Рішення № 102303220, 29.12.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2021 року ЛуцькСправа № 140/10770/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі –позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради (діла- відповідач, Департамент соціальної політики) про визнання бездіяльності протиправною щодо ненадання пільг відповідно до статті 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” з 21.07.2021 та зобов`язання надати позивачу пільги з оплати послуг за користування житлом, комунальних послуг, паливом, скрапленим газом, встановлені статтею 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” з 21.07.2021.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має право на отримання пільг визначених ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством, за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. При зверненні її до відповідача в наданні даних пільг їй було відмовлено, оскільки середньомісячний сукупний дохід сім`ї позивача в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищив величину доходу, який дає право на пільгу.

Позивач вважає таку відмову протиправною, зважаючи на те, що рішенням Конституційного суду України від 18.12.2018 року № 12-рп/2018, визнано неконституційним положення ч.6 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою було передбачено, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України ці норми не підлягають застосуванню. З цих підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав та зазначив, що механізм реалізації права пільг з оплати послуг за користування житлом визначено Порядком надання пільг окремим категорія громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого Постановою КМ України № 389 від 04.06.2015 (далі- Порядок № 389). Даним Порядком визначено за яких умов особи мають пільги на оплатку комунальних послуг. Враховуючи те, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї позивача в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищив величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу їй було відмовлено в наданні даних пільг. З врахуванням викладеного просить в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку пільговиків Луцької міської ради як учасник війни та має пільги визначені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

На звернення позивача від 21.07.2021 про надання їй пільг, відповідач листом від 26.07.2021 № 11.29/8306/2021 посилаючись на норми Порядку №389 роз`яснив про те, що оскільки її розмір середньомісячного сукупного доходу на одну особу за попередні шість місяців перевищує величину доходу, що дає право на податкову соціальну пільгу, підстави для надання пільг визначені ст.14 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Преамбулою Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту » від 23 жовтня 1993 року № 3551-XII ( далі – Закон № 3551-XII) визначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Частиною 3 статті 2 даного Закону визначено, що нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Статтями 8, 9 Закону № 3551-XII визначено, хто є учасником війни та визначено осіб які відносяться до учасників війни.

Пунктами 4,5 частини 1 статті 14 Закону визначено, що учасникам війни (статті 8, 9) надаються такі пільги: 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю);

50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю.

Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю).

Відповідно до ч.6 ст.14 Закону № 3551-XII визначено, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частину шосту статті 14 визнано такою, що не відповідає Конституції (є неконституційною) згідно з Рішенням Конституційного Суду № 12-р/2018 від 18.12.2018.

Зокрема, п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду визначено, що у зв`язку з тим, що абзац другий підпункту 1, абзац другий підпункту 2, абзаци другий, третій, четвертий підпункту 3 пункту 9 розділу I Закону України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України“ від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, згідно з якими виключено окремі положення Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII зі змінами, втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, застосуванню підлягатимуть пункти 7, 16 частини першої статті 14, пункти 7, 18 частини першої статті 15, пункти 6, 15, 16 частини першої статті 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII у редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України“ від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.

У зв`язку з прийняттям Закону України від 28 грудня 2014 р. № 76-VIII “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” було затверджено Порядок № 389.

Як встановлено п.1 Порядку № 389 він визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло- та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім`ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства.

Згідно п.2 даного Порядку його дія поширюється на осіб , які мають право на пільги визначені Законом № 3551-XII.

Пунктом 3 Порядку визначено, що пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Відповідно до п.12 Порядку № 389 у разі коли середньомісячний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення письмово інформує пільговиків про те, що вони не мають права на отримання пільг і можуть звернутися за житловою субсидією.

Тобто на даний час після рішення Конституційного Суду України № 12-р/2018 від 18.12.2018, Законом № 3551-XII та Порядком № 389 визначено різні підходи щодо надання пільг особам визначених даним Законом.

Зокрема норми Закону № 3551-XII не містять прив`язки щодо надання пільг особам, які їх мають відповідно до ст.14 даного Закону до середньомісячного доходу сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу, тоді як Порядок таку норму містить.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач стоїть на обліку у міській раді як пільговик відповідно до Закону № 3551-XII.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Згідно із пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту.

Більше того норми частини 3 статті 2 Закону№ 3551-XII визначено, що нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Згідно із частиною третьою статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Виходячи із визначених загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішені питання надання пільг особам відповідно до Закону № 3551-XII, підлягають застосуванню положення даного Закону, який має вищу юридичну силу, а не норми постанови Кабінету Міністрів України № 389 від 04.06.2015 , яким затверджено «Порядок надання пільг окремим категорія громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Згідно із частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 18.12.2018 № 12-р/2018 положення частини шостої статті 14 Закону № 3551-ХІІ (у редакції Закону № 76-VIII) втратили чинність з 18.03.2019 та застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.

Також суд звертає увагу на те, що , у зв`язку із втратою чинності з 18.03.2019 положень частини шостої статті 14 Закону № 3551-ХІІ (у редакції Закону № 76-VIII), не підлягають також застосуванню приписи Порядку № 389, які передбачають надання деяких пільг учасникам війни за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Відтак, суд дійшов висновку, що з 18.03.2019 позивач як учасник війни має право на отримання пільг, передбачених пунктами 4, 5 частини першої статті 14 Закону № 3551-ХІІ, без урахування умови щодо середньомісячного сукупного доходу його сім`ї, а відповідач безпідставно такі пільги не надає.

Отже, відповідач протиправно не надав позивачу пільги визначені ст.14 Закону № 3551-XII з підстави перевищення середньомісячного сукупного доходу сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців який перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, чим допущено протиправну бездіяльність щодо ненадання позивачу пільг визначених п.4,5 ст.14 Закону № 3551-XII.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення виникала б не необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

За таких обставин зазначений спосіб захисту є найбільш ефективним щодо захисту порушених прав позивача.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 № 12-р/2018, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо ненадання ОСОБА_1 як учаснику війни пільг визначених частиною 1 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов`язання відповідача надати позивачу як учаснику війни з 21.07.2021 пільги визначені пунктами 4,5 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством, за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання, без урахування умови щодо середньомісячного сукупного доходу її сім`ї.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 245, 246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо ненадання ОСОБА_1 , як учаснику війни, пільг, визначених частиною 1 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 21.07.2021.

Зобов`язати Департамент соціальної політики Луцької міської ради надати ОСОБА_1 , як учаснику війни, з 21.07.2021 пільги, визначені пунктами 4, 5 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством, за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання, без урахування умови щодо середньомісячного сукупного доходу її сім`ї.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Департамент соціальної політики Луцької міської ради (43025, Волинська обл., м. Луцьк, пр. Волі, 4а, код ЄДРПОУ 03191963).

Суддя Р.С. Денисюк