Ухвала суду № 102282435, 22.12.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/8244/21

Провадження №1-в/639/581/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Кіся Д.П.,

за участю секретаря – Крбеян К.О.,

прокурора – Бєляєва О.І.,

засудженого – ОСОБА_1 ,

представника ДУ «Харківський слідчий ізолятор» - Шеремета А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова в режимі відеоконференції провадження за поданням Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» про умовно–дострокове звільнення на підставі ст. 81 КК України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Київського районного суду м. Харкова від 11.03.2020 року за ч. 2 ст. 307, ст. 69 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі,

в с т а н о в и в :

До Жовтневого районного суду м. Харкова з поданням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відповідно до вимог ст. 81 КК України засудженого ОСОБА_1 звернулась адміністрація ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

У судовому засіданні представник ДУ «Харківський слідчий ізолятор» та засуджений підтримали подання, просили його задовольнити, посилаючись на те, що ОСОБА_1 позитивно характеризується, відбув більш ніж 2/3 призначеного строку покарання, заохочувався адміністрацією установи, сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Прокурор проти задоволення подання заперечував, посилаючись те, що засуджений більшість строку відбування покарання характеризувався посередньо, а позитивні зміни його характеристики мають не тривалий період часу.

Вислухавши прокурора, представника ДУ «Харківський слідчий ізолятор», пояснення засудженого, дослідивши матеріали судової справи та особової справи засудженого, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення після фактичного відбуття засудженим, зокрема, не менше двох третин строку покарання, призначеного судом заумисний тяжкий злочин.

За змістом даної норми умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є правом, а не обов`язком суду.

Вимогами п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» №2 від 26.04.2002 року визначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв`язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної комісії (п.13 постанови Пленуму ВСУ №2 від 26.04.2002 року).

Про необхідність перевірки під час розгляду питання щодо можливості умовно-дострокового звільнення засудженого обставин його поведінки, ставлення до праці та навчання за весь час відбування покарання свідчить і пункт 6.8. Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої Наказ Міністерства юстиції України 08.06.2012 № 847/5, відповідно до якого на засудженого, стосовно якого прийнято позитивне рішення про подання матеріалів до суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (статті 81, 107 Кримінального кодексу України), заміни невідбутої частини покарання більш м`яким (стаття 82 Кримінального кодексу України), підрозділ готує до суду подання,яке містить анкетні дані, у тому числі про наявність чи відсутність непогашених та незнятих судимостей, про відбуту частину строку покарання, поведінку, ставлення до праці та навчання за весь час відбування покарання, до якого долучаються висновок комісії установи (СІЗО), характеристика на засудженого, дані про достроково не зняті або не погашені у встановленому законом порядку стягнення, зазначені в абзацах четвертому, шостому - десятому частини першої статті 132 Кримінально-виконавчого кодексу України, протягом строку, визначеного статтею 134 цього Кодексу, та особова справа.

Отже, висновки про становлення особи на шлях виправлення слід робити не лише за період, що безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе застосування заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, а за весь час відбування покарання або принаймні протягом значної частини цього строку. (Відповідні висновки наведені в узагальненні судової практики розгляду судами деяких питань, які вирішуються судом під час виконання вироків, наведеному в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.04.2017р.)

На переконання суду аналогічний підхід має застосовуватися тим більше при вирішенні питання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого.

При цьому згідно раз`яснень, які містяться в п.17 вказаної постанови Пленуму ВСУ №2 від 26.04.2002 року відповідні висновки можуть бути зроблені після ретельного з`ясовування ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його намірів щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

При визначенні сумлінності в поведінці засудженого та його ставленні до праці мають значення не окремі вчинки, а стабільна, постійна лінія поведінки та ставлення до праці засудженого. Відомості про це повинні отримуватися з матеріалів, що характеризують поведінку засудженого, не лише за період, що безпосередньо передує поданню його до умовно-дострокового звільнення, а за весь час відбування ним покарання або, принаймні, за значний період цього терміну.

Отже, при вирішенні питання про можливість умовно-дострокового звільнення засудженого дослідженню підлягає процес (обставини) відбування засудженим всього періоду відбування ним покарання, а не окремо взятого відрізку часу. Висновок про наявність підстав для умовно-дострокового звільнення може бути зроблений за умови системних та усталених позитивних змін, що відображаються, зокрема в поведінці засудженого та його ставленні до праці, та які свідчать про доведення засудженим його виправлення.

Виконання призначеного покарання є доцільним тільки за тієї умови, що ним досягається поставлена в законі мета: крім кари, ще і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Якщо ця мета може бути досягнута ще до закінчення призначеного судом строку покарання, то в подальшому у його виконанні відпадає необхідність. З огляду на це, закон передбачає можливість застосування судом умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

З наданих до суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 засуджений вироком Київського районного суду м. Харкова від 11.03.2020 року за ч. 2 ст. 307, ст. 69 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Визначено строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 23.11.2017 року, зарахувавши також до строку покарання строк його тримання під вартою за період з 23.11.2017 по 11.03.2020 року.

Кінець строку відбування покарання ОСОБА_1 – 23.05.2022 року.

