Рішення № 102286013, 23.12.2021, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/5550/21

Провадження № 2/577/1628/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2021 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Кравченка В.О

за участю секретаря

судового засідання Степаненко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі за правилами спрощенного провадження справу за позовом Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

АТ «Креді Агріколь Банк» звернулося до суду з вищевказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту у розмірі 232487,35 грн., а також судові витрати в сумі 3487,31 грн.

На обґрунтування у позові вказано, що 08.09.2020 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1/3079893, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 198383,60 грн. зі строком повернення до 07.09.2025 року. Відповідно до п. 1.2 Договору кредит надавався на споживчі цілі та сплату страхового платежу.

Згідно п.6.1. Кредитного договору підписавши цей документ відповідач підтвердив, що особисто отримав примірник; умови йому зрозумілі; з тарифами банку ознайомлений і згодний; отримав повну інформацію щодо умов кредитування.

Позивач стверджує, що товариством належним чином виконані умови договору, у той час як ОСОБА_1 отриману позику в передбачені строки не повернув, внаслідок чого, станом на 13.10.2021 року, утворилася заборгованість загальною сумою 232487,35 грн., яка складається із простроченої заборгованості – 17520,91 грн., строкової заборгованості – 166795,20 грн., нарахованих відсотків – 451,32 грн., простроченої комісії – 27634,81 грн., прострочених відсотків – 16137,28 грн., комісії – 3947,83 грн., пені за несвоєчасно погашення кредиту, процентної та комісійної винагороди – 0,00 грн.

Направлені відповідачу вимоги про погашення заборгованості залишені без реагування, що і стало підставою звернення до суду.

Представник позивача за довіреністю адвокат Онішкевич М.М. подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду був повідомлений завчасно і належним чином, поважність причин неявки не сповістив, заяви про відкладення справи не надходило. За таких обставин неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи і винесенню судового рішення.

Оскільки представник позивача не заперечує заочному розгляду справи, про що зазначив у поданому клопотанні, справу можливо розглянути за відсутності сторін у порядку заочного провадження за наявними у справі доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи дійшов наступного висновку.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами частин 1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до положень статей 77-80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частин 1,5,6,7 статті 81, частин 1, 3 статті 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Із представлених доказів вбачається, що 08.09.2020 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладено комплексний договір № 1/3079893, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредит в сумі 198383,60 гривень строком на 60 місяців, з 08.09.2020 року до 07.09.2025 року (включно) на споживчі потреби, зі сплатою 15 % річних, починаючи з дня надання кредиту до моменту повного погашення заборгованості за договором та комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,99 % у місяць від суми кредиту, а відповідач зобов`язалася погашати кредит та сплачувати проценти та комісію у валюті кредиту, відповідно до розрахунків Графіку платежів по кредиту, щомісяця в день повернення кредиту на рахунок погашення заборгованості (а.с. 6 - 7).

Судом встановлено, що позивач зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кошти в розмірі, визначеному кредитним договором, що підтверджується меморіальним ордером №32863677-1 від 08.09.2020 року (а.с. 15).

Проте відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання щодо погашення отриманого кредиту, у зв`язку з чим на адресу останнього були направлені вимоги від 12.05.2021 року та 17.06.2021 року про погашення простроченої заборгованості протягом 30 днів з дня отримання листа та дострокового виконання боргових зобов`язань за Комплексним договором № 1/3079893 від 08.09.2020 року. Тобто достроковою вимогою про сплату повної заборгованості за договором позивачем було змінено строк повернення кредитних коштів, що відповідає ст. 1050 ЦК України (а.с. 17, 18).

ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк кошти (суму позики) не повернув. Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з ОСОБА_1 простроченої та строкової заборгованості в розмірі 184316,11 грн. є доведеною та підлягає задоволенню.

Щодо нарахованих АТ «Креді Агріколь Банк» відсотків за користування кредитом, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, ч.1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Позивач на підтвердження розміру нарахованих відсотків, комісії, простроченої комісії та прострочених відсотків надав суду графік платежів по кредиту, який не є первинним документом, із якого мають чітко прослідковуватися суми та періоди нарахування відсотків та їх погашення боржником, отже, не є належним доказом.

Також не заслуговує на увагу і представлений розрахунок заборгованості, який має лише підсумкові суми без визначення періоду, розміру відсотків тощо.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року (справа №755/9215/15-ц) зроблений наступний правовий висновок.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини 3 статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на доказування суми заборгованості для її відшкодування з іншої сторони, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду без відповідних дій з боку сторони з приводу необхідності надання чи збирання певних засобів доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд позбавлений можливості самостійно визначити чи перевірити розмір заявленої АТ «Креді Агріколь Банк» заборгованості по відсотках, прострочених відсотках, простроченої комісії та комісії, оскільки тягар доведення обґрунтованості позовних вимог покладено саме на позивача, який не надав суду розрахунку боргу разом з позовною заявою, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись: ст.ст. 2, 3, 526, 527, 536, 625, 631, 1046-1050 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживача», ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АТ «Креді Агріколь Банк» (код ЄДРПОУ 14361575, адреса: 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, р/р НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) заборгованість за Комплексним договором №1/3079893 від 08.09.2020 року загальною сумою 184316,11 грн. (прострочена заборгованість – 17520,91 грн., строкова заборгованість – 166795,20 грн.), а також 2765,40 грн. судового збору, всього ж 187081,51 грн.

В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко В. О.