Рішення № 102282449, 18.11.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/8470/20

Провадження №2/639/676/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,

за участю секретаря - Волкової С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2020 року представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором позики грошових коштів від 21.01.2020 року №108 у сумі 538 214,66 грн., стягнути солідарно з відповідачів судовий збір у розмірі 5382,15 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між нею та відповідачем 21.01.2020 було укладено договір позики грошових коштів №108, відповідно до якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти у сумі 474 240, 00 грн., що еквівалентно 19 500 доларам США, відповідно до обмінного курсу НБУ 1 USD = 24 гривні 32 копійки, а Позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів не пізніше тридцять першого грудня дві тисячі двадцятого року. Відповідно до абз. 2 п. 1 Договору, повернення позиченої суми грошей повинно бути зроблено в м. Харкові починаючи з квітня 2020 року у сумі не меншій ніж еквівалент 700 доларам США. Кожен факт повернення грошових коштів підтверджується відповідною розпискою Позикодавця. Відповідно до п. 2 Договору, в разі, коли Позичальник своєчасно не поверне Позикодавцю позику згідно визначеного в пункті 1 цього договору строку, Позикодавець вправі буде пред`явити цей договір до стягнення в порядку і в строки, передбачені чинним законодавством України, та матиме право звернути стягнення на будь-яке майно Позичальника. Відповідно до п. 6 Договору, договір укладено за згодою дружини Позичальника, яка, відповідно до ст. 65 СК України, підтверджує, що договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї, про що нотаріусу подано відповідну заяву, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ященко Я.Ю. 21.01.2020 року за реєстровим № 107 та яка зберігається у справах приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ященко Я.Ю. На виконання умов договору, ОСОБА_2 здійснив лише три платежі - у сумі 13 500 гри. в еквіваленті 500 доларів США (15.04.2020 року), 5 400 грн. в еквіваленті 200 доларів США (23.04.2020 року), 5 400 грн. в еквіваленті 200 доларів США (02.06.2020 року). Водночас, ОСОБА_3 порушила умови договору стосовно повернення позиченої суми коштів починаючи з квітня 2020 року у сумі не меншій ніж еквівалент 700 (семистам) доларам США 00 центів. Станом на 25.11.2020 року заборгованість відповідачів перед позивачем складає 527 758,26 грн., що є еквівалентом 18 600 доларів США, відповідно до обмінного курсу НБУ на 25.11.2020 року 1 USD = 28 гривні 3741 копійки. Разом з тим, позивач вказує, що умовами договору (абз. 2 п. 1 Договору) встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами - починаючи з квітня 2020 року у сумі не меншій ніж еквівалент 700 доларам США 00 центів. Таким чином, позичальник зобов`язаний кожного місяця, починаючи з квітня 2020 року, сплачувати позикодавцю суму не меншу, ніж еквівалент 700 доларів США. Враховуючи обставини справи, позичальник прострочив повернення чергової частини ще з липня 2020 року, оскільки останній платіж був здійснений 02.06.2020 року, що підтверджується графіком погашення позики. Отже, позивач має право вимагати (звернутися до суду) дострокового повернення частини позики, що залишилась. Сума заборгованості, враховуючи фактично сплачену позичальником суму позики, складає 449 940 гривень (474 240 - (13 500+5 400+5 400)), що еквівалентно 18 600 доларам США (19 500 - (500+200+200)). Договором позики грошових коштів від 21.01.2020 року №108 встановлено дачу позики у сумі 474 240 гривень, що в еквіваленті становило 19 500 доларів США. Оскільки позивач передала ОСОБА_2 суму позики у розмірі 474 240 грн. що еквівалентно 19 500 доларам США станом на 21.01.2020 року, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 533 ЦК України. Враховуючи те, то грошове зобов`язання ОСОБА_2 триває, офіційний курс гривні до долара США змінився, сума боргу станом на 25.11.2020 року, еквівалентна 18 600 доларів США., становить 527 758 грн. 26 коп. Отже, позивач має право вимагати (стягнути) дострокового повернення суми позики у сумі 527 758,26 грн., що є еквівалентом 18 600 доларам США. Враховуючи загальну суму позики в розмірі 19 500 доларів США (в еквіваленті), позичальник повинен був сплачувати позикодавцеві кожного місяця починаючи з квітня 2020 року по 2 166,67 доларів США. Станом на 25.11.2020 року позичальник зобов`язаний був повернути позикодавцеві суму позики в національній валюті в еквіваленті 15 166,69 доларів США. Враховуючи вже сплачену суму, позичальник прострочив повернення позики в національній валюті в еквіваленті 14 266,69 доларів США. Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позичальник, за прострочення виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити на користь позикодавця: 3% річних у розмірі 10 456,4 гривень. Також представник позивача зазначає про орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в сумі 20 000 грн. і просить стягнути з відповідачів судовий збір.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.12.2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали.

