Рішення № 102282594, 29.12.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/2149/21

Провадження № 2-а/645/54/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2021 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі: головуючого судді – Шарка О.П., секретаря судових засідань – Христенко А.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП в особі інспектора 1 роти 2 батальйону молодшого лейтенанта поліції Малярова Станіслава Олексійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП в особі інспектора 1 роти 2 батальйону молодшого лейтенанта поліції Малярова Станіслава Олексійовича, Департаменту патрульної поліції, в якому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАН №3950672 від 21.03.2021 року інспектора 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Малярова Станіслава Олексійовича про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення штрафу в сумі 510 гривень, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, також стягнути судові витрати: судовий збір та витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначив, що 30 березня 2021 року позивач отримав копію постанови серії ЕАН №3950672 від 21 березня 2021 року про накладення адміністративного стягнення у справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою інспектор 1 роти 2 батальйону УПП у Дніпропетровській області ДПП молодший лейтенант поліції ОСОБА_2 притягнув його до відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень. Відповідно до змісту постанови, позивач рухався у лівій смузі при вільній правій, чим порушив п.11.5 ПДР України – порушення виїзду на крайню ліву смугу при наявності двох і більше смуг для руху в одному напрямку. Позивач вважає, що дії інспектора щодо притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення штрафу є протиправними, а винесена ним постанова є незаконною і такою, що не відображає дійсних обставин справи, складена з порушенням чинного законодавства, внаслідок чого підлягає, на його думку, скасуванню. Так, у постанові зазначено, що інспектор Маляров С.О., перебуваючи 21.03.2021 року о 14 год. 05 хв., у Дніпротпетровській області, Новомосковському районі, траса М-29, 159 км, встановив, що позивач, керуючи автомобілем «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , 21.03.2021 року о 13 год 46 хв., рухався у лівій смузі при вільній правій, чим порушив п.11.5ПДР України та «відмовився надати передбачені п.2.1 ПДР, чи порушив п.2.4 ПДР», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП. Позивач зазначає, що інших доказів, що підтверджують вчинення ним адміністративного правопорушення в оскаржувані постанові не зазначено та до постанови не додано, після безпідставної зупинки, інспектор психологічно тиснув на позивача, безпідставно, на думку позивача, звинувачуючи в тому, що позивач порушив ПДР, інспектор Маляров С.О. не зважаючи на його зауваження та доводи про те, що визначені ним обставини та факти, які, на його думку, свідчать про порушення позивачем вимог ПДР України, не відповідають дійсності у зв`язку з недоведеністю, дозволив йому рухатися далі, після чого, без його присутності виніс оскаржувану постанову, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП. Так позивач зазначає, що відповідач проігнорував його твердження про те, що правила дорожнього руху він не порушував, адміністративного правопорушення не скоював, докази порушення ПДР не надав, хибно визначив суть та обставини скоєння адміністративного правопорушення.

.

Ухвалою судді від 20.04.2021 року відкрито провадження по справі та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження, витребувано у відповідача відеофіксацію порушення, за яке позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності.

У судове засідання позивач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь і належним чином, представник позивача надав суду заяву про підтримання позовних вимог, справу просив розглянути за їх відсутності.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися заздалегідь і належним чином, представник відповідача Департаменту патрульної поліції та відповідач надали суду відзиви на позову заяву, в яких просили відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими і безпідставними, однак, не надіслали відеофіксацію порушення, за яке позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, прихожу до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Справа розглядається у відповідності до ч. 3 ст. 194 КАС України, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позовну заяву щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З матеріалів справи, вбачається, що 30 березня 2021 року позивач отримав копію постанови серії ЕАН №3950672 від 21 березня 2021 року про накладення адміністративного стягнення у справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою інспектор 1 роти 2 батальйону УПП у Дніпропетровській області ДПП молодший лейтенант поліції Маляров Станіслав Олексійович притягнув його до відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень. Відповідно до змісту постанови, позивач рухався у лівій смузі при вільній правій, чим порушив п.11.5 ПДР України – порушення виїзду на крайню ліву смугу при наявності двох і більше смуг для руху в одному напрямку.

У постанові серії ЕАН №3950672 від 21 березня 2021 року зазначено, що інспектор Маляров С.О., перебуваючи 21.03.2021 року о 14 год. 05 хв., у Дніпротпетровській області, Новомосковському районі, траса М-29, 159 км, встановив, що позивач, керуючи автомобілем «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , 21.03.2021 року о 13 год 46 хв., рухався у лівій смузі при вільній правій, чим порушив п.11.5ПДР України та «відмовився надати передбачені п.2.1 ПДР, чи порушив п.2.4 ПДР», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283 і 284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Це означає, що ч. 2 ст. 77 КАС України встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Крім того, ч. 3 ст. 79 КАС України зобов`язує відповідача надати всі наявні у нього докази разом із поданням відзиву, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, а тому, в даному випадку, суд відповідно до ч. 5 ст. 77, ч. 3 ст. 205, ст. 286 КАС України безумовно зобов`язаний розглянути справу на підставі тих доказів, які надані суду сторонами.

Крім того, інспектором патрульної поліції при вирішенні питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не були зібрані належні та допустимі докази, які б могли підтвердити факт порушення позивачем правил дорожнього руху та невідповідність його пояснень дійсним обставинам справи.

Оскільки відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, в розділі постанови, який передбачає можливість вказівки на докази, на підставі яких прийнято рішення («До постанови додаються»), відсутні будь-які записи про дослідження інспектором будь-яких доказів по справі.

Зі змісту п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року №14 слідує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності буде відповідати вимогам ст. 283 КУпАП тоді, коли в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначено мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Недотримання відповідачем процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, передбачених, зокрема, ст. ст. 278, 279 КУпАП, тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови з огляду на ненадання доказів, які б у достатній мірі і беззаперечно свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та є підставою для скасування оскаржуваної постанови інспектора поліції.

Варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, є недоведеним.

Відповідачем в супереч вказаному вище на спростування пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не було вказано в постанові жодних достатніх, належних та допустимих доказів, а тому така постанова не може вважатись обґрунтованою.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

У положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного та справедливого розгляду справи, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу і стадією розгляду справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту.

Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження у випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке порушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що постанова серії ЕАН№3950672 у справі про адміністративне правопорушення від 21.03.2021 року про накладення адміністративного стягнення на позивача не відповідає вимогам закону та не підтверджує наявність адміністративного правопорушення, винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.

а ч.1, ч.3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Такої заяви матеріали адміністративної справи не містять.

Відповідно до ч.1, ч.2 , ч.3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

До суду надані копія до договору та додатку №1 від 23.02.2021 року, копія акту приймання-передачі виконаних робіт від 18.11.2021 р., звіт про витрачений час на надання правової допомоги.

Доказів сплати вказаних коштів позивачем на правничу допомогу в сумі 7000 грн. суду не надано.

Разом з тим, п.2 ч.3 ст. 134 КАС України передбачає, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

ВП ВС у постанові по справі № 755/9215/15-ц 19.02.2020, зазначила, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи відсутність доказів реальності понесених позивачем витрат на правничу допомогу, підстав для їх стягнення з відповідачів, суд не вбачає.

У той час, оскільки позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 454 грн., тому вказані витрати по справі слід стягнути з відповідача.

З урахуванням викладеного, виходячи з вимог позивача, суд вважає за можливе ухвалити додаткове рішення, яким стягнути за рахунокбюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень,що виступаввідповідачем усправі на користь позивача судовий збір в розмірі 454 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 4, 8, 11, 94, 99, 159, 160-163, 171-2, 246 КАС України, ст. ст. 121, 122, 126, 247, 251, 254, 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП в особі інспектора 1 роти 2 батальйону молодшого лейтенанта поліції Малярова Станіслава Олексійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАН №3950672 від 21.03.2021 року інспектора 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Малярова Станіслава Олексійовича про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення штрафу в сумі 510 гривень.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення,

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108866) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 454 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні).

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його складення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 29 грудня 2021 року

Суддя Фрунзенського районного суду О. П. Шарко