Рішення № 102301391, 09.12.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/5679/21

Справа №754/11465/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

09 грудня 2021 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Таран Н.Г.,

за участю секретаря судових засідань - Янковенко І.О.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 , про стягнення виплаченого страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовною заявою, в якій просить стягнути ОСОБА_2 суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 21 000,00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.10.2018 року в м. Києві, сталася ДТП за участю двох транспортних засобів, а саме: «Деу» д.н.з НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 (відповідач) та автомобіль «Кіа» д.н.з. НОМЕР_2 , паід керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок чого було пошкоджено автомобіль «Кіа» д.н.з. НОМЕР_2 , що був застрахований в ПрАТ «СК «УНІКА» за договором добровільного страхування наземного транспорту № 030529/4100/0000109. Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 10.12.2018 року. ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Потерпілий звернувся до Позивача із повідомленням про настання ДТП та з заявою про виплату відшкодування заподіяної шкоди. Потерпілий своєчасно звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування. Вартість відновлювального ремонту автомобіля потерпілого, пошкодженого внаслідок ДТП складала 92 329,46 грн. Позивачем було виплачено потерпілому відшкодування заподіяної шкоди внаслідок ДТП у розмірі 92 329,46 грн. Позивач посилається на норми ст. ст. 1166, 1187, 1191 ЦК України, п. 22 статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та зазначає, що до у позивача виникло право вимоги на таке відшкодування.

Ухвалою від 29.07.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. В прошальній частині позовної заяви, за наявними матеріалами справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомляв.

Будь-яких заяв клопотань зі сторони відповідача на адресу Деснянського районного суду м. Києва не надходило.

Суд вважає, за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 12.10.2018 року в м. Києві, сталася ДТП за участю двох транспортних засобів, а саме: «Деу» д.н.з НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 (відповідач) та автомобіль «Кіа» д.н.з. НОМЕР_2 , паід керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок чого було пошкоджено автомобіль «Кіа» д.н.з. НОМЕР_2

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 10.12.2018 року. ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В результаті настання дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Кіа» д.н.з. НОМЕР_2 , зазнав механічних пошкоджень.

Цивільно-правова відповідальність Потерпілого була застрахована в ПрАТ «СК «УНІКА» за договором добровільного страхування наземного транспорту № 030529/4100/0000109.

Відповідно до акту огляду транспортного засобу від 29.11.2018 № 00275567, висновку аварійного комісару матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Кіа», д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП складає 92 329,46 грн.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику.

Пунктом 35.2. зазначеної статті передбачено, що до заяви додаються: документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником.

Власник пошкодженого автомобіля з метою отримання відшкодування звернувся до позивача з повідомленням про настання ДТП та з заявою про виплату відшкодування заподіяної шкоди.

Позивачем було виплачено потерпілому відшкодування заподіяної шкоди внаслідок ДТП у розмірі 92 329,46 грн.

Відповідно до ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Таким актом є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який містить спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин.

Згідно ст. 22 Закону України«Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров`ю та майну третіх осіб під час ДТП.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. ст. 1187, 1188 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов?язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У даній справі позивач звернувся до суду з позовом до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди.

Однак, ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталась за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно ст. 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

У ст. 9.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та полісу №АМ/1648761 обов`язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 100 000 грн. на одного потерпілого та встановлений розмір франшизи в розмір 1000 грн.

Статтею 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові №755/18006/15-ц від 04.07.2018 відступає від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

Так, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови). А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивач в прохальній частині позову вимагає стягнення шкоди з ОСОБА_2 , який не є учасникам даної дорожньо-транспортної пригоди.

З огляду на вказане суд приходить до висновку не обгрунтованості позовної заява та такої, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 81, 82, 141, 247, 263, 265, 273, 280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 35, 38, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 , про стягнення виплаченого страхового відшкодування - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва

Суддя: Н.Г.Таран