Ухвала суду № 102281982, 28.12.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/19392/21

Провадження № 1-кп/638/1605/21

УХВАЛА

Іменем України

28 грудня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого – судді Подус Г.С.,

секретаря судових засідань – Коваленко О.В.,

прокурора – Масловського Є.А.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників – Яновської С.В., Бегенчева М.А.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у приміщенні Дзержинського районного суду міста Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221200001869 від 24.10.2021 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , відносно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Харківський слідчий ізолятор"

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

встановив:

В провадження Дзержинського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України. Обвинувальний акт внесений в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 120 21221200001869 від 24.10.2021 року.

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду міста Харкова від 23.11.2021 року обрано відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів – до 18 год. 45 хв. 21 січня 2022 року.

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду міста Харкова від 19.11.2021 року обрано відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів – до 17 год. 45 хв. 17 січня 2022 року.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання відносно обвинувачених ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 діб.

В обгрунтування клопотання зазначено, що під час судового розгляду продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: у разі перебування підозрюваних на волі вони можуть переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачені ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 проти клопотання прокурора заперечували та просили відмовити у його задоволенні.

Захисники обвинувачених заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили обрати обвинуваченим запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши доводи клопотання та заперечень на нього, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Частиною п`ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які в достатній мірі виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Поруч із тим, згідно ч.3 ст.315 КПК України суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Разом з цим Конституційний Суд України (рішення від 23.11.2017 справа № 1-28/2017 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України) вважає, що положення третього речення частини третьої статті 315 Кодексу в частині, що передбачає поширення продовження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного під час досудового розслідування, без клопотань учасників кримінального провадження, зокрема прокурора, та без перевірки судом обґрунтованості підстав для його застосування, за яких такий запобіжний захід був обраний на стадії досудового розслідування, суперечить вимогам частин першої, другої статті 29 Конституції України.

Конституційний Суд України виходить з того, що запобіжний захід тримання під вартою, який обмежує гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, може бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження у суді першої інстанції, зокрема під час підготовчого судового засідання, за наявності клопотання прокурора (ч.4 ст.176 Кримінального процесуального кодексу).

Керуючись наведеним, суд розглядає клопотання прокурора саме у частині обрання запобіжного заходу, а не продовження строку його дії відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Суд враховує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні тяжкого тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Так, судом встановлено грунтовні підстави вважати, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, знаючи про тяжкість покарання, яка їм загрожує, з метою уникнення відповідальності; обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків та потерпілого, можуть вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не маючи постійного місця роботи, стійких соціальних зв`язків та джерела доходів, можуть вчиняти нові корисливі злочини.

Також суд враховує, що кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового засідання, судом не допитані потерпілі та свідки, письмові докази судом не досліджувались.

При цьому в контексті Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Однак, як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.

За таких обставин, враховуючи дані про особу обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , тяжкість покарання, що їм загрожує в разі визнання їх винними, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченими дій, передбачених п.1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не можуть виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти.

Доводи сторони захисту вказаних висновків суду не спростовують.

Відповідно до практики Європейського суду з захисту прав людини, на початкових етапах розслідування можливість перешкоджати правосуддю обвинуваченим обґрунтовує перебування такої особи під вартою. Для належного оцінювання ризику знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, що є суттєвими в контексті встановлення обставин кримінального правопорушення, також мають значення обставини, які характеризують особу обвинуваченого. Якщо у зв`язку з власною професійною діяльністю або за наявності ділових чи інших зв`язків особа має доступ до відповідних документів чи речей, існує ймовірність, що вона скористається нагодою та вчинить зазначені дії.

Встановлені органом досудового розслідування конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінального правопорушення, тяжкість покарання у випадку визнання їх винуватими у їх вчиненні, дані про особи підозрюваних у їх сукупності, їх соціальний статус, свідчать про обгрунтованість ризику зміни місця проживання ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , їх переховування від органу досудового розслідування та/або суду.

Суд, виходячи з положень КПК України та висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в п. 33 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 288/1158/16-к, зазначає, що на даній стадії розгляду справи судом не в повному обсязі досліджені письмові матеріали по справі, допитані не усі потерпілі та свідки, а тому питання надання юридичної оцінки діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, надання оцінки доказам та встановлення наявності або відсутності вини у вчиненні злочину є передчасним.

