Ухвала суду № 102300592, 28.12.2021, Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/845/21

Номер провадження 2-а/700/13/21

У Х В А Л А

про забезпечення позову

28 грудня 2021 року Суддя Лисянського районного суду Черкаської області Бесараб Н.В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 в адміністративній справі за його позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має місце проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України №№ серія ВМ00000416 від 20.10.2021 та серія ВМ00000583 від 25.10.2021 року про забезпечення позову -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має місце проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України №№ серія ВМ00000416 від 20.10.2021 та серія ВМ00000583 від 25.10.2021 року.

21.12.2021 року позивач подав до суду клопотання про забезпечення позову, в якому просить припинити дію постанови на підставі виконавчого документу Лисянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зобов`язати зняти арешт з рахунків, до набрання законної сили рішенням суду по даній справі. Оскільки невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача і очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод і інтересів особи, яка звернулася до суду.

Розглянувши клопотання про забезпечення позову, приходжу до висновку що дане клопотання слід задовольнити частково, зважаючи на таке.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частин 1, 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Статтею 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Суд погоджується з доводами заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних його прав або інтересів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до частини 4 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, та невжиття заходів забезпечення позову в цій частині призведе до того, що для відновлення прав та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність забезпечення позову до набрання законної сили судовим рішенням у справі, що розглядається, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу Лисянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Таким чином, розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у поданому клопотанні позивач просить зобов`язати суд зняти арешт з рахунків, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. Водночас, позивач не надав жодного доказу, що підтверджують накладення арешту на рахунки.

З огляду на викладене, в цій частині вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за його позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має місце проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України №№ серія ВМ00000416 від 20.10.2021 та серія ВМ00000583 від 25.10.2021 року, задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову, а саме припинити дію постанов серії ВМ № 00000416 від 20.10.2021 року та серії ВМ № 00000583 від 25.10.2021 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, відносно ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу Лисянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), до прийняття судом рішення за результатами розгляду справи.

В іншій частині вимог, відмовити.

Негайно надіслати примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала є обов`язковою для виконання та набирає законної сили з моменту її винесення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом 15 днів з дня її проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.В.Бесараб