Рішення № 102305282, 24.12.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2021 року справа №320/11891/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» до Головного управління ДПС у Київській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Аніка" з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, ОСОБА_1 , в якому просить суд:

- підписане ОСОБА_1 на бланку Головного управління ДПС у Київській області рішення (лист) від 14.04.2020 вих.№13194/10/10-36-54-08 визнати незаконним та скасувати;

- бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області, яка полягає у незбиранні, невнесенні, необробці та незберіганні інформації з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць березень 2020 року з додатками та доповненням до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка», визнати незаконною з 16.04.2020;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області внести до баз даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, інформацію з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць березень 2020 року з додатками та доповненнями до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка»;

- дії начальника Києво-Святошинського управління Головного управління ДПС у Київській області Берегового Сергія Анатолійовича, які полягають у підписанні ним листа Головного управління ДПС у Київській області від 14.04.2020 вих.№13194/10/10-36-54-08, визнати незаконними.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що Головне управління ДФС у Київській області спірним рішенням від 14.04.2020 вих.№13194/10/10-36-54-08 відмовило ТОВ "Аніка" у прийнятті поданої ним декларації з ПДВ за березень 2020 року (з додатками та доповненнями до неї) у зв`язку з відсутністю у позивача обов`язку подавати таку звітність з огляду на відсутність у ТОВ "Аніка" статусу платника ПДВ. Вказане рішення було підписано начальником Києво-Святошинського управління Головного управління ДПС у Київській області Береговим Сергієм Анатолійовичем.

Позивач не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, оскільки складена ТОВ "Аніка" податкова звітність з ПДВ за березень 2020 року містить усі обов`язкові реквізити, передбачені п.48.3 та п.48.4 ст.48 Податкового кодексу України, та звітність подана за формою, що відповідає чинному законодавству, а відтак мала бути прийнята контролюючим органом.

Позивач наголосив на тому, що подання ним до Головного управління ДПС у Київській області податкової звітності у паперовій формі відповідає вимогам чинного законодавства, а у контролюючого органу відсутні повноваження не приймати у платників податків таку податкову звітність.

Також позивач звернув увагу на те, що посилання відповідача у спірному рішенні на рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 16.12.2016 №299 як на підставу для відмови у прийнятті поданої ТОВ "Аніка" звітності є безпідставним, оскільки вказане рішення було скасовано у судовому порядку.

Крім того, позивач вважає, що ГУ ДПС у Київській області та Києво-Святошинське управління ГУ ДПС у Київській області не є контролюючими органами у розумінні п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України, оскільки повноваження вказаних органів не визначені нормами чинного законодавства.

У зв`язку з цим, на думку позивача, у ГУ ДПС у Київській області та у Києво-Святошинського управління ГУ ДПС у Київській області відсутні повноваження на прийняття рішення про відмову у прийнятті податкової звітності з ПДВ.

Також позивач зазначив, що оскільки п.49.8 ст.49 Податкового кодексу України визначений порядок дій посадових осіб контролюючого органу, в якому платник податків перебуває на обліку, а ОСОБА_1 є керівником структурного підрозділу ГУ ДПС у Київській області, в якому ТОВ "Аніка" не перебуває на податковому обліку, на думку позивача, втручання ОСОБА_1 до відносин між позивачем та ДПІ щодо прийняття податкової звітності з ПДВ є незаконним та вчиненим не уповноваженою особою.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 позовну заяву залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» до Головного управління ДПС у Київській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, на 20 календарних днів з моменту отримання копії ухвали суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 замінено відповідача у справі - Головне управління ДПС у Київській області (юридична особа, ідентифікаційний код 43141377), на його правонаступника – Головне управління ДПС у Київській області (відокремлений підрозділ ДПС України, ідентифікаційний код ВП 44096797; місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення, 5-а). У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про виключення ОСОБА_1 з числа відповідачів як неналежного відповідача у даній справі відмовлено.

Головне управління ДПС у Київській області, заперечуючи проти позовних вимог, зазначило, що 01.01.2015 Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України” №1621-VII від 31.07.2014 було введено систему електронного адміністрування податку на додану вартість, про що було внесено відповідні зміни до статті 49 Податкового кодексу України, що в свою чергу зумовило виникнення у платників податків обов`язку щодо подання податкової звітності з податку на додану вартість виключно в електронній формі.

Відповідач повідомив, що неприйняття податкової декларації ТОВ "Аніка" з ПДВ за березень 2020 року обумовлено відсутністю у позивача статусу платника податків з 16.12.2016 з огляду на рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №299.

Також відповідач зазначив, що лист від 14.04.2020 вих.№13194/10/10-36-54-08 не є рішенням, як зазначає у своїх позовних вимогах позивач, а є лише листом-повідомленням.

Відповідач зазначив, що подана ТОВ "Аніка" звітність з ПДВ за березень 2020 року не була прийнята у зв`язку з її невідповідністю вимогам пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідачем в подальшому подано клопотання про залишення позову без розгляду з огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Начальник Києво-Святошинського управління ГУ ДПС у Київській області Береговий Сергій Анатолійович правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначив, зокрема про те, що як встановлено пунктом 4.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо), забороняється.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Аніка” (ідентифікаційний код 33077997, місцезнаходження: 08152, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Боярка, вул. Територія Технікуму, буд.16) зареєстровано в якості юридичної особи 30.07.2004, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

21.11.2005 позивачу було видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №13854392 (т.2, а.с.12).

