Рішення № 102303427, 28.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2021 р. Справа№200/15912/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому, вважаючи свої пенсійні права порушеними, просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в проведенні перерахунку їй пенсійної виплати по заробітній платі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняти довідки від 30.06.2021 року № 01-26/785 та № 01-26/786 про заробітну плату за період роботи з 12.01.1991 року по 30.06.2000 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок пенсії по заробітній платі на підставі довідок від 30.06.2021 року № 01-26/785 та № 01-26/786 про заробітну плату за період роботи з 12.01.1991 року по 30.06.2000 року з дати подачі заяви про перера хунок пенсії по заробітній платі.

Позов обґрунтовувала тим, що 07.09.2021 року звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії по заро бітній платі до 01.07.2000 року з урахуванням періодів роботи з 12.01.1991 року по 30.06.2000 року. Між тим, в перерахунку пенсії протиправно відмовлено через неприйняття цих довідок, оскільки вони видані на тимчасово непідконтрольній українській владі території.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що 17.09.2021 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою довільної форми з проханням надати роз`яснення щодо перерахунку пенсії, та додала до заяви довідки про заробітну плату від 30.06.2021 року №01-26/785 та №01-26/786.

У зв`язку з тим, що позивач звернулася із письмовою заявою довільної форми, а не з відповідною заявою за встановленою формою про перерахунок пенсії, управлінням не приймалося рішення про проведення перерахунку пенсії або про відмову у проведенні перерахунку пенсії, а було направлено лист від 06.10.2021 року №14506-14626/Б-15/8-0500/21 відповідно до Закону України «Про звернення громадян» роз`яснювального характеру щодо прийняття до розгляду наданих довідок для проведення перерахунку пенсії.

Подані позивачем довідки про заробітну плату, видані підприємством, що знаходиться у м. Донецьк, тобто на тимчасово непідконтрольній українській владі території. А тому вони є недійсними і не створюють правових наслідків.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на обліку в Покровському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії за віком. Натепер позивач як отримувач пенсії за віком перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 року № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» з 01.06.2021 року є правонаступником Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (яке перебуває в стані припинення).

17.09.2021 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою, в якій просила надати роз`яснення щодо перерахунку пенсії по заробітній платі у період з 1991 року по 2000 рік на посаді сестри медичної Обласного бюро судово-медичної експертизи м. Донецька.

До заяви додала довідки від 30.06.2021 року № 01-26/785 про заробітну плату за період роботи з січня 1991 року по грудень 1997 року та від 30.06.2021 року № 01-26/786 про заробітну плату за період роботи з січня 1998 року по липень 2000 року, що видані Республіканським бюро судово-медичної експертизи Донецької народної республіки.

Подані позивачем довідки органом Пенсійного фонду прийняті не були.

Заява позивача відповідачем розглянута відповідно до Закону України «Про звернення громадян», і не неї надана відповідь від 06.10.2021 року № 14506-14626/Б-15/8-0500/21, в якій зазначено, що оскільки нею надано довідки про заробітну плату, які видані підприємством, що знаходиться у м. Донецьку (тобто на тимчасово непідконтрольній українській владі території), то проведення перерахунку пенсійної виплати за чинним законодавством неможливе.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ч. 1 ст. 5 цього Закону).

Виключно цим Законом визначаються, зокрема: умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням (ч. 2 ст. 5 цього Закону).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка визначає загальний порядок визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсій, середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

У разі відсутності відомостей про заробітну плату (виплати, дохід) у системі персоніфікованого обліку подаються документи про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), видані в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка визначає порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з ч. 4 ст. 45 вказаного Закону, яка визначає строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 вказаного Закону документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Аналогічні положення містяться в Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.

Розділ ІІ вказаного Порядку містить перелік документів, необхідних, зокрема для перерахунку пенсії, серед яких є: заява про перерахунок пенсії; довідка про заробітну плату (п. 2.7 розд. ІІ).

Позивач мала право на перерахунок пенсії згідно зі ст. 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таке право реалізується шляхом волевиявлення, тобто шляхом подання заяви про перерахунок пенсії.

В жодній з поданих позивачем заяві щодо пенсії, що містяться в її пенсійній справі, питання про перерахунок пенсії з урахуванням спірних довідок, про яке йдеться позові, не ставилося.

Заява від 17.09.2021 року (а не від 07.09.2021 року, як помилково зазначила позивач), з якою позивач пов`язувала позовні вимоги, є заявою про надання роз`яснень.

З огляду на наведене органом Пенсійного фонду України на таку заяву надана відповідь від 06.10.2021 року № 14506-14626/Б-15/8-0500/21.

Вказані дії відповідача не порушують пенсійні права позивача, оскільки не позбавляють її можливості звернення до органу Пенсійного фонду України з питанням про перерахунок пенсії.

З огляду на наведене правові підставі для визнання протиправними дій (бездіяльності) органу Пенсійного фонду України із зазначених в позові підстав – відсутні.

Разом з тим судом встановлено, що органом Пенсійного фонду України не прийняті подані позивачем довідки про заробітну плату, оскільки вони видані підприємством, що розташовано на непідконтрольній українській владі території, а тому, на думку відповідача, такі документи є недійсними і не створюють правових наслідків.

Суд вважає такі посилання відповідача неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Позивач набула трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і такі підприємства були утворені відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий відповідний стаж роботи.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

З огляду на загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.

Отже, орган Пенсійного фонду України зобов`язаний приймати та аналізувати такі документи.

Неможливість проведення перевірки таких документів (довідок) та первинних документів, на підставі яких вони видані, не може бути підставою для порушення пенсійних прав осіб.

З огляду на наведене орган Пенсійного фонду України неправомірно відмовився приймати подані позивачем довідки про заробітну плату, за період роботи, що відображений в її трудовій книжці.

Орган Пенсійного фонду України порушив наведені положення законодавства та пенсійні праві позивача.

З огляду на наведене порушені права позивача підлягають захисту та відновленню шляхом визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови в прийнятті поданих позивачем довідок про заробітну плату та зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти ці довідки.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в прийнятті поданих ОСОБА_1 довідок про заробітну плату від 30.06.2021 року № 01-26/785 та від 30.06.2021 року № 01-26/786, що видані Республіканським бюро судово-медичної експертизи Донецької народної республіки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняти подані ОСОБА_1 довідки про заробітну плату від 30.06.2021 року № 01-26/785 та від 30.06.2021 року № 01-26/786, що видані Республіканським бюро судово-медичної експертизи Донецької народної республіки.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені нею документально підтверджені судові витрати в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 28 грудня 2021 року.

Суддя Т.В. Логойда