Рішення № 102303665, 29.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2021 р. Справа№200/4917/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голуб В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 22.02.2021 № 122 та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

26 квітня 2021 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 22.02.2021 № 122 та зобов`язання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка зазначила, що досягнувши 50-річного віку вона звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. «б» ст. 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788) в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі – Закон № 213).

Проте відповідач відмовив їй у призначенні пільгової пенсії у зв`язку з недосягненням пенсійного віку (55 років), посилаючись на п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі – Закон № 2148).

На переконання ОСОБА_1 , рішення відповідача від 22.02.2021 № 122 є протиправним, оскільки порушує її конституційне право на пенсію.

Вважаючи рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом, відповідно до якого просила суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 22.02.2021 № 122;

зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 16.02.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788 в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213.

Крім того, позивачка також зазначає, що пенсійним органом протиправно не враховано до її пільгового стажу період навчання в Донецькому електрометалургійному технікумі по спеціальності ''теплотехнічне обладнання промислових підприємств'', де отримала кваліфікацію ''технік-електротехнік'' з 01.09.1985 по 01.03.1989, а тому ОСОБА_1 просить суд зобов`язати відповідача зарахувати вказаний період до пільгового стажу роботи.

Представником Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області надано відзив на позовну заяву. Так, в обґрунтування правомірності своїх дій пенсійний орган виходить з того, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 32 роки 07 місяців 15 днів, стаж роботи на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 – 19 років 00 місяців 15 днів.

Щодо призначення пенсії на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788 в редакції, яка діяла до ухвалення Закону № 213, відповідач наполягає на застосуванні до спірних правовідносин статті 114 Закону № 1058 та зауважує, що позивачка буде мати право на призначення пенсії на пільгових умовах по досягненню 55 років.

На підставі вищезазначеного та у зв`язку з недосягненням ОСОБА_1 на дату звернення пенсійного віку – 55 років, Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області 22 лютого 2021 року ухвалено рішення № 122 про відмову в призначенні пенсії.

Щодо зарахування до пільгового стажу періоду навчання позивачки, відповідач наголошує, що його не зараховано до пільгового стажу, оскільки після завершення навчання позивачка працевлаштувалась не за набутою професією.

З огляду на вищевказане, представник Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області просив суд відмовити у задоволення позову.

Ухвалою від 30.04.2021 суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 22.02.2021 № 122 та зобов`язання вчинити певні дії та відкрив провадження по справі № 200/4917/21. Розгляд адміністративної справи № 200/4917/21 суд визначив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

31 травня 2021 року суд виніс ухвалу, якою задовольнив клопотання представника Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зупинення провадження у справі. Зупинив провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 22.02.2021 № 122 та зобов`язання вчинити певні дії – до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20.

Водночас, ухвалою від 02.12.2021 суд поновив провадження у адміністративній справі № 200/4917/21.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

Позивачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії паспорта серії НОМЕР_1 (а.с.9, 11-12).

Суд зазначає, що 16 лютого 2021 року позивачка звернулась до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 (а.с.55-57).

Однак, рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 22 лютого 2021 року № 122 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 55 років.

При цьому пенсійний орган виходив з того, що страховий стаж позивачки складає 32 роки 07 місяців 15 днів, стаж роботи на пільгових умовах за Списком № 2 - 19 років 00 місяців 15 днів (а.с.51-52).

Крім того, з розрахунку стажу позивачки з електронної підсистеми Пенсійного фонду України судом встановлено, що період її навчання з 01.09.1985 по 24.02.1989 не зараховано до пільгового стажу позивачки (а.с.54).

Вважаючи протиправним рішення пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

До спірних правовідносин суд застосовує норми матеріального права з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові Великої Палати Верховного суду від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20.

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148, що доповнив Закон № 1058 розділом XIV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами ст. 12 Закону № 1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону № 1788 вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14 пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.

Згідно з п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (п. 2 резолютивної частини рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788 з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788 з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058 – з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788 з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058.

Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи пенсійного органу про те, що відповідно до ст. 5 Закону № 1058 дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Закон № 1788 був прийнятий раніше за Закон № 1058.

Велика Палата Верховного Суду також не погодилась з посиланням пенсійного органу на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, відповідно до якого положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку пенсійного органу, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788 відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788 всі інші положення, чого зроблено не було.

