Рішення № 102293152, 29.12.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4589/20

№ 2/183/976/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2021 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судового засідання Устименко М.О.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в:

21.08.2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, в якому просили:

- визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП– НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , що в цілому складається з: житлового будинку - «А-1», загальною площею 53,7 кв.м., житловою площею 27,5 кв.м., сараю «Б», літньої кухні «В», сараю «Г», погрібу «Д», гаражу «Е», літнього душу «Ж», сараю «З», вбиральні «И», колодязю № 1, огорожі № 2, воріт № 3, порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП– НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , що в цілому складається з: житлового будинку - «А-1», загальною площею 53,7 кв.м., житловою площею 27,5 кв.м., сараю «Б», літньої кухні «В», сараю «Г», погрібу «Д», гаражу «Е», літнього душу «Ж», сараю «З», вбиральні «И», колодязю № 1, огорожі № 2, воріт № 3, порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина, в тому числі і на житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , що належав спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння). Зазначене свідоцтво було видане 01 березня 1988 року Новомосковською районною Радою, на підставі рішення виконкому Новомосковської районної Ради народних депутатів № 96 від 17 березня 1987 року, зареєстроване в Бюро технічної інвентаризації 01.03.1988 року за реєстровим № 38-1.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, та все те, що належатиме їй на день смерті - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах.

13 червня 2019 року позивачі, як єдині спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , звернулися до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Монашко Н.П. із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, в тому числі і на спадковий будинок. Однак листом від 13 червня 2019 року їм відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, через відсутність правовстановлюючих документів на вищевказане спадкове майно, а точніше оригіналу свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 01.03.1988 року, виданого на ім`я спадкодавця ОСОБА_3 . Окрім того нотаріусом роз`яснено право спадкоємців звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав.

Позивачі зазначають, що на даний час оригінал зазначеного свідоцтва втрачено, право власності на спадковий будинок не зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з цим позивачі вимушені звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав.

Між тим, збереглася копія свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння), виданого 01 березня 1988 року Новомосковською районною Радою на підставі рішення виконкому Новомосковської районної Ради народних депутатів № 96 від 17 березня 1987 року, зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації 01.03.1988 року за реєстровим № 38-1, ОСОБА_3 належав на праві власності житловий будинок що, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, відповідно до технічного паспорту та технічної характеристики об`єкту він складається в цілому з: житлового будинку «А-1», загальною площею 53,7 кв.м., житловою площею 27,5 кв.м., господарських будівель та споруд: сарай «Б», літня кухня «В», сарай «Г», погріб «Д», гараж «Е», літній душ «Ж», сарай «З», вбиральня «И», колодязь № 1, огорожа № 2, ворота № 3.

За вказаних обставин позивачі позбавлені можливості реалізувати свої спадкові права, тому звернулися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 25 серпня 2020 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 16 березня 2021 року в якості належного відповідача залучену Підгородненську міську раду Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

В судове засідання представник позивачів не з`явився, надавши заяви про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав.

Представник відповідача відзив на позов не подав, в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, причина неявки суду не відома, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи, за наявними у справі доказами.

Згідно з ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного.

Суду подано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , у відповідності до якого остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Дмитрівка Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с.13).

Після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Монашко Н.П. заведено спадкову справу № 8/2018, матеріали якої свідчать про те, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли позивач, подавши до нотаріуса відповідні заяви (а.с.35,43).

Даних про наявність інших спадкоємців ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , окрім позивачів, судом не встановлено.

В матеріалах спадкової справи міститься копія заповіту, посвідченого 28.12.2015 секретарем виконкому Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за р. № 217, згідно якого ОСОБА_3 , на випадок своєї смерті, все майно, що буде належати їй на момент смерті, з чого б воно не складалось, та де б не знаходилось, заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.42).

Поряд з цим, за результатами розгляду заяви спадкоємця про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , приватним нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. Як вбачається, із повідомлення приватного нотаріуса спадкоємцями не подане свідоцтво про право власності на житло (а.с. 21).

Правовідносини щодо спадкування права власності на нерухоме майно, врегульоване наступними нормами закону, а саме.

У відповідності до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

Суду подано копію свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння), виданого 01 березня 1988 року Новомосковською районною Радою на підставі рішення виконкому Новомосковської районної Ради народних депутатів № 96 від 17 березня 1987 року, зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації 01.03.1988 року за реєстровим № 38-1, ОСОБА_3 належав на праві власності житловий будинок що, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Відповідно до технічного паспорту та технічної характеристики об`єкту він складається в цілому з: житлового будинку «А-1», загальною площею 53,7 кв.м., житловою площею 27,5 кв.м., господарських будівель та споруд: сарай «Б», літня кухня «В», сарай «Г», погріб «Д», гараж «Е», літній душ «Ж», сарай «З», вбиральня «И», колодязь № 1, огорожа № 2, ворота № 3 (а.с. 15-17).

Подана до суду копія технічного паспорту на спадковий будинок свідчить про те, що будівництво житлового будинку було закінчене в 1947році, а інших господарських будівель та споруд у 1988 році, а отже побудовані за життя його власником ОСОБА_3 .

В свою чергу, сама ж спадкодавець ОСОБА_3 по день смерті проживала та була зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка Мар`янівської сільської ради №337 від 23.09.2020 року (а.с.18).

Як зазначалося вище, приватним нотаріусом відмовлено позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки свідоцтво про право власності на житло, не зареєстроване в Державному реєстрі речових прав.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях..

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст.392 ЦК України, яку суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин, як норму права, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, а спадкоємець, який прийняв спадщину, в розумінні ч.1 ст. 1218 ЦК України, має право вимагати визнання за ним права власності на спадкове майно в судовому порядку.

Відповідно до пункту 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності реєстрації таких прав, відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

По об`єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05.08.1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку, що складається БТІ.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу, яка втратила чинність 13 грудня 1995 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затверджене Міністерством юстиції України 07.02.2002 року № 7/5, зареєстроване і Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу, реєстрація будинків проводили органи БТІ виконкомів місцевих рад. Об`єктами реєстрації були будинки і домоволодіння з окремим порядковим номером в межах міст та сіл, що належали, в тому числі громадянам на праві особистої власності. Інструкція втратила чинність 13 грудня 1995 року.

В свою чергу, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справа у своєму листі № 24-753/04/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», коли перші власники належним чином не оформили належне їм право власності та не зареєстрували його в органах БТІ, спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, його право має бути визнане в судовому порядку.

Отже, усі надані позивачем докази в сукупності з матеріалами спадкової справи, свідчать про те, що спадкодавець ОСОБА_3 , на законних підставах набула право власності на вищевказаний будинок, але за життя у спосіб встановлений законом належне їй право власності не зареєструвала, у зв`язку з чим позивачі, які являються спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_3 , з незалежних від них обставин, позбавлені можливості оформити свої спадкові права, а тому їх право мають бути визнані в судовому порядку.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивачів про визнання права власності на нерухоме майно, в порядку спадкування за заповітом на спадковий житловий будинок підлягають задоволенню,оскільки ОСОБА_3 на законних підставах набула право власності на вищевказаний житловий будинок, а тому до позивачів, відповідно до ст.1216 ЦК України, перейшло таке ж право власності, у повному обсязі, яке набув спадкодавець.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,76-81,89, 263, 265,280 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП– НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , що в цілому складається з: житлового будинку - «А-1», загальною площею 53,7 кв.м., житловою площею 27,5 кв.м., сараю «Б», літньої кухні «В», сараю «Г», погрібу «Д», гаражу «Е», літнього душу «Ж», сараю «З», вбиральні «И», колодязю № 1, огорожі № 2, воріт № 3, порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП– НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , що в цілому складається з: житлового будинку - «А-1», загальною площею 53,7 кв.м., житловою площею 27,5 кв.м., сараю «Б», літньої кухні «В», сараю «Г», погрібу «Д», гаражу «Е», літнього душу «Ж», сараю «З», вбиральні «И», колодязю № 1, огорожі № 2, воріт № 3, порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Сорока.