Рішення № 102301402, 20.12.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/162/21

Справа №754/6950/18

РІШЕННЯ

Іменем України

20 грудня 2021 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Зотько Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Микитюк А.В.,

представника відповідача Здоровця С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовною заявою Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м.Києва в особі директора Лимара Юрія Вікторовича до Комунального підприємства Київської міської ради «Телекомпанія «Київ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ОСОБА_3 , про захист честі, гідності та ділової репутації, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва в особі директора Лимара Юрія Вікторовича звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства Київської міської ради «Телекомпанія «Київ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ОСОБА_3 , про захист честі, гідності та ділової репутації, а саме: визнати недостовірною інформацію, та такою, що не відповідає дійсності відносно Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва поширену у телепередачі «Київ LIVE» Комунального підприємства Київської міської ради «Телеканал «Київ», що транслювалась о 21 год. 12 хв. 12 с. (тривалість сюжету 04 хв. 19 с.) про те, що керівництво КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва в особі директора ОСОБА_4 , шляхом примусу, вимагання та шантажу примушував ОСОБА_2 до збирання грошей та придбання нею за власний кошт медичного стоматологічного устаткування; зобов`язати Комунальне підприємство Київської міської ради «Телеканал «Київ», у спосіб найбільш близький до способу їх поширення, а саме: шляхом опублікування спростування у запланованому найближчому випуску телепередачі «Київ LIVE», в якому відобразити, що керівництво Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва в тому числі і ОСОБА_4 не має відношення ні до примушування ОСОБА_2 збирати грошові кошти, ні до примушування придбавати медичне стоматологічне обладнання; визнати недостовірною інформацію, та такою, що не відповідає дійсності відносно директора Комунального некомерційного підприємства «Консультативно- діагностичний центр» Деснянського району м. Києва ОСОБА_4 , поширену незалежним кореспондентом ОСОБА_1 на своїй сторінці Інтернет ресурсу «YouTube» 19.09.2017 року о 17 год. 35 хв. (тривалість сюжету 5 хв. 05 с.) під назвою «За викриття корупційної схеми лікаря мало не вбили!», де було зазначено, що ОСОБА_4 за підтримки своїх спільників високопосадовців був призначений на посаду директора Підприємства та створив у Філії АДРЕСА_1 підпільне ортопедичне платне відділення на 1 поверсі, підпільну зуботехнічну лабораторію у підвалі де працюють люди з інших відділень, підпільне стоматологічне відділення на 4 поверсі та за сприяння та своїх спільників заволодів всім майном Філії № 3; зобов`язати незалежного кореспондента ОСОБА_1 не пізніше не пізніше наступного дня від набрання рішення у даній справі законної сили, спростувати інформацію, вказану в попередньому пункті шляхом створення та висвітлення сюжету в якому відобразити правдиву інформацію щодо діяльності Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва та його керівництва, фактичної обстановки на Підприємстві та дотримання законів України; визнати недостовірною інформацію, та такою, що не відповідає дійсності відносно Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва та його керівництва поширену у щоденній програмі новин «ТСН», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1», що транслювалась 10.04.2018 року о 19 год. 30 хв. (тривалість сюжету 3 хв. 09 с.), під назвою «У Києві біля медичного закладу невідомі жорстоко побили лікаря» де було зазначено про причетність керівника Підприємства ОСОБА_4 до побиття біля Філії № 2 по АДРЕСА_2 лікаря ОСОБА_3 , протиправного збирання з пацієнтів грошей, які в подальшому передавались керівництву, незаконно діючих на території медичного закладу лабораторії з виготовлення зубних протезів та коронок і погроз з боку ОСОБА_4 . ОСОБА_2 та її дітям, у зв`язку з тим, що вказані лікарі активно борються з корупцією у медичному закладі; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» у спосіб найбільш близький до способу їх поширення, а саме: шляхом опублікування спростування у запланованому найближчому випуску щоденної програми новин «ТСН» інформації, вказаної в попередньому пункті шляхом створення та висвітлення сюжету в якому відобразити правдиву інформацію щодо діяльності Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва, фактичної обстановки на Підприємстві, непричетності до погроз та побиття лікарів та дотримання керівництвом законів України; зобов`язати ОСОБА_2 не пізніше наступного дня від дня набрання рішення у даній справі законної сили, спростувати інформацію яка міститься у сюжетах програм новин «ТСН», «Київ LIVE» та у сюжеті, що міститься на сторінці Інтернет ресурсу «YouTube» у сюжеті незалежного кореспондента ОСОБА_1 ; зобов`язати ОСОБА_3 не пізніше наступного дня від дня набрання рішення у даній справі законної сили, спростувати інформацію яка міститься у сюжеті програм новин «ТСН».

