Рішення № 102279353, 24.12.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 24.12.2021 Справа № 554/6406/21

Провадження № 2/554/2515/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

24 грудня 2021 року Октябрський районний суд м.Полтави

в складі головуючого судді Чуванової А.М.

при секретарі Пащенко Д.С.,

за участю учасників справи:

представник позивача: Грицай В.О.,

відповідач: ОСОБА_1 ,

представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс»: Гамей В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Огир Людмили Андріївни про визнання дій неправомірними та скасування нотаріальної дії; треті особи: Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області, Полтавський обласний державний нотаріальний архів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс»,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 в липні 2021 року звернулася до суду з позовом та уточненим позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Огир Людмили Андріївни про визнання дій неправомірними та скасування нотаріальної дії, в якому просила визнати виправлення в заяві ОСОБА_2 , якою вона надала згоду на передачу в іпотеку будівлі ( АДРЕСА_1 ), завіреною нотаріально нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Огир Людмилою Андріївною на момент підписання договору іпотеки від 21.12.2007 року №22.45-10/07-ДІ, зареєстрованого в реєстрі за №6541/139 – неправомірними (незаконними); скасувати нотаріальну дію приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Огир Людмили Андріївни на момент підписання договору іпотеки від 21.12.2007 року №22.45-10/07-ДІ, зареєстрованого в реєстрі за №6541/139 (правочин щодо заяви ОСОБА_2 про дозвіл передачі в іпотеку будинку АДРЕСА_1 ) та визнати недійсною.

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що в 2007 році батько її чоловіка ОСОБА_4 - ОСОБА_5 мав намір отримати кредитні кошти (споживчий кредит) та вів перемовини з банком з цього приводу.

Зі слів її чоловіка ОСОБА_5 , він мав намір 2007 року викупити чотирьохквартирний будинок з його слів за адресою: АДРЕСА_1 , та за ці квартири він дав власникам передоплату, та в зв`язку з нестачею коштів йому потрібен кредит для викупу та знесення будівлі та забудови приватної шестиповерхової будівлі з вбудованими нежитловими приміщеннями, та на це потрібна згода ОСОБА_2 , так як вона є його дружиною .

21.12.2007 року ОСОБА_2 разом з чоловіком ОСОБА_5 та його батьком ОСОБА_5 і представником банку прийшли до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А., яка запропонувала ОСОБА_2 надати заяву, якою вона дозволяє передати в іпотеку будинок за адресою АДРЕСА_1 в забезпечення по кредитному договору. Ознайомившись з текстом заяви, ОСОБА_2 поставила свій підпис. Ні кредитного договору, ні договору іпотеки нотаріус для ознайомлення їй не надала. В подальшому її чоловік ОСОБА_5 став власником будинку (4-х квартирного) згідно договорів купівлі-продажу та будинок знесено в 2008 році та розпочато будівництво згідно дозвільних документів шестиповерхового будинку.

В 2019 році позивач дізналася від своєї матері, що в цивільній справі за її позовом банком долучена заява, якою ОСОБА_2 надає дозвіл на передачу в іпотеку будівлі по АДРЕСА_1 та в заяві закреслено Провулок та зверху написано Проспект. ОСОБА_2 не писала заяву до нотаріуса Огир Л.А. з проханням виправити помилку. Зазначене підтверджується відповіддю Полтавського обласного державного нотаріального архіву, згідно якої встановлено факт відсутності заяви від імені ОСОБА_2 про виправлення помилки в заяві про надання згоди на укладення її чоловіком ОСОБА_5 договору іпотеки.

