Рішення № 102293823, 24.12.2021, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №351/2246/21

Номер провадження №2/351/866/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Калиновського М.М.,

з участю секретаря Равлюк М.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Снятинської міської ради про визнання права власності на майно про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся у суд із позовом до Снятинської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що на праві спільної часткової власності членів колгоспного двору батькові позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 належало 3/5 частини та бабусі позивача ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 належало 2/5 частини належить житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що розташований в АДРЕСА_1 . Дане господарство належало до суспільної групи «колгоспний двір», в якому станом на 15.04.1991 року проживали вищезазначені особи, а отже, у відповідності до діючого на той час цивільного законодавства, та п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 право власності на майно, яке належало до колгоспного двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Оскільки реєстрація права власності проводилась в 1988 р., позивач в будинку не проживав. Станом на 15.04.1991 р. у спірному будинку були зареєстровані і проживали: позивач та його бабуся ОСОБА_4 . Батько позивача перейшов проживати в інший будинок в 1990 р. Внаслідок смерті ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спадкоємцем за заповітом та законом став позивач, який звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Однак в зв`язку з тим, що відсутній оригінал правовстановлюючого документу на будинковолодіння державним нотаріусом позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, а тому позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Позивач подав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі, позов просив задоволити, а справу просив розглядати за його відсутності.

Представник відповідача Снятинської міської ради, подав до суду заяву в якій просив справу розглядати за відсутності їхнього представника, у вирішенні справи покладаються на розсуд суду.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , виданого на ОСОБА_2 , слідує, що останій помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 , виданого на ОСОБА_4 , слідує, що остання померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З свідоцтва про народження НОМЕР_3 , виданого на ОСОБА_1 слідує,що батьками останнього записано ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Згідно заповіту від 11.11.1997 р. посвідченого секретарем Русівської сільської ради Тофан П.М. заповіла все своє майно на користь ОСОБА_1 .

З довідки від 16.11.2021 р. №2009/02-12, виданої першою Снятинською державною нотаріальною конторою слідує, що після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживала с. Русів, Снятинського району, Івано-Франківської області заведена спадкова справа за № 48/2020 на підставі заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом №93 від 05.02.2020 р. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки с. Русів, Снятинського району, Івано-Франківської області. Заяв від інших спадкоємців не надходило.

З довідки від 24.11.2021 р. №501, виданої виконавчим комітетом Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, слідує, що станом на 15.04.1991 р. в господарстві за адресою АДРЕСА_1 були зареєстровані і проживали голова двору ОСОБА_4 ,1917 р.н. померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та позивач ОСОБА_1 , 1972 р.н.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого мана – відсутні відомості щодо права власності на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику, у справах за позовами про захист права приватної власності” від 22.12.1995 року № 20 із змінами і доповненнями, щодо роз`яснення ст.ст. 17, 18 ЗУ “Про власність” вбачається, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Із ч.1 ст. 1268 ЦК України вбачається, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а з ч.3 ст.1268 ЦК України слідує, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

За наведених обставин суд вважає, що відсутність правовстановлюючого документу не є підставою відмови у захисті права позивача, а тому на підставі вищенаведеного, суд вважає, що позивачка набула право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

На підставі наведеного, та ст. ст. 15, 16, 328, 392, 1218, 1233, 1261, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