З матеріалів справи вбачається, що 10.04.2020 позивачем було подано до Києво-Святошинської ДПІ Києво-Святошинського управління Головного управління ДПС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2020 року разом з додатками № 2, 3, 4, 5 та доповненням до податкової декларації з податку на додану вартість вих.№57/04-20 від 10.04.2020 (т.1, а.с.132-147).

На вказаній податковій звітності контролюючим органом було поставлено штамп із відміткою “Отримано з попередженням про можливість відмови у прийнятті”.

Головне управління ДПС у Київській області листом від 14.04.2020 вих.№13194/10/10-36-54-08 за підписом начальника Києво-Святошинського управління Головного управління ДПС у Київській області Берегового Сергія повідомило позивачу, що на підставі рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Аніка" не є платником ПДВ з 16.12.2018.

У вказаному листі відповідач зазначив, що позивач не має обов`язку подавати податкову декларацію з ПДВ за березень 2020 року згідно п.184.6 ст.184 ПК України (т.1, а.с.148).

Не погоджуючись з правомірністю рішення відповідача по відмову у прийнятті податкової звітності з ПДВ за березень 2020 року, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі – ПК України).

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

За змістом підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктами 48.1-48.2 статті 48 ПК України визначено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

У відповідності до пункту 48.7 статті 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 ПК України.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з пунктом 49.3 статті 49 ПК України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Положеннями статті 49.4 ПК України установлено, що платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.9 статті 49 ПК України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Згідно з пунктом 49.10 статті 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Аналіз положень статті 49 ПК України дає підстави для висновку, що контролюючий орган у разі подання платником податків податкової декларації з ПДВ зобов`язаний, у встановлений законом строк вирішити питання щодо прийняття чи відмову прийнятті такої декларації із зазначенням відповідних мотивів прийнятого ним рішення.

Як встановлено судом, 10.04.2020 позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2020 року разом з додатками № 2, 3, 4, 5 та доповненням до податкової декларації з податку на додану вартість вих.№57/04-20 від 10.04.2020.

14 квітня 2020 року відповідач направив до позивача лист, в якому зазначив про відсутність у позивача обов`язку подавати декларації з податку на додану вартість, у зв`язку із тим, що реєстрація ТОВ «Аніка» як платника цього податку анульована на підставі рішення від 16.12.2016 №299.

Отже, свою бездіяльність щодо неприйняття чи прийняття податкової декларації позивача за березень 2020 року відповідач обґрунтовує тим, що позивач на момент подачі вказаної декларації не зареєстрований як платник податку на додану вартість, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 184.5 статті 184 ПК України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Пунктом 184.6. цієї ж статті передбачено, що у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Сторонами не заперечується та обставина, що 16.12.2016 позивачу анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість.

З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних (пункт 184.5 статті 184 ПК України).

У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації (пункт 184.6 статті 184 ПК України).

Про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації. (пункт 184.10 статті 184 ПК України)

У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Водночас, судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2018, що набрало законної сили 14.09.2018 у справі № 810/2420/17, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.12.2016 №299 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка".

Так, відповідно до норм Податкового кодексу, роз`яснень Державної податкової служби України та практики Верховного Суду по аналогічним спорам встановлено, що якщо у подальшому за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації особи як платника ПДВ, то на підставі такого рішення суду відбувається включення такої особи до Реєстру платників ПДВ. При цьому дата реєстрації такої особи як платника ПДВ не змінюється.

Дані обставини вказують на те, що оскільки рішення про анулювання реєстрації ТОВ "Аніка" платником ПДВ є неправомірним з моменту його прийняття, породжені ним юридичні наслідки є нікчемними, а тому товариство відновило реєстрацію платника ПДВ, та як, наслідок, право подавати податкову звітність.

А тому, на момент подання позивачем спірної декларації до відповідача, останній мав обов`язок щодо її отримання та вирішення питання про прийняття чи відмову у її прийнятті.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18.12.2019 у справі №320/6849/18.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що бездіяльність відповідача, яка полягала у неприйнятті рішення про прийняття чи відмову у прийнятті поданої позивачем декларації з податку на додану вартість за березень 2020 року є протиправною.

З огляду на зазначене, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача у цій справі є визнання протиправною бездіяльності ГУ ДПС у Київській області щодо не вирішення питання про прийняття чи відмову у прийнятті поданої ТОВ "Аніка" податкової декларації за березень 2020 року та зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо прийняття цієї декларації.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ГУ ДПС у Київській області, яка полягає у незбиранні, невнесенні, необробці та незберіганні інформації з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць березень 2020 року з додатками та доповненням до неї Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" та зобов`язання відповідача вчинити ці дії, суд зазначає наступне.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на те, що податкова декларація ТОВ «Аніка» за березень 2020 року не відповідає вимогам статті 49 ПК України, оскільки подана в паперовій формі, у той час як податкова звітність з податку на додану вартість повинна подаватися до контролюючого органу усіма платниками цього податку лише в електронній формі.

