Рішення № 102284849, 23.12.2021, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/1207/21

Провадження № 2/456/751/2021

РІШЕННЯ

іменем України

23 грудня 2021 року місто Стрий Львівської області

Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого – судді Микитина В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Стасів О.Я.,

сторони у справі:

позивачка – ОСОБА_1 ;

відповідач – Приватне підприємство «Приватна агрофірма «Батько і Син»»;

вимоги позивачки – про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою, зобов`язання повернути земельну ділянку;

розглянувши дану цивільну справу у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення суду, що знаходиться по вул. Т. Шевченка, 89, за правилами загального позовного провадження, за відсутності учасників справи, на підставі наявних у суду матеріалів, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивачка ОСОБА_1 в особі свого уповноваженого представника – адвоката АО «Марусяк і Партнери» Мидзки Р.В. (ордер про надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1065965 від 19.03.2021 року та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1915 від 31.08.2012 року, оригінал та належно засвідчена копія відповідно знаходяться у матеріалах справи), скориставшись канцелярією суду, 19.03.2021 року звернулася у Стрийський міськрайонний суд Львівської області з позовною заявою (зареєстрована за вх. № 5257), в якій просить ухвалити рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки б/н, укладеного 01.02.2019 року між нею та відповідачем – ПП «Приватна агрофірма «Батько і Син»», предметом котрого є земельна ділянка площею 1,2290 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області, кадастровий номер: 4625380800:05:000:0792. Також просить скасувати державну реєстрацію на підставі цього договору права користування земельною ділянкою за відповідачем ПП «Приватна агрофірма «Батько і Син»». Ще просить зобов`язати відповідача – ПП «Приватна агрофірма «Батько і Син»» повернути їй зазначену земельну ділянку. Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору за пред`явлення цієї позовної заяви до суду із трьома вимогами немайнового характеру у загальному розмірі 2 724 грн., а також витратах на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн., позивачка просить покласти на відповідача.

Позов обґрунтовано тим, що позивачці на праві власності належить земельна ділянка площею 1,2290 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області, кадастровий номер: 4625380800:05:000:0792, котра є предметом договору оренди землі б/н, що був укладений між сторонами у цій справі 01.02.2019 року у с. Угільня Стрийського району Львівської області строком на п`ятнадцять років, тобто до 2034 року, із встановленою орендною платою у формі та розмірі 12% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки (14 748 грн.) у рік, у тому числі 1 769 грн. 76 коп. в грошовій формі або в натуральній формі (продукцією, вирощеною орендарем), котра вноситься щороку до 30 грудня за весь рік оренди цієї земельної ділянки. Позивачка стверджує, що на виконання умов зазначеного договору оренди землі отримала від відповідача у 2019 році на свою користь орендну плату у натуральній формі, частково, котру оцінює близько половини від необхідного розміру, а у 2020 році не отримувала від відповідача нічого. Тому вважає, що несплату орендної плати відповідачем у даному конкретному випадку слід вважати систематичною, що має наслідком істотне порушення ним зобов`язань за вказаним договором оренди землі та, відповідно, є підставою для його розірвання. При цьому позивачка наголошує, що будучи власницею землі та її орендодавцем, очікувала на добросовісне виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між ними договором оренди землі та, як наслідок, очікувала скористатися результатами виконання таких зобов`язань у вигляді можливості витратити кошти від оренди цієї землі на власний розсуд. Оскільки цього не трапилося, то позивачка змушена захищати свої порушені права та вживати заходів щодо запобігання порушенню їх у майбутньому, у спосіб звернення до суду із даним позовом, у котрому на свій розсуд обрала три способи захисту – розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Відповідач ПП «Приватна агрофірма «Батько і Син»» в особі своєї уповноваженої представниці – адвокатеси АО «Потинський і Партнери» Галушко О.І. (ордер про надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1072638 від 26.04.2021 року та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЛВ № 002001 від 25.09.2020 року, оригінал та належно засвідчена копія відповідно знаходяться у матеріалах справи) у запропоновані судом строк та порядку, а саме 26.04.2021 року, скориставшись поштовим зв`язком, скерував на адресу суду відзив на позовну заяву ОСОБА_2 до нього про розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою, зобов`язання повернути земельну ділянку (надійшов до суду 28.04.2021 року та зареєстрований за вх. № 8368), у котрому проти зазначеного позову заперечує у повному обсязі та просить відмовити в його задоволенні за безпідставністю. Заперечення відповідача проти позову обґрунтовані ненаданням позивачкою жодного доказу, котрий би відповідав критеріям належності й допустимості, та вказував на те, в якому саме обсязі відповідач не виплатив їй орендну плату за землю у 2019 році, а також на те, що не виплатив її у 2020 році взагалі. Відповідач наголошує, що виконав свої зобов`язання перед позивачкою за 2019 рік та за 2020 рік у повному обсязі, виплативши їй в якості орендної плати у 2019 році кошти в сумі 3 860 грн., а факт отримання цих коштів стверджується підписом позивачки у відомості на видачу орендної плати. Відповідач вказує, що згадана сума в якості орендної плати повністю покриває ту суму, котра повинна була б бути виплаченою за користування землею за два роки (3 399 грн. 04 коп.), та ще й перевищує її. Отже, на переконання відповідача, у даному випадку систематична несплата орендної плати не має місця, а, отже, й немає підстав для розірвання договору оренди землі, укладеного з позивачкою.