Позовна заява обґрунтована тим, що 14.07.2017 року у телепередачі «Київ LIVE» телекомпанії «Київ» (посилання https://youtu.be/paiMlQ3SR7k), що транслювалася о 21 год. 12 хв. 12 сек. (тривалість сюжету 04 хв. 19 сек.), гр. ОСОБА_2 було поширено недостовірну інформацію щодо директора Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва ОСОБА_4 .

У даному сюжеті ОСОБА_2 було зазначено та наголошено в стверджувальній формі, про те, щопПозивач шляхом примусу, вимагання та шантажу примушував її до збирання грошей та придбання за власний кошт медичного стоматологічного устаткування.

Вказана поширена інформація є негативною, так як саме у ній стверджується про те, що позивач перебуваючи на посаді директора КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва, через вчинення ним дій які порушують закони України, принципи моралі, загальновизнані правила життя, та неетичної поведінки у суспільному та діловому житті, порушив закон та права відповідачки ОСОБА_2 , що не відповідає дійсності.

Також, ІНФОРМАЦІЯ_1 о 17 год. 35 хв. на своїй сторінці Інтернет сайту Ютуб незалежним журналістом ОСОБА_1 (посилання https://www.youtube.com/watch?v=HbSKYMy3I1I), було опубліковано відео сюжет, тривалістю 5 хв. 05 сек., під назвою «За викриття корупційної схеми лікаря мало не вбили!» де ОСОБА_1 поширив недостовірну інформацію, яку оголосила під час інтерв`ю ОСОБА_2 ..

У даному сюжеті було неодноразово зазначено та наголошено в стверджувальній, формі з демонстрацією документів, які мають невідоме походження, зміст яких не було показано, про те, що позивач керуючись підтримкою та допомогою високопосадовців та політичних діячів отримав повне керівництво над усіма поліклініками Деснянського району, які були реорганізовані у 2013 році у КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва.

Також в опублікованому Р.П.Реведжуком сюжеті, відповідачкою ОСОБА_2 було неодноразово зазначено та наголошено в стверджувальній формі, про те, що позивач створив у Філії АДРЕСА_3 , підпільне стоматологічне відділення, яке розташоване на 4 поверсі, підпільне ортопедичне платне відділення, яке розташоване на 1 поверсі, підпільну зуботехнічну лабораторію, яка розташована у підвалі, та де працюють люди, які влаштовані у інших відділеннях, та окрім цього вказує, що у зв`язку з тим, що позивач разом зі своїми спільниками протиправно заволодів всім майном Філії № 3 тощо.

Вказана поширена інформація як і попередньо описана є негативною, у ній стверджується про те, що позивач, через вчинення ним дій які порушують закони України фактично знищив діяльність медичного закладу та з метою збагачення створив підпільні підприємства, привласнив собі як Підприємство загалом, так і все майно, що також не відповідає дійсності.

Також, 10 квітня 2018 року на телевізійному каналі «1+1» (надалі - Відповідач - 4) у щоденній програмі новин «ТСН» о 19 год. 30 хв. було опубліковано відео сюжет: «У Києві біля медичного закладу невідомі жорстоко побили лікаря» (посилання: - https://tsn.ua/video/video-novini/u-kivevi-bilva-medichnogo-zakladu-nevidomi-zhorstokopobili- likarva.html), тривалістю 3 хв. 09 сек. чим було поширено недостовірну інформацію щодо причетності керівників Підприємства до побиття біля медичного закладу лікаря узиста ОСОБА_3 , протиправного збирання з пацієнтів грошей та передання їх керівництву, незаконно діючої на території медичного закладу лабораторії з виготовлення зубних протезів та коронок, погроз з боку позивача відповідачці ОСОБА_2 та її дітям.

У даному сюжеті журналістами програми новин «ТСН» було зазначено та наголошено в стверджувальній формі, про те, що відповідача ОСОБА_3 було побито у зв`язку з його активною боротьбою з проти корупції у медичному закладі, поборами з лікарів яких примушують до вимагання з пацієнтів грошових коштів, тощо.

Тобто всі сюжети мають майже ідентичний зміст викладеної інформації Відповідачами та майже не змінюється. Та як видно така інформація надається одними і тими ж особами.

Ні в одному відео сюжеті, про які йшлося вище в позовній заяві, відповідачі не вказують на конкретні обґрунтовані факти, не спираються та не оприлюднюють документи чи інші фактичні обставини які б підтверджували правдивість оприлюдненої інформації, шляхи отримання таких відомостей, їх перевірку, чим фактично свідомо, з метою, можливо отримання більшого рейтингу на каналі або інших корисливих цілей створили продукт який містить завідомо неправдиву інформацію.

