Рішення № 102292617, 23.12.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/9125/21

2/212/4247/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: Головуючого-судді: Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання: Машошиної Ю.О., розглянувши у відсутності сторін в порядку спрощеного позовного провадження без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” про стягнення моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я,-

встановив:

11 жовтня 2021 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом до Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” (далі – відповідач, АТ “Кривбасзалізрудком”). В обгрунтування позовних вимог зазначив, що в періоди з 12.11.1976 року по 21.05.1977 року, з 01.09.1977 року по 19.12.1979 року, з 03.06.1980 року по 14.10.1982 року, з 20.04.1987 року по 31.12.1987 року працював на шахті “Октябрська”, тресті Кривбасшахтобуд ВО “Кривбасруда” (нині ПАТ “Кривбасзалізрудком”) на різних професіях: підземним гірничим робочим, підземним прохідником. Працюючи довгий час в шкідливих умовах отримав професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова з помірними статико-динамічними порушеннями, стійкий больовий синдром. Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 20.0.1999 року, причинами професійного захворювання зазначено: роботи впродовж багатьох років в умовах несприятливого мікроклімату, важка фізична праця. Висновком ЛТЕК від 15.02.1999 року йому вперше встановлено 40 % втрати професійної працездатності та ІІІ група інвалідності. Після неодноразових переоглядів висновком ЛТЕК від 21.02.2001 року йому встановлено 25 % втрати професійної працездатності безстроково, рекомендовано лікування у неврологічному відділення, профілакторії. Позивач вважає, що підприємство відповідача не створило для нього безпечних, нешкідливих умов праці він отримав професійне захворювання, через яке відчуває не лише фізичні страждання, а саме біль у поперековій ділянці з віддачею по задній поверхні правої ноги, біль в тазо-стегнових суглобах, ломота в суглобах кінцівок, а також і моральні страждання, які полягають у тому, що він не може спокійно відпочивати через біль та ломоту у суглобах, думки про те, що стан його здоров`я не поліпшується викликає переживання, порушені нормальні життєві зв`язки внаслідок неможливо і вести активне життя. У зв`язку із отриманими професійними захворюваннями йому заподіяна моральна шкода, розмір якої позивач оцінює в 250 000 грн., яку просив стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник відповідач ОСОБА_2 скористалась правом надання відзиву, в якому просила відмовити позивачу у задоволенні позову посилаючись на те, що рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, яке набрало законної сили 22.09.2021 року з ПАТ “Суха Балка” стягнуто на користь позивача грошові кошти у сумі 100 000 гривень у зв`язку із відшкодуванням моральної шкоди. Рішенням суду встановлено, що позивач працював з 31.01.1994 року по 08.06.1994 року, з 10.01.1996 року по 24.02.1999 року на підприємстві ПАТ “Суха Балка” та причиною професійного захворювання вказано: робота впродовж тривалого часу в умовах фізичного напруження та вимушеній позі. У зв`язку із чим, в момент встановлення факту професійного захворювання і визначення втрати професійної працездатності позивач не перебував у трудових відносин з відповідачем, а працював на ПАТ “Суха Балка” і обов`язок щодо відшкодування моральної шкоди покладається на роботодавця з яким позивач перебував у трудових відносинах. Так, за результатами первинного встановлення втрати професійної працездатності у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди яким він і скористався, подавши позов до суду до ПАТ “Суха Балка”. Позивачем даний факт від суду прихований навмисно з метою отримання подвійного відшкодування. Також, звертає увагу суду на той факт, що останній майже 10 років перед складанням акту та встановленням МСЕК первинно втрати професійної працездатності позивач не працював на підприємстві відповідача. Крім того, позивач скористався своїм одноразовим правом на відшкодування моральної шкоди та отримавши відшкодування у розмірі 100 000 гривень від ПАТ “Суха Балка”, позивач просить стягнути з відповідача суму у розмірі 250 000 гривень, таким чином оцінює шкоду у 350 000 гривень за 25 % втрати професійної працездатності, після яких він ще 10 років працював, не відчуваючи душевних страждань та жодного дискомфорту. Вважають, що сума, яка отримана позивачем у розмірі 100 000 гривень за 25 % втрати професійної працездатності цілком покриває моральну шкоду. Заявлений позивачем розмір моральної шкоди в розмірі 180 000 грн. є завищеним та таким, що не відповідає принципу розумності, справедливості та співмірності. Крім того, посилаючись на норми Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі - Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, просили визначити в рішенні суду про необхідність утримання податків і зборів за рахунок позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював з 12.11.1976 року по 21.05.1977 року – підземним гірничим 1го розряду ділянки № 9 шахти “Октябрська”; з 01.09.1977 року по 19.12.1979 року – підземним бурильником 5го розряду ділянки № 9 шахти “Октябрська”; з 03.06.1980 року по 14.10.1982 року – підземний кріпильником 4го розряду ділянки № 4 шахти “Октябрська”; з 20.04.1987 року по 31.12.1987 року – прохідником 4го розряду (копія трудової книжки а.с.7-11).

