Рішення № 102303174, 28.12.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року ЛуцькСправа № 140/10626/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "АВГ КАРС" до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “АВГ КАРС” (далі – ПП “АВГ КАРС”, підприємство, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці Держмитслужби (далі - митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205150/2021/000002/1 від 30 серпня 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 липня 2021 року між ПП “АВГ КАРС” (покупець) та Компанією “STORY AUTO OUTLET B.V.” (продавець) укладено контракт №02/21-SA/AWG, за умовами якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні.

Відповідно до пункту 2.1 контракту №02/21-SA/AWG сторони погодили, що загальна вартість контракту складає 1000000,00 Євро, пунктом 2.2 контракту №02/21-SA/AWG встановлено, що ціни на товар будуть зазначені в інвойсі (та/або проформі інвойс) для відповідної поставки і встановлюються в Євро.

На виконання вказаного пункту сторонами погоджено інвойс №01891 від 20 серпня 2021 року, згідно з яким узгоджено сторонами вартість товару - автомобіля LAND ROVER модель RANGE ROVER, 2020 року виготовлення, VIN: НОМЕР_1 - 66000,00 Євро.

Здійснюючи митне оформлення в режимі імпорту товару – легкового автомобіля марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER, 2020 року виготовлення, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , подало митну декларацію №UA205150/2021/002311, де в графі 42 вказано вартість транспортного засобу у розмірі 66 000,00 Євро та застосовано 1 метод визначення митної вартості товару – за ціною контракту, що становить 2 090 827,84 грн (66350,00 Євро). Однак відповідач не погодився із зазначеною митною вартістю та 30 серпня 2021 року видав картку відмови №UA205150/2021/00027 в прийнятті митної декларації та прийняв рішення №UA205150/2021/000002/1 про коригування митної вартості товарів, яким визначив митну вартість товару за резервним 6 методом у розмірі 69598,00 Євро. У зв`язку з цим ПП “АВГ КАРС” надлишково сплатило до Державного бюджету України ввізне мито (10%) в розмірі 10284,63 грн та ПДВ (20%) в розмірі 22626,18 грн.

Позивач вважає рішення Волинської митниці Держмитслужби №UA205150/2021/000002/1 від 30 серпня 2021 року неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Як зазначив позивач, на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №UA205150/2021/002311 від 27 серпня 2021 року митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування.

Щодо зазначення в експортній декларації країни відправлення №21NLKSK3G9АН61 WD55 від 20 серпня 2021 року різних вартостей транспортного засобу декларантом повідомлено митницю, що продавцем при формуванні експортної декларації допущено технічну описку в одній графі і слід вважати правильною суму 66000 євро.

Аналогічні спростування позивач наводить і щодо зазначення в рахунку на перевезення б/н від 26 серпня 2021 року іншої ваги та вказує, що в експортній довідці №24995/21 від 27 серпня 2021 року, в сертифікаті відповідності UA.009.111022-21 від 27 серпня 2021 року, в експортній декларації країни відправлення №21NLKSK3G9АН61 WD55 від 20 серпня 2021 року зазначена вірна власна маса транспортного засобу: 2661 кілограм, проте перевізником помилково в рахунку на оплату зазначено інші дані, вочевидь не виправлено дані попереднього рахунку.

Звертає також увагу, що проформа-інвойс та CMR були надані на вимогу контролюючого органу та враховані митницею.

Стосовно дати інвойсу №01891 від 20 серпня 2021 року та платіжного доручення в іноземній валюті №80 від 19 серпня 2021 року, пояснює наступне.

Відповідно до пункту 3.1 контракту, покупець здійснює оплату вартості товару на умовах попередньої оплати протягом 20 календарних днів з моменту отримання відповідного інвойсу (та/або проформи інвойс) від продавця.