Отже, на момент розгляду подання невідбута ОСОБА_1 частина строку покарання становить 5 місяців 1 день.

Як вбачається з характеристики засудженого, ОСОБА_1 з 27.11.2027 року відбуває покарання в державній установі ДУ «Харківський слідчий ізолятор». До відділення СПС з господарського обслуговування установи зарахований 30.04.2020 р.. Працевлаштований на посаді перукаря. До праці відноситься сумлінно, доручені роботи виконує якісно та у встановлений строк. За час відбування покарання один раз допустив порушення вимог режиму тримання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності. Під впливом заходів виховного характеру переглянув свої ставлення до вимог режиму і змінив поведінку на кращу. Стягнення достроково зняте у встановленому законом порядку. За час відбування покарання у складі відділення СПС характеризується позитивно. За виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки, встановлених Кримінальним виконавчим кодексом України та правилами внутрішнього розпорядку установи, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці має 3 заохочення. У взаємовідносинах з іншими засудженими конфліктів не має. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Спальне місце та приліжкову тумбочку утримує у чистоті та порядку, має охайний зовнішній вигляд. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. Виконує роботи із самообслуговування якісно, має достатній рівень необхідних навичок. До виконання робіт з благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Бере особисту участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі. Відповідно до ст. 123 Кримінального виконавчого кодексу України бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу: «Фізкультура і спорт» та «Підготовка до звільнення». Відповідно до ст. 126 Кримінального виконавчого кодексу України прагне до підвищення наявного загальноосвітнього рівня шляхом самоосвіти. Користується літературою з бібліотеки установи.

За час відбування покарання на профілактичних обліках не перебував.

Водночас, на виконання вищенаведених роз`яснень, наданих в постанові Пленуму Верховного Суду України від №2 від 26.04.2002 року та узагальненні ВССУ від 01.04.2017р., судом було досліджено дані про поведінку та ставлення до праці засудженого за весь час відбування покарання та встановлено таке.

Згідно характеристик засудженого від 20.05.2020р. та 16.12.2020р. ОСОБА_1 характеризувався посередньо, не завжди дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи. (ч. ІІ а. 118, 126 о.с.)

Крім того 11.03.2021р., тобто менш ніж за 9 місяців до звернення ДУ «Харківський слідчий ізолятор» з поданням до суду, відносно ОСОБА_1 було застосовано стягнення у виді догани за порушення режиму відбування покарання. (ч. ІІ а. 137 о.с.)

Також матеріали особової справи не містять даних про відшкодування засудженим процесуальних витрат, стягнутих з нього вироком суду за проведення судових експертиз.

За змістом ст. ст. 100, 154 КВК України, ст. ст. 81, 82 КК України процес виправлення засудженого для висновків про можливість його умовно-дострокового звільнення повинен мати послідовний характер: ст. 100 КВК України - особа стає на шлях виправлення, ст. 82 КК України - особа стала на шлях виправлення, ст. 81 КК України – особа довела своє виправлення.

20.05.2020р. на засіданні комісії ДУ «Харківський слідчий ізолятор» (протокол №5) розглядалось питання щодо можливості переводу ОСОБА_1 до виправної колонії іншого рівня безпеки згідно ст. 100 КВК України, та відповідно рішенням комісії засудженому відмовлено в переведенні, так як він не стає на шлях виправлення. (а. 124 частини 2 о.с.)

Також 20.05.2020 року на засіданні комісії ДУ «Харківський слідчий ізолятор» (протокол №5) розглядалось питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким згідно ст. 82 КК України, та було прийнято рішення про відмову у представленні до суду матеріалів щодо заміни ОСОБА_1 невідбутої частини покарання більш м`яким, адже він не став на шлях виправлення. (а.с. 125 частини ІІ о.с.).

16.12.2020р. рішенням комісії ДУ «Харківський слідчий ізолятор» (протокол №15) було відмовлено у направленні матеріалів до суду щодо умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_1 , тому що він не довів свого виправлення. (а.с. 130 частини ІІ о.с.)

У суду немає підстав та відомостей, що ставлять під сумнів такі висновки комісії, створеної адміністрацією установи, де засуджений відбуває покарання.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 6 Кримінально-виконавчого кодексу України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого кримінального правопорушення та поведінки засудженого під час відбування покарання.

Таким чином, встановлені судовим розглядом дані щодо обставин відбування ОСОБА_1 покарання не містять достатніх підстав для висновку щодо умовно-дострокового звільнення засудженого, адже відсутні факти, які б свідчили, що його поведінка та ставлення до праці набули таких позитивних, послідовних та сталих змін, що свідчать про його виправлення, та навпаки встановлено, що більшу частину строку відбування покарання засуджений характеризувався посередньо, а період зміни його поведінки на кращу, з урахуванням строку призначеного покарання, має досить нетривалий характер, у зв`язку з чим, в задоволенні подання необхідно відмовити, оскільки воно є необґрунтованим, безпідставним та має формальний характер.

Керуючись ст. 81 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні подання Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» про умовно – дострокове звільнення на підставі ст. 81 КК України засудженого ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду впродовж 7 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова.

Суддя Д.П. Кісь