.1996 вірити», який не завірено печаткою підприємства, при цьому сам запис про звільнення містить відтіск такої печатки;

Сільськогосподарський кооператив «Фобос»:

- запис №11 – 01.11.1996 прийнятий агентом із постачання;

- запис №12 – 28.11.2003 звільнений за ст.38 КЗпП за власним бажанням.

Зазначені записи завірені печаткою підприємства (яка не містить коду ЄДРПОУ підприємства) та підписом відповідальної особи.

Таким чином, з трудової книжки вбачається, що у записі № 10 від 30.10.1996 наявні виправлення, а саме: дата звільнення позивача виправлена з 19.10.1996 на 30.10.1996.

Також для підтвердження періоду роботи з 25.01.1988 по 30.10.1996 позивачем надано до суду довідки від 02.07.2013 № 4428, № 4427, 4426, № 4424, видані ПАТ «Краснодонвугілля» №3 (а.с.16-19).

Суд вирішує справу на підставі таких вимог чинного законодавства.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначається Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058).

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім-тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 роки і 6 місяців у чоловіків.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Абзацом десятим частини третьої статті 24 Закону № 1058-ІV передбачено, що за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (застосовується з 1 жовтня 2017 року).

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (абзац третій частини четвертої статті 24 Закону № 1058-ІV).

Отже, з 01 жовтня 2017 року за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Таким чином, позивач, який на дату звернення з заявою від 18.06.2021 про призначення пенсії досяг віку 53 роки, з урахуванням вказаних вимог законодавства та у разі задоволення позовних вимог та зарахування до страхового та пільгового стажу роботи за списком №1 періоду роботи з 25.01.1988 по 30.10.1996 (8 років 9 місяців х 2) та до страхового стажу період роботи з 01.11.1996 по 28.11.2003 (7 років) у сільськогосподарському кооперативі «Фобос» на посаді агенту з постачання, з урахуванням іншого зарахованого відповідачем загального страхового стажу (7 років 6 місяців 13 днів), матиме достатньо загального (понад 23 роки 6 місяців), спеціального пільгового стажу (8 років) та пенсіного віку (60 років – 8 років = 52 роки) для призначення пенсії з 18.06.2021.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:

- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);

- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);

- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Законом, що відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, є Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).

Згідно із статтею 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Аналіз вищезазначених положень свідчить про те, що для призначення пенсії за віком за даними трудової книжки необхідна наявність в ній відомостей щодо стажу роботи. Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відтак чинне законодавство передбачає необхідність підтвердження стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виключно у разу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.

Так, відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 щодо періоду роботи з 25.01.1988 на 30.10.1996 на Гідрошахті ім. 50-річчя СРСР п/о Краснодонвугілля містить всі необхідні записи, в тому числі про характер роботи, що пов`язана з перебуванням повний робочий день під землею. Дійсно, за період з 21.08.1992 по 30.10.1996 відсутні записи про атестацію робочих місць.

Щодо відсутності записів про атестацію робочого місця, а також відсутності віддтіску печатки підприємства на записі «виправленому на 30.10.1996 вірити» суд дійшов таких висновків.

Згідно з п. 4.2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

При цьому, положеннями п. 4.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, визначено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

В той же час, як передбачено пунктом 4.5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації вперше проведеної після 21 серпня 1997 року право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, пунктом 2 якого визначено, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та розробленими на його виконання Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41.

З аналізу вище вказаних нормативних актів вбачається, що атестація робочих місць полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Порядок та умови проведення такої атестації набули чинності з 21.08.1992.

Відповідно до Роз`яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року №205 в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв`язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об`єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Зазначеної позиції дотримується й Верховний Суд в постанові від 23.10.2018 в справі №348/1079/17), постанові від 18 вересня 2018 року по справі №345/3301/17 та постанові від 01.11.2018 №455/1053/16-а, в яких Верховний Суд зокрема зазначив, що атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Тому суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо незарахування певних періодів роботи позивача на підставі відомостей трудової книжки.