Вважає, що неправомірні (незаконні) дії ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Огир Л.А., якими ОСОБА_2 введено в оману при підписанні договору іпотеки 21.12.2007 року №22.45-10/07-ДІ привело до порушення її майнових прав, так як вона на той час була одружена з ОСОБА_5 – іпотекодавцем, та на підписання договору потрібна згода дружини на розпорядження спільним майном. В заяві, яку позивач подавала 21.12.2007 року приватному нотаріусу Огир Л.А., нічого не йдеться про Генеральну угоду №10, укладену між ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) та ПАТ «ВТБ Банк» та іпотечного договору №22.45-10/07-ДІ. В даній заяві вона дає згоду на підписання кредитних договорів в майбутньому та іпотечних договорів за адресою АДРЕСА_1 . Виправлення в заяві нотаріусом (чи невідомо ким) не завірені печаткою нотаріуса та ОСОБА_2 не підписані. Позивач не розписувалась з цього приводу в журналі як це потребує законодавство. Цей факт та лист органів юстиції та нотаріального архіву – прямо впливають на дійсність правочину. Таким чином, вважає виправлення в даній заяві незаконні та нотаріальна дія – не дійсна.

Ухвалою суду від 26.08.2021 року відрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

До суду надійшли пояснення третьої особи: правонаступника Головного територіального управління юстиції у Полтавській області – Пінічно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), в яких представник просив розглянути справу у його відсутність та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Зазначив, що Управління лише забезпечує виконання організаційних та контрольних функцій щодо органів та установ нотаріату, та водночас, не може втручатися та нести відповідальність за вчинення нотаріальних дій нотаріусом. Отже, Управління не перебувало у спірних правовідносинах з позивачем, не вчиняло жодних дій чи бездіяльності по відношенню до предмету спору. Зазначив, що приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А. припинила свою нотаріальну діяльність (т.1 а.с. 194-198).

Представник третьої особи Полтавського обласного державного нотаріального архіву просив розглянути справу у його відсутність, при вирішенні спору поклався на розсуд суду (т. 1 а.с.218).

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив, в якому вказав, що позов ОСОБА_2 визнає. Зазначив, що в 2007 році він займався будівництвом та будучи в дружніх стосунках з зам.директором ПАТ «ВТБ Банк» ОСОБА_8 , обговорював з ним кредитування на більш як один мільйон доларів для будівництва семиповерхового однопід`їздного будинку. В якості залогу він запропонував будівлю по АДРЕСА_1 , але його повідомив, що власником будівлі є його син ОСОБА_9 та у нього є дружина та син, ОСОБА_2 однозначно не надасть заяву про згоду на передачу в іпотеку будівлі по АДРЕСА_1 . На той час рентабельність будівництва в 2007 році склала до 100% , тому ні у відповідача, ні у ОСОБА_10 не було сумніву щодо повернення кредитних коштів через рік. ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_1 , що він домовиться з нотаріусом Огир Л.А., що кредитний договір та договір іпотеки для ознайомлення ОСОБА_2 нотаріус не надасть та в заяві, якою вона надає дозвіл на передачу в іпотеку будинку по АДРЕСА_1 , не буде визначено номери договорів. ОСОБА_2 за проханням нотаріуса Огир Л.А. підписала заяву, якою вона надає дозвіл на передачу в іпотеку будинку за адресою АДРЕСА_1 та нотаріус Огир Л.А, не пропонувала їй ознайомитись з текстами договорів та не пропонувала зробити виправлення. Таким чином, твердження позивача ОСОБА_2 про те, що при підписанні заяви її було введено в оману відповідають дійсності, але вважає, що це було зроблено не навмисно, так як в 2008 році почалась світова криза та коштів для здійснення будівництва було недостатньо та припинилось кредитування (т.1 а.с.224-225).

Ухвалою суду від 24.09.2021 року було залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» (т.1 а.с.250).

Від третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» до суду надійшли письмові пояснення, в яких представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог ОСОБА_2 . Зазначив, що між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_12 було укладено Генеральну угоду №10 від 21.12.2007 року. На підставі Генеральної угоди між банком та позичальником було укладено: кредитний договір №22.45-10/07-СК від 21.12.2007 року; кредитний договір №22.47-10/07-СК від 21.12.2007 року; кредитний договір №22.71-10/08-СК від 31.03.2008 року, згідно яких банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі, визначеному кредитними договорами.

Для забезпечення виконання зобов`язань за Генеральною угодою та кредитними договорами 21.12.2007 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки №22.45-10/07-ДІ, зареєстрований приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А. на №6540. 21.12.2007 року ОСОБА_2 , як співвласник предмету іпотеки, надала згоду на передачу нерухомого майна в іпотеку, така згода засвідчена приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А. Згідно з п.1.3. предметом Договору є нежитлова будівля (приватний клуб), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 928,4 кв.м.

На підставі договору про відступлення права вимоги та Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» перейшли права вимоги до позичальника за кредитними договорами та до іпотекодавця за договором іпотеки. 19.10.2016 року ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», як іпотекодержатель, на підставі відповідного застереження, що міститься в договорі іпотеки, зареєструвало право власності на предмет іпотеки. Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» на даний час є власником предмету іпотеки та набуло право власності на зазначене майно на підставі договору іпотеки, який був посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А.

Вказує, що посилання ОСОБА_2 у позовній заяві не відповідає дійсності. Станом на 21.12.2007 року ОСОБА_2 не володіла на праві спільної сумісної власності майном за адресою: АДРЕСА_1 , а отже не могла надати згоду на передачу такого майна в іпотеку своєму чоловікові. Так, її чоловік ОСОБА_5 придбав нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 лише 14.01.2008 року та 19.06.2008 року. Зазначене підтверджується постановою від 23.09.2020 року Верховного Суду. Окрім того, у згоді, наданій позивачем, наявні наступні твердження : « ОСОБА_13 будівля (приватний клуб), яка передається в іпотеку), є нашою з ОСОБА_4 спільною сумісною власністю, як така, що набулася у період перебування в зареєстрованому шлюбі». ОСОБА_2 стала в 2008 році (згода була надана в 2007 році) власником двох квартир за адресою: АДРЕСА_1 . В свою чергу, в згоді зазначено, що ОСОБА_2 надає своєму чоловікові згоду на укладення договору іпотеки з приводу нежитлової будівлі (приватний клуб). Крім того, в своїй нотаріально посвідченій заяві від 07.05.2009 року ОСОБА_2 визнала, що вона надала згоду на передачу в іпотеку майна саме за адресою АДРЕСА_1 та просила нотаріуса відкликати свою згоду на передачу вказаного майна в іпотеку.

Нотаріусом було використано п.п.3 п.23 Глави ІІ Інструкції, який передбачає, що виправлення технічної помилки в документі може бути виправлене нотаріусом без отримання згоди у особи. Належність використання зазначеного вище пункту під час виправлення технічної помилки нотаріусом підтверджує постанова Верховного Суду від 23.09.2020 року у справі №454/587/17. До схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 року у справі №302/931/16-ц. Відповідно до норм Інструкції, дія з виправлення технічної помилки в документі не передбачає проставляння печатки нотаріуса, підписів осіб, що зазначені в документі та підпису осіб в будь-яких журналах, з наведеного вище вбачається, що приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А. належним чином здійснила виправлення технічної помилки у згоді позивача.

Представник вказав, що враховуючи практику Верховного Суду, ознайомлення члена подружжя з договорами, які підписує інший член подружжя не потребується у випадку наявності згоди на укладення правочинів з визначенням умов самостійно іншим членом подружжя.

ОСОБА_2 чітко розуміла природу вчинюваного нею правочину – згоди на передачу майна в іпотеку, а отже, під час укладення цього правочину в діях позивача були відсутні помилки, які мали істотне значення для укладення правочину. Зазначене зокрема підтверджується заявою ОСОБА_2 від 07.05.2009 року. Позивач не могла помилятися з приводу зазначених вище обставин, оскільки їх не існувало на момент укладення згоди, адже ОСОБА_2 не була власником майна за адресою: АДРЕСА_1 станом на 21.12.2007 року, не могла знати чи стане вона власником такого майна у майбутньому. Тоді як обставини, щодо яких помилилась сторона правочину, мають існувати на момент вчинення правочину. Позивач не надала жодних належних та допустимих доказів з приводу того, що остання насправді мала на меті надати згоду на передачу в іпотеку майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсною нотаріальну дію не можна, оскільки така не є правочином відповідно до законів України. Позивач обрала неправильний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

ОСОБА_2 був пропущений строк на звернення до суду з позовною заявою. Так, згідно тверджень, наведених ОСОБА_2 в заяві від 07.05.2009 року, що посвідчена приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А. та зареєстрована в реєстрі за №2048, позивач знала про наявність згоди з приводу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 з моменту її укладення, а саме з 21.12.2007 року (т.2 а.с.7-25).

Від третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» до суду надійшли заперечення на відзив на позовну заяву. Представник зазначив, що обставини, зазначені відповідачем ОСОБА_1 у своєму відзиві не підтверджені будь-якими доказами. Визнання позовних вимог ОСОБА_1 порушить права ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», адже у випадку задоволення позовної вимоги у позивача виникне підстава для визнання недійсним договору іпотеки №22.45-10/07-ДІ, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А. та зареєстрований за №6540, внаслідок чого ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» втратить статус іпотекодержателя за цим договором, а також відповідні права, який надає такий статус (т.2 а.с.160-162).

Ухвалою суду від 06.12.2021 року в задоволенні клопотань позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено.

Представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 подав до суду заяву про визнання позовних вимог ОСОБА_2 повністю.

В судовому засіданні 07.12.2021 року позивач ОСОБА_2 позов підтримала, просила вимоги задовольнити у повному обсязі відповідно до підстав, вказаних у позовній заяві. Зазначила, що ніяких кредитних документів вона не читала; згоду відкликала, бо просив відповідач ОСОБА_1 ; по проспекту вона б не підписала згоду.

Представник позивача - ОСОБА_14 в судовому засіданні позов підтримав, просив вимоги задовольнити у повному обсязі. Зазначив, що приватний нотаріус неправомірно внесла зміни в заяву, нотаріальна дія підлягає скасуванню; це не технічна помилка, бо провулок такий існує. Позивач не знала в 2009 році про виправлення, а дізналася в 2019 році, коли отримала текст цієї заяви.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнав з підстав, вказаних у відзиві. Зазначив, що він рішив ввести позивача в оману, тому іншу адресу сказав. Дрига переговорив з нотаріусом і вона погодилася не дати позивачу нічого, лише підписати згоду; син з невісткою нічого не читали, а вони з Дригою зробили свою роботу. Відповідач сказав ОСОБА_2 відізвати заяву, тому нотаріус сказала їй написати проспект. Заява сфальшована нотаріусом.

Відповідач - ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , в судове засіданні не з`явився, в наданій заяві просив про розгляд справи у відсутність, позов визнав.

Відповідач - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А. до суду не з`явилася, згідно пояснень третьої особи, припинила свою діяльність.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» - Гамей В.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, вказаних у поясненнях. Зазначив, що майно не належало ні позивачу ні її чоловіку по 17-А. Опис майна є, позивач чітко вказала, що дає згоду на приватний клуб, а не на квартири. Цей позов направлений на уникнення цивільної відповідальності. В позові не вказано яке право порушено, яким чином поновити.

Представники третіх осіб: Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, Полтавського обласного державного нотаріального архіву до суду не з`явилися, просили про розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши позивача, її представника, відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, надавши належну правову оцінку доказам, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно позову, ОСОБА_2 посилається на те, що вона надавала своєму чоловікові згоду на передачу в іпотеку майна за іншою адресою; приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А. під час внесення виправлень у згоді порушила норми Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004 року №20/5; приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А. під час посвідчення згоди не ознайомила позивача з договором іпотеки; у згоді на передачу в іпотеку нерухомого майна був відсутній перелік конкретних дій, на які позивач надавала згоду своєму чоловікові; приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А. прийняла до вчинення нотаріальної дії документ з виправленнями; згода на укладення договору іпотеки була надана внаслідок помилки.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» вважає всі наведені позивачем підстави такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та такими, що зроблені через хибне тлумачення законодавства.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 позов визнали.

Суд, вивчивши заяви двох відповідачів, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Як вказує представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», прийняття визнання позовних вимог порушить права ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», адже у випадку задоволення позовної вимоги у позивача виникне підстава для визнання недійсним договору іпотеки №22.45-10/07-ДІ, внаслідок чого ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» втратить статус іпотекодержателя за цим договором, а також відповідні права, який надає такий статус.

Суд, погоджується із доводами представника третьої особи, що визнання позову двома відповідачами (з трьох) суперечить вимогам закону та порушує права, свободи та інтереси іншої особи - ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», а тому у прийнятті визнання цими відповідачами позову слід відмовити. Таким чином, суд продовжив судовий розгляд.

Судом встановлено, що між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_12 було укладено Генеральну угоду №10 від 21.12.2007 року (т.2 а.с.50-51).

На підставі Генеральної угоди між банком та позичальником було укладено: кредитний договір №22.45-10/07-СК від 21.12.2007 року; кредитний договір №22.47-10/07-СК від 21.12.2007 року; кредитний договір №22.71-10/08-СК від 31.03.2008 року, згідно яких банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі, визначеному кредитними договорами (т.2 а.с.52-69).

Для забезпечення виконання зобов`язань за Генеральною угодою та кредитними договорами 21.12.2007 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки №22.45-10/07-ДІ, зареєстрований приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А. на №6540 (т.2 а.с.70-73). Згідно з п.1.3., предметом Договору є нежитлова будівля (приватний клуб), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 928,4 кв.м.

21.12.2007 року ОСОБА_2 , як співвласник предмету іпотеки, надала згоду на передачу нерухомого майна в іпотеку, така згода засвідчена приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А. (т.2 а.с.133).

На підставі договору про відступлення права вимоги та Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» перейшли права вимоги до позичальника за кредитними договорами та до іпотекодавця за договором іпотеки. 19.10.2016 року ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», як іпотекодержатель, на підставі відповідного застереження, що міститься в договорі іпотеки, зареєструвало право власності на предмет іпотеки (т.2 а.с.28-49).

Згідно з ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

У п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

За положеннями ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Судом встановлено, що для забезпечення виконання зобов`язань за Генеральною угодою та кредитними договорами 21.12.2007 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки №22.45-10/07-ДІ, зареєстрований приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А. на №6540. Згідно з п.1.3. зазначеного договору, предметом Договору є нежитлова будівля (приватний клуб), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 928,4 кв.м. 21.12.2007 року ОСОБА_2 , як співвласник предмету іпотеки, надала згоду на передачу нерухомого майна в іпотеку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Іпотеку», іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Виходячи із змісту ст. 36 Закону України «Про іпотеку», нотаріальному посвідченню підлягає окремий договір між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя. У випадку, якщо предметом іпотеки є спільне майно подружжя, для оформлення вказаного договору, відповідно до вимог ст. 65 Сімейного кодексу України, обов`язковою умовою є наявність згоди другого з подружжя.

Вирішуючи спір на підставі наявних у справі доказів, судом не встановлено, що надаючи заяву від 21.12.2007 року ОСОБА_2 помилялася щодо обставин, які мають істотне значення.

З даного приводу суд зазначає, що ОСОБА_2 була обізнана про умови Іпотечного договору, оскільки своєю заявою надала згоду чоловіку ОСОБА_5 передати в іпотеку за умовами та на свій розсуд нежитлову будівлю (приватний клуб), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 928,4 кв.м, який придбаний у шлюбі.ОСОБА_2 чітко розуміла природу вчинюваного нею правочину – згоди на передачу майна в іпотеку, а отже, під час укладення цього правочину в діях позивача були відсутні помилки, які мали істотне значення для укладення правочину.

Крім того, позивачем ОСОБА_2 не доведено наявність умислу в діях відповідачів, істотність обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману.

Що стосується вимог про визнання виправлень в заяві, якою надана згода на передачу в іпотеку майна – неправомірними (незаконними), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 23 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 20/5, діючої на момент засвідчення заяви від 21.12.2007 року, дописки і виправлення повинні бути застережені

нотаріусом перед підписом відповідних осіб (сторін правочинів та

інших осіб, які підписали правочин, заяву та ін.) і повторені в

кінці посвідчувального напису. При цьому виправлення мають бути

зроблені так, щоб усе помилково написане, а потім закреслене можна

було прочитати. Виправлення, зроблені в тексті нотаріально оформлюваного

документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за

вчиненням нотаріальної дії (наприклад, копія документа),

застерігаються нотаріусом лише в кінці посвідчувального напису до

підпису нотаріуса і проставлення печатки.

Встановлено, що у тексті вищевказаної заяви від 21.12.2007 року нотаріусом Огир Л.А. зроблено виправлення, які застережені нотаріусом.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказувала, що виправлення у заяві вчинені нотаріусом з порушенням вимог Інструкції, тому правочин необхідно визнати недійсним, нотаріальну дію скасувати.

Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (стаття 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Суд вважає, що приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А. належним чином здійснила виправлення технічної помилки у заяві-згоді позивача на передачу майна в іпотеку від 21.12.2007 року.

Крім того, суд не вбачає в діях приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А. жодних дій, які б були вчинені всупереч вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене, з підстав зазначених позивачем, вимога про визнання виправлення в заяві ОСОБА_2 , якою вона надала згоду на передачу в іпотеку будівлі ( АДРЕСА_1 ), завіреною нотаріально нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А. на момент підписання договору іпотеки від 21.12.2007 року №22.45-10/07-ДІ, зареєстрованого в реєстрі за №6541/139 – неправомірними (незаконними), задоволеною бути не може.

У зв`язку із наведеним, не можуть бути задоволеними і інші позовні вимоги, які є похідними від першої вимоги, що стосуються скасування нотаріальної дії приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Огир Людмили Андріївни на момент підписання договору іпотеки від 21.12.2007 року №22.45-10/07-ДІ, зареєстрованого в реєстрі за №6541/139 (правочин щодо заяви ОСОБА_2 про дозвіл передачі в іпотеку будинку АДРЕСА_1 ) та визнання недійсною.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17-ц (провадження № 14-144цс18).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦК встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статей 203, 215, 229, 230 ЦК України та, відповідно, задоволення позову, оскільки позивачем не доведено викладених у позовній заяві обставин щодо відсутності волі ОСОБА_2 , викладеної у заяві від 21.12.2007 року.

Суд також виходить із того, що наявність виправлення в заяві, зокрема в зазначенні провулку замість проспекту, за умови, що волевиявлення ОСОБА_2 було спрямоване саме на передачу в іпотеку нерухомого майна, за адресою АДРЕСА_1 (приватний клуб), не може бути підставою для визнання нотаріальної дії недійсною.

Крім того, вчинення виправлення в заяві в сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, не свідчить про порушення прав позивача, та не може бути підставою для задоволення позову.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не ґрунтуються на законних підставах, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити у повному обсязі.

Що стосується заяви представника третьої особиТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» про застосування строків позовної давності до позовних вимогОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача, про захист яких вона просить у позові, не порушено, і суд відмовляє позивачу у позові по суті в зв`язку з безпідставністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.203,215,229,230 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Огир Людмили Андріївни про визнання дій неправомірними та скасування нотаріальної дії; треті особи: Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області, Полтавський обласний державний нотаріальний архів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс».

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 ) в інтересах ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_4 );

відповідач: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Огир Людмила Андріївна, місцезнаходження: 36016, м.Полтава, вул.Небесної Сотні,11/21;

третя особа: Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області, місцезнаходження: 36014, м.Полтава, вул.Соборності,45;

третя особа: Полтавський обласний державний нотаріальний архів, місцезнаходження: 36011, м.Полтава, вул.Шевченка,13;

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», місцезнаходження: 01024 м.Київ, вул.Шовковична,42-44, оф.13-В.

Повний текст судового рішення складено 29.12.2021 року.

Суддя: А.М.Чуванова