На виконання ухвали суду від 29.12.2020 року представником позивача вказані недоліки усунуті.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.01.2021 року прийнято позов до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.01.2021 року у задоволенні заяви про забезпечення позову позивача ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – відмовлено.

25.02.2021 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова клопотання представника позивача ОСОБА_1 про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задоволено. Зобов`язано приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ященко Я.Ю. надати суду: завірені копії нотаріальної справи, заведеної при укладенні договору позики грошових коштів від 21.01.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №108.

Крім того, ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.01.2021 року у задоволенні заяви про забезпечення позову позивача ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – відмовлено.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 07.04.2021 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті.

Постановою Харківського апеляційного суду від 02.09.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 – представника ОСОБА_1 – задоволено. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.03.2021 року скасовано. Заяву ОСОБА_4 – представника ОСОБА_1 – задоволено. Заборонено відчуження квартири АДРЕСА_1 , і яка належить ОСОБА_3 .

В судове засідання учасники справи не з`явились, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_5 подала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи за її відсутності та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , згідно вимог ст. 128 ЦПК України у судове засідання повторно не з`явилися, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомили, відзив не надали, у зв`язку з чим на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.11.2021 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з письмових доказів, 21.01.2020 було між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Ященко Я.Ю. та зареєстрований у реєстрі за №108, відповідно до якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти у сумі 474 240, 00 грн., що є еквівалентно 19 500 доларам США, відповідно до обмінного курсу НБУ 1 USD = 24 гривні 32 копійки, а Позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів не пізніше 31.12.2020 року. Повернення позиченої суми грошей повинно бути зроблено в м. Харкові починаючи з квітня 2020 року у сумі не меншій ніж еквівалент 700 (семистам) доларам США 00 центів. Кожен факт повернення грошових коштів підтверджується відповідною розпискою позикодавця (а.с.10, 88).

Відповідно до п. 2 Договору, в разі, коли Позичальник своєчасно не поверне Позикодавцю позику згідно визначеного в пункті 1 цього договору строку, Позикодавець вправі буде пред`явити цей договір до стягнення в порядку і в строки, передбачені чинним законодавством України, та матиме право звернути стягнення на будь-яке майно Позичальника.

Згідно з до п. 6 Договору, договір укладено за згодою дружини Позичальника, яка, відповідно до ст. 65 Сімейного Кодексу України, підтверджує, що договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї, про що нотаріусу подано відповідну заяву, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ященко Я.Ю. 21.01.2020 року за реєстровим № 107 (а.с.89).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 07.06.2014 року вбачається, що 07.06.2014 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклали шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №208. Прізвище дружини та чоловіка після реєстрації шлюбу залишено без змін (а.с.19).

На виконання умов договору ОСОБА_2 здійснив три платежі у сумі 13 500 грн. в еквіваленті 500 доларів США (15.04.2020 року), 5 400 грн. в еквіваленті 200 доларів США (23.04.2020 року), 5 400 грн. в еквіваленті 200 доларів США (02.06.2020 року), що підтверджується підписами позикодавця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в графіку погашення займу (а.с. 11).

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України та згідно з ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч.1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Також, ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, про те можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участь у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Згідно з ч. 2 ст. 74 СК України, стягнення може бути накладено на майно, яке е спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Правовий аналіз ст. 545 ЦК України дає підстави вважати, що держатель оригіналу боргового документа є належним кредитором у зобов`язанні, на підтвердження виникнення якого наданий такий документ. Тобто наявність оригіналів документів у позивача може свідчити про наявність певних зобов`язань саме перед ним.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку, який міститься в постанові від 18 вересня 2013 року Верховного Суду України у справі № 6-63 цс 13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Разом з тим, як вбачається з Постанови Верховного Суду від 16 січня 2019 року (справа №373/2054/16-ц), суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч.1 ст. 1046 ЦК України, а також ч.1 ст.1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з чинним законодавством гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання окремих договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. З огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Між тим, відповідно до ч.2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Однак, враховуючи, що у договорі позики, стягнення заборгованості за яким є предметом спору, визначено суму позики в доларах США та її еквівалент в національній валюті, суд вважає, що позивачем обрано належний спосіб захисту шляхом стягнення суми позики в національній валюті з урахуванням відповідного курсу валют. Так, враховуючи, що грошове зобов`язання відповідача триває, офіційний курс гривні до долара США змінився, сума боргу, з урахуванням повернутих сум) станом на 25.11.2020 року еквівалентна 18600 доларам США і становить 527758 грн. 26 копійок за розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Згідно з ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Як передбачено ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12.

У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи у судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

З розрахунку, наданого позивачем, який наведено в обґрунтування заявлених позовних вимог та з яким погоджується суд, вбачається, що винагорода у вигляді 3% річних становить 10 456,40 грн. (а.с.7).

Згідно з ч. 4 ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 СК України, стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Тож правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

Велика Палата Верховного Суду у постанові віл 30.06.2020 року по справі №638/18231/15-ц погодилася з відповідним висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 27.04.2016 року у справі № 537/6639/13-ц (провадження № 6-486цс16) та від 14.09.2016 року у справі №334/5907/14-ц (провадження № 6-539цс16), про солідарний характер відповідальності подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї. якщо інше не передбачене такими правочинами.

Як уже було зазначено вище, договір позики від 21.01.2020 року №108 укладено за згодою дружини позичальника – відповідача ОСОБА_3 , яка, відповідно до ст. 65 СК України, підтверджує, що договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї, про що нотаріусу подано відповідну заяву.

Отже в даному випадку суд приходить до висновку, що сума боргу за договором позики в підлягає солідарному стягненню з відповідачів.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним факт неналежного виконання договору позики грошових коштів від 21.01.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , отже позовні вимоги засновані на законі та договорі і підлягають задоволенню в повному обсязі, тому солідарному стягненню з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає заборгованість за договором позики грошових коштів від 21.01.2020 року №108 у сумі 538 214, 66 грн., яка складається із основної заборгованості у розмірі 527 758,26 гривень та 3% річних у розмірі 10 456,40 гривень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах – учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, у зв`язку із задоволення позовних вимог, з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 5 382,15 грн. (а.с. 40), тобто по 2 691,08 грн. – з кожного окремо.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 166, 256, 263- 265, 280-282 ЦПК України, ст.524, 525, 526, 553, 554, 625, 1046, 1047, 1049,1050 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики грошових коштів від 21.01.2020 року №108 у сумі 538 214 (п`ятсот тридцять вісім тисяч двісті чотирнадцять) гривень 66 копійки, яка складається із основної заборгованості у розмірі 527 758,26 гривень та 3% річних у розмірі 10 456,40 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 2 691 (дві тисячі шістсот дев`яносто одна) гривня 08 копійок – з кожного окремо.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_3 ;

Відповідачі:

-ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ,

-ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .

Повне рішення складено 29.12.2021 року.

Суддя Н.В. Баркова