Порядок ведення трудових книжок встановлений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 1.1 вказаної Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.2.Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.

Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до абзацу 8 пункту 2.14 Інструкції № 58 переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, які прийняття на роботу.

Разом із тим, суд зазначає, що згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, суд вважає необхідним зазначати, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання у первинних документах печатки підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка, не може бути підставою для виключення спірного періоду роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 провадження №К/9901/1298/17.

Отже записи у трудовій книжці позивача щодо періодів його роботи з 25.01.1988 по 30.10.1996 на гідрошахті імені 50 річчя СРСР виробничого об`єднання «Краснодонвугілля» на посадах учня підземного гірника, підземного гірника, підземного гірничомонтажника з повним підземним робочим днем у шахті містять достатню інформацію для зарахування цих періодів роботи позивача до пільгового стажу за Списком № 1.

Крім того, на підтвердження спірного періоду стажу роботи позивачем до позовної заяви додані довідки від 02.07.2013 № 4428, № 4427, 4426, № 4424, видані ПАТ «Краснодонвугілля» №3, які підтверджують факт звільнення позивача з вказаного підприємства саме 30.10.1996 (а.с.16-19).

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач підчас розгляду заяви про призначення пенсії позивачу допустився надмірного формалізму, та що підтверджкється даними трудової книжки та архівними довідками перебування на посаді гірномонтажника підземним на Гідрошахті ім. 50-річчя СРСР п/о Краснодонвугілля у період з 25.01.1988 по 30.10.1996, вказані довікди видані адміністрацією ПАТ «Краснодон вугілля» №3 де є можливість достовірно встановити дату звільнення, не включив до трудового стажу позивача роботу на вказаному підприємстві.

Щодо не зарахування періоду роботи позивача з 01.11.1996 по 28.11.2003 через відсутність на печатці підприємства коду ЄДРПОУ та відсутність відомостей в ОК-5 суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо періоду роботи з 01.11.1996 по 28.11.2003 у сільськогосподарському кооператіві «Фобос», та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу. Крім того, у відомостях форми ОК-5 є дані про нарахування страхових внесків за позивача протягом часу з 2000 по 2003 роки (а.с.80).

Таким чином, позивач відповідно до чинного законодавства, не несе відповідальність за недотримання порядку ведення трудової книжки. А це означає, що порушення установленого порядку, допущенного відповідальними особами щодо ведення трудової книжки позивача, не повинні впливати на його особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, а у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а Верховним судом наголошено, що працівник не може відповідати за правильність і повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 07.02.2018 у справі №275/615/17, де зазначено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відсутність коду ЄДРПОУ на відбитку печатки на трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Отже, відповідач, приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії не врахував, що недоліки записів у трудовій книжці не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Щодо позиції Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області стосовно того, що фактично рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу виносилося Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області і такі дії є правомірними, суд зазначає таке.

Пунктом 2-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058 визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України №Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

Статтею 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначено, що пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно частини першої статті 44 Закону № 1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Таким чином, нормами ст. 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та ст. 44 Закону № 1058 прямо визначено, що звернення за призначенням пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду.

Пунктом 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280 (далі також – Положення № 280), передбачено, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів, серед іншого, щодо: здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі – страхові внески) та інших платежів, за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, “призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій”, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством.

Згідно пункту 7 Положення № 280 Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку “територіальні органи”.

Відповідно до пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 40/26485 (далі також – Положення № 28-2) Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі – головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі – Фонд).

Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями (далі – управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.

Згідно пункту 4 Положення № 28-2 Головне управління, утворене шляхом злиття головного управління Фонду та управління Фонду, головне управління Фонду, до якого приєднані управління Фонду, також забезпечують виконання завдань, передбачених пунктом 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486 (далі - Положення).

Підпунктом 7 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, серед іншого, визначено, що Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925 “Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України” вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях шляхом приєднання до головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях за переліком згідно з додатком.