Відсутні будь-які судові рішення, якими визнаються дії посадових осіб Підприємства такими, що мають ознаки корупції або інших правопорушень вчинених директором Підприємства, іншими посадовими особами Підприємства, при здійсненні Підприємством господарської і фінансової діяльності, як про це стверджують відповідачі.

Таким чином, порушення прав позивача поширенням недостовірної інформації полягає у тому, що такі відомості ганьблять честь, гідність та ділову репутацію останнього в очах невизначеного кола осіб, які могли бачити сюжети від 14.07.2017 року у телепередачі «Київ LIVE» телеканалу «Київ», 19.09.2017 року на сторінці каналу кореспондента «Ютуб» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на телеканалі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » щоденних новин «ТСН».

Тобто відповідачами доведена до глядачів інформація у вище вказаних сюжетах щодо позивача є відомостями про ведення господарської діяльності позивачем при задіяні у корупційних схемах за підтримки осіб, які рахуються корупціонерами, та порушення законодавства України.

Поширена інформація формує думку, що позивач тісно пов`язаний з корупційною діяльністю, більш того, допускає у своєму суспільному житті порушення принципів моралі, загально визначених правил співіснування при веденні своїй діяльності, а також не може чесно, не порушуючи вимог законів України вести свою діяльність та надавати послуги.

У випадку поширення такої інформації особами, які переглянули вище вказані сюжети, та які вважатимуть цю інформацію достовірною, невизначеному колу осіб, то такими діями буде остаточно та фактично безповоротно заплямовано честь, гідність та ділову репутацію Позивача в очах таких осіб.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 04.06.2018 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою судді від 05.05.2020 було вирішено зупинити провадження у справі за позовом Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м.Києва в особі директора Лимара Юрія Вікторовича до Комунального підприємства Київської міської ради «Телекомпанія «Київ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ОСОБА_3 , про захист честі, гідності та ділової репутації до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_8 до Міністерства охорони здоров`я України, треті особи: КНП КДЦ Деснянського району м.Києва, Департамент охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації про визнання неправомірними дії, скасування рішення, ліцензії та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою судді від 10.02.2021 було поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.

Ухвалою судді від 24.03.2021 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача - ОСОБА_9 у судове засідання 29.12.2021 не з`явився, про розгляд справи сповіщався належним чином. В судовому засіданні 11.10.2021 позовні вимоги підтримав у повному обсЯзі, просив суд про їх задоволення.

Представник ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» - Здоровець С.В. у судовому засіданні заперечував щодо вимог позовної заяви, посилаючись на її необґрунтованість.

17.07.2018 від представника ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» Л. Вірчевої надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого представник товариства просила в позові відмовити посилаючись на те, що передусім у даній справі підлягає доказуванню сам факт поширення у телевізійному ефірі ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» недостовірної інформації щодо позивача. Інакше кажучи, в процесі розгляду справи має розглядатися (на предмет її достовірності та поширення) лише та інформація, яка могла міститься у сюжеті, що транслювався саме в ефірі відповідача.

Відповідач ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» не отримував від позивача або його представників заяви про спростування спірної інформації, що нібито містилась у передачі «ТСН» за 10.04.2018 року. Оскільки на даний момент термін зберігання телепередачі сплинув, ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» не може ані підтвердити ані спростувати факт сповіщення спірного сюжету у телепередачі «ТСН» зі змістом, викладеним саме у вигляді, наведеному Позивачем.

Позивач стверджує, що недостовірна інформація щодо нього розповсюджена у ефірі ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» , та просить спростувати її саме у ефірі. В той же час на підтвердження факту розповсюдження спірної інформації у телеефірі позивач не надає жодного доказу.

Представник зазначила, що безумовно, на підтвердження факту сповіщення сюжету в ефірі позивач має навести докази розповсюдження сюжету саме в ефірі ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» . Формулюючи позовні вимоги, позивач не наводить конкретних висловів, що містять, на його думку, недостовірну інформацію і мають бути спростовані. Стверджуючи, що ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» розповсюдив недостовірну інформацію, Позивач не навів жодної конкретної фрази з такою інформацією, обмежуючись лише загальними. Слід зазначити, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Проте, Позивач не наводить, яку саме недостовірну (у сенсі наведеного) інформацію розповсюдив щодо нього ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1»і які конкретно вислови є недостовірними та полягають спростуванню.