Крім того, з положень п.п. 1,2 ч. 3 ст. 374, ч. 1,2 ст. 94, 1 ст. 89 КПК України вбачається, що питання щодо оцінки належності, допустимості, достовірності та достатності доказів, як кожного окремо, так й у їх сукупності вирішується судом після дослідженні всіх обставин кримінального провадження в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Таким чином, суд на даній стадії процесу не в праві надавати оцінку доказам у справі, про що просить сторона захисту, заперечуючи проти клопотання прокурора.

Відсутність ризиків, передбачених 177 КПК України, на що вказує сторона захисту, спростовується вищенаведеними в даній ухвалі даними та аналізом ймовірності вчинення стороною захисту дій, направлених на перешкоджання кримінальному провадженню.

За таких обставин суд не може визнати обґрунтованими доводи захисту щодо відсутності підстав для тримання обвинувачених під вартою та необхідності зміни запобіжного заходу на більш м`який, оскільки вказані вище обставини в їх сукупності свідчать як про те, що ризики вчинення обвинуваченими вищезазначених дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, існують, так і про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, перешкоджання кримінальному провадженню, вчинення іншого кримінального правопорушення, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне обрати стосовно обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи питання щодо строку, на який необхідно встановити термін тримання обвинувачених під вартою, суд враховує наступне.

У справі «Сергій Волосюк проти України», рішення від 12 березня 2009 року Європейський суд з прав людини виклав вимоги до «законності» відповідно до п. 4 ст. 5 Конвенції – в контексті перевірки судом законності позбавлення свободи. Суд зазначив, що згідно з пунктом 4 статті 5 Конвенції затримана чи взята під варту особа має право ініціювати провадження з метою перевірки судом процесуальних і матеріально-правових умов, які є неодмінними для забезпечення «законності» – у значенні пункту 1 статті 5 Конвенції – позбавлення її свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, та легітимність мети, з якою здійснювалися це затримання і подальше тримання під вартою (справа «Ґраусліс проти Литви» заява № 36743/97, пункти 51—55, від 10 жовтня 2000 року). У пункті 4 статті 5 зазначено, що «суд без зволікання встановлює законність затримання». Ця вимога містить такий аспект, що можливість здійснення судового контролю має забезпечуватися невдовзі після взяття особи під варту і, в разі необхідності, з розумною періодичністю надалі.

З урахуванням вищевказаних висновків ЄСПЛ, які згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, суд дійшов висновку, що термін тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою у 60 днів до наступної перевірки доцільності продовження такого запобіжного заходу є доцільним.

Відповідно до ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

За приписами п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, тяжкості інкримінованого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 злочину, даних про їх особу, ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, задля забезпечення достатньої міри гарантування виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, розмір застави, суд визначає у відповідності з п.3 ч. 5 ст. 182 КПК, - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 45400 грн

При визначенні розміру застави, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, викладену у рішенні «Мангурас проти Іспанії» № 12050/04 від 08.11.2009 р., у якому Європейський суд дійшов висновку, що сума застави має бути такою, аби забезпечити стримуючий ефект цього заходу.

Крім цього, з метою забезпечення виконання завдання кримінального провадження, на обвинувачених покладаються обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Також судом поставлено на обговорення питання про закриття підготовчого судового засідання у вказаному кримінальному провадженні.

Учасники справи не заперечували проти призначення справи до судового розгляду.

Вислухавши думки учасників судового провадження по викладених у ст.315КПК України питаннях, вивчивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та розписки про отримання обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування, суд приходить до наступних висновків.

З норм статті 314 КПК України вбачається, що після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п`яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

Підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбаченихстаттями 342-345 цього Кодексу, головуючий з`ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:

1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченомустаттями 468-475 цього Кодексу;

2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу;

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цьогоКодексу;

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;

5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Згідно з п.5 ч.2ст.291КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Таким чином, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладається в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за правильне прокурор.

Питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті, фактичних обставин справи, а також про узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацію кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації кримінального правопорушення не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин.