Також, у своїх процесуальних заявах по суті спору відповідач-1 вказує, що податкова декларація ТОВ «Аніка» за березень 2020 року не відповідає вимогам статті 49 ПК України, оскільки подана в паперовій формі, у той час як податкова звітність з податку на додану вартість повинна подаватися до контролюючого органу усіма платниками цього податку лише в електронній формі.

Водночас суд зазначає, що предметом спору у цій справі є саме вирішення питання правомірності бездіяльності відповідача щодо не прийняття, відповідно до норм ПК України рішення про відмову у прийнятті декларації чи її прийнятті.

Разом з тим, зі спірних правовідносин, що склалися у цій справі вбачається, що відповідачем-1, як контролюючим органом не реалізовано надані йому повноваження щодо перевірки поданої ТОВ Аніка податкової звітності з ПДВ за березень 2020 року на відповідність вимогам статті 49 ПК України

Тобто, ГУ ДПС у Київській області не вирішувало питання відповідності чи не відповідності поданої позивачем спірної декларації вимогам ПК України та не приймало рішення про відмову чи її прийняття.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З огляду на дискреційні повноваження Головного управління ДПС у Київській області, як суб`єкта владних повноважень, суд зазначає, що за будь-яких умов суд при вирішенні спору не має права підмінювати собою владні управлінські функції цього органу.

Отже, оцінка питань способу і форми подання податкової декларації є передчасною та знаходиться за межами питань, наведених у листі Головного управління ДПС у Київській області (Києво Святошинське управління) від 14.04.2020 №13194/10/10-36-54-08, який і слугував підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 квітня 2019 року у справі №826/5496/18.

Таким чином, враховуючи те, що контролюючим органом не надавалася оцінка відповідності податкової декларації з податку на додану вартість вимогам статті 49 ПК України, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності ГУ ДПС у Київській області, яка полягає у незбиранні, невнесенні, необробці та незберіганні інформації з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць березень 2020 року з додатками та доповненням до неї Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" та зобов`язання відповідача вчинити ці дії є передчасними, у зв`язку із чим задоволенню не підлягають.

Щодо посилань позивача на те, що Головне управління ДПС у Київській області та Києво-Святошинське управління Головного управління ДПС у Київській області не є контролюючими органами, з огляду на невизначення нормами чинного законодавства їх повноважень як органу державної влади, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Функції контролюючих органів визначені у статті 19-1 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 (далі-Положення №227) Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно пункту 7 вказаного Положення №227 ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. ДПС та її територіальні органи є контролюючими органами (органами доходів і зборів).

Так, функції державної податкової інспекції визначено статтею 19-1 Податкового кодексу України.

Отже Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, що наділяє територіальні органи, у т.ч. ГУ ДПС у Київській області та його відокремлені підрозділи, зокрема, Києво-Святошинське управління, на прийняття у порядку статті 49 Податкового кодексу України податкової звітності платників податків.

Отже Податковий кодекс України містить ряд окремих норм, які визначають функції контролюючих органів та функції державних податкових інспекцій, а тому, на думку суду, позиція позивача щодо відсутності у ДПС України та її територіальних органів статусу контролюючих органів є помилковою.

Також суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання незаконними дій начальника Києво-Святошинського управління Головного управління ДПС у Київській області Берегового Сергія Анатолійовича, які полягають у підписанні ним листа Головного управління ДПС у Київській області від 14.04.2020 вих.№13194/10/10-36-54-08, оскільки ОСОБА_1 , як керівник податкового органу, був уповноважений на вчинення таких дій та вчинив їх у межах своїх повноважень, а отже, підписуючи будь-які рішення (листи) цього органу чи вихідну документацію діяв у відповідності із своїми дискреційними повноваженнями та обов`язками.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Що стосується доводів відповідача-1 щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даними позовними вимоги, суд зазначає таке.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17 (провадження №К/9901/24644/18).

Сама по собі бездіяльність – це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), які він зобов`язаний був і міг вчинити.

Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Отже суд погоджується з доводами позивача про те, що подання адміністративного позову про визнання протиправною бездіяльності процесуальним строком звернення до суду не обмежено.

Відповідно до частини третьої статті 139 Податкового кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 4204,00 грн. що підтверджується платіжним дорученням від 11.11.2020 №1891, оригінал якого міститься в матеріалах справи (т.1, а.с.55).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у сумі 2102,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області, яка полягає у невирішенні питання про прийняття чи відмову у прийнятті поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Аніка» податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць березень 2020 року з додатками та доповненнями до неї.

3. Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5-А, ідентифікаційний код ВП 44096797) повторно розглянути питання щодо прийняття та реєстрації поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Аніка» податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць березень 2020 року з додатками та доповненнями до неї.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5-А, ідентифікаційний код ВП 44096797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» (08152, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Території технікуму, 16, код ЄДРПОУ 33077997) судові витрати із сплати судового збору в сумі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Повний текст судового рішення складено 24.12.2021.

Суддя Кушнова А.О.