Рішення № 102289598, 24.12.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/7582/20

пр. № 2/336/1158/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Щасливої О.В.,

розглянувши залі суду справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Приватбанк» 10 грудня 2020 року звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначає, що відповідно до договору кредиту № ZPJKGA00000033 від 24.07.2007 року відповідач отримала кредит в сумі 10450 доларів США, зобов`язавшись повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 24.07.2017 року.

Оскільки відповідач виконувала свої зобов`язання неналежним чином, станом на 15 вересня 2020 року у неї виникла заборгованість за договором в сумі 13893,56 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 3423,03 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 3494,33 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 562,13 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором у сумі 6414,07 доларів США.

Позивач просить про стягнення з відповідача означеної заборгованості, а також судового збору в сумі 2270 грн., попередньо оплаченого позивачем.

Ухвалою судді від 05.01.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Заходи забезпечення позову, доказів в справі не вживалися.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надавши суду письмове звернення, яке містять прохання про задоволення позову і вирішення справи без його участі.

Віповідачка належним чином повідомлення про розгляд справи в судове засідання не з`явилася, причину неявки суду не повідомила.

Наведені обставини в силу ст. ст. 211, 223 ЦПК України є підставою для проведення судового розгляду у відсутність учасників справи.

З письмового відзиву представника відповідача адвоката Мудрака Д.В. випливає, що позивачем пропущено давність звернення до суду за захистом права, а про визнання поважності причин пропущення позивач не просить у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Підставою для залишення позову без задоволення є застосування давності до вимог про виконання усіх зобов`язань, що утворюють заборгованість, перебіг якої за договором кредиту з моменту спливу строку дії кредитного договору. Відповідач взяла на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами, сплачуючи її щомісячними платежами з 15 по 22 число кожного місяця у сумі 142,96 доларів США з кінцевим терміном повернення у відповідності до умов кредитного договору до 24.07.2017 року, що означає право фінансової установи звернутися до суду з позовом про стягнення усієї суми боргу в строк, не пізніший ніж у липні 2020 року. Звернувшись до суду в грудні 2020 року, позивач порушив давність пред`явлення вимог про стягнення заборгованості, про поважність причин пропущення давності суду не повідомляє, вважаючи, що давність ним не пропущена.

А так як сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, просить застосувати положення закону про давність звернення до суду за захистом права та відмовити у задоволенні позову.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з таких міркувань.

Судом встановлено, що 24 липня 2007 року сторони уклали договір кредиту № ZPJKGA00000033, за умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 10450 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення до 24.07.2017 року (а.с.9-11).

Станом на 15 вересня 2020 року у відповідача виникла заборгованість за договором в сумі 13893,56 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 3423,03 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 3494,33 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 562,13 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором у сумі 6414,07 доларів США (а. с. 4-7).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов`язання, що витікають з окремих видів правочинів внормовані Підрозділом І Розділу Ш ЦК України.

Особливості зобов`язань, встановлених договором кредитування, регламентовані параграфом 2 глави 71 Підрозділу І Розділу Ш ЦК України.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Із змісту ст. 611 ЦК України випливає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Надані суду письмові докази, зокрема: кредитний договір, розрахунок заборгованості, вказують на характер правовідносин сторін і підтверджують обґрунтованість звернення до суду за захистом порушеного права.

Між тим суд не вбачає підстав для ухвалення рішення на користь позивача, виходячи з таких міркувань.

За змістом ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю в три роки, перебіг якого починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом наведених положень в 7 Розділі кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу у розмірі 10450 доларів США з кінцевим терміном повернення до 24 липня 2017 року включно зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92% на місяць, погашення заборгованості за яким здійснюється у розмірі щомісячного платежу у розмірі 142,96 долірів США з 15 по 22 число кожного місяця.

У відповідності до ч. 2. ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Виходячи з наведених норм, а також правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України № 6-116ц13 від 06.11.2013 року - позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись за кожний черговий платіж з моменту порушення строку його погашення.

У відповідності до умов та правил користування кредитом, повернення кредитних коштів визначено періодичними щомісячними платежами, а тому позовна давність повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Статтею 530 ЦК України врегульовано строк (термін) виконання зобов`язання, частиною першою якої встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Виходячи з викладеного, початок давності для стягнення цих платежів слід обчислювати з моменту (наступного за днем чергового платежу дня) невиконання позичальником кожного з цих зобов`язань.

Таким чином, у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення грошових коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Наведене означає, що лише під час дії договору сторони можуть здійснювати свої права, передбачені змістом договору.

Як вже зазначено, зміст зобов`язань позичальника за договором кредитування полягає в обов`язку як повернути кредитні кошти, так і сплатити проценти за користування кредитом під час дії договору.

З огляду на наведені положення законодавства та зміст правової позиції Верховного Суду України останнім днем дії договору між сторонами є 24 липня 2017 року, і саме з цього моменту для позивача починається перебіг давності звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитом у повному обсязі, а що стосується вимог про стягнення заборгованості зі сплати регулярних платежів, початок давності для пред`явлення відповідних вимог співпадає з днем, наступним за днем прострочення сплати цього платежу.

Таким чином, давність звернення до суду з вимогами про стягнення усієї заборгованості за кредитом для кредитора у правовідносинах з відповідачем розпочалася з 24 липня 2017 року і не може простиратися на строк, пізніший ніж 24 липня 2020 року.

Що стосується висування вимог щодо сплати чергових платежів, останній періодичний платіж (відсотків за кредитом) позичальник здійснив 23 грудня 2014 року, як випливає з розрахунку заборгованості (а. с. 4-7), що означає право кредитора пред`явити вимоги щодо стягнення цієї складової заборгованості у строк до 23 грудня 2017 року.

Фінансова установа звернулася до суду 10 грудня 2020 року, що свідчить про пропуск позовної давності.

В силу ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд не знайде підстав для визнання поважними причини пропущення позовної давності.

Заперечуючи проти застосування позовної давності, представник позивача зазначає, що вона не пропущена, оскільки відповідно до п. 5.1 Договору строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, комісії був встановлений до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, враховуючи, що умови договору відповідачкою не виконані, вважає, що строк позовної давності не порушено.

Суд не погоджується з цими твердженнями, виходячи з такого.

Оскільки, твердження представника позивача про те, що строк дії договору продовжується, а зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, оскільки поняття строку дії договору і строку виконання зобов`язань не є тотожними, між тим аналіз змісту ст. ст. 1050 ч. 2 та 261 ч. 2 ЦК України свідчить про початок перебігу давності по зобов`язанням, строк виконання яких був змінений, за спливом вказаного строку.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт перший статті 32 Конвенції) і чиї рішення в силу ч. 10 ЦПК України є джерелом права, наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

У зв`язку з викладеним, виходячи з принципів диспозитивності і змагальності цивільного судочинства, суд вважає, що представник позивача не спростувала причини пропуску позовної давності звернення до суду, яка не переривалася і не зупинялася.

Узв`язку з викладеним, суд вважає, що позивач не довів ґрунтовності стягнення належних за договором коштів в сумі, що утворює ціну позову, про причини пропуску давності звернення до суду, яка не переривалася і не зупинялася, суду не повідомив, заявляючи, що вона не пропущена, що не дає підстав для ухвалення рішення на користь позивача.

У відповідності до норм ЦПК у разі відмовіи у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 256, 261, 267, 530, 1050 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 77-81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 , яка зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Суддя О.В. Щаслива