Позивачка ОСОБА_1 в особі свого уповноваженого представника – адвоката АО «Марусяк і Партнери» Мидзки Р.В. у запропоновані судом строк та порядку, а саме 11.05.2021 року, скориставшись поштовим зв`язком, скерувала на адресу суду відповідь на відзив відповідача на її позовну заяву до ПП «Приватна агрофірма «Батько і Син»» про розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою, зобов`язання повернути земельну ділянку (надійшла до суду 13.05.2021 року та зареєстрована за вх. № 9284), у котрій надалі наполягає на задоволенні своїх позовних вимог у повному обсязі. Додатково вказує на те, що жодних коштів від відповідача в рахунок орендної плати у 2019 році не отримувала, а свій підпис у відомості про отримання орендної плати ставить під сумнів, так як наполягає на тому, що його у цьому документі не виконувала. Також наголошує на тому, що відомість на видачу орендної плати за 2019 рік не містить обов`язкових реквізитів первинного бухгалтерського документа, оскільки у ній не зазначена дата складення, посада, прізвище й ініціали представника відповідача, назви самого відповідача, а тому цей документ, на переконання позивачки, є нікчемним, та, як наслідок, не може прийматися судом до уваги в якості доказу про видачу орендної плати. Ще посилається на ту обставину, що часткова виплата відповідачем орендної плати є неналежним виконанням умов договору оренди землі та, відповідно, також підпадає під ознаки систематичної її несплати позивачці. Зазначає також про несвоєчасне виконання відповідачем своїх податкових зобов`язань, що, на переконання позивачки, свідчить про невиплату орендної плати.

Відповідач ПП «Приватна агрофірма «Батько і Син»» в особі своєї уповноваженої представниці – адвокатеси АО «Потинський і Партнери» Галушко О.І. у запропоновані судом строк та порядку, а саме 15.06.2021 року, скориставшись електронною поштою, скерував на адресу суду заперечення проти відповіді позивачки на відзив на позовну заяву ОСОБА_2 до нього про розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою, зобов`язання повернути земельну ділянку (зареєстровані за вх. № 11585), у котрих надалі заперечує проти позову у повному обсязі та спростовує твердження позивачки про те, що відомість на видачу орендної плати за 2019 рік не містить обов`язкових реквізитів первинного бухгалтерського документа, оскільки господарська операція по нарахуванню та видачі орендної плати відбулася, ця відомість містить відтиск печатки підприємства, що є свідченням участі позивачки у здійсненні згаданої господарської операції за видатковою накладною про отримання орендної плати.

Відповідач ПП «Приватна агрофірма «Батько і Син»» в особі своєї уповноваженої представниці – адвокатеси АО «Потинський і Партнери» Галушко О.І. 23.12.2021 року, скориставшись канцелярією суду, подав суду письмові пояснення щодо прийнятих та приєднаних судом додаткових доказів у цій справі (зареєстровані за вх. № 24814).

Заяви та клопотання учасників справи.

Позивачка ОСОБА_1 в особі свого уповноваженого представника – адвоката АО «Марусяк і Партнери» Мидзки Р.В. у визначений суддею строк усунення недоліків позовної заяви, а саме 31.03.2021 року, скориставшись електронною поштою, скерувала на адресу суду заяву про усунення недоліків своєї позовної заяви до ПП «Приватна агрофірма «Батько і Син»» про розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою, зобов`язання повернути земельну ділянку (зареєстрована за вх. № 6126).

Позивачка ОСОБА_1 в особі свого уповноваженого представника – адвоката АО «Марусяк і Партнери» Мидзки Р.В. 12.10.2021 року, який був присутнім у судовому засіданні під час розгляду цієї справи по суті, через такого представника подала суду клопотання про прийняття та приєднання до матеріалів цієї справи додаткових доказів.

Відповідач ПП «Приватна агрофірма «Батько і Син»» в особі своєї уповноваженої представниці – адвокатеси АО «Потинський і Партнери» Галушко О.І. 12.10.2021 року, яка була присутньою у судовому засіданні під час розгляду цієї справи по суті, через таку представницю подав суду клопотання про прийняття та приєднання до матеріалів цієї справи додаткових доказів.

Відповідач ПП «Приватна агрофірма «Батько і Син»» в особі своєї уповноваженої представниці – адвокатеси АО «Потинський і Партнери» Галушко О.І. 23.12.2021 року, скориставшись канцелярією суду, подав на адресу суду заяву про закінчення розгляду цієї справи по суті за відсутності зазначеної представниці (зареєстрована за вх. № 24813). У такій заяві одночасно було висловлено позицію на підтримання заперечень проти позову, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях проти відповіді на відзив на позовну заяву.

Відповідач ПП «Приватна агрофірма «Батько і Син»» в особі своєї уповноваженої представниці – адвокатеси АО «Потинський і Партнери» Галушко О.І. 23.12.2021 року, скориставшись електронною поштою, скерувала на адресу суду заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу (зареєстрована за вх. № 24857) із приєднанням документів на підтвердження понесення таких витрат.

Інших заяв чи клопотань від учасників цієї справи, котрі не пов`язані з відкладенням її судового розгляду та котрі б залишилися невирішеними, до суду не надходило.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Микитина В.Я. від 22.03.2021 року вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано термін на усунення її недоліків, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали, котрі полягали у необхідності доплати позивачкою судового збору за дві позовні вимоги немайнового характеру.

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Микитина В.Я. від 01.04.2021 року вищевказану позовну заяву, після усунення позивачкою її недоліків у наданий строк, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Визначено місце, дату та час підготовчого засідання у справі – приміщення Стрийського міськрайонного суду Львівської області за адресою: вул. Т. Шевченка, 89, м. Стрий, Львівська область, 28.04.2021 року, 09.30 год..

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області (головуючий – суддя Микитин В.Я.) від 28.04.2021 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, підготовче засідання відкладено на підставі ст. 198, пункту 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України. Визначено місце, дату та час підготовчого засідання у справі – приміщення Стрийського міськрайонного суду Львівської області за адресою: вул. Т. Шевченка, 89, м. Стрий, Львівська область, 20.05.2021 року, 11.30 год..

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області (головуючий – суддя Микитин В.Я.) від 20.05.2021 року підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до розгляду по суті. Визначено місце, дату та час удового засідання щодо розгляду справи по суті – приміщення Стрийського міськрайонного суду Львівської області за адресою: вул. Т. Шевченка, 89, м. Стрий, Львівська область, 17.06.2021 року, 11.30 год..

У судовому засіданні, котре було призначене на 17.06.2021 року о 11.30 год., розпочато розгляд цієї справи по суті, оголошено про зміст позовних вимог та заперечень проти позову, присутні учасники справи виступили із вступним словом, після чого судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про оголошення перерви до 20.07.2021 року о 12.00 год., у зв`язку із необхідністю безпосереднього дослідження оригіналів документів та надання можливості їх представити суду.

У судовому засіданні для продовження розгляду справи по суті, котре було призначене на 20.07.2021 року о 12.00 год., постановлено ухвалу про продовження перерви на підставі пункту 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України та з інших поважних на те причини, до 12.10.2021 року, 12.00 год..

У судовому засіданні для продовження розгляду справи по суті, котре було призначене на 12.10.2021 року о 12.00 год., прийнято та приєднано до матеріалів справи додаткові докази, продовжено розгляд цієї справи по суті, після чого судом визнано явку позивачки у судове засідання для дачі пояснень обов`язковою, у зв`язку з чим постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про продовження перерви до 19.11.2021 року, 12.30 год..

У судовому засіданні для продовження розгляду справи по суті, котре було призначене на 19.11.2021 року о 12.30 год., постановлено ухвалу про продовження перерви на підставі пункту 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України та з інших поважних на те причини, до 23.12.2021 року, 12.00 год..

Учасники справи належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час судового засідання по їх справі щодо продовження її розгляду по суті, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження цьому. Ніхто з учасників цієї справи у таке судове засідання не з`явився.

Судом було задоволено заяву відповідача про закінчення розгляду цієї справи за відсутності його уповноваженої представниці та, виходячи з положень ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, а також враховуючи повторну неявку у судове засідання усіх учасників справи, суд вважав за доцільне та можливе закінчувати судовий розгляд даної справи по суті за відсутності її учасників на підставі наявних у суду матеріалів та без фіксування судового засідання у цій справі технічними засобами. Відтак, суд дослідив наявні у справі документи у їх належно засвідчених копіях (письмові докази), після чого закінчив з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, та видалився до нарадчої кімнати для ухвалення у ній рішення.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказів регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Крім того, за змістом ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ОСОБА_1 за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, та причетність до порушення таких її прав ПП «Приватна агрофірма «Батько і Син»», встановив наступне.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із зазначенням відповідних доказів.

Судом встановлено, що відповідно до Інформації державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 04.03.2021 року, позивачка є власницею земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,2290 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області, кадастровий номер: 4625380800:05:000:0792; право оренди земельної ділянки належить відповідачеві (копія міститься у справі, а. с. 17-18).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16.01.2021, земельна ділянка площею 1,2290 га, кадастровий номер 4625380800:05:000:0792 з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, котра знаходяться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області, перебуває на праві оренди у відповідача, строк дії договору оренди – п`ятнадцять років (копія міститься у справі, а. с. 15-16).

Як вбачається з договору оренди землі б/н від 01.02.2019 року (копія міститься у справі, а. с. 56), між сторонами у справі зазначеного числа у с. Угільня було укладено договір оренди землі, а саме, земельної ділянки площею 1,2290 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області, кадастровий номер: 4625380800:05:000:0792. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 14 748 грн. (пункт 5 договору). Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки а рік, у тому числі 1 769 грн. 76 коп. в грошовій формі або а натуральній формі (продукцією, вирощеною орендарем). У випадку, якщо орендна плата вноситься у натуральній формі, ціна продукції встановлюється на рівні ціни, за якою орендар продає аналогічну продукцію третім особам (пункт 8 договору). Орендна плата вноситься в такі строки: щороку до 30 грудня за весь рік оренди земельної ділянки (пункт 10 договору). Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи – орендаря (пункт 35 договору). Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 36 договору).

Земельна ділянка на підставі вказаного договору оренди землі була передана у користування відповідача на підставі Акту при приймання-передачі об`єкту оренди від 01.02.2019 року (копія міститься у справі, а. с. 57).

Згідно відомостей відповідача на видачу орендної плати с. Великі Дідушичі (по договорах оренди) за 2019 рік (копія міститься у справі, а. с. 58-60), позивачка отримала орендну плату в розмірі 3 860 грн., запис під порядковим номером № 71.

Отже, виходячи із змісту договору оренди землі б/н від 01.02.2019 року, орендна плата за користування спірною земельною ділянкою за 2019 рік складає 1 629 грн. 28 коп., а за 2020 рік складає 1 769 грн. 76 коп., а всього – 3 399 грн. 04 коп.. Така орендна плата була здійснена відповідачем як орендарем в грошовій формі, про що було внесено запис у його відомість на видачу орендної плати с. Великі Дідушичі (по договорах оренди) за 2019 рік. У свою чергу ця орендна плата була передана позивачці за місцем її проживання.

Норми та джерела права, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі» чинним ЗК України та загальними нормами чинного ЦК України щодо підстав дострокового розірвання правочину.

За змістом статей 13, 21 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

В силу положень ст. 24, ч. 2 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. На вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених чинним ЗК України та іншими законами України.