Відтак, 03 серпня 2021 року продавцем було сформовано та надано проформу, на основі якої та на виконання умов контракту щодо передоплати, була здійснена оплата 19 серпня 2021 року, в подальшому, продавцем сформовано та надано остаточний інвойс від 20 серпня 2021 року.

Щодо відсутності додаткових документів стосовно перевезення товару, слід зауважує, що декларантом було додатково надано договір про надання транспортних послуг від 25 серпня 2021 року № 01-08-21/ТР, який був врахований митницею та інших угод з іншими третіми особами про поставку товару не укладались, а, відтак, не можуть бути надані.

Стосовно твердження митного органу про те, що в звіті про оцінку транспортного засобу від 27 серпня 2021 року №434/21 описано пошкодження КТЗ: деформація без пошкодження лакофарбового покриття, оббивки салону, пофарбування кузову, загальний відсоток зменшення вартості КТЗ становить 8% від вартості КТЗ, проте оцінюваний Land Rover модель Range Rover є новим, позивач зазначає, що даний транспортний засіб, поза як і задекларовано як новий, виготовлений у 2019 році, а тому не залежно від того, що він не перебував у експлуатації в класичному розумінні цього слова (тобто він не був у використанні кінцевим споживачем, і не має достатнього пробігу для декларування його як вживаного) він може мати заявлені пошкодження, які виникли за час його дворічної «неексплуатацїї» (зберігання, транспортування, продажу).

ПП «АВГ КАРС» уважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України (далі – МК України), оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом та безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості імпортованого автомобіля.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн, витрати на переклад у розмірі 1000,00 грн, винагороду у разі отримання остаточного рішення на користь позивача (10% від ціни позову) у розмірі 3291,08 грн.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України).

У відзиві на позов від 03.11.2021 №436-7.3-10-14 відповідач позовні вимоги заперечив. В обґрунтування цієї позиції вказав, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією №UA205150/2021/002311 від 27 серпня 2021 року, встановлено, що у поданих до митного контролю та митного оформлення документах наявні розбіжності.

В експортній декларації країни відправлення №21NLKSK3G9AH61WD55 від 20 серпня 2021 року зазначено вартість 66250,00 Євро та 66000,00 Євро. В експертній довідці №24995/21 від 27 серпня 2021 року, в сертифікаті відповідності №UA.009.111022-21 від 26 серпня 2021 року, в експортній декларації країни відправлення №21NLKSK3G9AH61WD55 від 20 серпня 2021 року зазначена власна маса 2661 кг, проте в рахунку на перевезення б/н від 26 серпня 2021 року власна маса вказана 2512,25 кг. До митного оформлення не подано автотранспортну накладну (CMR), документ який свідчить про факт укладення договору на автомобільне перевезення вантажу.

Дата платіжного доручення в іноземній валюті №80 від 19 серпня 2021 року передує даті інвойсу №01891 від 20 серпня 2021 року, тобто інвойс виписаний пізніше ніж здійснено платіж. В той же час передоплата здійснена по контракту №02/21-SA/AWG від 29 липня 2021 року, проте слід зазначити, що контракт підписаний на купівлю легкових транспортних засобів на загальну суму 1000000,00 Євро. Крім того, відповідно до п 3.1. контракту покупець здійснює оплату вартості товару на умовах попередньої оплати протягом 20 календарних днів з моменту отримання відповідного інвойсу або проформи-інвойсу. Тобто вище наведені факти свідчать про наявність проформи-інвойсу, який не подано до митного оформлення.

До митного оформлення подано лише рахунок на перевезення б/н від 26 серпня 2021 р0ку, проте відсутні інші транспортні (перевізні) документи, а саме: довідка про перевезення та договір на перевезення товару з перевізником. Вказане свідчить про наявність ризиків заявления до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання і перевезення транспортного засобу.