Що стосується змісту сюжету, який наданий Позивачем, у наданому сюжеті повністю дотримано принципу об`єктивності у поданні інформації - всім особам, причетним до ситуації, надано можливість висловити свою точку зору. Директор Позивача ОСОБА_4 висловив свою точку зору, заперечивши всі звинувачення з боку лікарів, а також надав можливість провести зйомку у приміщенні Позивача. У сюжеті представлено пояснення представника Київради та зазначено, що з приводу скарг та заяв лікарів проведено перевірку, яка не знайшла фактів корупції у діяльності Позивача. Таким чином, викладено офіційний висновок щодо звинувачень з боку лікарів. Зазначається про звернення відповідача ОСОБА_3 до поліції - отже, остаточний висновок щодо причетності будь-яких осіб до побиття лікаря мають зробити правоохоронні органи. Потерпілий вправі висувати свою версію щодо осіб, причетних до його побиття, а правоохоронні органи зобов`язані перевірити її в ході досудового слідства. Таким чином, при створенні спірного сюжету зібрано максимум інформації, проаналізовано точки зору всіх сторін та надано можливість висловити свою думку всім учасникам конфлікту - тобто дотримані права та враховані інтереси всіх зацікавлених осіб.

За таких обставин вимоги щодо спростування повідомленої інформації є безпідставними, оскільки порушення права на повагу до честі та гідності позивача не відбувалось.

Також, спосіб спростування інформації, обраний Позивачем, не відповідає способу захисту, передбаченому чинним законодавством.Позивач вважає, що для спростування інформації ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» має створити та поширити «відеосюжет, в якому відобразити правдиву інформацію щодо діяльності Позивача, фактичної обстановки на підприємстві, непричетності до погроз та побиття лікарів та дотримання керівництвом законів України»

Представник вказала, що насамперед, незрозуміло, яка саме «правдива інформацію» має міститись у такому сюжеті. По-друге, незрозуміло - хто саме буде встановлювати правдивість такої інформації?; факт причетності чи непричетності якихось осіб до побиття лікарів мають встановити правоохоронні органи; факт дотримання керівництвом Позивача законів України також має встановлюватись перевірками уповноважених органів чи осіб. Представник вказала, що суд не може зобов`язувати телекомпанію створити сюжет заздалегідь обумовленого змісту, оскільки це не відповідає ані вимогам щодо свободи слова та вираження думок, ані меті судового захисту та завданням правосуддя, ані здоровому глузду взагалі. Жодним нормативним актом не передбачено права суду зобов`язувати відповідача у справах про захист честі і гідності писати статті або знімати сюжети із спростуванням та заздалегідь визначеним змістом.

Представник КП КМР «Телекомпанія «Київ» у судове засідання не з`явився, про розгляд справи сповіщався належним чином. 27.07.2018 року від представника підприємства Червюк Н.В. надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого представник підприємства просить відмовити у позові, посилаючись на те, що на підтвердження поширення недостовірної інформації позивачем було надано до суду оптичний диск із відеозаписом, який, ніби то, транслювався в ефірі телеканалу «Київ» 14.07.2017 року, дата відображена на відеозапису 14.07.2016 року. Даний запис є записом невідомого походження, автентичність якого жодними доказами чи документами не доведена та не підтверджена. Якщо розглядати зміст доданого відеозапису, що ніби то транслювався в телепередачі «Київ LIVE» 14.07.2017 року, інформація викладена на відео неупереджено, кореспондентом надана можливість виступаючим особам самостійно висвітлити свої міркування щодо конфлікту, викликаного наріканнями колишнього лікаря-стоматолога КНП «КДЦ» Деснянського району № 3 ОСОБА_2 , що призводив до перевірок закладу, в тому числі з боку керівництва КМДА, що повідомлено у відео.

Відео містить виступ пацієнтки, колег ОСОБА_2 , заступника голови КМДА; виступ громадянки ОСОБА_2 за своїм обсягом незначний порівняно із загальним обсягом сюжету. Враховуючи незначний обсяг виступу ОСОБА_2 , висловлювання інших осіб ( її колег, тощо) стосовно конфлікту, її роботи, звільнення, відео не формує негативних думок, стосовно Позивача (особи, на яку нарікає ОСОБА_2 ), висловлення ОСОБА_2 сприймаються критично, нерозривно з висловленнями іншої сторони конфлікту, інших виступаючих осіб. Відеозапис складається з висловлювань ОСОБА_2 та виступаючих осіб стосовно медичної практики ОСОБА_2 та її звільнення, вміщує оціночні судження осіб.

