Рішення № 102280973, 23.12.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/4214/21

2/212/2617/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Ігнатьєвої А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі за відсутності учасників справи та без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Покровської районної в місті ради, виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, ОСОБА_3 , про відібрання малолітньої дитини від батька без позбавлення батьківських прав, встановлення опіки, стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , у якому просив відібрати дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у його батька ОСОБА_2 без позбавлення останнього батьківських прав, призначивши позивача опікуном неповнолітнього ОСОБА_4 ; стягнути щомісяця з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на утримання ОСОБА_4 до повноліття дитини.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що його дочка ОСОБА_5 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 . Під час спільного проживання у них народилися двоє дітей, але своє батьківство відповідач визнав лише стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має вади розвитку, страждає на дитячий церебральний параліч зі стійким вираженим порушенням функції моторики, тобто є особою з інвалідністю. Спільне життя дочки позивача та відповідача не склалося, реєструвати шлюб ОСОБА_2 наміру не мав, але до дітей завжди ставився добре. З 2020 року спільне проживання відповідача з сім`єю остаточно припинилося, і ОСОБА_5 разом із дітьми повернулася проживати за місцем реєстрації, де мешкали позивач з сім`єю, вони вели спільне господарство, разом виховували і утримували дітей. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла через онкологічне захворювання. Відповідач за час окремого проживання з початку 2020 року навідував дітей лише декілька разів, жодної матеріальної допомоги на їх утримання не надавав, а з вересня 2020 року і зовсім до дітей та їх матері не приходив. Після смерті дочки позивач прийняв рішення, як дідусь, оформити опіку над своїми онуками. Стосовно оформлення опіки над онуками ОСОБА_6 , 2005 року народження та ОСОБА_7 , 2012 року народження, реєстрація факту народження яких відбулася на підставі ч. 1 ст. 135 СК України, жодних складностей немає. Однак, малолітній ОСОБА_4 є офіційно визнаним сином відповідача, і після смерті матері дитина повинна проживати із батьком. Натомість, позивач категорично з цим не погоджується, оскільки таке проживання не відповідає інтересам дитини, і більш того, загрожує його життю і здоров`ю, так як відповідач офіційно не працює, має лише випадкові заробітки, тобто не має достатніх коштів на утримання і лікування сина. У відповідача відсутнє постійне місце проживання і реєстрації, а також він страждає на відкриту форму туберкульозу, перебуває на обліку у зв`язку з цим захворюванням та переніс хірургічне втручання. Позивач має усі необхідні умови для забезпечення нормального життя, навчання, фізичного та духовного розвитку дитини, повністю його утримує матеріально, онук навчається в спецшколі «Надія» на індивідуальному навчанні, постійно отримує призначене йому комплексне лікування і реабілітацію. На думку позивача, усі наведені обставини є підставою для того, щоб звернутися до суду з цим позовом з метою дотримання інтересів малолітньої дитини.

30 червня 2021 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено учасникам справи їх право, порядок та строки на подачу заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 12 серпня 2021 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, орган опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, який зобов`язано надати висновок щодо розв`язання спору.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 24.09.2021 № 100 у зв`язку з закінченням повноважень судді Козлова Ю.В., здійснено повторний автоматизований розподіл справи, справу передано у провадження судді Колочко О.В.

Ухвалою судді Колочко О.В. від 01 жовтня 2021 року справу прийнято до свого провадження, визначено проведення розгляду справи у загальному позовному провадженні, призначено підготовче засідання на 27 жовтня 2021 року.

27 жовтня 2021 року підготовче засідання відкладено на 08 листопада 2021 року через неявку учасників справи.

08 листопада 2021 року підготовче засідання відкладено за клопотанням третьої особи - виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради для надання додаткового часу для підготовки висновку щодо розв`язання спору.

29 листопада 2021 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 21 грудня 2021 року.

У судовому засіданні від 21.12.2021 позивач ОСОБА_1 підтримав свої позлвні вимоги, просив їх задовольнити. У подальшому надав суду заяву про проведення судового розгляду за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні від 21.12.2021 позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечив проти відібрання у нього сина ОСОБА_4 без позбавлення батьківських прав, вважав, що це буде в інтересах дитини, зі свого боку зобов`язався надавати матеріальну допомогу на утримання сина. Крім того, пояснив, що він офіційно не працевлаштований, має періодичні заробітки, наразі вирішується питання щодо його стану здоров`я, а саме щодо перебування його на обліку. У подальшому надав суду заяву про проведення судового розгляду за його відсутності.