Представник відповідача зазначає, що з огляду на вказане, декларанту направлено повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: проформи-інвойсу відповідно до якої здійснювався платіж; CMR; документів, що підтверджують вартість перевезення оцінюваного товару: довідки про перевезення, договору на перевезення товару з перевізником; договору (угоду, контракт) із третіми особами про поставку товару, митна вартість яких визначається; рахунку про здійснення платежів третім особам на користь продавця; банківських платіжних документів які підтверджують факт оплати здійснення транспортних послуг; висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією; інших додаткових наявних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).

Декларантом для підтвердження митної вартості товару листом від 30 серпня 2021 року надано наступні додаткові документи: договір про надання транспортних послуг №01-08-2І/ТР від 25 серпня 2021 року; CMR від 25 серпня 2021 року №б/н; прформу-інвойс від 03 серпня 2021 року; звіт про оцінку транспортного засобу №433/21 від 27 серпня 2021 року.

При розгляді договору про надання транспортних послуг №01-08-2І/ТР від 25 серпня 2021 року митницею спростовано вимогу щодо банківських платіжних документів, які підтверджують факт оплати здійснення транспортних послуг, оскільки згідно з п. 3.2. договору оплата за транспортування здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідного інвойсу.

Спеціалістом оцінювачем ОСОБА_1 в звіті про оцінку транспортного засобу №433/21 від 27 серпня 2021 року описано пошкодження КТЗ: деформація без пошкодження лакофарбового покриття, оббивки салону, оббивки сидінь, загальний відсоток зменшення вартості КТЗ становить 8% від вартості КТЗ. До звіту додано витяг з каталогу www.schwakenet.de від 27 серпня 2021 року №116141/36181234 про оцінку вартості вживаних автомобілів згідно каталогу ШВАКЕ. В даному витягу вказана ціна нового транспортного засобу 105900,00 Євро. В звіті про оцінку транспортного засобу №433/21 від 27 серпня 2021 року спеціаліст оцінювач взяв за вартість ціну КТЗ, що був у користуванні, відповідно до строку експлуатації згідно з довідковою літературою, що відображає ціни КТЗ у країні придбання або в провідних країнах - експортерах у сумі 71200,00 Євро це з врахуванням пробігу 46018 км. Проте, представник відповідача зазначає, що оцінюваний легковий автомобіль марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 є новим з показником одометра 32 км, а вищевказані пошкодження під час проведення митного огляду автомобіля були відсутні, що зазначено в акті проведення митного огляду №UA205150/2021/002311 від 28 серпня 2021 року. Дані наведені в звіті про оцінку транспортного засобу прийняті до уваги митницею виключно як джерело довідкової інформації і носять консультаційний характер, та не можуть бути використані для підтвердження вартості на вище вказаний товар, а даний звіт про оцінку не є висновком експерта.

Так, поданий до митного контролю та оформлення платіжний документ від 19 серпня 2021 року №80 містить інформацію про платіж на умовах OUR (комісійні витрати сплачує платник), який не включено до митної вартості за МД №UA205150/2021/002311 від 27серпня 2021 року, як це передбачено ч.10 ст.58 МК України.

У зв`язку з вищевикладеним та враховуючи ненадання декларантом усіх документів згідно з переліком, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA205150/2021/000002/1 від 30 серпня 2021 року, у якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні 69598,00 Євро за МД №UA204130/2021/008827 від 24 травня 2021 року.

Разом з тим, представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн, витрат на переклад у розмірі 1000,00 грн, винагороду у разі отримання остаточного рішення на користь позивача (10% від ціни позову) у розмірі 3291,08 грн. Вважає, що вказані позивачем витрати на правничу допомогу є неспівмірними із даною справою, а їх сума є необґрунтованою. Щодо стягнення витрат на переклад у розмірі 1000,00 грн зазначає, що на підтвердження понесених витрат позивачем подано рахунок від 23 вересня 2021 року №23/09/21 на суму 1000,00 грн та квитанції до прибуткового касового ордеру від 23 вересня 2021 року №23/09 на суму 1000,00 грн та від 23 вересня 2021 року №23/09-02 на суму 1000,00 грн. Проте, з вказаних документів неможливо встановити, який саме документ підлягав перекладу та й взагалі чи була необхідність у перекладі вказаного документа. При цьому, зважаючи на положення ст. 254 МК України, яка передбачає обов`язок декларанта подавати до митного оформлення разом з оригіналами документів, складених іноземною-мовою, також і їх належним чином засвідчений переклад, вважає, що заявлена в рамках судової справи вимога позивача про стягнення витрат на перекладача є безпідставною.