Відеозапис містить запис власного бачення осіб стосовно конфлікту викликаного наріканнями колишнього лікаря-стоматолога КНП «КДЦ» Деснянського району № З ОСОБА_2 , медичної практики ОСОБА_2 , її звільнення та вміщає оціночні судження осіб, які відповідно до вимог чинного законодавства не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Висловлювання ОСОБА_2 не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, сприймаються критично та нерозривно з висловлюваннями інших осіб, а відтак просили в задоволенні позову відмовити.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання не з`явились, про розгляд справи сповіщені належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача - ОСОБА_9 , представника відповідача - ОСОБА_10 , оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Нормами ч. 6 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Згідно з вимогами ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦПК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Позивач стверджує, зокрема, що 10 квітня 2018 року у телепередачі «ТСН», що демонструвалась у ефірі ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», в сюжеті «У Києві біля медичного закладу невідомі жорстоко побили лікаря» щодо нього розповсюджено недостовірну інформацію щодо причетності керівників підприємства до побиття ОСОБА_3 , протиправного збирання з пацієнтів грошей та передання їх керівництву, незаконно діючої на території медичного закладу лабораторії з виготовлення зубних протезів та коронок, погроз з боку Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва в особі директора ОСОБА_4 відповідачці ОСОБА_2 та її дітям.

Також, 14.07.2017 року у телепередачі «Київ LIVE» телекомпанії «Київ» (посилання https://youtu.be/paiMlQ3SR7k), що транслювалася о 21 год. 12 хв. 12 сек. (тривалість сюжету 04 хв. 19 сек.), було поширено недостовірну інформацію щодо директора Комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва ОСОБА_4 . У додатку до позовної заяви - «Відтворення змісту програми «Київ LIVE» Комунального підприємства Київської міської ради «Телекомпанія «Київ»» проставлена дата 14.07.2016 року.

На підтвердження поширення недостовірної інформації Позивачем було надано до суду оптичний диск із відеозаписом, який, ніби то, транслювався в ефірі телеканалу «Київ» 14.07.2017 року, дата відображена на відеозапису 14.07.2016 року.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У відповідних положеннях Конституції України передбачено: кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (стаття 32).

Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (стаття 34). А також усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40)

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року у справі про поширення відомостей передбачено: Конституційний Суд України вважає, що звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються ... не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення за змістом ч.1 ст. 7 ЦК не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи правоохоронного органу...Водночас, наявність у зверненнях до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Ст. 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Нормами ст.ст. 297, 299 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Під поняттям честі слід розуміти особисте немайнове благо, що є позитивною соціальною оцінкою особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності поведінки до загальноприйнятих уявлень про добро і зло та усвідомлення особою цієї оцінки.

Під поняттям гідності слід розуміти чинник моральної свідомості, який, водночас, відображає моральне ставлення індивіда до самого себе та суспільства до нього.

У свою чергу, діловою репутацією є усталена оцінка фізичної особи, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні та негативні суспільно значимі діяння у певній сфері, що відома оточуючим.

Відповідно до ст. 61 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» Телеглядачі і радіослухачі мають право: - приймати програми телерадіоорганізацій, які доступні для прийому на території України; - одержувати інформацію про розклад передач; - звертатися до телерадіоорганізації, її засновників, Національної ради, Державного комітету телебачення і радіомовлення України із зауваженнями та пропозиціями щодо змісту і технічної якості відповідних програм або передач і отримувати письмово або безпосередньо у передачах відповідь на звернення; - у порядку, визначеному законом, спростовувати інформацію про них, поширену телерадіоорганізацією.

Положеннями ст. 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» чітко визначено процедуру спростування поширеної телекомпанією інформації, яка не відповідає дійсності та/або принижує честь і гідність особи.

В ч. 3 ст. 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» визначено, що заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» Телерадіоорганізація та її працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, у разі: а) якщо ця інформація містилася в офіційних повідомленнях або одержана від органів державної влади, органів місцевого самоврядування у письмовій формі; б) якщо ця інформація є дослівним цитуванням заяв і виступів (усних і друкованих) посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, народних депутатів України, кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України та у депутати рад усіх рівнів, кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів; в) якщо ця інформація розповсюджувалася без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками телерадіоорганізації; г) якщо вона є дослівним відтворенням матеріалів, поширених іншим засобом масової інформації або інформаційним агентством, з посиланням на нього; ґ) якщо звільнення від відповідальності передбачено іншим законом.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 761/6866/16-ц.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації).

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто, доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто, позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пленум Верховного Суду України в пунктах 1, 19 Постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснює, що, беручи до уваги положення ст.ст. 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

В абзацах 37-39, 58 Рішення ЄСПЧ у справі Pvel Zarubin v. Lithuania № 69111/17 зазначив наступне: «01 липня 1993 року Парламентська асамблея Ради Європи прийняла резолюцію 1003 (1993) про етичні принципи журналістики, відповідні частини якої свідчать: 1. На додаток до законних прав і обов`язків, викладених у відповідних правових нормах, ЗМІ мають моральну відповідальність перед громадянами й суспільством, що слід підкреслити саме зараз, коли інформація та комунікація відіграють дуже важливу роль у формуванні особистих позицій громадян і в розвитку суспільства та демократичного життя. 2. Професія журналіста передбачає права й обов`язки, свободи та відповідальність.... 25. У журналістській професії мета не виправдовує засоби, тому інформацію слід одержувати правовими та етичними способами.... 36. Зважаючи на наведені вище необхідні умови й основні принципи, ЗМІ мають взяти на себе зобов`язання підкоритися жорстким етичним нормам, які гарантують свободу вираження поглядів і здійснення основного права громадян на одержання правдивої інформації та чесних міркувань.... ".

24 червня 2015 року Парламентська асамблея Ради Європи прийняла резолюцію 2066 (2015) про відповідальність і етику ЗМІ в мінливому середовищі ЗМІ, відповідні частини якої свідчать: «1. Парламентська Асамблея нагадує про те, що свобода вираження думок в засобах масової інформації є необхідною попередньою умовою демократичного суспільства і необхідною умовою прогресу суспільства і розвитку кожної людини. Свобода вираження поглядів є всебічно прийнятною, за умови дотримання тільки умов і обмежень, передбачених у Європейській конвенції про права людини (ETS № 5). 2. Оскільки здійснення цієї свободи тягне за собою певні обов`язки і відповідальність, Асамблея схвалює Декларацію принципів поведінки журналістів, прийняту Міжнародною федерацією журналістів, а також кодекси етики, прийняті журналістами та засобами масової інформації на національному рівні у всіх державах-членах. Такі кодекси є добровільним виразом професійної старанності журналістів і засобів масової інформації, які прагнуть виправити свої помилки і притягнути до відповідальності громадськість. 3. Схвалюючи практичні ініціативи журналістів і їх професійні організацій щодо заохочення високих етичних стандартів, такі, як ініціатива Міжнародної федерації журналістів по етичній журналістиці, прийнята на її Всесвітньому конгресі в Москві в 2007 році і підтримана Європейським Союзом і Радою Європи, Асамблея нагадує про свою резолюції 1003 (1993) про етику журналістики і з стурбованістю відзначає, що мінливе середовище засобів масової інформації кидає виклик журналістській етиці і що кодекси етики не дотримуються суворо усіма журналістами ... ".

5 травня 2003 року Міжнародна федерація журналістів прийняла Декларацію принципів поведінки журналістів, відповідні частини якої свідчать: «Справжня міжнародна декларація проголошена стандартом професійної поведінки журналістів, що займаються збором, передачею, розповсюдженням і коментуванням новин та інформації при описі подій.

1. Повага до істини і до права громадськості на правду є першим обов`язком журналіста.

2. Виконуючи цей обов`язок, журналіст повинен завжди захищати принципи свободи в чесному зборі і публікації новин, а також права на справедливе коментування та критику.

3. Журналіст повинен повідомляти тільки у відповідності до фактів, походження яких йому відомо. Журналіст не повинен приховувати важливу інформацію або фальсифікувати документи.

4. Журналіст повинен використовувати тільки чесні методи для отримання новин, фотографій та документів.

9. Журналісти, гідні цього імені, вважають своїм обов`язком сумлінно дотримуватися викладених вище принципів. В рамках загального права кожної країни журналіст визнає в професійних питаннях юрисдикцію тільки колег, виключаючи будь-які види втручання з боку урядів або інших осіб".

Нарешті, суд наголошує, що захист, що надається відповідно до статті 10 Конвенції журналістам, здійснюється за умови, що вони діють сумлінно з метою надання точної і достовірної інформації відповідно до принципів відповідальної журналістики. Поняття відповідальної журналістики, як професійної діяльності, яка користується захистом статті 10 Конвенції, не обмежується змістом інформації, яка збирається та / або поширюється журналістськими засобами. Воно також охоплює законність поведінки журналіста, і той факт, що журналіст порушив закон, є доречним, хоча і не вирішальним міркуванням при визначенні того, чи діяв він відповідально (див. Pentikainen, процитований вище, § 90, і Bedat V. Switzerland [GC ], no.56925 / 08, § 50, 29 березня 2016 року).»

