Рішення № 102303853, 01.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2021 р. Справа№200/6155/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача – Берус А.С. – згідно витягу

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов

Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці

до відповідача Комунального підприємства “Маріупольське виробниче управління

водопровідно-каналізаційного господарства”

про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці (ЄДРПОУ 43866127, юридична адреса: 85302, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, 82) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства “Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” (ЄДРПОУ 03361508, юридична адреса: 87555, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Соборна, 7) про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду шляхом зобов`язання повного зупинення виконання робіт устаткуванням напругою понад 1000В, а саме: трансформаторів: ТЦ 315/6 зав. № 24885; ТМ 180/6 зав. № 17970; ТМГ 400/6 зав. № 351424; ТМ 160/10-66У1 зав. № 1000115; ТМ 160/10-66У1 зав. № 1000165, що розташовані у м. Маріуполь, трансформаторів: ТМ 100/10 зав. № 90641; ТМ 100/10-66 зав. № 650585, що розташовані у смт. Нікольське, у зв`язку з загрозою життю людей.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що за наслідком проведення перевірки відповідача встановлено низку порушень нормативно-правових актів України у сфері державного нагляду, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Зазначає, що наявність цих порушень є підставою для застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації (роботи) наведеного об`єкту.

Враховуючи наведене, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив та заяву про розгляд справи за його участю не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд з`ясував наступні обставини справи.

Комунальне підприємство “Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” є юридичною особою, зареєстроване та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 03361508, юридична адреса: 87555, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Соборна, 7.

30.04.2021 року Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці виданий наказ № 697“Про проведення позапланової перевірки Комунального підприємства “Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”.

30.04.2021 року Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці видане направлення на проведення перевірки.

В період з 06.05.2021 року по 07.05.2021 року посадовими особами Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці складений “Акт № 05.3-10/2 за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки Комунального підприємства “Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”, за висновками якого виявлені порушення вимог законодавства, а саме:

- ст.13 ЗУ «Про охорону праці», п.1, п.7, п.9., п.21 Постанови КМУ від 26.05.2004 року № 687, п. 10-13 розділу 2 НПА-ОП 0.00-7.14-17 «Вимоги безпеки та захисту здоров`я під час використання виробничого обладнання працівниками».

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу з питань праці України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба з питань праці України (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.

Держпраці входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п. 7 даного Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Наказом Держпраці від 29.10.2020 № 140 затверджено Положення про Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці, згідно пункту 1 якого, Міжрегіональне управління є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону праці» державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з п. 4 Положення про Міжрегіональне управління, Міжрегіональне управління відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі:

- здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань:

- забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту;

- монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;

- безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення;

- виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів;

організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами та перевірки їх знань.

Таким чином, відповідач у справі - суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні функції стосовно здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з частиною 4 статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці […].

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їхнього життя і здоров`я в процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці визначені у Законі України “Про охорону праці”.

Закон України “Про охорону праці” передбачає принципи, на яких базується державна політика в галузі охорони праці, у тому числі: пріоритет життя і здоров`я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці (стаття 4 Закону).

Частиною 1 статті 13 Закону України “Про охорону праці” передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, у тому числі: забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я виробничих факторів (частина 2 статті 13 Закону №2694-XII).

Частиною 3 статті 13 Закону України “Про охорону праці” встановлено, що роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У відповідності до частини 1 статті 38 Закону України “Про охорону праці” державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснює, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, яким відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі – Положення), є Державна служба України з питань праці (Держпраці), яка здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

За приписами підпункту 16 пункту 4 Положення Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення […].

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05 квітня 2007 року №877-V “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (далі - Закон №877-V).

Статтею 1 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 4 Закону “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 1 цього Закону заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно ч. 6, 7 ст. 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Частиною 5 статті 4 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” передбачено, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можливе лише за рішенням суду. При цьому передумовою прийняття такого рішення є встановлення факту (фактів) виконання робіт (надання послуг) суб`єктами господарювання та порушень вимог законодавства під час їх виконання, які створюють загрозу життю працюючих.

Поняття загроза життю та/або здоров`ю людини є оціночним поняттям та віднесено до сфери захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

Заборона виконання робіт та експлуатації певного об`єкту є крайнім заходом впливу і повинна застосовуватися у виключних випадках, коли виявлені порушення дійсно становлять реальну загрозу життю і здоров`ю людей, а усунення цих порушень вимагає вжиття саме таких заходів реагування.

Згідно зі статтею 13 Закону України “Про охорону праці” роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону № 877 виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Судом встановлено, що за наслідками проведеної перевірки Комунального підприємства “Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” з питань дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки були встановлені порушення, які створюють загрозу життю і здоров`ю працівників, та передбачають необхідність їх негайного усунення.

Враховуючи зазначене, у зв`язку з виникненням загрози життю та/або здоров`ю людей, з метою недопущення спричинення шкоди здоров`ю людей є підстави для заборони експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки Комунального підприємства “Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”, розташованого за адресою: 87555, м. Маріуполь, вул. Соборна, 7, а саме: технологічного електрообладнання напругою понад 1000 В - трансформаторів: ТЦ 315/6 зав. № 24885; ТМ 180/6 зав. № 17970; ТМГ 400/6 зав. №351424; ТМ160/10-66У1 зав. №1000115;ТМ 160/10-66У1 зав. №1000165, що розташовані у м. Маріуполь, трансформаторів: ТМ 100/10 зав. №90641; ТМ 100/10-66 зав. №650585, що розташовані у смт. Нікольське, Нікольського району, Донецької області.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд вважає, що позивачем надані суду належні докази в підтвердження доводів позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем надані суду належні докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

В розумінні ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (ЄДРПОУ 43866127, юридична адреса: 85302, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, 82) до Комунального підприємства “Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” (ЄДРПОУ 03361508, юридична адреса: 87555, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Соборна, 7) про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду шляхом зобов`язання повного зупинення виконання робіт устаткуванням напругою понад 1000В, а саме: трансформаторів: ТЦ 315/6 зав. № 24885; ТМ 180/6 зав. № 17970; ТМГ 400/6 зав. № 351424; ТМ 160/10-66У1 зав. № 1000115; ТМ 160/10-66У1 зав. № 1000165, що розташовані у м. Маріуполь, трансформаторів: ТМ 100/10 зав. № 90641; ТМ 100/10-66 зав. № 650585, що розташовані у смт. Нікольське, у зв`язку з загрозою життю людей - задовольнити повністю.

Застосувати заходи реагування шляхом зобов`язання Комунального підприємства “Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” повністю зупинити виконання робіт устаткуванням напругою понад 1000В, а саме: трансформаторів: ТЦ 315/6 зав. № 24885; ТМ 180/6 зав. № 17970; ТМГ 400/6 зав. № 351424; ТМ 160/10-66У1 зав. № 1000115; ТМ 160/10-66У1 зав. № 1000165, що розташовані у м. Маріуполь, трансформаторів: ТМ 100/10 зав. № 90641; ТМ 100/10-66 зав. № 650585, що розташовані у смт. Нікольське, у зв`язку з загрозою життю людей до повного усунення порушень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Т.В. Давиденко