З наведених підстав відповідач вважає, що його рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені митним законодавством, та у задоволенні позову просив відмовити.

На адресу суду 18 листопада 2021 року надійшла відповідь на відзив, у якій позивач щодо зазначення в експортній декларації країни відправлення №21NLKSK3G9AH61WD55 від 20 серпня 2021 року різних вартостей транспортного засобу вказує, що декларантом повідомлено митницю, що продавцем при формуванні експортної декларації допущено технічну описку в одній графі і правильною слід вважати суму 66000 євро. Щодо зазначення в рахунку на перевезення б/н від 26 серпня 2021 року іншої ваги, то митному органу декларантом надано пояснення, а саме: в експортній довідці №24995/21 від 27 серпня 2021 року, в сертифікаті відповідності UA.009.111022-21 від 26 серпня 2021 року, в експортній декларації країни відправлення №21NLKSK3G9AH61WD55 від 20 серпня 2021 року зазначена вірна власна маса транспортного засобу 2661 кілограм, а перевізником помилково в рахунку на оплату зазначено інші дані маси транспортного засобу. Зазначає, що описка експортера чи перевізника не може вважатись «обґрунтованим сумнівом» митного органу в правильності визначення митної вартості, а відтак не може бути підставою для відмови у прийнятті митної декларації за заявленою декларантом митною вартістю та прийняття рішення про коригування митної вартості.

Щодо того, що платіжне доручення в іноземній валюті №80 від 19 серпня 2021 року передує даті інвойсу №01891 від 20 серпня 2021 року позивач зазначає, що відповідно до п. 3.1 контракту, покупець здійснює оплату вартості товару на умовах попередньої оплати протягом 20 календарних днів з моменту отримання відповідного інвойсу (та/або проформи інвойс) від продавця. Відтак, 03 серпня 2021 року продавцем було сформовано та надано проформу, копію якої надано митному органу. На підстави проформи 19 серпня 2021 року була здійснена оплата, а в подальшому, продавцем сформовано та надано остаточний інвойс №01891 від 20 серпня 2021 року.

Щодо відсутності додаткових документів стосовно перевезення товару, слід зауважити, що декларантом було додатково надано договір про надання транспортних послуг №01-08-21/ТР від 25 серпня 2021 року та CMR.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

29 липня 2021 року між ПП “АВГ КАРС” (покупець) та Компанією “STORY AUTO OUTLET B.V.” (продавець) укладено контракт №02/21-SА/AWG, за умовами якого продавець зобов`язаний поставити, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні. Пунктами 2.1.-2.2. контракту встановлено, що загальна вартість контракту складає 1000000,00 Євро. Ціни на товар будуть зазначені у інвойсі та/або проформі-інвойсі для відповідної поставки і встановлюються в Євро. Відповідно до п. 3.1 контракту, покупець здійснює оплату вартості товару на умовах попередньої оплати протягом 20 календарних днів з моменту отримання відповідного інвойсу (та/або проформи-інвойс) від продавця. Відповідно до п. 4.1.-4.2. контракту товар буде поставлений на умовах EXW (Гаафтен, Нідерланди) згідно правил Iнкотермс-2020. Продавець зобов`язаний передати товар протягом 14 календарних днів після отримання платежу відповідно до пункту 3.1 договору (а.с.29-31).

27 серпня 2020 року для митного оформлення в режимі імпорту товару за описом “легковий автомобіль марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , новий, модельний рік виготовлення 2020, календарний рік виготовлення 2019, загальна кількість місць, включаючи місце водія – 5; призначений для використання дорогами загального користування (перевезення пасажирів), тип двигуна – дизельний, робочий об`єм циліндрів – 2993 см. куб, потужність – 188 kW, тип кузову – універсал, колісна формула – 4x4. Категорія ТЗ за документами виробника М1” декларант ПП “АВГ КАРС” подав митну декларацію №UA205150/2021/002311, в графі 42 якої зазначено ціну автомобіля 66000,00 Євро. В графі 45 зазначено митну вартість товару в сумі 2090827,84 грн (еквівалентну 66350,000 Євро), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару – за ціною контракту.

До митної декларації додавалися такі документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 29 липня 2021 року №02/21-SА/AWG; рахунок-фактуру (інвойс) від 20 серпня 2021 року №01891; автотранспортну накладну від 25 серпня 2021 року б/н; сертифікат про походження товару від 24 серпня 2021 року PL/MF/AS 0029833; платіжне доручення від 19 серпня 2021 року №80; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (експертна довідка) від 27 серпня 2021 року №24995/21; договір про надання транспортних послуг від 25 серпня 2021 року №01-08-21/ТР; рахунок на оплату транспортних послуг б/н від 26 серпня 2021 року; копію митної декларації країни відправлення №21NLKSK3G9AH61WD55 від 20 серпня 2021 року; сертифікат відповідності UA.009.111022-21 від 26 серпня 2021 року; звіт про оцінку транспортного засобу №433/21 від 27 серпня 2021 року (а.с.24-39,42-46).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні 27 серпня 2021 року декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: проформу інвойс відповідно до якої здійснювався платіж; CMR; документи, що підтверджують вартість перевезення оцінюваного товару: довідку про перевезення, договір на перевезення товару з перевізником; договір (угоду, контракт) із третіми особами про поставку товару, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; банківські платіжні документи які підтверджують факт оплати здійснення транспортних послуг; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; інші документи (а.с.50).

Листами від 28 та 30 серпня 2021 року декларант надав відповідачу пояснення та додатково документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: звіт про оцінку транспортного засобу №433/21 від 27 серпня 2021 року; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 25 серпня 2021 року; договір про надання транспортних послуг від 25 серпня 2021 року №01-08-21/ТР; проформу-інвойс від 03 серпня 2021 року. У листах зазначено, що з метою уникнення витрат, пов`язаних з простоєм транспортного засобу та додатковою платою за перебування у терміналі, проять прийняти рішення щодо митної вартості товару без врахування термінів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (а.с.41,51,54).

30 серпня 2021 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205150/2021/000002/1 (а.с.18-19). Згідно з графою 33 цього рішення заявлена декларантом митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки декларантом не надано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України та відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України, а документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: - в експортній декларації країни відправлення №21NLKSK3G9AH61WD55 від 20 серпня 2021 року зазначено вартість 66250,00 Євро і 66000,00 Євро; - в експертній довідці №24995/21 від 27 серпня 2021 року, в сертифікаті відповідності UA.009.111022-21 від 26 серпня 2021 року, в експортній декларації країни відправлення №21NLKSK3G9AH61WD55 від 20 серпня 2021 року зазначена власна маса 2661 кг, проте в рахунку на перевезення б/н від 26 серпня 2021 року власна маса 2512,35 кг (5024,69:2шт); - до митного оформлення не подано CMR, документ який свідчить про факт укладання договору на автомобільне перевезення вантажу; - дата платіжного доручення в іноземній валюті №80 від 19 серпня 2021 року передує даті інвойсу №01891 від 20 серпня 2021 року, тобто інвойс виписаний пізніше ніж здійснений платіж. В той час передоплата здійснена по контракту №02/21-SA/AWG від 29 липня 2021 року, проте контракт підписаний на купівлю легкових транспортних засобів на загальну суму 1000000,00 Євро; - відповідно до п.1.1 контракту покупець зобов`язаний прийняти і оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та б/y, п.2.2 передбачає, що ціни на товар будуть зазначені в інвойсі або в проформі-інвойсі, згідно з п.3.1 покупець здійснює оплату вартості товару на умовах попередньої оплати протягом 20 календарних днів з моменту отримання відповідного інвойсу або проформи-інвойс. Тобто вище наведені факти свідчать про наявність проформи-інвойсу, яка не подана до митного оформлення. До митного оформлення подано лише рахунок на перевезення б/н від 26 серпня 2021 року, проте відсутні інші транспортні (перевізні) документи, а саме: довідка про перевезення та договір на перевезення товару з перевізником.

При розгляді договору про надання транспортних послуг від 25 серпня 2021 року №01-08-21/ТР митницею спростовано вимогу щодо банківських платіжних документів, які підтверджують факт оплати здійснення транспортних послуг, оскільки в п. 3.2 договору оплата за транспортування здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідного інвойсу.

Спеціалістом оцінювачем ОСОБА_1 в звіті про оцінку транспортного засобу №433/21 від 27 серпня 2021 року описано наступні пошкодження КТЗ: деформація без пошкодження лакофарбового покриття, оббивки салону, оббивки сидінь, загальний відсоток зменшення вартості КТЗ становить 8% від вартості. КТЗ. Проте слід зазначити, що оцінюваний автомобіль марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER є новим. Дані наведені в звіті про оцінку транспортного засобу прийняті до уваги митницею виключно як джерело довідкової інформації і носять консультаційний характер, та не можуть бути використані для підтвердження вартості на вищевказаний товар.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також, вимогами ч.6 ст.54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 26 (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні 69598,00 Євро за МД від 24 травня 2021 року № UA204130/2021/008827.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205150/2021/00027 (а.с.16-17).

30 серпня 2021 року декларантом подано митну декларацію №UA205150/2021/002376 (а.с.20-21), за якою імпортований автомобіль випущено у вільний обіг зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, шляхом надання гарантій.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару – легкового автомобіля – за основним методом – за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України – декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять розбіжності і неточності.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, що наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом – за ціною договору (контракту) ПП “АВГ КАРС” подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс), рахунок-проформу; банківські платіжні документи, що стосуються придбаного товару).

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так зовнішньоекономічний договір (контракт) від 29 липня 2021 року №02/21-SА/AWG містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; проформа-інвойс від 03 серпня 2021 року визначає вартість товару 66000,00 Євро. Такі ж відомості щодо вартості товару 66000,00 Євро містить і рахунок-фактура (інвойс) від 20 серпня 2021 року №01891. Доказом оплати є платіжне доручення в іноземній валюті від 19 серпня 2021 року №80 на суму 66000,00 Євро, за яким можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу, номер контракту, автомобіль (номер кузова НОМЕР_1 ) та суму коштів, що відповідає вартості товару за рахунком-фактурою від 20 серпня 2021 року №01891 (а.с.24,27,29-31,52).

Твердження відповідача у спірному рішенні про зазначення в експортній декларації країни відправлення №21NLKSK3G9AH61WD55 від 20 серпня 2021 року різних вартостей транспортного засобу 66250,00 Євро та 66000,00 Євро спростовуються листом декларанта, яким повідомлено митний орган, що продавцем при формуванні експортної декларації допущено технічну описку в одній графі і правильною слід вважати суму 66000,00 Євро, про що листом від 30 серпня 2021 року декларантом було повідомлено митний орган.

Щодо того, що в рахунку на перевезення б/н від 26 серпня 2021 року зазначена інша вага, суд звертає увагу на те, що в експортній довідці №24995/21 від 27 серпня 2021 року, в сертифікаті відповідності UA.009.111022-21 від 27 серпня 2021 року, в експортній декларації країни відправлення №21NLKSK3G9АН61 WD55 від 20 серпня 2021 року зазначена вірна власна маса транспортного засобу: 2661 кілограм, проте перевізником помилково в рахунку на оплату зазначено інші дані.

Суд погоджується з твердженням представника позивача, що описка експортера чи перевізника не може вважатись «обґрунтованим сумнівом» митного органу в правильності визначення митної вартості, а відтак не може бути підставою для відмови у прийнятті митної декларації за заявленою декларантом митною вартістю та прийняття рішення про коригування митної вартості.

Посилання відповідача в рішенні на те, що платіжне доручення в іноземній валюті №80 від 19 серпня 2021 року передує даті інвойсу №01891 від 20 серпня 2021 року спростовуються з огляду на наступне. Відповідно до п. 3.1 контракту, покупець здійснює оплату вартості товару на умовах попередньої оплати протягом 20 календарних днів з моменту отримання відповідного інвойсу (та/або проформи інвойс) від продавця. Відтак, 03 серпня 2021 року продавцем було сформовано та надано проформу-інвойс, копія якої надавалась митному органу на вимогу. Проформа-інвойс (proforma-invoice) є попереднім рахунком, виставленим за оплату товару постачальником (експортером, продавцем, відправником) (а.с.52). В даному випадку у зв`язку із тим, що контрактом передбачено передоплату, продавцем було сформовано проформу-інвойс, на підставі якої була здійснена оплата, а в подальшому, продавцем сформовано та надано остаточний інвойс №01891 від 20 серпня 2021 року.

Суд зазначає, що проформа-інвойс у міжнародній комерційній практиці документ, виписаний до того, як стає відомою повна інформація про товари; містить відомості про ціну товару, але не є розрахунковим документом (не виконує головної функції рахунку як платіжного документа), бо він не містить вимоги про сплату зазначеної в ньому суми; може бути виписаний на ще не відвантажений товар, щоб повідомити покупця про основні характеристики товару).

Таким чином, лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 1 статті 3 МК України є документом, який підтверджує митну вартість. Разом з тим і в проформі-інвойс і у наданому декларантом інвойсі вказана вартість товару 66000,00 Євро, що відповідає митній вартості заявленій у митній декларації від 27 серпня 2021 року №UA205150/2021/002311.

Суд також звертає увагу, що твердження відповідача у спірному рішенні про ненадання декларантом автотранспортної накладної (CMR) від 25 серпня 2021 року №б/н та договору про надання транспортних послуг №01-08-2І/ТР від 25 серпня 2021 року не відповідає дійсності, оскільки інформація про надання вказаних документів відображена і в митній декларації №UA205150/2021/002311 від 27 серпня 2021 року, і в картці відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205150/2021/00027 (а.с.16,2-23). Крім того, декларантом для підтвердження митної вартості товару листом від 30 серпня 2021 року повторно митному органу надано договір про надання транспортних послуг №01-08-2І/ТР від 25 серпня 2021 року та CMR від 25 серпня 2021 року №б/н (а.с.51).

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас, на думку суду, у своєму рішенні про коригування митної вартості відповідач аргументовано не довів, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому ненадання декларантом запитуваних митницею документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості.

Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16 та 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15 суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд звертає увагу, що надані до митного оформлення товару документи не містять числових розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.

Як вказано в постанові Верховного Суду від 28 травня 2019 року в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

При прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію ЄАІС Держмитслужби та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Однак суд зазначає, що сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому суд враховує, що вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки (оптова/роздрібна ціна) тощо.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На переконання суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача №UA205150/2021/000002/1 від 30 серпня 2021 року про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне та з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України рішення у спорі належить прийняти на користь позивача, а не владного суб`єкта, і позов задовольнити повністю.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору у сумі 2270,00 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн, витрат на переклад у розмірі 1000,00 грн, винагороду у разі отримання остаточного рішення на користь позивача (10% від ціни позову) у розмірі 3291,08 грн.

У відзиві на позов 03 листопада 2021 року відповідач заперечив щодо такого розміру судових витрат, вказавши на їх необґрунтованість та недоведеність, просив відмовити в задоволенні вимоги про стягнення судових витрат.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 02 січня 2019 року №01/01-19, укладеного між ПП “АВГ КАРС” (замовником) та адвокатським об`єднанням “БОНА ФІДЕ” (виконавцем) (а.с.63-64), акта надання послуг від 23 вересня 2021 року №51 на суму 3500,00 грн (а.с.67), платіжного доручення від 24 вересня 2021 року №314 на суму 3500,00 грн (а.с.66).

За умовами пункту 3.1 договору про надання правової допомоги від 02 січня 2019 року №01/01-19 розмір оплати за надані послуги визначається об`єднанням, погоджується із замовником у актах виконаних робіт, що є невід`ємною частиною даного договору. 3а надання послуг замовник зобов`язується оплатити їх вартість згідно з пунктом 3.1 договору протягом 5 днів після виставлення рахунку шляхом перерахування на розрахунковий рахунок об`єднання у гривневому еквіваленті.

Як вбачається з акта надання послуг від 23 вересня 2021 року №51 (договір від 03 січня 2020 року №13-06/20), виконавцем було виконано такі роботи (надано послуги) вартістю 3500,00 грн: юридичні послуги по оскарженню рішення про коригування митної вартості товарів №UA205150/2021/000002/1 від 30 серпня 2021 року.

Крім того, до розрахунку суми судових витрат включено винагороду у розмірі 10% від ціни позову, що становить 3291,08 грн, яка сплачується позивачем у разі отримання остаточного рішення на його користь.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з “гонораром успіху”. Європейський суд з прав людини указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, та приймаючи до уваги клопотання відповідача стосовно судових витрат, суд вважає, що загальна сума, заявлена до відшкодування (3500,00 грн + 3291,08 грн = 6791,08 грн), є необґрунтованою, неспівмірною та надмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг. При цьому суд звертає увагу, що винагорода у разі отримання остаточного рішення на користь позивача (10% від ціни позову) у сумі 3291,08 грн договором про надання правової допомоги від 02 січня 2019 року №01/01-19 сторонами не обумовлена.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, та враховуючи заперечення відповідача, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов`язаних із перекладом на українську мову документів, поданих до митного оформлення іноземною мовою, суд керується приписами частини п`ятої статті 137 КАС України, за змістом якої розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Отже, такі витрати також підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат з перекладу документів ФОП ОСОБА_2 позивачем подано рахунок від 23 вересня 2021 року №23/09/21 на суму 1000,00 грн та квитанції до прибуткового касового ордеру від 23 вересня 2021 року №23/09 на суму 1000,00 грн, а тому суд вважає, що такі витрати підлягають стягненню з відповідача.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач за подання даного позову сплатив судовий збір у сумі 2270,00 грн згідно з платіжним дорученням від 24 вересня 2021 року №316 (а.с.15).

З урахуванням наведеного, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2270,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн та витрати, пов`язані із залученням перекладача в сумі 1000,00 грн .

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства “АВГ КАРС” до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби №UA205150/2021/000002/1 від 30 серпня 2021 року про коригування митної вартості товарів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби на користь приватного підприємства “АВГ КАРС” судовий збір в сумі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок), витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок) та витрати, пов`язані із залученням перекладача в сумі 1000,00 грн (одну тисячу гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватне підприємство “АВГ КАРС” (45603, Волинська область, Луцький район, село Струмівка, вулиця Рівненська, 74, код ЄДРПОУ 41400897).

Відповідач: Волинська митниця Держмитслужби (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя Т.М. Димарчук