Так, у пункті «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця, є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Зазначені правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 527/570/17-ц (провадження № 61-34296св18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок про те, що оскільки до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, то при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 ст. 651 цього Кодексу. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК україни передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію – значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Одночасно у постанові від 19 березня 2019 року у справі № 371/628/18 (провадження № 61-154св20), Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду підкреслив, що одноразова несплата орендної плати, передбаченої договором, не є підставою для розірвання договору оренди землі.

Відповідно до пункту 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

Виходячи із встановлених обставин справи та перевірених у ній письмових доказів в їх сукупності та взаємозв`язку, суд переконаний, що відповідач як орендар спірної земельної ділянки належним чином виконував зобов`язання з виплати позивачці як орендодавцеві орендної плати, сплачуючи її у передбачені договором оренди землі від 01.02.2019 року строки. Зокрема, наведене підтверджується вже згаданою вище відомістю відповідача на видачу орендної плати с. Великі Дідушичі (по договорах оренди) за 2019 рік, згідно котрої позивачка отримала від відповідача орендну плату в розмірі 3 860 грн.. У свою чергу, справжність підпису у такій відомості як первинному фінансовому документі, котрий свідчить про виконання зазначеної господарської операції, позивачкою не спростовано, хоча суд роз`яснював її уповноваженому представникові про необхідність у випадку заперечення справжності такого підпису залучити спеціальні знання та подати відповідний висновок експертного дослідження або ж клопотати перед судом про доручення виконання такого висновку, чого упродовж досить тривалого розгляду цієї справи ані позивачкою ані її уповноваженим представником зроблено не було.

Більше того суд, визнавши явку позивачки у судове засідання щодо розгляду справи по суті для дачі нею пояснень, у том числі й з приводу отримання нею орендної плати та виконання нею підпису на відповідній відомості про її отримання, двічі вживав заходів у спосіб скерування за зареєстрованим місцем проживання позивачки судових повісток про виклик, однак такі були нею проігноровані, а відповідний обов`язок щодо явки до суду для дачі пояснень не виконаний.

Щодо тверджень позивачки про те, що несвоєчасне виконання відповідачем своїх податкових зобов`язань свідчить про невиплату їй орендної плати, то суд вважає їх безпідставними, оскільки належність чи неналежність виконання відповідачем своїх податкових зобов`язань не є предметом спору та не може мати вирішальне значення при вирішенні цієї цивільної справи у межах пред`явлених позовних вимог. У свою чергу, основний документ, котрий підтверджує виплату позивачці орендної плати, є знову ж-таки згадана вище відомість на виплату орендної плати, належно засвідчена копія котрої була приєднана до матеріалів справи, та котра була досліджена судом безпосередньо, у сукупності з іншими письмовими доказами. Саме з цієї відомості на виплату орендної плати можливо чітко встановити, яка саме господарська операція мала місце, як і учасників даної господарської операції. При цьому суд погоджується з твердженням уповноваженої представниці відповідача про те, що наявність на цій відомості печатки підприємства свідчить про те, що така відомість є саме документом відповідача, оскільки відноситься до даних, котрі дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у відповідних правовідносинах.

Крім того, як неодноразово наголошував Європейський Суд з прав людини (рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain») від 09.12.1994 року, «Проніна проти України» від 18.07.2006 року та «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року), хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення. Відтак, виходячи із положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також застосовуючи при розгляді даної цивільної справи вищевказану практику Європейського Суду з прав людини як джерело права, суд не надає відповідей на питання позивачки щодо обставин застосованого відповідачем порядку виконання зобов`язання з виплати орендної плати за землю та несвоєчасної сплати ним податку за здійснену у 2019 році господарську операцію з виплати позивачці орендної плати за землю.

Отже встановлені судом обставини свідчать про те, що орендна плата позивачці була сплачена відповідачем саме в 2019 році, що відповідає та не суперечить умовам договору оренди землі б/н від 01.02.2019 року. Тобто, систематичної несплати орендної плати за 2019 рік та за 2020 рік сукупно, як про це наголошує позивачка, з матеріалів справи не вбачається та такими не підтверджується. Відтак підстав для розірвання між сторонами цієї справи укладеного ними договору оренди землі немає, з огляду на що у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити. Щодо двох інших позовних вимог, а саме про скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою та зобов`язання повернути земельну ділянку, то такі є похідними від вимоги про розірвання договору оренди землі й, в силу відсутності підстав для її задоволення, також не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Розподіл судових витрат у справі, котрі полягають у сплаті позивачкою судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду із трьома вимогами немайнового характеру, у загальному розмірі 2 724 грн., що підтверджується дублікатами квитанцій № 0.0.2037369127.1 від 02.03.2021 року та № 0.0.2072118326.1 від 31.03.2021 року (копії містяться у справі, а. с. 1, 33), - слід здійснити у порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України, зокрема в силу ухвалення рішення на користь відповідача, покласти на позивачку та залишити за останньою.

Вирішуючи питання про стягнення з позивачки на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із диспозиції ч. 1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до котрої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво у суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 3.2. рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правничої допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, котрі свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідачем до заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу приєднано договір про надання правничої допомоги від 26.04.2021 року за № 26/04-2021, укладений між ним та АО «Потинський і Партнери» (копія міститься у справі, а. с. 157-159), а також акти здачі-приймання наданої правової допомоги від 23.06.2021 року за № 23/06-2021-6-1 та від 23.12.2021 року за № 23/12-2021, із платіжним дорученням від 03.09.2021 року за № 753 на суму 9 600 грн. та рахунком від 23.12.2021 року за № 23/12-2021 на суму 5 400 грн. (копії містяться у справі, а. с. 160, 161) згідно цього договору, на загальну суму 16 000 грн.. За змістом цих документів, під час виконання доручення клієнта зазначеним адвокатським об`єднанням було надано цілий ряд адвокатських послуг, із зазначенням кількості затраченого часу роботи.

Водночас щодо визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України співмірності такого розміру з складністю справи та виконаних АО «Потинський і Партнери» робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатесою на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатесою послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, суд дійшов висновку про недотримання у повному обсязі відповідачем вимог вищенаведеної норми, що є наслідком застосування положень цього Кодексу для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а тому, на переконання суду, з позивачки на користь відповідача достатнім буде стягнути судові витрати за професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.. При цьому судом взято до уваги, що позивачка, виходячи з дати подання відповідачем заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу (23.12.2021 року) та її відсутність під час закінчення розгляду справи, була позбавлена можливості подати свої міркування з цього приводу й клопотати перед судом про зменшення розміру цих судових витрат, зокрема звернути увагу на неспівмірність їх розміру, однак це, на переконання суду, не може впливати на її обов`язок щодо відшкодування згаданих витрат відповідачеві в адекватному розмірі. До того ж, ця справа є однотипною із численними справами (понад двадцять п`ять), провадження у котрих відкрите за позовними заявами інших орендодавців земельних ділянок до одного й того ж відповідача, й у котрих АО «Потинський і Партнери» надавало професійну правничу допомогу, а відповідний обов`язок адвокатеси щодо надання відповідачеві цієї допомоги здебільшого стосувався виготовлення однакового змісту процесуальних документів (заяв, клопотань, відзиву на позовну заяву та заперечень проти відповіді на відзив на позовну заяву), тобто по первинно виготовлених їх зразках.

Отже, загальний розмір судових витрат, пов`язаних із отриманням відповідачем професійної правничої допомоги, котрі підлягають до стягнення на його користь з позивачки в силу ухвалення судом рішення не на її користь, становить 6 000 грн..

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, окрім як сплати позивачкою судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду та сплати відповідачем витрат за отриману професійну правничу допомогу, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись статтями 4-5, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 137, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і Син»» про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою, зобов`язання повернути земельну ділянку, - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і Син»» 6 000 (шість тисяч) грн. на відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням їх зменшення судом.

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін у справі.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; громадянка України; зареєстроване та фактичне місце проживання фізичної особи: с. Угільня, Стрийський район, Львівська область, 82484; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач: Приватне підприємство «Приватна агрофірма «Батько і Син»»; місцезнаходження юридичної особи: с. Ганнівці, Стрийський район, Львівська область, 81770; код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 30772103.

Дата складення повного судового рішення: 24 грудня 2021 року.

Суддя В.Я. Микитин