Відповідно до додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925 “Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України” у Луганській області Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду в м. Лисичанську, Управління Пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку, Управління Пенсійного фонду в Попаснянському районі, Управління Пенсійного фонду в Станично-Луганському районі реорганізовані шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925 внаслідок реорганізації територіальних органів Пенсійного фонду України в Луганській області шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду в м. Лисичанську, Управління Пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку, Управління Пенсійного фонду в Попаснянському районі, Управління Пенсійного фонду в Станично-Луганському районі на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області покладені функції з призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.

Згідно відомостей офіційного сайту, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області має такі структурні підрозділи:

1) Сектор обслуговування військовослужбовців та деяких інших категорій громадян

(сервісний центр), місце розташування – місто Сєвєродонецьк;

2) Відділ обслуговування громадян № 1 (сервісний центр), місце розташування – смт Біловодськ, смт Мілове;

3) Відділ обслуговування громадян № 2 (сервісний центр), місце розташування – смт Білокуракине, смт Новопсков;

4) Відділ обслуговування громадян № 3 (сервісний центр), місце розташування – м Кремінна;

5) Відділ обслуговування громадян № 4 (сервісний центр), місце розташування – м Лисичанськ;

6) Відділ обслуговування громадян № 5 (сервісний центр), місце розташування – смт Марківка;

7) Відділ обслуговування громадян № 6 (сервісний центр), місце розташування – смт Новоайдар, м Щастя;

8) Відділ обслуговування громадян № 7 (сервісний центр), місце розташування – м. Попасна;

9) Відділ обслуговування громадян № 8 (сервісний центр), місце розташування – м. Рубіжне;

10) Відділ обслуговування громадян № 9 (сервісний центр), місце розташування – м. Сєвєродонецьк;

11) Відділ обслуговування громадян № 10 (сервісний центр), місце розташування – м Сватово, смт Троїцьке;

12) Відділ обслуговування громадян № 11 (сервісний центр), місце розташування – смт Станиця Луганська;

13) Відділ обслуговування громадян № 12 (сервісний центр), місце розташування – м. Старобільськ.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області є територіальним органом Пенсійного фонду України, що призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

При цьому Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області має 13 структурних підрозділів, які територіально розташовані у 16 населених пунктах Луганської області.

Також згідно змісту Положення про Пенсійний фонд України у останнього зовсім відсутні функції щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.

У Пенсійного фонду України наявні повноваження стосовно організації, координації та контролю “роботи” саме “територіальних органів”, серед іншого, щодо здійснення контролю за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, “призначення (перерахунку) і виплатою пенсій”, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством.

Аналіз зазначених норм законів та нормативно-правових актів свідчать про те, що Пенсійний фонд України безпосередньо не наділений повноваженнями щодо “призначення (перерахунку) і виплати пенсій”, а в силу положень пункту 7 Положення № 280 здійснює такі повноваження виключно через утворені в установленому порядку “територіальні органи”.

Пунктом 1.1. розділу I Порядку 22-1 визначено, що заява про призначення пенсії подається заявником до “територіального органу” Пенсійного фонду України (далі – “орган, що призначає пенсію”) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі – “сервісний центр”).

Відповідно до пункту 4.1. розділу ІV Порядку 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень “органу, що призначає пенсію”.

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ “органу, що призначає пенсію”, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником “органу, що призначає пенсію” (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів “органом, що призначає пенсію”, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пунктом 4.7. розділу ІV Порядку 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів саме “органом, що призначає пенсію”.

Виключно “орган, що призначає пенсію”, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Як зазначає сам відповідач 1, заява позивача прийнята головним спеціалістом відділу обслуговування громадян та зареєстрована в електронному журналі звернень.

Тобто, ГУПФУ в Луганській області як “орган, що призначає пенсію”, правильно виконав положення пункту 4.1. розділу ІV Порядку 22-1.

