Рішення № 102297679, 21.12.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4386/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Соллі-Плюс" (62441, Харківська область, Харківський район, село Циркуни, ВІДДІЛЕННЯ "Кутузівка", будинок 32-А, ідентифікаційний код 35244815) до Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 20, ідентифікаційний код 03359182) про стягнення 11 829 193,11 грн за участю представників сторін:

позивача - Петрофанової К.Р., ордер № 095622 від 19.10.2021;

відповідача - Виноградова В.О., ордер №103527 від 24.11.2021;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Соллі-Плюс" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" (далі - відповідач), в якій просить стягнути з останнього заборгованість в розмірі 11 829 193,11 грн., з яких: заборгованість за договором у розмірі 10 043 700,00 грн., пеня у розмірі 664 535,22 грн., 3% річних у розмірі 268 247,76 грн. та інфляційні збитки у розмірі 852 710,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про закупівлю № 150 від 24.11.2020, що укладений між сторонами, зокрема щодо своєчасної та повної оплати відповідачем поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.11.2021 о 12:15.

25.11.2021 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх. № 27850), у зв`язку із неможливістю прибуття у підготовче засідання.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.11.2021 судом задоволено клопотання відповідача та підготовче засідання відкладено на 06.12.2021 о 12:00.

26.11.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 27988), в якому останній проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити, оскільки позивач на виконання умов договору не передав йому жодного документа, що посвідчує якість поставленого товару, чим порушив вимоги п.п.3.1., 7.3.1. договору. Зазначає про повідомлення позивача про розірвання договору, про що повідомив останнього листом від 24.11.2021 №1353. Платіжні зобов`язання відповідача, як покупця за договором не виникли у зв`язку із відсутністю фінансування.

03.12.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №28545), в якій останній відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та просить позов задовольнити.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.12.2021 судом задоволено усне клопотання представника відповідача та судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 14.12.2021 о 12:30.

13.12.2021 від позивача надійшло клопотання (вх. № 29308), до якого останній додав податкову накладну №1318 від 27.11.2020; роздруківку з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" та копію конверту, що підтверджує отримання письмового повідомлення про дострокове розірвання договору - 03.12.2021.

13.12.2021 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 29354), в яких останній заперечує проти обставин в них викладених.

14.12.2021 від позивача надійшли письмові пояснення щодо заперечення відповідача на відповідь на відзив (вх. № 29460).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.12.2021 у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання відмовлено. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 21.12.2021 о 11:30.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено такі обставини.

24 листопада 2020 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір про закупівлю № 150 (далі - Договір), а також додаткові угоди: № 1 від 24.11.2020; №2 від 25.11.2020; № 3 від 31.12.2020, які складають невід`ємну частину Договору (підписаний Договір та додаткові угоди також знаходяться в електронній системі закупівлі за таким номером: UA-2020-04-16-001410-b в відкритому доступі).

Відповідно до положень п. 1.1., 1.3, 1.4, 2.1 Договору з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 2 від 25.11.2020, позивач зобов`язується до 30.11.2020 передати у власність відповідача товар, код ДК 021:2015-34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби (самохідна маркірувальна машина Hofmann Н18, або еквівалент), у кількості, асортименті та за ціною, які зазначені у Специфікації (додаток №1), що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, на умовах поставки DPP (Інкотермс 2020), за адресою: 61105, Україна, Харківська область, м. Харків, вул. Кульчицького, 9, а відповідач зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його за ціною - 10 043 700, 00 грн. (десять мільйонів сорок три тисячі сімсот гривень).

Порядок оплати отриманого товару, зазначений у п. 5.1. Договору, зокрема відповідач повинен здійснити оплату за товар впродовж не більше ніж 15 днів із моменту підписання акту приймання-передачі товару.

Позивач належним чином виконав умови Договору та передав відповідачу товар, що підтверджується актом приймання-передачі та видатковою накладною № 6823 від 27.11.2020.

Отже виходячи з умов Договору відповідач повинен був здійснити оплату товару до 13.12.2020, однак не виконав своє зобов`язання, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 10 043 700,00 грн. Також, у зв`язку із простроченням оплати позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню згідно п.8.3 договору за період з 13.12.2020 по 13.06.2021 у розмірі 664 535,22 грн., 3% річних за період з 13.12.2020 по 02.11.2021 у розмірі 268 247,76 грн. та інфляційні збитки за період з грудня 2020 по вересень 2021 у розмірі 852 710,13 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялись претензії від 17.02.2021 за № 35 та від 13.07.2021 за вих. №110, в яких останній вимагав сплатити на поточний рахунок позивача протягом 7 календарних днів заборгованість перед позивачем у розмірі 10 043 700,00 грн.

Вказані претензії отримані відповідачем, проте він на них не відреагував та суму боргу позивачу не оплатив.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що позивач на виконання умов Договору не передав йому жодного документа, що посвідчує якість поставленого товару, чим порушив вимоги п.п.3.1., 7.3.1. договору. Зазначає про повідомлення позивача про розірвання Договору, про що повідомив останнього листом від 24.11.2021 №1353. Платіжні зобов`язання відповідача, як покупця за договором не виникли у зв`язку із відсутністю фінансування.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Так, матеріали справи підтверджують те, що відповідач (покупець) в рамках укладеного між сторонами Договору отримав від позивача товар на загальну суму 10 043 700,00 грн.

При цьому судом не приймаються заперечення відповідача, що позивач не передав жодного документа, що засвідчує якість поставленого товару, чим порушив вимоги п. 3.1. та п. 7.3.1. договору.

Вищий господарський суд України у постановах: від 22.03.2010 у справі №26/37; від 26.01.2010 у справі №39/148 зазначав такі висновки: суди повинні встановити пред`явлення позивачу претензій стосовно відсутності у нього пакету документів, передбачених укладених договором. Крім того, підписані видаткові накладні, прийняття товару та часткова його оплата продукції свідчить про те, що документи були передані.

Також в постанові Вищого господарського суду України від 25.03.2010 у справі №12/194 вказано, що у випадку наявності при підписанні акту прийому-передачі відмітки, що товар придатний до експлуатації, знаходиться в належному стані і відповідає умовам договору, твердження про не передачу відповідачем супровідних документів та документів, що підтверджують якість та відповідність товару встановленим законодавством вимогам, не знаходить документального підтвердження.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності дост.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Матеріали справи підтверджують те, що позивач передав повний комплект документів необхідних для реєстрації автомобіля та документи, які свідчать про якість товару, що підтверджується актом приймання-передачі товару від 27.11.2020, в якому вказано, що автомобіль передано без взаємних претензій та видаткова накладна №6823 від 27.11.2020, які підписані обома сторонами та не містять претензій з боку відповідача при прийманні товару.

Відповідачем не надано жодних доказів пред`явлення позивачу претензій стосовно відсутності в нього документів, що підтверджують якість товару, які б були заявлені з 27.11.2020 до моменту звернення позивача до суду із даним позовом.

Відповідач надав до відзиву на позов письмове повідомлення про дострокове розірвання договору № 1354 від 24.11.2021 та повернення товару постачальнику. Також, до зазначеного листа він приклав лист від 01.12.2020 № 627 заступнику міського голови директору Департаменту бюджету і фінансів Т.Д. Таушкевичу з проханням профінансувати КП "ШЛЯХРЕМБУД" за поставку самохідної маркірувальної машини Hofmann НІ 8 в розмірі 10 043 700,00 грн., що вказує на те, що жодних претензій до автомобіля не було та відповідач мав намір оплачувати поставлений товар після його поставки.

Згідно ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: у зв`язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу).

Приписами ст. 681 ЦК України встановлено, що до вимог у зв`язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).

Позивачем надано до суду докази отримання повідомлення про дострокове розірвання Договору (№ 1354 від 24.11.2021) - 03.12.2021, що з урахуванням позовної давності встановленої ст. 258 ЦК України, яка у зв`язку з недоліками проданого товару становить один рік, вона отримана після спливу позовної давності, а отже відповідач вказує про розірвання договору в односторонньому порядку безпідставно.

Заперечення відповідача проте, що його платіжні зобов`язання за Договором не виникли у зв`язку із відсутністю фінансування, яка підтверджується листом Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради № 04-15U-131 від 19.03.2021, спростовуються з огляду на наступне.

Лист Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради № 04-15U-131 від 19.03.2021 не наданий у відповідь на звернення відповідача від 01.12.2020 № 627, а є самостійним документом щодо фінансування капітальних видатків за кодом економічної класифікації бюджету 310 «Капітальні трансфери підприємствам (установам, організаціям)», який складено через три місяці після прохання профінансувати самохідну маркірувальну машину Hofmann НІ 8.

За змістом вказаного листа в ньому йдеться не про укладені та не оплачені договори, а про необхідність призупинити будь-які дії, пов`язані з закупівлею техніки, механізмів та обладнання коштами бюджету Харківської міської територіальної громади в майбутньому, жодної згадки про те, що непотрібно оплачувати товар, який поставлений в 2020 році і не виконувати укладені договори в ньому немає. Більше того, позивачем до матеріалів справи надано інформацію, що після передачі автомобіля відповідачу за рахунок бюджету Харківської територіальної громади оголошувалися та придбавалися за таким самим кодом ДК 021:2015 - 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби, про що свідчать шість оголошень про проведення відкритих торгів у період з 22.09.2020 по 08.07.2021 опублікованих на офіційному сайті публічних закупівель "PROZORRO".

Вищезазначене вказує на те, що відсутності фінансування не було і навіть не оплативши поставлений позивачем Товар, за рахунок бюджету Харківської територіальної громади оголошувалися та придбавалися за таким самим кодом ДК 021:2015 - 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби.

Також, Верховний Суд у постанові від 23.03.2018 у справі №904/6252/17 прийшов до висновку, що законодавством не установлено залежності відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій із державного бюджету.

Верховним Судом у постанові від 22.03.2017 року у справі №3-77гс17 вказано, що аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 27.03.18 у справі №925/246/11 зазначено, що суди дійшли висновку, що сама по собі відсутність в Управління бюджетних коштів не є підставою для звільнення його від виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейським судом з прав людини також в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що відповідачем, у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов Договору про закупівлю № 150 від 24.11.2021 в частині оплати поставленого відповідачу товару своєчасно та у повному обсязі, враховуючи те, що відсутність бюджетних коштів не звільняє сторону від виконання обов`язку від оплати, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов`язання у розмірі 10 043 700,00 грн., а також, те, що відповідач позовні вимоги не спростував та доказів оплати товару до суду не надав, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню згідно п.8.3 договору за період з 13.12.2020 по 13.06.2021 у розмірі 664 535,22 грн., 3% річних за період з 13.12.2020 по 02.11.2021 у розмірі 268 247,76 грн. та інфляційні збитки за період з грудня 2020 по вересень 2021 у розмірі 852 710,13 грн.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 ЦК України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Ч.1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Так, з огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати за поставлений позивачем товар не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна оплата відповідачем товару поставленого позивачем) згідно ст. 610 ЦК України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 8.3. договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати відповідачем (покупцем) поставленого товару, останній сплачує позивачу (постачальнику) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення, згідно законодавства України.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не встановлено законом або договором.

Сторонами у договорі період нарахування пені не збільшено, отже й нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14, господарським судам роз`яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Крім того, у п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких обставин, перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, за який здійснюється стягнення пені, за допомогою Системи "Законодавство", судом встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими в сумі 628 600,74 грн. Щодо решти частини позовних вимог у сумі 35 934,48 грн. позовні вимоги є безпідставними, а тому суд в цій частині суми пені відмовляє.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 N14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".).

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних за допомогою Системи "Законодавство" судом встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими в сумі 267 424,51 грн. Щодо решти частини позовних вимог у сумі 823,25 грн. позовні вимоги є безпідставними, а тому суд в частині позовних вимог щодо стягнення цієї суми 3% річних відмовляє.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 852 710,13 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги задоволення позову частково, керуючись положеннями пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати позивача, у вигляді судового збору слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача покласти судовий збір у розмірі 176 886,54 грн., а на позивача у розмірі 551,36 грн.

На підставі статей 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 258, 509, 525, 526, 548, 549, 599, 610, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 232, 253, 275, 343 Господарського кодексу України, та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 20, ідентифікаційний код 03359182) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Соллі-Плюс" (62441, Харківська область, Харківський район, село Циркуни, ВІДДІЛЕННЯ "Кутузівка", будинок 32-А, ідентифікаційний код 35244815) заборгованість в розмірі 11 792 435,38 грн., з яких: заборгованість за Договором у розмірі 10 043 700,00 грн., пеня у розмірі 628 600,74 грн., 3% річних у розмірі 267 424,51 грн., інфляційні збитки у розмірі 852 710,13 грн. та судовий збір у розмірі 176886,54 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті частині позовних вимог у розмірі 36757,73 грн. у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Соллі-Плюс" (62441, Харківська область, Харківський район, село Циркуни, ВІДДІЛЕННЯ "Кутузівка", будинок 32-А, ідентифікаційний код 35244815).

Відповідач: Комунальне підрядне спеціалізоване підприємство по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 20, ідентифікаційний код 03359182).

Повне рішення складено "28" грудня 2021 р.

Суддя О.В. Смірнова