Ухвала суду № 102289810, 24.12.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/853/20

Провадження № 1-кс/461/7053/21

УХВАЛА

Іменем України

24.12.2021 року слідчий суддя Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно

в с т а н о в и в:

Старший слідчий СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на магазин, площею 120,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1402084307101), який на праві приватної власності належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке обтяжене згідно договору іпотеки на користь підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Слідчий обґрунтовує своє клопотання тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.185, ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України. Слідчий зазначив, що кримінальними правопорушеннями завдана матеріальна шкода на загальну суму 12290563 грн. Слідчий зазначив, що санкція ч. 2 ст. 115, ч.ч. 3, 4 ст. 187 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна. Окрім того, слідчий зазначив, що 14.11.2017 року ОСОБА_6 згідно договору позики б/н, укладеному в простій письмовій формі, позичив своїй сестрі ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 3990000 грн., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Деравного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №250244236 від 29.03.2021.З метою забезпечення виконання даного зобов`язання, 14.11.2017 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки (номер запису про іпотеку згідно державного реєстру Іпотек 23351962), згідно якого ОСОБА_6 виступає іпотекодержателем, а ОСОБА_5 іпотекодавцем, на майно якої виставлено обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно - в цілому магазин площею 120,7 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1402084307101 та зроблено запис про відповідне обтяження №23350419. Відтак, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання , просить клопотання задоволити.

Слідчий та прокурор у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

На підставі ч.2 ст.172 КПК України слідчий суддя вважає за можливе розглядати клопотання без виклику особи, у володінні якої знаходиться майно, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

На підставі ст.107 КПК України фіксування судового процесу не здійснювалося у зв`язку з неявкою всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Так, частиною першою ст.170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Старшим слідчим в ОВС - криміналіст відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020140000000030, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 345 КК України.

20.05.2021 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст.208 КПК України.

21.05.2021 року ОСОБА_7 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

13.07.2021 року ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.

05.08.2021 року ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України.

29.09.2021 року ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України.

23.11.2021 року ОСОБА_6 , повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Санкція ч. 2 ст. 115, ч.ч. 3, 4 ст. 187 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, що відповідно до вимог ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.

Згідно з ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогамист. 16 КПКпозбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченомуКПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПКта судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з положеннямист.170 КПКарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст.94,132,173 КПКповинен врахувати правову підставу для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

За ч.ч.2, 5ст.170 КПКарешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, конфіскації майна як виду покарання. В такому випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Таким чином, зазначена у ч.5ст.170 КПКумова щодо можливості накладання арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання не передбачає можливості арешту майна інших осіб (окрім зазначених у цій нормі).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Деравного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №250244236 від 29.03.2021року вбачається, що 14.11.2017 ОСОБА_6 згідно договору позики б/н, укладеному в простій письмовій формі, позичив своїй сестрі ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 3990000 (три мільйони дев`ятсот дев`яносто тисяч) гривень 00 копійок.14.11.2017 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки (номер запису про іпотеку згідно державного реєстру Іпотек 23351962), згідно якого ОСОБА_6 виступає іпотекодержателем, а ОСОБА_5 іпотекодавцем, на майно якої виставлено обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно - в цілому магазин площею 120,7 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1402084307101 та зроблено запис про відповідне обтяження №23350419.

У відповідності до абз. 3ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленомуЗаконом України «Про іпотеку». Тобто, іпотека виступає забезпеченням виконання особою своїх зобов`язань за іпотечним договором та не є безумовною підставою для переходу права власності на таке майно до іпотекодержателя.

Водночас, у разі припинення основного зобов`язання за іпотечним договором, закінчення строку його дії або визнання іпотечного договору недійсним така іпотека припиняється, а майно може бути відчужене його власником (ст. 17 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до вимог ст.41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинипередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людиниполягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Слід зазначити, що в матеріалах відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що магазин площею 120,7 кв.м, що за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1402084307101 на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_8 . Окрім того, у разі припинення основного зобов`язання за іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , закінчиться і строк дії вказаного договору, відтак підозрюваний може не набути право власності на майно, яке станом на день розгляду клопотання перебуває у власності ОСОБА_5 .

Враховуючи вищевикладене та з метою дотримання справедливого балансу між інтересами власників майна, гарантованими законом і завданням кримінального провадження, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання слідчого необхідно відмовити.

З врахуванням наведених обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що заявлене клопотання є безпідставним, а тому не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.131, 132, 170, 172, 173, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо, ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1