Відповідно до ч.3ст.314КПК України на стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає по формі обвинувальний акт вимогам КПК України, зокрема ст.291, та чи не містить він положення, що суперечать одне одному. Водночас обставини, викладені в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення, тобто суть обвинувального акта, є предметом розгляду в судовому засіданні кримінального провадження по суті.

Підстава для повернення обвинувального акта прокурору визначена в п.3 ч.3 ст.314 КПК України, яким передбачено, що суд має право прийняти рішення повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Таким чином, вказаною нормою закону визначено виключний перелік підстав для повернення обвинувального акту прокурору, а саме невідповідність обвинувального акта вимогам закону.

Згідно з ч.4ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 цього Кодексу.

Положеннями п.5 ч.2ст.291КПК України встановлено вимоги до обвинувального акта, згідно з якими обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на статтю закону про кримінальну відповідальність, та формулювання обвинувачення.

Таким чином, на думку суду, обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні складений відповідно до вимог ст.291 КПК України, оскільки за змістом п.5 ч.2ст.291КПК Україниу сі необхідні реквізити обвинувального акту, направленого до суду у цьому кримінальному провадженні, зазначені у його тексті слідчим та прокурором, який затверджував зазначений акт, включаючи, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які орган досудового розслідування вважав встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення за нормамиК К Українита формулювання самого обвинувачення.

У реєстрі матеріалів до обвинувального акта викладено рух та сутність вчинених на стадії досудового розслідування слідчих та процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні.

До того ж, як прямо передбачено законом, фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються в такій формі і в такому об`ємі, в тому числі щодо способу вчинення кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими за результатами проведеного досудового розслідування.

За нормами чинного кримінального процесуального закону під час підготовчого судового засідання суд не дає оцінки фактичним обставинам, доказам та правовій кваліфікації кримінального правопорушення, визначеного обвинувальним актом, оскільки ці питання вирішуються на стадії судового розгляду та оформлюються відповідним судовим рішенням.

Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Дзержинському районному суду м. Харкова.

Таким чином, судом встановлено наявність достатніх підстав для призначення судового розгляду зазначеного обвинувального акту.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 291, 194, 314, 372, 376 КПК України, суд,

ухвалив:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 25.02.2022 року, в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Обрати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 25.02.2022 року, в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 45400,00 грн. (сорок п`ять тисяч чотириста гривень), яку можливо внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (рахунок UA208201720355299002000006674 , МФО 820172, код отримувача 26281249, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, призначення платежу – застава згідно КПК по справі №638/19392/21, 1-кс/638/1605/21 від__, за (ПІБ)_______(Дзержинський районний суд м.Харкова) .

Визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 45400,00 грн. (сорок п`ять тисяч чотириста гривень), яку можливо внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (рахунок UA208201720355299002000006674 , МФО 820172, код отримувача 26281249, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, призначення платежу – застава згідно КПК по справі №638/19392/21, 1-кс/638/1605/21 від__, за (ПІБ)_______(Дзержинський районний суд м.Харкова).

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступні обов`язки:

-прибувати до прокурора, суду за першою вимогою;

-не відлучатись із населеного пункту, в якому вони проживають, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування з іншим обвинуваченим, свідками, потерпілими у кримінальному провадженні

- носити електронний засіб контролю

Визначити двомісячний термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави.

Роз`яснити обвинуваченим, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі установи тримання обвинуваченого під вартою. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа установи тримання обвинуваченого під вартою негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступні обов`язки:, з-під варти та повідомити усно і письмово Дзержинський районний суд м. Харкова та Шевченківську окружну прокуратуру м. Харкова.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачені вважаються такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченим, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачені, будучи належним чином повідомленими, не з`явились за викликом до суду без поважних причин чи не повідомили про причини своєї неявки, або якщо порушили інші покладені на них обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221200001869 від 24.10.2021 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова на 23.02.2022 року о 13 год 00 хв.

В судове засідання викликати осіб згідно реєстру, доданого до обвинувального акта.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а стороною захисту в той же строк, з моменту вручення копії ухвали суду.

Суддя