Згідно Акту розслідування професійного захворювання від 20.01.1999 року, складеного на шахті “Тернівська” ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», вбачається, що причиною виникнення професійного захворювання відповідача є тривала робота в умовах несприятливого мікроклімату, важка фізична праця у вимушеній позі (а.с.12).

Відповідно до витягу із Акту огляду ЛТЕК від 15.02.1999 року позивачу первинно встановлено 40 % втрати професійної працездатності та ІІІ група інвалідності з наступним переоглядом 01.02.2000 року (а.с.13).

Відповідно до витягу із Акту огляду у ЛТЕК від 23.02.2000 року позивачу встановлено 30 % втрати професійної працездатності повторно, ІІІ група інвалідності з повторним переоглядом 01.02.2001 року (а.с.13).

Відповідно до витягу із Акту огляду у ЛТЕК від 21.02.2001 року позивачу встановлено 25 % втрати професійної працездатності безстроково (а.с.14).

У зв`язку з отриманими професійними захворюваннями позивач звертався до закладу медичного лікування, що підтверджується наявним в матеріалах справи виписним епікризом (а.с. 16).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Вирішуючи спір, що склався між сторонами, суд виходить із законодавства, що діяло на момент первинного встановлення позивачу втрати працездатності в 1999 році, а саме ст.12 Закону України « Про охорону праці» в первинній редакції від 14.10.1992 року, згідно якої відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Крім того, суд враховує національне законодавство, що діяло на момент остаточного встановлення позивачу 25 % втрати працездатності безстроково в 2001 році, а саме норм ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, якими врегульовано право на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Доводи представника відповідача щодо відсутності підстав ля задоволення позову, оскільки позивачу вже було відшкодовано іншим підприємством завдану моральну шкоду, суд відхиляє як такі, що не гуртуються на законодавстві, оскільки саме відповідач як роботодавець повинен нести самостійну відповідальність перед позивачем за моральну шкоду, яка виникла внаслідок ушкодження здоров`я в період роботи позивача на шахті “Тернівська” ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком».

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Судом встановлено, що у зв`язку з отриманням професійних захворювань та встановленням втрати працездатності позивачу заподіяно моральну шкоду. Внаслідок отриманого професійного захворювання у позивач відчуває фізичні страждання, які супроводжуються болем в тазо-стегнових суглобах, ломотою в суглобах кінцівок. Крім того, через біль позивач не має змоги спокійно відпочивати, стан його здоров`я не поліпшується, що в свою чергу викликає у нього переживання з цього приводу.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України ''Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, суд враховує характер отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності в розмірі 40 %, що був первинно встановлений позивачу, а також остаточно встановлений відсоток втрати працездатності 25% безстроково, стан здоров`я потерпілого, стаж роботи позивача на підприємстві відповідача, і вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 90 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Питання щодо порядку стягнення з відповідача суми моральної шкоди, а саме щодо необхідності вказівки про стягнення податків за рахунок позивача, судом не вирішується, оскільки вказане питання виходить за межі предмету спору та має вирішуватись на стадії виконання судового рішення.

Суд також відхиляє посилання відповідача на необхідність вказівки у судовому рішенні про оподаткування суми моральної шкоди, оскільки в даній справі стягуються суми відшкодування збитків, завданих платнику податків ушкодженням здоров`я, а отже вказані відповідачем зміни до податкового законодавства не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц (провадження № 61-14316св18).

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди саме в розмірі 250 000 гривень, то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є значно завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві моральної шкоди.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 908 гривень.

Керуючись ст.ст.153,237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст.ст.4,5,13,19,76-81,89, 133,141, 258-259,263,265,274,354 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” про стягнення моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат”на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 90 000 (дев`яносто тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” на користь держави судовій збір в розмірі 908 гривень.

В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат ", код ЄДРПОУ 00191307, адреса: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 1-А.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення, складено та підписано 28 грудня 2021 року.

Суддя М.Д.Власенко