
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
28 грудня 2021 року м. Київ № 320/17388/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву
ОСОБА_1
до Інституту розведення і генетики тварин ім.Зубця НААН України
про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Інституту розведення і генетики тварин ім.Зубця НААН України, в якому просить суд:
- зобов`язати відповідача внести до картки № 2280711009 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» інформацію як заробіток( виплати, дохід), для обчислення пенсії за відповідні періоди наступні суми:
9 746,93 грн. - середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.12.2015 по 11.03.2016;
44167, 38 грн - невиплачений заробіток за час затримки розрахунку з 04 липня 2016 року по 05 серпня 2017 року;
155 986,95 грн.- середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі;
- стягнути 3000,00 грн. моральної шкоди.
Пунктом 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" у рішенні від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з .....питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.....". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пункт 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 чинного Кодексу адміністративного судочинства України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Помилковим є застосування ст. 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Таким чином, на вирішення адміністративного суду може бути переданий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб`єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта (інших суб`єктів), а ці суб`єкти відповідно зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.
Разом з тим, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції і відповідно не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 367/4282/15-а.
Суд зазначає, що відповідачем у справі позивач зазначила Інститут розведення і генетики тварин ім. зубця НААН України (код ЄДРПОУ 05408024; місцезнаходження 08321, Київська обл., Бориспільський р-н, село Чубинське, вул. Погребняка, будинок 1).
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Інститут розведення і генетики тварин ім. зубця НААН України є державною організацією (установою, закладом) засновником юридичної особи є Національна академія Аграрних наук України. Згідно відомостей КВЕД основними видами діяльності Інституту розведення і генетики тварин ім. зубця НААН України є: 72.11 Дослідження й експериментальні розробки у сфері біотехнологій (основний); 85.42 Вища освіта; 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; 72.20 Дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук.
При цьому, спір у даній справі пов`язаний з реалізацією трудових відносин між позивачем та Інститутом розведення і генетики тварин ім. зубця НААН України, зокрема права на відображення відомостей у картці № 2280711009 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» інформацію про отриманий дохід позивача.
З огляду на викладене судом встановлено, що Інститут розведення і генетики тварин ім. зубця НААН України не є суб`єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не здійснює владних управлінських функцій відносно позивача.
Суд зазначає що, державна організація (установа, заклад) можуть бути як суб`єктами приватних правовідносин, так і суб`єктами публічних правовідносин. Причому статус державних чи місцевих органів влади визначається виключно нормами публічного права, незалежно від того, які права - цивільні чи публічні вони мають намір реалізувати.
У цьому випадку той факт, що відповідач є державною установою, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.
Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Таким чином, аналіз змісту статті 19 ЦПК України та статті 19 КАС України дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосувати виключно формальний критерій - встановлення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
Враховуючи суть спірних правовідносин у даній справі та їх суб`єктний склад, суд вважає, що даний спір є не публічно-правовим, оскільки він випливає з трудових відносин і має вирішуватися судом за правилами цивільного судочинства. Так, слід вказати, що у даному випадку позивачем не оскаржуються дії, рішення чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а Інститут розведення і генетики тварин ім. Зубця НААН України не виступає у спірних правовідносинах як суб`єкт владних повноважень при вчиненні владних управлінських функцій.
Пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до вимог частини шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз`яснює позивачеві, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції загального суду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В :
1. Відмовити у відкритті провадження у справі № 320/17388/21 за позовом ОСОБА_1 до Інституту розведення і генетики тварин ім.Зубця НААН України про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.
2. Копію ухвали разом з матеріалами заяви надіслати заявнику.
.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Панова Г. В.
Судове рішення № 102305545, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 28.12.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 320/17388/21. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: