Рішення № 102302986, 28.12.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року ЛуцькСправа № 140/9055/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – відповідач, ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 березня 2021 року №63171-2405-0306.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 березня 2021 року ГУ ДПС у Волинській області сформовано податкове повідомлення-рішення №63171-2405-0306, яким ОСОБА_1 за належну йому на праві власності земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:15:007:0030, загальною площею 0,6251 га, було визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за податковий період 2021 рік в розмірі 60919,19 грн.

Позивач вказує, що з 24 листопада 2008 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, з 01 січня 2016 року є платником єдиного податку 3 групи зі ставкою податку 5% та протягом податкового періоду (2021 рік) зазначена вище земельна ділянка використовувалась та використовується ним у господарській діяльності.

Так, протягом вказаного податкового періоду ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність, яка полягає у здачі в оренду власних транспортних засобів, зокрема вантажних автомобілів та напівпричепів ФОП ОСОБА_2 , який займається вантажними перевезеннями, при цьому належні йому вантажні автомобілі та причепи, що надаються в оренду в періоди між їх використанням в рейсах знаходяться та обслуговуються саме на вказаній земельній ділянці, тобто фактично земельна ділянка слугує стоянкою цих автомобілів.

Окрім того, на спірній земельній ділянці позивач здійснює господарську діяльність із надання послуг щодо зберігання транспортних засобів, а саме платної стоянки вантажних автомобілів та напівпричепів. Вказана діяльність також повністю відповідає цільовому призначенню нерухомого майна, що розташоване на вказаній території – крита автостоянка.

Вказує, що надання в оренду напівпричепів, а також надання послуг із зберігання транспортних засобів (автостоянки) є видами господарської діяльності, які відповідають переліку КВЕД (77.12 та 52.29), що наведені в реєстрі платників єдиного податку щодо позивача, як фізичної особи-підприємця, який перебуває на спрощеній системі оподаткування. Позивачем було задекларовано дохід від здійснення вказаної вище діяльності згідно із податковими деклараціями платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця за 1 квартал 2021 року та 1 півріччя 2021 року, а також згідно із квитанціями сплачено єдиний податок з такого доходу у передбаченому розмірі (5%).

Вважає, що перебування його як фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування та використанням у 2021 році спірної земельної ділянки у своїй господарській діяльності за відповідними КВЕД обумовлюють звільнення від обов`язку нарахування та сплати податку на майно (в частині земельного податку) за вказаний податковий період.

З наведених підставі просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав мотивуючи тим, що повідомлення, за встановленою формою №20 ОПП «Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність» визначену Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588, щодо земельних ділянок до контролюючих органів ОСОБА_1 не подавались.

В податкових деклараціях платника єдиного податку за 1 квартал 2021 року, 1 півріччя 2021 року відображено отримання доходу в сумі 175000,00 грн. (за 1 квартал – 81 100,00 грн.) лише по однову виду діяльності, а саме: КВЕД 52.21 – Допоміжне обслуговування наземного транспорту.

Повідомляє, що договором про зберігання автотранспортних засобів, укладеним між ОСОБА_1 (виконавець) та ОСОБА_2 (замовник), а саме пунктом 1.1 визначено, що виконавець має здійснювати охорону за весь час перебування автотранспортних засобів, проте підприємницькій діяльності ОСОБА_1 не використовує працю найманих працівників.

Позивач до податкового органу з питань проведення звірки не звертався та ніяких підтверджуючих оригіналів документів, щодо можливого права користування пільгою по земельному податку, не надавав.

З наведених підстав просить у задоволенні позову відмовити повністю.

В поданій до суду відповіді на відзив позивач підтримав власну правову позицію, наведену в позовній заяві. Додатково повідомляє, що має право самостійно здійснювати господарську діяльність без залучення найманих працівників. Для збереження автотранспортних засобів замовника на спірній земельній ділянці створені всі необхідні для цього умови: високий бетонний паркан обтягнутий колючим дротом, автоматизована система в`їзду та виїзду автомобілів, що зберігаються за допомогою дистанційних пультів та сучасної комп`ютерної програми (відкриття воріт через смартфон водія), сучасна система відео нагляду за територією також через відповідну програму на смартфоні, сторожові собаки та ін. Контроль за вищевказаним процесом, тобто зберіганням транспортних засобів замовника на належній йому території здійснює самостійно за допомогою вищевказаних засобів, що забезпечує відсутність потреби у найманій праці.

Щодо клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачав підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив такі обставини та приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 з 24 листопада 2008 року зареєстрований як фізична особа – підприємець, є платником єдиного податку 3 групи та здійснює наступні види діяльності КВЕД: 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту (основний); 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів; 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань та витягом з електронного кабінету платника податків (а.с.9-10).

Згідно витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 квітня 2014 року №20739634, позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:15:007:0030, загальною площею 0,6251 га (а.с.11-12).

ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення – рішення 09 березня 2021 року №63171-2405-0306, яким визначено грошове зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб за 2021 рік в розмірі 60919,19 грн. (а.с. 8).

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до підпункту 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

За приписами підпункту 270.1.1 пункту статті 270 ПК України визначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивачу на праві власності належать земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:15:007:0030, загальною площею 0,6251 га.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 291.2 статті 291 ПК України передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

У пункті 269.2 статті 269 ПК України також передбачено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

Згідно з підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України (у редакції з 01 січня 2020 року) платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Отже, умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Разом з тим, платників єдиного податку першої - третьої груп з 1 липня 2020 року не діє звільнення від сплати земельного податку за ділянки, які надаються в оренду (найм, позичку), а також за ділянки, на яких розташовані об`єкти нерухомості, що надаються в оренду (найм, позичку).

Згідно даних реєстру платників єдиного податку, ФОП ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року є платником єдиного податку 3 групи зі ставкою податку 5%.

Поряд з цим суд зауважує, що у значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 статті 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку).

На переконання суду, у даному випадку є достатні підстави стверджувати, що ФОП ОСОБА_1 використовує належну йому земельну ділянку у господарській діяльності, відтак звільняється від сплати земельного податку.

Зокрема, на спірній земельній ділянці позивач здійснює господарську діяльність із надання послуг щодо зберігання (стоянки) транспортних засобів, а саме платної стоянки вантажних автомобілів (тягачів) та/або напівпричепів, що підтверджується договором про надання послуг зберігання (стоянки) транспортних засобів № 1-М від 01 січня 2021 року з додатками, укладеним між ФОП ОСОБА_1 (виконавець) та ФОП ОСОБА_2 (замовник), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28 січня 2021 року №1-000004, від 26 лютого 2021 року №1-000009, від 31 березня 2021 року №1-000014, від 29 квітня 2021 року №1-000019, від 29 червня 2021 року №1-000029, від 29 липня 2021 року №1-000034, а також наданими суду фотоматеріалами (а.с. 24-22, 13).

Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що за цим договором виконавець зобов`язується на належній останньому території за адресою: АДРЕСА_1 , надати замовнику місця для стоянки транспортних засобів, а саме вантажних автомобілів (тягачів) та/або напівпричепів, зазначених у Додатку 1 до цього Договору, який є його невідємною частиною.

Виконавець на виконання умов Договору зобов`язаний: здійснювати охорону вказаних вище транспортних засобів своїми силами і засобами за весь час їх знаходження на стоянці; вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання транспортні засоби в період дії цього Договору; за весь час знаходження транспортних засобів на стоянці, що охороняється, Виконавець здійснює охорону вказаних автомобілів з метою недопущення псування, загибелі, розукомплектування, іншого заподіяння Замовнику майнового збитку; дозволити технічне обслуговування транспортного засобу в спеціально відведених і обладнаних на стоянці місцях; забезпечити безперешкодній в`їзд-виїзд на місце/з місця стоянки (пункт 2.1 Договору).

Також як вбачається із договорів оренди транспортних засобів від 15 вересня 2016 року №3, від 20 жовтня 2016 року №4, від 21 листопада 2016 року №5, від 10 грудня 2016 року №6, від 01 січня 2017 року №1, від 18 січня 2017 року №2, від 18 січня 2017 року №3, від 05 лютого 2017 року №4, від 16 лютого 2017 року №5, від 25 лютого 2017 року №6, від 29 березня 2017 року №7 та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) позивач провадив господарську діяльність, яка полягає у здачу в оренду власних транспортних засобів, зокрема вантажних автомобілів та напівпричепів ФОП ОСОБА_2 (а.с.23-87).

Як стверджує позивач, належні йому вантажні автомобілі та причепи, що надаються в оренду в періоди між їх використанням в рейсах знаходяться та обслуговуються на належній йому земельній ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:15:007:0030, тобто фактично земельна ділянка слугує стоянкою цих автомобілів.

Вказані обставина, на думку суду, підтверджується поданими до податкового органу повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність форма №20-ОПП від 29 вересня 2016 року, від 20 грудня 2016 року, від 06 лютого 2017 року, від 06 квітня 2017 року, в яких місцезнаходженням таких транспортних засобів вказано: місто Ковель вулиця Володимирська, 131 А (а.с.96-99).

Крім того, ФОП ОСОБА_2 листом від 10 серпня 2021 року підтвердив ті обставини, що протягом 2021 року між ним та ФОП ОСОБА_1 дійсно існували та існують договірні правовідносин щодо надання позивачем в оренду транспортних засобів, нерухомого майна та надання послуг із збереження (стоянки) належних йому та орендованих транспортних засобів. Також повідомив, що надання ФОП ОСОБА_1 послуг із зберігання (стоянки) вказаних транспортних засобів відбувалось та відбувається протягом 2021 року на підставі укладеного договору зберігання транспортних засобів (стоянки) від 01 січня 2021 року, безпосередньо з використанням належної позивачу території, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.95).

Як вбачається із податкових декларацій платника єдиного податку за 2021 рік (1 квартал та 1 півріччя), за наслідками здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 задекларований дохід в загальній сумі 175500,00 грн. (а.с. 88-91)) та згідно із наданими суду квитанціями сплачено єдиний податок з такого доходу (а.с.92-93).

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Суд вважає, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень достатніми та допустимими доказами не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення – рішення та жодним чином не спростовано використання позивачем належної йому земельної ділянки під час здійснення підприємницької діяльності.

Натомість, на думку суду, наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується, що земельну ділянку яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:15:007:0030, загальною площею 0,6251 га позивач використовує у власній господарській діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) як суб`єкт господарювання, який застосовує спрощену систему оподаткування.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 908,00 грн., сплачений квитанцією від 16 серпня 2021 року №39.

Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 09 березня 2021 року №63171-2405-0306.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679) на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк