Ухвала суду № 102303351, 28.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

28 грудня 2021 р. Справа №200/13996/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про: визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 050750001129 від 14.06.2021 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , визнання протиправним рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28.05.2020 року № 52 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 20.05.2020 року, зобов`язання Головне правління Пенсійного фонду України в Донецькій області при підрахунку стажу враховувати стаж, набутий ОСОБА_1 , згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 30.09.1980 року без виключення будь-яких періодів роботи.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 050750001129 від 14.06.2021 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , визнання протиправним рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28.05.2020 року № 52 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 20.05.2020 року, зобов`язання Головне правління Пенсійного фонду України в Донецькій області при підрахунку стажу враховувати стаж, набутий ОСОБА_1 , згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 30.09.1980 року без виключення будь-яких періодів роботи.

Разом з позовною заявою представником позивача надано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог щодо визнання протиправним рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28.05.2020 року № 52 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 20.05.2020 року.

В обґрунтування заяви представник позивача посилається на те, що після отримання рішення про відмову в призначенні пенсії від 28.05.2020 року № 52 позивачем вчинялись активні дії з метою досудового врегулювання спору, про що на думку представника позивача свідчать лист Міністерства соціальної політики від 28.08.2020 року та лист Головного управління Пенсійного фонду України від 24.09.2020 року, які були направленні на відповідь на запит позивача. Представник позивача зазначає, що також направлялись запити з метою отримання уточнюючих довідок за періоди роботи, які містяться в трудовій книжці, але не враховані при розрахунку стажу, це підтверджується листами Донбасенерго від 26.07.2021 року та Великоновосілківського об`єднаного трудового архіву від 26.07.2021 року, електронним листом Державної архівної служби України. Крім того було направлено запит до Великоновосілківського районного центру зайнятості.

Представник позивача звертає увагу нате, що позивач з 22.5.2020 року влаштувалась на роботу з метою набуття додаткового стажу. Після тривалого досудового врегулювання спору та пошуків способів отримання необхідних довідок, позивачка повторно звернулась з заявою про призначення пенсії, але рішенням про відмову в призначенні пенсії № 050750001129 від 14.06.2021 року отримала лише у 14 вересня 2021 року лише у відповідь на адвокатський запит.

Представник позивача наголошує, що викладені обставини свідчать про вчинення позивачем активних дій, спрямованих на досудове врегулювання спору.

З огляду на вказані обставини представник позивача просила суд поновити позивачу строк звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання дотримання позивачем строків звернення до суду, суд зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша).

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя).

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справі Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Суд зауважує, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 зазначив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголосила на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звернула увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується з принципом Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

Також Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, з посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, зазначила, що норми, зокрема, статі 87 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII Про пенсійне забезпечення та статті 46 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав дійшла висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

На підставі викладеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав визнала за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України у спорах цієї категорії: 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів; 2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо.

До того ж Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звернула увагу на те, що: за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі (пункт 45 постанови); поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами (пункт 48 постанови); чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (пункт 49 постанови).

Згідно частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Також, за приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, вищевказані правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, підлягають обов`язковому врахуванню.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії.

Рішенням Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 52 від 28.05.2020 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії, через відсутність необхідного страхового стажу.

Отже, проаналізувавши матеріали справи, суд приходить висновку, що про порушення своїх прав позивач повинен був дізнався ще у травні 2020 році коли їй не було призначено пенсію, однак з даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду лише 16 жовтня 2021 року, що є порушенням частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд не приймає посилання позивача на те, що намагався вирішити питання в досудовому порядку, оскільки триваюча поведінка відповідача щодо не врегулювання спірних питань вказувала на неможливість врегулювання спору між позивачем та відповідачем.

Крім того, суд наголошує, що відповідно до ч. 4 статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

З аналізу вищезазначених положень вбачається, що досудове врегулювання спору допускається лише якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору та позивач скористався цим порядком, та звернувся з скаргами на дії приватного виконавця до вищого органу або якщо законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору.

У спірному рішенні про відмову в призначенні пенсії позивача № 52 від 28.05.2020 року позивачу було роз`яснено право оскарження рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протягом одного року з моменту прийняття рішення, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення заявника з прийнятим рішенням, або в судовому порядку.

В матеріалах справи наявний лист Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.09.2020 року № 6891-6964/Д-02/8-0500/20, відповідно до якого позивача повідомлено, що управлінням прийнято рішення від 28.05.2020 року № 52 про відмову в призначенні пенсії. Підтвердити трудову діяльність трудової книжки можна в судовому порядкую. Також роз`яснено, що у разі незгоди з рішенням органів Пенсійного фонду України позивач має право оскаржити їх дії або бездіяльність до вищого органу або в судовому порядку.

З огляду на викладене, суд приходить висновку про порушення ОСОБА_1 строків звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправним рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28.05.2020 року № 52 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 20.05.2020 року, оскільки позивач не підтвердив відповідними доказами про існування об`єктивно непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно п. 8 ч. 1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині позовних вимог про визнання протиправним рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28.05.2020 року № 52 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 20.05.2020 року.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника позивача Каратиш Юлії Валеріївни про поновлення строку для звернення до адміністративного суду – відмовити.

Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині позовних вимог про визнання протиправним рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28.05.2020 року № 52 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 20.05.2020 року.

Повний текст ухвали складено та підписано 28 грудня 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Суддя В.В. Олішевська