Представник виконавчого комітету Покровської районної у місті ради Стехальська А.Ю. в судовому засіданні від 21.12.2021 підтримала висновок органу опіки та піклування виконкому Саксаганської районної у місті ради в частині доцільності відібрання малолітньої дитини без позбавлення батька батьківських прав. Заперечила проти задоволення позову в частині призначення позивача опікуном, оскільки це питання вже було вирішено органом опіки та піклування виконкому Покровської районної в місті ради, і у разі відібрання дитини, обов`язки позивача як опікуна будуть продовжені. Щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини на користь позивача підтримала позовні вимоги в цій частині. У подальшому надала заяву про проведення судового розгляду за її відсутності.

Третя особа ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові. У подальшому надала заяву про проведення судового розгляду за її відсутності.

Представник третьої особи виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради до суду не з`явилася, належним чином була повідомлена, під час підготовчого провадження надала заяву про долучення висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору.

Судом досліджено наступні письмові докази у справі:

копія паспорту громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 9-10);

копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який зареєстрований 10 грудня 1983 року, після реєстрації шлюбу прізвище дружини ОСОБА_3 (а.с. 11);

копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками якої записано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 12);

копію свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13);

копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками якого записано ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с. 14);

витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , матір`ю якого зазначено ОСОБА_5 , батьком зазначений ОСОБА_2 , реєстрація проведена на підставі ст. 126 СК України (а.с. 15);

копію довідки Криворізької об`єднаної міської довідково-інформаційної служби, згідно з якою станом на 17.05.2021 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 (а.с. 16);

копію медичного висновку № 190 про дитину-інваліда віком до 18 років від 25.03.2021, згідно з яким ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має захворювання: ДЦП. Спастична диплегія зі стійкими вираженими порушеннями функції моторики, відсутність самостійної ходи. Плосковальгусні стопи. Висновок дійсний до 18 квітня 2026 року (а.с. 17);

копію акту від 18 травня 2021 року, складеного мешканцями будинку АДРЕСА_2 про те, що в квартирі АДРЕСА_3 постійно мешкають ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , з якими постійно з 2020 року мешкає їх неповнолітній онук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 18);

довідку Відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Саксаганської районної у місті ради від 08.06.2021, згідно з якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 знятий з реєстрації з місця проживання за адресою: АДРЕСА_4 з 18.05.2021, у зв`язку з рішенням суду (а.с. 25);

Висновок служби у справах дітей виконкому Покровської районної у місті ради про доцільність встановлення опіки (піклування) та відповідність його інтересам від 22 липня 2021 року, відповідно до якого ОСОБА_1 може виконувати обов`язки опікуна над онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 після вирішення питання отримання дитиною правового статусу (а.с. 36);

Висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків № 760, згідно з яким ОСОБА_2 за рівнем обмеження життєдіяльності має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність він інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, висновок дійсний до 16.11.2021 (а.с. 87);

Висновок виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради від 24 листопада 2021 року, у якому орган опіки та піклування вважає за доцільне відібрати у ОСОБА_2 малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без позбавлення батьківських прав (а.с. 98-99);

копію рішення виконавчого комітету Покровської районної у місті ради № 645 від 15.09.2021, згідно з яким надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_4 , призначено ОСОБА_1 його опікуном.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Згідно з пунктом 1 статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Основні підстави для відібрання дитини зазначені у частині першій статті 164 СК України.

Відповідно до статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Позбавлення батьківських прав завжди є результатом протиправної, винної поведінки. Відібрання ж дитини не пов`язується з протиправною поведінкою: загроза життю та здоров`ю дитини може бути результатом психічної хвороби, відкритої форми туберкульозу чи інших небезпечних хвороб, скрутних житлових умов тощо.

Відібрання дитини можливе тоді, коли умови проживання дитини суд оцінить як небезпечні для неї. Оцінювання умов проживання дитини є виключно компетенцією суду.

Батьки, від яких відібрана дитина, не втрачають щодо неї прав та обов`язків, обумовлених походженням. Вони надалі залишаються носіями обов`язку щодо виховання дитини, мають право на особисте її виховання та спілкування з ними. Проте та обставина, що дитина передана іншій особі або начальному закладу, означає, що саме їх напрямок та умови виховання отримали перевагу над тим, що здатні створити батьки, й з цим напрямком батьки повинні будуть узгоджувати свою поведінку.

Основними підставами для відібрання дитини є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва тощо. Інші випадки охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише із поведінки батьків, а й із їх особистих негативних звичок. Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Вказаний висновок повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 487/1328/16-ц, провадження № 61-3979ск18, від 14 лютого 2020 року у справі № 673/1477/17, провадження № 61-45875св18.

Відібрання дитини - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків (ч. 2 ст. 170 СК України).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у міжнародному праві та національному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Відповідно до ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Законом України від 2 серпня 2006 року № 69-V, предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосується.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, від 16 липня 2015 року).

Також, ЄСПЛ вказав, що факт того, що дитина може бути поміщена в середовище, яке більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням. Передання дитини під державну опіку слід розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого повинно одразу припинитися, коли це дозволять обставини. Це означає, що такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і повинно оцінюватись у контексті позитивного обов`язку держави вживати виважених і послідовних заходів для сприяння возз`єднання дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та, якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (пункти 50, 52 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України», № 39948/06, § 50, від 18 грудня 2008 року).

Приймаючи до уваги обставини справи, враховуючи, що відповідач не може належним чином виконувати свої батьківські обов`язки в силу наявності тяжкого захворювання, відсутності у нього житла та постійного заробітку, а також ту обставину, що залишення малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у батька є небезпечним для його здоров`я та морального виховання, суд дійшов висновку, що застосування такої норми закону, як відібрання відповідно до положень ст. 170 Сімейного Кодексу України дитини у відповідача буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, такий спосіб надасть можливість збереження сімейних стосунків між батьком та дитиною, та не позбавляє права відповідача у подальшому ставити питання про повернення дитини, якщо відпадуть причини, які перешкоджають належному здійсненню ним своїх батьківських обов`язків.

Згідно роз`яснень, які містяться в листі Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини від 24 лютого 2010 року №4.1/6-49/630, У разі постановлення судом рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їхнім бажанням або органові опіки а піклування. Оскільки названі у абзаці 2 частини 1 статті 170 СК ( 2947-14 ) фізичні особи є кровними родичами дитини, передача дитини їм забезпечує право дитини на проживання в сім`ї, передбачене статтею 4 СК України ( 2947-14 ). Необхідною умовою передачі дитини другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам є їхня згода на це, яка надається у письмовій формі. І тільки в разі відсутності у дитини будь-яких родичів або неможливості передачі дитини жодній з вказаних фізичних осіб дитина передається органу опіки та піклування, який зобов`язаний забезпечити її тимчасове влаштування, вирішити питання про встановлення опіки чи піклування над нею та вживати заходів щодо захисту її особистих та майнових прав.

Дід дитини - ОСОБА_1 , як встановлено судом має постійний дохід, забезпечений житлом, у якому створені усі умови для проживання, навчання та розвитку малолітнього онука, який є інвалідом, перебуває у шлюбі, разом з ним проживають ще двоє дітей, які є братами ОСОБА_4 , призначений опікуном дітей, що надає підстави суду для передання малолітнього ОСОБА_4 його дідові, відібравши у батька ОСОБА_2 без позбавлення останнього батьківських прав.

Що стосується позовної вимоги про призначення позивача опікуном малолітнього ОСОБА_4 , в цій частині суд відмовляє у позові, оскільки судом встановлено, що за рішенням органу опіки та піклування ОСОБА_1 призначений вже опікуном ОСОБА_4 , і це питання не потребує судового вирішення.

Відповідно до частини 4 статті 170 Сімейного кодексу України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Стаття 180 СК України передбачає, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 4 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 також передбачено, що позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, тому в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений останнім за подачу позову судового збору за позовну вимогу немайнового характеру (відібрання дитини) у розмірі 908 грн., а також стягує з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 908 грн. за позовну вимогу про стягнення аліментів, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору при подачі позову в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 164, 170, 180 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4-5, 12, 13, 76-83, 141, 264-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Покровської районної в місті ради, виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, ОСОБА_3 , про відібрання малолітньої дитини від батька без позбавлення батьківських прав, встановлення опіки, стягнення аліментів, задовольнити частково.

Відібрати без позбавлення батьківських прав малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від його батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Передати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , під опіку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 травня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Треті особи: виконавчий комітет Покровської районної у місті ради, ЄДРПОУ 04052531, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Шурупова, 2;

виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, ЄДРПОУ 05410872, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 32;

ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Повне рішення складено та підписано 29 грудня 2021 року.

Суддя: О. В. Колочко