З огляду на викладене, рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 22 лютого 2021 року № 122 «Про відмову в призначенні пенсії», яким позивачці відмовлено в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку за нормами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 55 років, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Суд зауважує, що як вбачається з копії паспорта позивачки, на момент звернення із заявою про призначення пенсії, до виповнення 50-річного віку позивачці залишалося 5 днів.

Проте право на звернення за призначенням пенсії, в тому числі не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку, передбачено п. 1.6 постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058».

Враховуючи встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788, оскільки на час звернення за призначенням пенсії вона набула необхідний страховий і пільговий стаж та звернулась до пенсійного органу не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачки є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 16 лютого 2021 року (з дати звернення позивачки за призначенням пенсії) на підставі п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції, яка діяла до ухвалення Закону № 213.

Застосовуючи цей спосіб захисту порушеного права, суд виходить з того, що судовий захист має бути ефективним, зокрема виключати повторне звернення до суду.

Крім того, саме такий спосіб захисту порушеного права застосований Верховним Судом за наслідками розгляду зразкової справи.

Щодо зарахування періоду навчання позивачки до пільгового стажу, суд зазначає наступне.

Так, як до заяви про призначення пенсії, а також до матеріалів справи, позивачкою було додано диплом серії НОМЕР_2 про час її навчання з 01.09.1985 по 24.02.1989 в Донецькому електрометалургійному технікумі за спеціальністю: «теплотехнічне обладнання промислових підприємств» та отримано кваліфікацію «техніка – теплотехніка».

Так, вказаний час навчання зараховано управлінням до загального стажу роботи ОСОБА_1 , проте не зараховано до пільгового.

Відповідно до вищевказаного диплому від 01.03.1989 року, позивачці присвоєно кваліфікацію «технік – теплотехнік».

Проте згідно з інформацією трудової книжки серія НОМЕР_3 від 18 квітня 1989 року, позивачка після закінчення навчання — 18.04.1989 була прийнята до підприємства ПрАТ «МК Азовсталь» на посаду «машиніст-обхідник з котельного устаткування». Тобто після закінчення навчання позивачка працевлаштувалась не за набутою в навчальному закладі професією.

Доказів на підтвердження того факту, що посада «машиніста-обхідника з котельного устаткування» відноситься до кваліфікації «технік – теплотехнік», позивачкою до суду не надано.

На переконання суду, основною засадою (принципом) адміністративного судочинства є, зокрема змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Статтею 77 КАС України визначено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За принципом змагальності кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, на позивачку, поряд із обов`язком довести факт порушення свого суб`єктивного права відповідачем, також покладено обов`язок довести підставу позову, а саме: обставини, якими вона обґрунтовує свої позовні вимоги і з якими закон пов`язує настання певних правових наслідків, тобто можливість задоволення позову.

Із цих положень випливає необхідність доведення для задоволення позову таких фактів: наявність обставин, з якими закон пов`язує настання певних правових наслідків для позивача (тобто доведення заявленої підстави позову) та факт порушення його суб`єктивного права відповідачем. Недоведеність цих фактів є підставою для відмови в позові за недоведеністю (необґрунтованістю) позовних вимог.

Отже, в даному випадку суд не вбачає підстав для зарахування спірного періоду до пільгового стажу позивачки, адже ОСОБА_1 не надано письмових доказів на підтвердження факту, що посада «машиніста-обхідника з котельного устаткування» відноситься до кваліфікації «технік – теплотехнік».

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 22.02.2021 № 122 та зобов`язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Так, при зверненні до суду позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 908, 00 грн, відповідно до квитанції від 19.04.2021 (а.с.24).

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Водночас, ч. 8 ст. 139 КАС України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи той факт, що позовні вимоги зумовлені протиправними діями відповідача, які виразились у відмові позивачці у призначенні пенсії, суд вважає за можливе покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області витрати ОСОБА_1 зі сплати судового збору у розмірі 908, 00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання протиправним та скасування рішення від 22.02.2021 № 122 та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 22 лютого 2021 року № 122 «Про відмову в призначенні пенсії», яке винесено відносно ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 16 лютого 2021 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

В решті заявлених вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Повний текст рішення складено та підписано 29.12.2021.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб