Рішення № 102303446, 28.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2021 р. Справа№200/14455/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0693 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що під час проходження військової служби у Військовій частині А0693та на час звільнення зі служби йому не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 2016 року по 02 грудня 2019 року.

Вважаючи свої права порушеними, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0693 щодо не виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 2016 року по 02 грудня 2019 року;

- зобов`язати Військову частину А0693 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 2016 року по 02 грудня 2019 року.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що Військова частина А0693 повністю фінансується з Державного бюджету України, джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та проведення індексації грошових доходів населення є виключно Державний бюджет України. Індексація грошових доходів військовослужбовцям здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Грошове забезпечення, в тому числі індексація, виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. При цьому Порядок проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року, не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки.

У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у листопаді 2016 року - листопаді 2018 року у Міністерства оборони України - не було. З 2015 року по грудень 2018 року асигнувань на індексацію грошового забезпечення закладено не було.

У зв`язку з відсутністю механізму нарахування індексації грошового забезпечення та не закладення до бюджету коштів для виплати індексації в період з листопада 2015 року по грудень 2018 року, неможливо надати інформацію щодо виплаченої індексації грошового забезпечення за період по 30 листопада 2018 року.

Також вважав, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2016 року проходив військову службу у Військовій частині А0693.

Наказом командира Військової частини А0693 від 02 грудня 2019 року № 351 (по стройовій частині) позивача, звільненого наказом командира вказаної військової частини від 26 листопада 2019 року № 261-РС (по особовому складу) у запас за пп. «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 29 листопада 2019 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

У вказаному наказі зазначено, що вислуга позивача у в Збройних Силах України становить: календарна - 03 роки 00 місяців 00 днів.

Під час проходження служби та на час звільнення з неї йому нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2018 року по грудень 2019 року в загальній сумі 1799,86 грн. (підтверджується довідкою від 30 листопада 2021 року № 1056 про нараховану та виплачену позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2018 року по 02 грудня 2019 року, що надана відповідачем на вимогу суду).

За інші періоди служби індексація не нараховувалася та на виплачувалася через відсутність належного фінансування військової частини.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

У частині 5 ст. 2 вказаного Закону вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі ст. 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року – 101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 5 вказаного Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації цих положень Закону Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з п. 11 вказаного Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року – 101 відсоток).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку).

Відповідно до п. 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Оскільки таке право позивача порушено щодо періоду проходження військової служби з 2016 року по листопад 2018 року, тому воно підлягає захисту та відновленню в судовому порядку шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період проходження військової служби, та зобов`язання суб`єкта владних повноважень нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період проходження військової служби.

Обираючи спосіб захисту порушеного права в частині початкового періоду «з 2016 року», судом враховано те, що суд двічі - ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року та повторно ухвалою від 25 листопада 2021 року - витребовував у відповідача докази, зокрема довідку про період проходження позивачем військової служби у Військовій частині А0693 із зазначенням дати включення його до списків особового складу військової частини. Проте в порушення ст. 1291 Конституції України, ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України вказані ухвали суду з боку відповідача – суб`єкта владних повноважень в частині надання суду всіх витребуваних доказів виконано не було; пояснень щодо поважних причин неможливості їх виконання – до суду не подано. Судом встановлено, що згідно з наказом командира Військової частини А0693 від 02 грудня 2019 року № 351 календарна вислуга позивача у в Збройних Силах України становить 03 роки 00 місяців 00 днів, з огляду на що судом зроблено висновок, що позивач розпочав службу, як він зазначав в позові, у 2016 році (точний місяць початку проходження служби встановити не вдалося через неподання відповідачем витребуваних судом доказів), і ці обставини відповідачем не заперечуються.

Щодо решти періоду, то індексація позивачу нарахована та виплачена, з огляду на що позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Вирішуючи спір судом враховані правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені в постановах Верховного Суду, зокрема від 19 липня 2019 року в справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року в справі №825/694/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Посилання відповідача на пропуск строку звернення до суду з позовом є неприйнятними, оскільки даний спір стосується порушення законодавства про оплату праці, адже кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати, мають компенсаторний характер і є складовими належної працівникові заробітної плати. А відповідно до ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, звернення до суду з позовними вимогами про стягнення суми індексації заробітної плати (грошового забезпечення) строком звернення не обмежується.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28 листопада 2019 року в справі №803/1937/17.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Отже, застосування меншого строку у разі порушення законодавства про оплату праці, на що посилався відповідач, мало би дискримінаційний характер в залежності від виду діяльності (роботи) особи, що є недопустимим.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, тому виходячи з положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) Миколайовича до Військової частини А0693 (84502, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Зелена, 38) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0693 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 2016 року по листопад 2018 року.

Зобов`язати Військову частину А0693 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 2016 року по листопад 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 28 грудня 2021 року.

Суддя Т.В. Логойда