Рішення № 102293033, 30.11.2021, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/1500/21

2/179/665/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Хорольській І.П.

за участю

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно по праву спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно по праву спадкування за заповітом.

Позивач в позові посилається на те, що його батько ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті залишилася спадщина, що складається із приватизованої земельної ділянки площею 0,85 га, земельної ділянки 2,000 га, земельної ділянки площею 7,810 га, земельної ділянки 20,1 га, виданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та фермерського господарства «Водолій», розташованого на території Топчинської сільської ради, єдиним засновником і власником якого він являвся.

Позивач є його єдиним спадкоємцем за заповітом, так як за життя його батько склав заповіт, за яким все майно заповідав йому.

Для ведення фермерського господарства батькові була виділена земля площею 20,1 га на території Топчинської сільської ради і отримано державний акт на право постійного користування землею серія ДП без № від 24.07.1998 року. В грудні 2010 року земля фермерського господарства була розпайована між членами СФГ ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і на їх ім`я були видані відповідні державні акти. Залишок землі, що залишилася в користуванні СФГ «Водолій» після розпаювання, складає 4,9646 га.

На частину спадкового майна - приватизовану земельну ділянку площею 0,85 га земельну ділянку площею 2,000 га, та земельну ділянку площею 7,81 га - позивач отримав свідоцтво про право на спадщину.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14.02.2013 року за позивачем було визнано право на користування СФГ «Водолій» в порядку спадкування за заповітом.

Оскільки батько позивача був засновником і власником СФГ «Водолій» до позивача як спадкоємця переходить не право користування, а право власності на СФГ «Водолій» як цілісний майновий комплекс, та право користування земельною ділянкою, що знаходилася в користуванні батька відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ДП від 24.07.1998 року площею 4,9646 га, що залишилася після розпаювання СФГ.

За наведених підстав, позивач звертається до суду та прохає визнати за ним право власності на фермерське господарство «Водолій», яке належало батькові ОСОБА_5 по праву спадкування за заповітом

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилися, надавши до суду заяву в якій прохав розглянути справу без його участі.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши докази, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за наступних підстав.

У відповідності до ч. 2 ст. 1220 ЦК України , часом відкриття спадщини є день смерті особи.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 5).

Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У заповіті від 19 квітня 2001 року, посвідченому секретарем Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та зареєстрованому в реєстрі за № 23, ОСОБА_5 вказав позивача як спадкоємця всього свого майна (а. с. 6).

У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до Статуту селянського (фермерського) господарства «Водолій» від 20.12.1998 року, ідентифікаційний код 30242279, його засновником є ОСОБА_5 (а. с. 13-16).

12 січня 2010 року листом нотаріуса позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину фермерського господарства «Водолій» на цілісний майновий комплекс в тому числі на земельну ділянку, у звязку із відсутністю майна переданого до складеного капіталу фермерського господарства та права власності на земельну ділянку (а. с. 28).

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14.02.2013 року за позивачем було визнано право на користування СФГ «Водолій» в порядку спадкування за заповітом (а. с. 11-12).

Відповідно до Статуту селянського (фермерського) господарства «Водолій» (нова редакція) від 22.04.2013 року, ідентифікаційний код 30242279, його засновником є ОСОБА_1 (а. с. 17-21).

У відповідності до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Статтями 1296, 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно ст. 191 ЦК України, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 19 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Статтею 23 Закону України «Про фермерське господарство» успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Позивачем не наведено обставин і доказів, які б свідчили про порушення його матеріального права, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач є власником (засновником) селянського (фермерського) господарства «Водолій», яке раніше належало його померлому батьку.

Таким чином суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно по праву спадкування за заповітом- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10 грудня 2021 року.

Суддя Т.А.Ковальчук