Як вже зазначалося, пункт 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 визначає, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ “органу, що призначає пенсію”, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

ГУПФУ в Луганській області пояснив, що з урахуванням пунку 4.2 Порядку 22-1 Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 на призначення пенсії від 18.06.2021 рішенням від 25.06.2021 № 184250006209 винесло рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу.

Зазначені дії як відповідача 1, так і відповідача 2 не відповідають положенням пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1, оскільки згідно вказаної норми засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ саме “органу, що призначає пенсію”.

Тобто, після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів відповідач ІІ зобов`язаний засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначити структурний підрозділ саме “органу, що призначає пенсію”, яким і є відповідач ІІ - ГУПФУ в Луганській області.

ГУПФУ в Луганській області має 13 структурних підрозділів, які територіально розташовані у 16 населених пунктах Луганської області.

Саме серед 13 структурних підрозділів, які територіально розташовані у 16 населених пунктах Луганської області, засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності повинен був визначений один структурний підрозділ, який повинен був сформувати атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу позивача.

Натомість, таким структурним підрозділом був визначений відповідач 2 – ГУПФУ в Кіровоградській області.

Зазначені дії не регламентовані жодною правовою нормою, які регулюють відносини в сфері пенсійного забезпечення.

ГУПФУ в Київській області не є структурним підрозділом ГУПФУ в Луганській області, оскільки є територіальним органом Пенсійного фонду України і має свої окремі структурні підрозділи.

Пенсійний фонд України в силу приписів норм законодавства та Положення про Пенсійний фонд України не наділений повноваженнями призначати пенсії, відповідно серед його територіальних органів (якими є як ГУПФУ в Луганській області, так і ГУПФУ в Київській області) не може визначатися “структурний підрозділ”, який в силу приписів пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення) та електронну пенсійну справу.

Таким чином, відповідач 2 не мав правових підстав для розгляду заяви та прийняття рішення стосовно позивача, який звернувся із заявою про призначення пенсії до відповідача 1.

В силу приписів пункту 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 саме керівник ГУПФУ в Луганській області повинен підписати рішення за результатами розгляду заяви про призначення пенсії, оскільки ГУПФУ в Луганській області і є тим “органом, що призначає пенсію”.

Пункт 4.7. розділу ІV Порядку 22-1 визначає, що саме “орган, що призначає пенсію” (за спірних правовідносин - ГУПФУ в Луганській області) повинен всебічно, повно і об`єктивно розглянути всі подані документи, після чого установити наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.

Враховуючи вище викладені обставини, відповідач 1 допустив грубе порушення пунктів 4.2., 4.3. та 4.7. розділу ІV Порядку 22-1, неправомірно допустивши після реєстрації заяви позивача визначення засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головного управління ПФУ в Київській області як структурного підрозділу, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу позивача.

У зв`язку з чим оскаржуване рішення відповідача І підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Отже, суд дійшов висновку, що зазначені вище обставини свідчать про порушення відповідачами права позивача на призначення пільгової пенсії, у зв`язку з чим слід визнати протиправним та скасувати оскаржене рішення, а також з метою ефективного захисту порушених прав позивача на підставі вимог ч.2 ст.9 КАС України вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до загального страхового та пільгового підземного стажу за списком №1 період його роботи з 25.01.1988 по 30.10.1996, а також до загального страхового стажу - період роботи з 01.11.1996 по 28.11.2003, у зв`язку з чим призначити пенсію за віком відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви від 18.06.2021.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 908 грн, що підтверджується квитанцією від 02.09.2021 №16845 (а.с. 8).

Оскільки у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 908 грн стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 32, 77, 78, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місце знаходження: вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місце знаходження: вул. Шевченка-9, м. Сєверодонецьк, Луганська область, 93404) про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.06.2021 №184250006209 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового та пільгового підземного стажу за списком №1 період його роботи з 25.01.1988 по 30.10.1996, а також до загального страхового стажу - період роботи з 01.11.1996 по 28.11.2003, у зв`язку з чим призначити пенсію за віком відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви від 18.06.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 13 грудня 2021 року.

Суддя В.С. Шембелян