Рішення № 102294275, 23.12.2021, Старобільський районний суд Луганської області

23.12.2021

Справа №431/5452/19

Провадження №2/431/24/21

РІШЕННЯ

(ЗАОЧНЕ)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року м. Старобільськ

Старобільський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Пелиха О.О.,

за участі секретаря с/з Бітарової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі суду в місті Старобільську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, на те, що є власником будинку АДРЕСА_1 . У вказаному будинку зареєстрована відповідач ОСОБА_2 , яка фактично не проживає, проте самостійно знятися з обліку за вказаною адресою не бажає. У зв`язку з чим він звернувся до суду за захистом з цим позовом про зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку у вказаному будинку.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, у наданій заяві просив суд розглянути справу без його участі, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце слухання справи повідомлялась своєчасно та належним чином шляхом надання оголошення на сайт судової влади України.

Представник відповідача Чмирівської Сільської ради Старобільського району Луганської області Яришев С.М. в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій не заперечував проти задоволення позовних вимог, просив розглядати справу без участі їх представника.

На підставі п. п. 2, 4 ч.1 ст. 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

23.12.2021 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що згідно копії договору дарування житлового будинку від 17 жовтня 2007 року ОСОБА_3 передав належний йому житловий будинок обдарованому ОСОБА_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-8).

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, час формування – 12.09.2019, індексний номер витягу 180711319, будинок АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с.9).

Згідно копії довідки виконавчого комітету Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області, від 09.08.2019 року, виданої ОСОБА_1 , що проживає за адресою: будинок АДРЕСА_1 , за вказаною адресою зареєстрована відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не мешкає за вказаною адресою з жовтня 2015 року (а.с.13-14).

Згідно інформації наданої УДМС України в Луганській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: будинок АДРЕСА_1 (а.с. 16).

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 27 вересня 2021 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, поділ майна, в якому однією із позовних вимог була вимога визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,1226 га кадастровий номер 4425180200:01:005 розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено (рішення суду набрало законної сили 05.11.2021 року).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановлюючи наявність порушеного права позивача з боку відповідача, суд зазначає наступне.

За змістом ст.4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, від 04.11.1950 року, підписаної від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В силу ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз вищенаведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Як роз`яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 33, 34, 36 постанови «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року №5, застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391,396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та положень ст. ст. 4, 13, 19, 78, 81 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Основні права та свободи людини, серед яких право на недоторканність житла, закріплені та гарантуються не лише в національному законодавстві держав, а й на міжнародному рівні. Однією з основних міжнародних гарантій цих прав є Конвенція про захист прав та основоположних свобод людини, у ст.8 якої передбачається просторовий аспект права на приватне життя право на повагу до житла. У ч.1 цієї статті зазначається, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (див. рішення від 27 травня 2004 р. у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» (Connors v. theUnitedKingdom), заява № 66746/01, п. 82).

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, вимоги позивача знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, також беручи до уваги відсутність відповідача в спірному будинку, суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що наявність судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням, у відповідності до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року, є підставою для подальшого зняття особи з реєстраційного обліку місця проживання за вказаною адресою.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд не вирішує питання про стягнення з відповідачів процесуальних витрат у вигляді судового збору, сплаченого позивачем, при подачі позову, оскільки це питання у позові не порушено.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 19, 78, 81, 206, 258, 259, 263-265, 280, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 319,321,321,391,405 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування жилим приміщенням – будинком АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Чмирівську сільську раду Старобільського району Луганської області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Копію заочного рішення надіслати відповідачам відповідно до ст. 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Луганського апеляційного суду через Старобільський районний суду Луганської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.О. Пелих