Абзацами 5, 8, 13, 17, Резолюції Парламентської асамблеї ради Європи 1003 (1993) «Про етичні принципи журналістики» встановлено наступне:

Висловлення міркувань може включати думки або коментарі стосовно загальних ідей чи зауваження відносно повідомлень, що стосуються поточних подій. Хоча міркування обов`язково є суб`єктивними, а тому не можуть і не повинні відповідати критерію вірогідності, слід вимагати, щоб міркування висловлювалися чесно й відповідно до етичних засад.

Право на інформацію - одне з основоположних прав, якому надається велике значення в практиці Європейсько комісії та Європейського суду з прав людини за статтею 10 Європейської конвенції з прав людини; воно закріплено й у статті 9 Європейської конвенції про транскордонне телебачення, а також в усіх демократичних конституціях. Власником права є громадянин, котрий також має право вимагати, щоб інформація, яку надають журналісти, подавалася правдиво, якщо мова йде про повідомлення, та чесно, якщо йдеться про міркування, без зовнішнього втручання з боку органів державної влади або приватних осіб.

В інформаційній організації видавці й журналісти мають співіснувати, пам`ятаючи, що законна повага до ідеологічної спрямованості видавців і власників обмежена абсолютною вимогою щодо достовірності повідомлень і моральності міркувань. Це важливо, якщо ми збираємося поважати основоположне право громадян на інформацію.

Інформація та комунікація, які передаються журналістами за допомогою засобів масової інформації та за могутньої підтримки нових технологій, мають вирішальне значення для розвитку людини й суспільства. Вони потрібні для демократичного життя, оскільки, якщо демократія має розвиватися й далі, вона повинна гарантувати громадянам участь у громадських справах. Досить сказати, що така участь була б неможливою, якби громадяни не одержували інформацію про суспільні справи, якої вони потребують та яку ЗМІ мають їм надавати.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Таким чином, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачами, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Зі змісту позовних вимог позивач просить суд:

визнати недостовірною інформацію, та такою, що не відповідає дійсності відносно Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва поширену у телепередачі «Київ LIVE» Комунального підприємства Київської міської ради «Телеканал «Київ», що транслювалась о 21 год. 12 хв. 12 с. (тривалість сюжету 04 хв. 19 с.) про те, що керівництво КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва в особі директора ОСОБА_4 , шляхом примусу, вимагання та шантажу примушував ОСОБА_2 до збирання грошей та придбання нею за власний кошт медичного стоматологічного устаткування;

зобов`язати Комунальне підприємство Київської міської ради «Телеканал «Київ», у спосіб найбільш близький до способу їх поширення, а саме: шляхом опублікування спростування у запланованому найближчому випуску телепередачі «Київ LIVE», в якому відобразити, що керівництво Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва в тому числі і ОСОБА_4 не має відношення ні до примушування ОСОБА_2 збирати грошові кошти, ні до примушування придбавати медичне стоматологічне обладнання;

визнати недостовірною інформацію, та такою, що не відповідає дійсності відносно директора Комунального некомерційного підприємства «Консультативно- діагностичний центр» Деснянського району м. Києва ОСОБА_4 , поширену незалежним кореспондентом ОСОБА_1 на своїй сторінці Інтернет ресурсу «YouTube» 19.09.2017 року о 17 год. 35 хв. (тривалість сюжету 5 хв. 05 с.) під назвою «За викриття корупційної схеми лікаря мало не вбили!», де було зазначено, що ОСОБА_4 за підтримки своїх спільників високопосадовців був призначений на посаду директора Підприємства та створив у Філії АДРЕСА_1 підпільне ортопедичне платне відділення на 1 поверсі, підпільну зуботехнічну лабораторію у підвалі де працюють люди з інших відділень, підпільне стоматологічне відділення на 4 поверсі та за сприяння та своїх спільників заволодів всім майном Філії № 3;

зобов`язати незалежного кореспондента ОСОБА_1 не пізніше не пізніше наступного дня від набрання рішення у даній справі законної сили, спростувати інформацію, вказану в попередньому пункті шляхом створення та висвітлення сюжету в якому відобразити правдиву інформацію щодо діяльності Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва та його керівництва, фактичної обстановки на Підприємстві та дотримання законів України;

визнати недостовірною інформацію, та такою, що не відповідає дійсності відносно Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва та його керівництва поширену у щоденній програмі новин «ТСН», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1», що транслювалась 10.04.2018 року о 19 год. 30 хв. (тривалість сюжету 3 хв. 09 с.), під назвою «У Києві біля медичного закладу невідомі жорстоко побили лікаря» де було зазначено про причетність керівника Підприємства ОСОБА_4 до побиття біля Філії № 2 по АДРЕСА_2 лікаря ОСОБА_3 , протиправного збирання з пацієнтів грошей, які в подальшому передавались керівництву, незаконно діючих на території медичного закладу лабораторії з виготовлення зубних протезів та коронок і погроз з боку ОСОБА_4 . ОСОБА_2 та її дітям, у зв`язку з тим, що вказані лікарі активно борються з корупцією у медичному закладі;

зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» у спосіб найбільш близький до способу їх поширення, а саме: шляхом опублікування спростування у запланованому найближчому випуску щоденної програми новин «ТСН» інформації, вказаної в попередньому пункті шляхом створення та висвітлення сюжету в якому відобразити правдиву інформацію щодо діяльності Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва, фактичної обстановки на Підприємстві, непричетності до погроз та побиття лікарів та дотримання керівництвом законів України;

зобов`язати ОСОБА_2 не пізніше наступного дня від дня набрання рішення у даній справі законної сили, спростувати інформацію яка міститься у сюжетах програм новин «ТСН», «Київ LIVE» та у сюжеті, що міститься на сторінці Інтернет ресурсу «YouTube» у сюжеті незалежного кореспондента ОСОБА_1 ;

зобов`язати ОСОБА_3 не пізніше наступного дня від дня набрання рішення у даній справі законної сили, спростувати інформацію яка міститься у сюжеті програм новин «ТСН».

Повно та всебічно дослідивши подані сторонами у справі докази, суд приходить до висновку, що спосіб спростування інформації, обраний позивачем, не відповідає способу захисту, передбаченому чинним законодавством, оскільки, зі змісту позовних вимог позивач вважає, що для спростування інформації необхідно поширити «відео сюжет в якому відобразити правдиву інформацію щодо діяльності позивача Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва, фактичної обстановки на Підприємстві, непричетності до погроз та побиття лікарів та дотримання керівництвом законів України», однак незрозуміло, яка саме неправдива інформація має міститись у такому сюжеті, які конкретно вислови є недостовірними та підлягають спростуванню. Позивачем при зверненні до суду не надано доказів, які б свідчити, що інформація яку він просить спростувати є неправдивою.

Крім того, всупереч вимог встановлених ст. 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», позивач не звертався до КП Київської міської ради «Телекомпанія «Київ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», з метою спростування поширеної телекомпаніями інформації в досудовому порядку, принаймні доказів зворотного позивачем надано не було.

На підтвердження поширення недостовірної інформації Позивачем було надано до суду оптичний диск із відеозаписами (в трьох файлах), які, ніби то, транслювались в ефірі телеканалу «Київ» 14.07.2017 року та 10.04.2018 в телепередачі "ТСН" на телеканалі 1+1, однак дані записи невідомого походження, автентичність яких жодними доказами чи документами не доведна та не підтверджена.

Доказів, що матеріали відеозаписів транслювались з офіційно зареєстрованих веб - сайтів (телеканалів) відповідачів позивачем суду не надано.

В тому числі, матеріали справи не містять доказів, які б доводили, що вищевказані звернення відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мотивовані цілеспрямованими діями на приниження честі, гідності та ділової репутації позивача.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Таким чином, судом не встановлено сукупності усіх чотирьох обставин, які є підставою для задоволення позовних вимог, а тому підстави для визнання вказаної позивачем інформації недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача відсутні.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи та вказаних вище вимог закону, який регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м.Києва в особі директора Лимара Юрія Вікторовича про захист честі, гідності та ділової репутації задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до ч. ч. 1-2, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 8 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові - на позивача.

Дослідивши подані документи, суд надійшов до висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи, обсягом наданих послуг, виконаних робіт та часом, витраченим представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» -Здоровцем С.В., а тому заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн. підлягають відшкодуванню та стягненню з позивача на користь відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 34, 68 Конституції України, ст. ст. 10, 12-13, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 201, 297, 299 ЦК України, Закону України «Про телебачення і радіомовлення» суд,-

ВИРІШИВ :

Позов Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м.Києва в особі директора Лимара Юрія Вікторовича до Комунального підприємства Київської міської ради «Телекомпанія «Київ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ОСОБА_3 , про захист честі, гідності та ділової репутації - залишити без задоволення.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м.Києва (місцезнаходження: м.Київ, вул.Закревського, 81/1, Код ЄДРПОУ: 26188308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Кирілівська, 23, Код ЄДРПОУ: 23729809) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 50000 грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст виготовлено 29.12.2021.

Суддя: